ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2023 рокуЛьвівСправа № 460/17128/21 пров. № А/857/18801/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
за участю секретаря судового засідання: Кардаш В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року з питань прийняття звіту про виконання судового рішення, головуючий суддя - Поліщук О.В., постановлена о 15:03 год. у м. Рівне, повний текст якої складено 19.09.2023 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинення певних дій, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 21.03.2022 року по справі №460/17128/21 зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2008 по 16.05.2016; в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2022 року змінено рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21.03.2022 року в частині мотивів щодо застосування базового місяця при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2008 року по 30.11.2015 року, з урахуванням висновків, викладених у відповідній постанові.
17.02.2023 року позивач звернувся до суду із заявою в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у якій просив зобов'язати військову частину НОМЕР_1 подати звіт про виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21.03.2022 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2022 року по справі № 460/17128/21, в якому зазначити дату виконання судових рішень, розмір нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2008 року по 30.11.2015 року; за наслідками розгляду звіту вирішити питання про накладення на командира військової частини НОМЕР_1 , відповідно до частин другої-четвертої статті 382 КАС України, за неналежне виконання рішення суду, штраф в розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2023 року, в сумі 107 360,00 грн.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 21.04.2023 року встановлено відповідачу новий строк для подання до суду звіту про виконання судового рішення.
07.07.2023 року через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання (заява), у якому повідомив, що жодної виплати індексації за період з січня 2008 року він не отримував, тобто судові рішення по справі №460/17128/21 відповідачем не виконанні. З огляду на вказане, позивач просив вирішити питання про накладення на командира військової частини НОМЕР_1 штрафу за неналежне виконання рішення суду в розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року заяву ОСОБА_1 про накладення штрафу на командира Військової частини НОМЕР_1 у справі № 460/17128/21 задоволено частково; накладено на командира військової частини НОМЕР_1 штраф за невиконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21.03.2022 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2022 року у справі № 460/17128/21 в розмірі 53680 (п'ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) грн. 00 коп., з них: стягнуто половину суми штрафу в розмірі 26840 (двадцять шість тисяч вісімсот сорок) грн. 00 коп. на користь ОСОБА_1 , стягнуто половину суми штрафу в розмірі 26840 (двадцять шість тисяч вісімсот сорок) грн. 00 коп. на користь Державного бюджету України; встановлено Військовій частині НОМЕР_1 новий строк подання звіту про виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21.03.2022 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2022 року у справі № 460/17128/21 та зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 подати до Рівненського окружного адміністративного суду у 30-денний строк з моменту отримання копії ухвали звіт з доказами про виконання відповідних судових рішень; попереджено командира військової частини НОМЕР_1 про те, що відповідно до частини сьомої статті 382 КАС України сплата штрафу не звільняє від обов'язку виконати рішення суду і подати звіт про його виконання. Повторне невиконання цього обов'язку тягне за собою застосування наслідків, установлених частинами першою і другою цієї статті, але розмір нового штрафу при цьому збільшується на суму штрафу, який було або мало бути сплачено за попередньою ухвалою.
Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду першої інстанції, ВЧ НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржена ухвала винесена з порушенням норм процесуального права, неповністю досліджені обставини справи, просить зазначену ухвалу скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні заяви про накладення штрафу відмовити, у зв'язку з фактичним виконанням судових рішень.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що відповідачем в повному обсязі виконано рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21.03.2022 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2022 року у справі № 460/17128/21.
В судовому засіданні представники відповідача підтримали подану апеляційну скаргу, вважають оскаржену ухвалу суду незаконною та повністю підтримали доводи, зазначені у апеляційній скарзі.
Заслухавши суддю-доповідача у справі, пояснення представників відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так, Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006 року, пп. 18 рішення «Ліпісвіцька проти України» №11944/05 від 12.05.2011 року).
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002 року, «Ромашов проти України» від 27.07.2004 року, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 року зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005 року, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009 року).
Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
Відповідно до приписів частини другої статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Також, згідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Статтею 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.
Так, з матеріалів справи слідує, що подані відповідачем до суду звіти про виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21.03.2022 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2022 року по справі № 460/17128/2, оформлені листами від 10.04.2023 року за № 459 та від 23.06.2023 року за № 754 не підтверджують виконання військовою частиною НОМЕР_1 відповідних судових рішень належним чином та у повному обсязі, оскільки у таких звітах відповідач навпаки стверджує про неможливість виконання судових рішень в адміністративній справі № 460/17128/21 щодо нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2008 по 30.11.2015, покликаючись на відсутність в його розпорядженні первинних документів бухгалтерського обліку щодо нарахування позивачу грошового забезпечення за певну частину спірного періоду, а також на те, що в судових рішення по справі № 460/17128/21 судами не встановлено базовий місяць для нарахування індексації.
Натомість відповідач вказує інформацію про застосовані ним базові місяці для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2008 року по 30.11.2015 року, суми індексації виплачені позивачу в період проходження служби, а також додатково виплачені позивачу кошти індексації на виконання судових рішень.
Також, Восьмий апеляційний адміністративний суд в своїй постанові від 07.07.2022 року вказав, що базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення, зокрема до 01.12.2015 року, був місяць прийняття працівника на роботу та місяць збільшення заробітної плати (за рахунок будь-яких постійних складових зарплати чи грошового забезпечення).
Відтак, враховуючи те, що судові рішення по справі № 460/17128/21 залишаються невиконаними відповідачем в повному обсязі, відтак наявні підстави для встановлення Військовій частині НОМЕР_1 нового строку подання звіту про виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21.03.2022 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2022 року у справі № 460/17128/21.
Щодо накладення на командира військової частини НОМЕР_1 штрафу за невиконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21.03.2022 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2022 року у справі № 460/17128/21 колегія суддів зазначає наступне.
Вирішуючи питання про необхідність накладення штрафу, суд враховує основні принципи юридичної відповідальності, до яких, серед іншого, належать:
- принцип справедливості, що полягає у формальній рівності, повазі та захисті прав і свобод людини, відповідності інституту юридичної відповідальності моральним нормам і цінностям, категоріям розумності та добропорядності, врахуванні ієрархії особистих, громадських і державних інтересів;
- принцип винуватості діяння, який виражається у встановленні та застосуванні юридичної відповідальності тільки стосовно тих суб'єктів відповідальності, в діяннях яких є вина.
При цьому, судом не встановлено ані умисного невиконання рішення суду, ані недобросовісності у діях суб'єкта владних повноважень у справі та/або його керівника, які б свідчили про їх ухилення від виконання рішення суду в цій справі.
Натомість, як видно з вищенаведеного, відповідачем та, зокрема, його начальником вживаються всі належні та необхідні заходи для забезпечення належного виконання судових рішень.
Верховний Суд у постанові від 23.04.2020 року у справі № 560/523/19 зазначив, що накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.
Судом не встановлено обставин, які б свідчили про умисел невиконання відповідачем рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21.03.2022 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2022 року у справі № 460/17128/21, а також про ухилення останнього від виконання рішень суду.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для накладення на командира військової частини НОМЕР_1 штрафу за невиконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21.03.2022 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2022 року у справі №460/17128/21, а оскаржена ухвала суду попередньої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального і процесуального права, висновки, викладені в ухвалі суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, через що оскаржена ухвала в частині накладення на керівника суб'єкта владних повноважень штрафу підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою в задоволенні заяви позивача про накладення штрафу слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 382 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково, ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року з питань прийняття звіту про виконання судового рішення у справі №460/17128/21 в частині накладення на командира військової частини НОМЕР_1 штрафу за невиконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21.03.2022 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2022 року у справі № 460/17128/21 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заяви ОСОБА_1 про накладення штрафу на командира Військової частини НОМЕР_1 відмовити.
В решті ухвалу залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді О. М. Гінда
В. В. Ніколін
Повний текст постанови складено 22.11.2023 року.