ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 148/1817/23
Головуючий у 1-й інстанції: Штифурко Л.А.
Суддя-доповідач: Курко О. П.
21 листопада 2023 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Курка О. П.
суддів: Шидловського В.Б. Боровицького О. А.
за участю:
секретаря судового засідання: Яремчук Л.С,
представника позивача: Кравець В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 16 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тульчинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання незаконною, скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
ВСТАНОВИВ:
в вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Тульчинського районного суду Вінницької області з позовом до Тульчинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання незаконною, скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 16 жовтня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити її, а рішення суду першої інстанції - скасувати.
Представник відповідача, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь представника відповідача в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що відповідач до копії протоколу №Т/567 про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП від 09.08.2023 судом встановлено, що 25.07.2023 ОСОБА_1 вручена повістка, відповідно до якої він повинен 26.07.2023 прибути до призовної дільниці Тульчинського РТЦК та СП за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, позивач проігнорував виклик і у визначений час на призовну дільницю ІНФОРМАЦІЯ_1 не з'явився, цим самим порушив абз. 2 ч. 10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.210-1 КУпАП. ОСОБА_1 роз'яснено ст. 63 Конституції України, його права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП, повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться в каб. №21 Тульчинського РТЦК та СП о 09.00 год. ОСОБА_1 надав свої письмові пояснення, що він прибув за повісткою №7617 до Тульчинського РТЦК та СП, що підтверджується актом складеним адвокатом Кравець В.А., але відмовився проходити ВЛК у зв'язку з тим, що ним подані документи, які підтверджують його право на відстрочку, а проходити ЛВК законодавством не передбачено. З даним протоколом ОСОБА_1 ознайомився та примірник протоколу отримав, про що наявний його підпис (а.с. 14).
Згідно копії постанови за справою про адміністративне правопорушення № 1604 від 30.08.2023, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 5100 грн. у зв'язку з вчиненням ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.210-1 КУпАП, за наступних обставин.
Так, 25.07.2023 ОСОБА_1 вручена повістка №7617, відповідно до якої він повинен 26.07.2023 прибути до призовної дільниці ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 для проходження медичного огляду військово-лікарською комісією. Натомість, військовозобов'язаний ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про необхідність 26.07.2023 на 09:00 год. прибути до Тульчинського РТЦК та СП для проходження медичного огляду, проігнорував даний виклик, та у зазначену дату, не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим порушив абз. 2 ч. 10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Вина ОСОБА_1 підтверджується розпискою про отримання повістки № 7617, рапортом офіцера відділення офіцерів запасу і кадрів Тульчинського РТЦК та СП молодшого лейтенанта ОСОБА_2 , витягом з книги протоколів військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також, поясненнями ОСОБА_1 до протоколу, де ОСОБА_1 визнав, що не пройшов військово-лікарську комісію 26.07.2023. У поясненнях до протоколу ОСОБА_1 зазначає, що прибув за повісткою за адресою: АДРЕСА_1 , на підтвердження чого надав акт від 26.07.2023 p., складений адвокатом Кравець В.А. Проте наданий ОСОБА_1 акт є неналежним доказом підтвердження тієї обставини, що ОСОБА_1 з'явився за повісткою, з огляду на те, що він засвідчений лише підписом та печаткою адвоката Кравець В.А., з якою у нього договірні відносини з представництва його інтересів, будь-які інші підписи неупереджених свідків на акті відсутні (а.с. 7).
Копія вказаної вище постанови 04.09.2023 направлена Тульчинським РТЦК та СП ОСОБА_1 поштовим зв'язком згідно копії супровідного листа № 5366 (а.с. 6) та отримана ним 07.09.2023 згідно роздруківки скріншоту трекінга відправлень АТ «Укрпошта» (а.с.10 зв.бік).
Згідно копії акту від 26.07.2023, складеного керуючим «Адвокатським бюро Кравець В.А.» адвокатом Кравець В.А., 26.07.2023 згідно укладеного договору про надання правової допомоги від 24.07.2023 щодо представництва інтересів Клієнта в Тульчинському РТЦК та СП ОСОБА_1 разом з адвокатом Кравець В.А. з'явився на 9:00 год. до Тульчинського РТЦК та СП за адресою: АДРЕСА_1 за повісткою на проходження ВЛК №7617. Проте ОСОБА_1 відмовився пройти ВЛК, повідомивши про це працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 , які відмовились назвати свої прізвища, обґрунтовуючи це тим, що має право на відстрочку відповідно до абз. 12 ч. 1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як особа, що здійснює догляд за особою з інвалідністю І групи, про що 25.07.2023 подав до Тульчинського РТЦК та СП відповідну заяву про оформлення відстрочки разом з підтверджуючими документами. Так як проходження BJIK є обов'язковим для визначення ступеню придатності до військової служби, а не для визначення придатності для оформлення відстрочки, профільним законодавством не передбачено обов'язку таких осіб проходити ВЛК - він не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, що зазначено у ч. 1 ст. 19 Конституції України. Працівники Тульчинського РТЦК та СП акт про відмову ОСОБА_1 пройти ВЛК відмовились складати (а.с. 11).
Як вбачається із копії заяви, ОСОБА_1 25.07.2023 звернувся до Тульчинського РТЦК та СП з проханням оформити йому відстрочку від призову відповідно до абз. 12 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (а.с. 16). Разом із заявою ним надано копію довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААГ №363114 від 09.06.2023, згідно якої ОСОБА_3 є особою з інвалідністю першої групи «Б» безтерміново (а.с. 17); копію висновку №391 від 09.06.2023, виданого КНП «Центр ПМСД «Брацлавської селищної ради», згідно якого ОСОБА_3 рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи (а.с. 17 зв. бік); копію рішення №391/1 лікарняної консультаційної комісії КНП «Центр ПМСД «Брацлавської селищної ради», відповідно до якого ОСОБА_3 потребує постійного стороннього догляду (а.с. 17 зв. бік); витягів з реєстру територіальної громади, згідно якого ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 ; (а.с. 5 зв. бік, 19 зв. бік).
З копії розписки № 7617 встановлено, що 25.07.2023 ОСОБА_1 отримав повістку на його ім'я про виклик до Тульчинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на 09.00 год. 26.07.2023, про що наявний його підпис (а.с. 43).
Згідно копії рапорту офіцера відділення офіцерів запасу і кадрів від 26.07.2023 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не з'явився на призовну дільницю ІНФОРМАЦІЯ_1 за раніше врученою повісткою для проходження військово-лікарської комісії (а.с. 45).
З копії розписки № 6397 встановлено, що 06.06.2023 ОСОБА_1 отримав повістку на його ім'я про виклик до Тульчинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на 09.00 год. 07.06.2023, про що наявний його підпис (а.с. 53).
Вважаючи прийняту постанову протиправною, позивач звернувся з позовом до суду.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що начальник Тульчинського при притягненні ОСОБА_1 30.08.2023 до адміністративної відповідальності діяв правомірно, врахувавши всі обставини справи, а тому дійшов висновку про наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Частиною 2 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період.
Так, об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого статтею 210 КУпАП є порушення військовозобов'язаними чи призовниками правил військового обліку, неявка їх на виклик до військового комісаріату без поважних причин в особливий період.
Відповідно до ЗУ «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій
Згідно Указу Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.
Отже, 26.07.2023 (дата вчинення правопорушення) діяв особливий період.
Відповідно до ст. 39 ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу" призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Крім того, Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу " здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Згідно ст. 1 вищезазначеного Закону встановлено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно із ч. 2 ст. 4 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
У відповідності до ч. ч. 5, 6 ст. 4 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію " передбачено, що вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через медіа.
Згідно ч. 1 статті 22 ЗУ „Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Частиною 3 статті 22 ЗУ „Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Відповідно до ч. 3 ст. 17 ЗУ «Про оборону України» громадяни проходять військову службу, службу у військовому резерві та виконують військовий обов'язок у запасі відповідно до законодавства.
Згідно ч. 3 ст. 9 ЗУ “Про військовий обов'язок і військову службу” військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до ч. 10 ст. 1 ЗУ “Про військовий обов'язок і військову службу” громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Згідно протоколу від 09.08.2023 №Т/567, позивачу інкримінувалось те, що він проігнорував виклик, та у зазначену дату не з'явився до Тульчинського РТЦК та СП, чим порушив абз. 2 ч.10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», ч.1 ч.3 ст.22 «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Водночас, згідно оскаржуваної постанови зазначено, що позивач не пройшов медичний огляд, чим порушив приписи абз.3 ч.10.ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у постанові №1604 за справою про адміністративне правопорушення від 30.08.2023 року не в повному обсязі викладено суть адміністративного правопорушення.
Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на те, що в протоколі про адміністративне правопорушення №Т/567 від 09.08.2023 року та в постанові №1604 за справою про адміністративне правопаорушення від 30.08.2023 року не співпадають склади адміністративного правопорушення, які інкримінуються позивачу, а зазначені вище недоліки та неповнота не можуть бути усунені в суді, суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, а тому справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, понесені скаржником судові витрати в сумі 1 340,8 грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 16 жовтня 2023 року скасувати.
Прийняти нове рішення. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову начальника Тульчинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки підполковника Ліщини Ярослава Миколайовича від 30 серпня 2023 року №1604 за справою про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .
Справу про адміністративне правопорушення за частиною 2 статті 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Тульчинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки понесені судові витрати в сумі 1 340,8 грн.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 21 листопада 2023 року.
Головуючий Курко О. П.
Судді Шидловський В.Б. Боровицький О. А.