ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 686/22156/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Колієв С.А.
Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.
22 листопада 2023 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Курка О. П. Боровицького О. А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Державної міграційної служби в Хмельницькій області про скасування постанов про притягнення до адміністративної відповідальності, скасування рішення про примусове повернення до країни походження,
ВСТАНОВИВ:
у серпні 2023 року ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Клюцука В.П., звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Державної міграційної служби в Хмельницькій області, в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ПН МХМ №000777 від 09.02.2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.203 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 гривень;
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ПН МХМ №000909 від 13.09.2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.203 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 гривень;
- визнати протиправним та скасувати Рішення №8 про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства від 09.02.2022 року - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 вересня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на звернення до адміністративного суду. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про скасування постанов про притягнення до адміністративної відповідальності, скасування рішення про примусове повернення до країни походження повернуто позивачу.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивачу не було забезпечено перекладача та не було забезпечено правову допомогу під час складання протоколів про адміністративне правопорушення та рішення про видворення. Крім того, позивачу посадовими особами відповідачу було повідомлено де слід розписатися і останній не розумів що саме підписує і які правові наслідки настануть для нього.
13листопада 2023 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від відповідача, в якому останній вказав на безпідставність доводів апеляційної скарги, у зв'язку із чим просив відмовити у її задоволенні.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ч.2 ст.312 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Постановляючи оскаржувану ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідно до матеріалів справи під час оформлення протоколів про адміністративне правопорушення, винесення відповідних постанов про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, останньому роз'яснювалися його права, в тому числі і право мати перекладача. При цьому таким правом під час розгляду справ ОСОБА_1 відмовився, про що зробив відповідну заяву. Щодо нерозуміння суті ухвалених стосовно позивача рішень, то суд першої інстанції зазначив, що такі посилання є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 відповідні рішення виконав - сплатив штраф та придбав квиток на рейс до Туреччини. Крім того, рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 13.09.2022 року (справа № 686/19249/22) був задоволений позов управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області: вирішено затримати для забезпечення видворення за межі території України з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, та примусового видворення за межі України, громадянина Турецької Республіки ОСОБА_1 строком на шість місяців та примусово видворено громадянина Турецької Республіки ОСОБА_1 за межі території України. Вказане рішення суду ОСОБА_1 не оскаржував, воно набуло чинності і виконано.
З огляду на викладене, а також враховуючи, із вказаним позовом ОСОБА_1 звернувся із пропуском строку на оскарження відповідних рішень понад один рік, суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначені позивачем підстави для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду є неповажними.
Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
Так, положеннями ч.ч.1 та 3 ст.122 КУпАП визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із п.3 ч.1 ст.288 КУпАП, якою визначений порядок оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Статтею 289 КУпАП встановлено, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Відповідно до ч.1 ст.123 КУпАП у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Колегія суддів враховує, що законодавче обмеження строку протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).
Крім того, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При цьому, "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Аналізуючи доводи апеляційної скарги щодо наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду, які не були враховані судом першої інстанції, колегія суддів зважає на таке.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем оскаржуються постанова про накладення адміністративного стягнення серії ПН МХМ №000777 від 09.02.2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.203 КУпАП та постанова про накладення адміністративного стягнення серії ПН МХМ №000909 від 13.09.2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.203 КУпАП.
Із досліджених матеріалів встановлено, що копії вказаних постанов ОСОБА_1 отримав в день їх винесення тобто 09.02.2022 та 13.09.2022 року відповідно. Отже строк оскарження таких постанов спливав 19.02.2022 року та 23.09.2022 року відповідно. Строк на оскарження рішення про примусове повернення до країни походження №8 від 09.02.2022 року спливав 09.08.2022 року.
Із вказаним позовом ОСОБА_1 звернувся 22.08.2023 року, тобто з пропуском встановленого законом строку на оскарження відповідних рішень.
Так, у своєму позові ОСОБА_1 просив поновити строк на оскарження відповідних рішень. На обґрунтування поважності причин пропуску такого строку зазначив, що такий строк він пропустив внаслідок нерозуміння суті ухвалених стосовно нього рішень про притягнення до адміністративної відповідальності та рішення про примусове повернення до країни походження, а також внаслідок запровадження обмежувальних проти епідеміологічних заходів у зв'язку із хворобою COVID-19 та у подальшому оголошенням в Україні воєнного стану.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25.08.2023 року вказані позивачем обставини пропуску встановленого законом строку на оскарження відповідних рішень були визнанні неповажними з тих підстав, що відповідно до матеріалів справи під час оформлення протоколів про адміністративне правопорушення, винесення відповідних постанов про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, останньому роз'яснювалися його права, в тому числі і право мати перекладача. При цьому таким правом під час розгляду справ ОСОБА_1 відмовився, про що міститься відповідних підпис.
Щодо нерозуміння суті ухвалених стосовно позивача рішень, то суд першої інстанції вказав на безпідставність таких посилань, оскільки ОСОБА_1 відповідні рішення виконав - сплатив штраф та придбав квиток на рейс до Туреччини.
Більше того, колегія суддів звертає увагу на те, що у протоколі від 13.09.2023 міститься відмітка про те, що переклад протоколу зроблено усно за участі перекладача ОСОБА_3 .
Також матеріалами справи підтверджується, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 13.09.2022 року (справа № 686/19249/22) був задоволений позов управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області: вирішено затримати для забезпечення видворення за межі території України з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, та примусового видворення за межі України, громадянина Турецької Республіки ОСОБА_1 строком на шість місяців та примусово видворено громадянина Турецької Республіки ОСОБА_1 за межі території України. Вказане рішення суду ОСОБА_1 не оскаржував, воно набуло чинності і виконано.
Суд апеляційної інстанції також вважає за необхідне зазначити, що прийняття рішення Хмельницьким міськрайонним судом від 13.09.2022 року у справі № 686/19249/22 також відбувалося за участі перекладача Пімоненко Л.С., що повністю спростовує доводи апеляційної скарги про порушення даного право позивача і вказує на безпідставність доводів апелянта, що йому було не зрозуміло сутті оскаржуваних постанов та рішення про видворення.
Щодо посилань на запровадження обмежувальних протиепідеміологічних заходів у зв'язку із хворобою COVID-19 та у подальшому оголошенням в Україні воєнного стану, то судом першої інстанції вірно враховано, що позивачем не зазначено яким чином вказані обставин перешкодили йому звернутися своєчасно до суду з відповідним позовом та не долучено відповідних доказів на підтвердження таких обставин.
Враховуючи вищевказане, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованою позицію суду першої інстанції, що із вказаним позовом ОСОБА_1 звернувся із пропуском строку на оскарження відповідних рішень понад один рік і зазначені позивачем підстави для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду є неповажними, а відтак вірно застосовано наслідки, передбачені ч. 2 ст. 123 КАС України.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а відтак, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 вересня 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Курко О. П. Боровицький О. А.