ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 136/1649/23
Головуючий у І інстанції: Кривенко Д.Т.
Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.
21 листопада 2023 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції у Вінницькій області на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 08 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа: поліцейський роти 2 батальйону 1 управління патрульної поліції у Вінницькій області лейтенант поліції Голуб Дмитро Олександрович про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач), у якому просив:
- скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАС №6970620 від 11.05.2023 винесену поліцейським роти 2 батальйону 1 управління патрульної поліції у Вінницькій обл. лейтенантом поліції Голубом Дмитром Олександровичем про визнання позивача ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 122 КУпАП і накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1020,00 грн та закрити відносно нього провадження у справі за відсутністю в його діях складу правопорушення.
Рішеннмя Липовецького районного суду Вінницької області від 08.09.2023 позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Департамент патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції у Вінницькій області подав апеляційну скаргу, в якій через порушення судом норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що процедурні порушення допущені суб'єкти владних повноважень при розгляді справи про адміністративне правопорушення не можуть бути обставиною, яка звільняє від відповідальності, у разі підтвердження правопорушення. Також апелянт посилається на неможливість вчасно подати відзив на позовну заяву, зібрання доказів по справі.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з оскаржуваною постановою серії ЕАС №6970620 від 11.05.2023 винесеною поліцейським роти 2 батальйону 1 управління патрульної поліції у Вінницькій обл. лейтенантом поліції Голубом Д.О. вказано, що 11.05.2023 о 10:50 год, по вул. Привокзальна у м. Вінниці, водій здійснив зупинку транспортного засобу в зоні дії дорожнього знаку 5.42.2, з додатковою до нього табличкою 7.17, на якому дозволено зупинку (стоянку) лише індивідуальних транспортних засобів, яким керують особи з інвалідністю, при цьому не мав відповідних документів, чим порушив п.33 ПДР, за що передбаченого ч. 6 ст. 122 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1020,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 6 ст. 122 КУпАП.
Проте, колегія суддів вважає, що до таких висновків суд першої інстанції прийшов з порушенням норм процесуального права, виходячи з наступного.
Згідно ч.1, 2 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною третьою статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Спеціальний строк оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності встановлений частиною другою статті 286 КАС України, відповідно до якої, позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Тобто, законом чітко визначено, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо оскарження постанови у справі про притягнення до адміністративної відповідальності (як у спірному випадку) встановлено десятиденний строк, який обчислюється з дня вручення відповідного рішення (постанови).
Згідно статті 289 КУпАП(в редакції, чинній на час прийняття оспорюваної постанови), скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбаченістаттею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.288 КУпАП, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеномуКАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, адміністративний позов про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕАС №6970620 від 11.05.2023 подано до суду 21.08.2023 року, що підтверджується відбитком штемпеля на конверті (а.с. 12), тобто позивачем пропущений встановлений статтею 286 КАС України десятиденний строк звернення до суду.
В адміністративному позові позивач щодо строків на звернення до суду з даним позовом посилається на досудове вирішення спору та оскарження постанови до начальника УПП у Вінницькій області та повернення позовної заяви ухвалою Липовецького районного суду Віннциької області від 04.07.2023.
Колегія суддів зазначає, що Верховним Судом неодноразово надавалась оцінка поважності причин пропуску строку звернення позивачами до суду, встановленого статтею 288 КУпАП, в обґрунтування поновлення якого останні посилалася на досудове врегулювання спору шляхом звернення зі скаргою на постанову про адміністративне правопорушення до відповідного органу.
Зокрема така позиція Верховного Суду щодо вказаного питання, викладена у постановах від 23.09.2022 по справі №750/10714/21 та від 07.12.2020 по справі №522/14986/19.
Так, у вищенаведених постановах Судом зазначено, що вказаною нормою передбачено право вибору особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, порядку оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення.
При цьому, звернення особи до відповідного органу зі скаргою на постанову по справі про адміністративне правопорушення не є досудовим вирішенням спору, а є альтернативним способом захисту своїх прав. Враховуючи наведену позицію Верховного Суду звернення зі скаргою до відповідного органу не є поважною причиною пропуску строку на звернення до суду із позовом про визнання протиправною постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Варто зазначити, що пропуск строку звернення до суду не є безумовною підставою для залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки, за наявності поважних причин його пропуску, такий строк може бути поновлено.
Зокрема, причини пропуску строку звернення до адміністративного суду можуть бути визнані судом поважними лише якщо відповідні обставини виникли об'єктивно, незалежно від волі особи, безпосередньо унеможливлюють або ускладнюють можливість подання позову у визначений законом строк, виникли протягом строку, який пропущено та підтверджується належними і допустимими доказами.
Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 122 КАС України, особа, яка вважає, що рішенням, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи законні інтереси, повинна подати відповідну позовну заяву у визначений законодавством строк, а у випадку його пропуску з поважних причин в найкоротший час після того, як відпали обставини, які об'єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду.
Позивач вважає, що ним не пропущений строк звернення до суду з даним позовом, з підстав вжиття заходів щодо досудового врегулювання спору, та що не закінчився тримісячний строк з дня вручення йому рішення за результатами його скарги на рішення суб'єкта владних повноважень.
Проте, на думку колегії суддів, звернення особи до вищестоящого органу зі скаргою на постанову по справі про адміністративне правопорушення не є досудовим вирішенням спору, а є альтернативним способом захисту своїх прав, що підтверджує відсутність підстав для встановлення тримісячного строку для звернення до суду із вказаним позовом.
У рішенні від 13.12.2011 №17-рп/2011 Конституційний Суд України роз'яснив, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, а інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Позивачем у межах даної справи суду не було надано жодних належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
Також колегія суддів зазначає, що подання позовної заяви, а в подальшому повернення первинної позовної заяви не є поважною причиною для поновлення строку звернення до суду. Крім того, позивач не був позбавлений права оскаржити ухвалу про повернення позовної заяви в апеляційному порядку.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не враховано зазначені вище обставини стосовно дотримання позивачем строку для звернення до суду з цим позовом, позивачем клопотання про поновлення строку звернення до суду не заявлялось, судом апеляційної інстанції не встановлено причин поважності пропуску такого строку, та в матеріалах справи такі докази відсутні.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.
Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Суд виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обгрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Враховуючи те, що поважних та об'єктивних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом позивачем не наведено та у ході судового розгляду справи не встановлено, колегія суддів дійшла висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин положень ст.123 КАС України та залишення позовної заяви без розгляду.
Вказане щодо застосування до спірних правовідносин положень статей 122, 123 КАС України узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 24.12.2020 по справі №510/1286/16-а, а також висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 31.03.2021 по справі №240/12017/19, від 12.04.2023 по справі №380/14933/22.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог, оскільки адміністративний позов належить залишити без розгляду.
Відповідно до ч.3 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановлені рішення допустив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права що у відповідності до статті 319 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про залишення позову без розгляду.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції у Вінницькій області задовольнити частково.
Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 08 вересня 2023 року скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа: поліцейський роти 2 батальйону 1 управління патрульної поліції у Вінницькій області лейтенант поліції Голуб Дмитро Олександрович про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення залишити без розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Драчук Т. О. Смілянець Е. С.