УХВАЛА
про повернення апеляційної скарги
Справа № 120/10895/22
22 листопада 2023 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Сторчака В. Ю.
суддів: Граб Л.С. Полотнянка Ю.П.
перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про включення до складу кредиторів по справі,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2022 року адміністративний позов повернуто позивачу.
Не погодившись із судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.
Встановивши невідповідність апеляційної скарги вимогам ст.296 КАС України, Сьомим апеляційним адміністративним судом відповідно до ухвали від 18 вересня 2023 року залишено апеляційну скаргу ОСОБА_1 без руху. При цьому особі, яка подала апеляційну скаргу, запропоновано в строк протягом десяти днів з моменту отримання ухвали, усунути недоліки апеляційної скарги.
10 листопада 2023 року до суду надійшла заява щодо виконання вимог ухвали від 18 вересня 2023 року, в якій апелянт зазначає, що Конституція України не обмежує її права на вільний вибір проживання. Крім того, суду не надавались докази щодо посвідчення місця проживання. Також, апелянт зазначає, що позивачем не надавалась жодна довіреність.
Надаючи оцінку викладеним в заяві на усунення недоліків доводам, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, щодо звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2022 року, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Сплата судового збору також відповідає пункту 1 частини другої статті 129 Основного Закону України, згідно з яким до основних засад (принципів) судочинства віднесено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Колегія суддів зазначає, що за змістом частин першої, другої статті 132 КАС України судовий збір входить до складу судових витрат, а його розмір та порядок сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Висновки Верховного Суду стосовно застосування зазначених положень статей 132 та 139 КАС України сформовані, зокрема, у постановах від 19 червня 2018 року у справі № 810/3650/16, від 07 серпня 2018 року у справі №389/2858/16-а(2-а/389/90/16), від 19 вересня 2018 року у справі №154/3104/16, від 18 жовтня 2018 року у справі № 766/13244/16-а, від 18 жовтня 2018 року у справі № 463/4223/16-а, від 18 жовтня 2018 року у справі № 822/2538/16, від 23 листопада 2018 року у справі № П/811/601/18, від 23 листопада 2018 року у справі №521/17638/16-а та від 25 квітня 2019 року у справі №587/1142/16-а.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом №3674-VI.
Відповідно до статті 1 Закону № 3674-VI судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Таким чином, судовий збір (Court fees) - це обов'язковий грошовий платіж на користь суду за розгляд справи в суді або за окремі процесуальні дії, вчинені судом. Метою запровадження судового збору є, зокрема, встановлення законодавчого обмежувального заходу для регулювання доступу до суду, а також захист суду від перенавантаження у зв'язку із поданням необґрунтованих або безпідставних позовів та апеляційних і касаційних скарг.
Об'єктами справляння судового збору є процесуальні дії, за які справляється судовий збір, встановлені у статті 3 Закону № 3674-VI. Так само ця норма визначає процесуальні документи, за подання яких судовий збір не справляється (частина друга статті 3 цього Закону).
Відповідно до частини другої статті 4 Закону № 3674-VI визначено розмір ставки судового збору за відповідними об'єктами справляння судового збору зокрема, за подання до адміністративного суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Колегія суддів зазначає, що вищевказані положення Закону стосується подання апеляційних і касаційних скарг на всі без винятку ухвали адміністративного суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено Законом № 3674-VI справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких постановляються відповідні ухвали.
Такі висновки узгоджуються із позицією щодо застосування статті 132 КАС України та статті 4 Закону №3674-VI, висловленою у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 травня 2018 року у справі № 915/955/15 та у постановах Верховного Суду від 17 лютого 2020 року у справі № 320/5719/19, від 24 листопада 2021 року у справі № 826/17526/18 та від 13 квітня 2022 року у справі №204/827/17, від 09 лютого 2023 року у справі №120/3532/21-а.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, п. 3 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір", на який посилається позивач, застосовується при поданні до суду відповідної заяви, тоді як за подання апеляційної скарги на ухвалу за результатами розгляду цієї заяви застосуванню підлягає п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".
Частиною другою статті 44 КАС України покладено на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Суд також звертає увагу, що законодавством встановленні додаткові механізми, спрямовані на гарантування для особи доступу до правосуддя (стаття 55 Конституції України передбачає, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб), а також забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Основного Закону України) шляхом надання права на зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат, а також на відшкодування (повернення) сплаченого судового збору.
Крім того, суд зауважує, що обов'язок щодо надання до суду переконливих доказів, які свідчать про неможливість сплати судового збору покладений саме на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням. Лише у разі неможливості самостійно подати такі докази з об'єктивних причин, особа повинна про це повідомити суд, заявивши відповідне клопотання про їх витребування.
Суд звертає увагу, що апелянтом також не наведено причин та обставин, які унеможливлюють самостійного подання до суду доказів її матеріального стану.
Щодо наявної в матеріалах справи копії довіреності (а.с.13 та 21), колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч.1, 2 ст.59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: довіреністю фізичної або юридичної особи; свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.
Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.
У разі задоволення заявленого клопотання щодо посвідчення довіреності фізичної особи на ведення справи, що розглядається, суд без виходу до нарадчої кімнати постановляє ухвалу, яка заноситься секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, а сама довіреність або засвідчена підписом судді копія з неї приєднується до справи.
Довіреність фізичної особи, за зверненням якої прийнято рішення про надання їй безоплатної вторинної правничої допомоги, може бути посвідчена посадовою особою органу (установи), який прийняв таке рішення.
Частиною 4 ст.59 КАС України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Згідно з ч.5, 6 ст.59 КАС України відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді.
Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.
Відтак, з огляду на приписи статей 59, 298 КАС України до апеляційної скарги має бути доданий оригінал або належним чином засвідчена копія довіреності, що підтверджує наявність у особи, що підписала скаргу, права її підписувати.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм процесуального права викладена в ухвалі Верховного Суду від 30.05.2019 у справі №808/1914/18.
Наявні в матеріалах справи копії довіреностей є незасвідченими у встановленому законом порядку, тому не можуть вважатися тим належним документом, який би підтверджував повноваження представника на підписання апеляційної скарги. Інших документів на представництво матеріали справи не містять.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що представником апелянта до апеляційної скарги не надано документа на підтвердження повноважень останнього, а, отже, і доказів наявності у нього встановлених законом повноважень щодо підписання апеляційної скарги.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції, в частині не зазначення довіреності, як додатку до адміністративного позову, було складено Акт від 26.12.2022 (а.с.5), який свідчить про те, що до матеріалів справи при поданні адміністративного позову ОСОБА_2 , долучено копію довіреності №2-2033 від 21.12.2021, яка в переліку документів доданих до позовної заяви не зазначена.
Також, суд звертає увагу, що апелянтом не виконано вимоги ухвали суду від 18.09.2023 щодо надання доказів, які б свідчили про відсутність або наявність доходу ОСОБА_1 за місцем постійного проживання (так як в наданій довіреності визначено місце постійного проживання - країна Португалія), як і не надано доказів, які б підтверджували факт такого проживання в межах або за межами України.
Згідно з ч.2 ст.298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, відповідно до яких апеляційна скарга підлягає поверненню скаржнику.
Керуючись ст.ст.169, 296, 298, 325, 328, 329 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 10 листопада 2023 року щодо виконання вимог суду.
2. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про включення до складу кредиторів по справі повернути особі, яка її подала.
3. Копію ухвали про повернення апеляційної скарги разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
4. Копію ухвали про повернення апеляційної скарги надіслати учасникам справи.
5. Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач Сторчак В. Ю.
Судді Граб Л.С. Полотнянко Ю.П.