ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 620/5797/23 Суддя (судді) першої інстанції: Ольга ТКАЧЕНКО
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ключковича В.Ю.,
суддів Беспалова О.О.,
Грибан І.О.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_2 ) Державна прикордонна служба України на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року, прийнятого у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_2 ) Державна прикордонна служба України, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_4 ) Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_2 ) Державна прикордонна служба України, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_4 ) Державної прикордонної служби України, в якому просив суд:
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ), які полягають у неповідомленні ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_4 ) про безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за періоди з 09.10.2022 по 31.10.2022; з 01.11.2022 по 29.11.2022, за формою, наведеною у додатку 2 до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ ''Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168'';
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) направити до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_4 ) інформацію про участь ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за періоди з 09.10.2022 по 31.10.2022; з 01.11.2022 по 29.11.2022, за формою, наведеною у додатку 2 до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ ''Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168''.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.07.2023 позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, в якій просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.07.2023 та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Відповідач вказує, що відповідно до бойових розпоряджень начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.09.2022 № 276/гриф (скасоване), від 25.09.2022 № 1348/гриф (скасоване) та від 25.10.2022 № 1697/гриф, позивач у складі 2 відділу прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_4 ) приступив до виконання завдань в оперативному підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_1. Втім, дані розпорядження надати немає можливості, оскільки вони скасовані та мають обмежений гриф допуску. Бойові накази (розпорядження) видавалися стосовно комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_4 ) (в цілому). Копії з журналу бойових дій, книги оперативно-службової діяльності та журналу надходження розпоряджень по підрозділу (докази виконання бойових завдань позивачем) надати не має можливості так як їх облік та ведення безпосередньо здійснюються у 2 прикордонній комендатурі швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_4 ).
Відповідач звертає увагу, що позивач в період з 09.10.2022 по 29.11.2022, з 07.12.202 по 08.01.2023 перебував в оперативному підпорядкуванні (перебував у відрядженні) ІНФОРМАЦІЯ_1, у складі ІНФОРМАЦІЯ_1 не перебував, приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Сумської області у складі прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_4 ). Даний факт підтверджує і представник позивача, який в своїй позовній заяві зазначає, що проходить військову службу у складі військової частини НОМЕР_4 . Таким чином, позивач у штатній структурі та на посаді у ІНФОРМАЦІЯ_1 у зазначений період не перебував.
Відповідач вказує, що відповідно до завдань, визначених наказом, на військовослужбовця оформляється посвідчення про відрядження. Орган Держприкордонслужби, що відряджає військовослужбовця, здійснює реєстрацію особи, яка вибуває у відрядження, у журналі реєстрації відряджень. В той же час, надати документи, які підтверджують відрядження позивача до військової частини НОМЕР_2 також не має можливості, так як, вони знаходяться за місцем служби останнього - у військовій частині НОМЕР_4 , яка є їх володільцем.
Відповідач інформує, що відповідно до Довідки про безпосередню участь в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії від 08.01.2022 № 4099 позивач, який проходить військову службу в військовій частині НОМЕР_4 , приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Сумської області у період з 09.10.2022 по 29.11.2022, з 07.12.2022 по 08.01.2023. Дана Довідка додана позивачем до матеріалів позовної заяви.
В той же час, оскільки позивач проходить службу та перебуває на фінансовому забезпеченні в ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_4 ), рапорт начальника загону - коменданта 2 комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_2 від № 1525 стосовно виплати додаткової винагороди до 100 000 гривень за жовтень 2022 року надійшов до управління ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно рапорту першого заступника начальника загону - коменданта прикордонної комендатури ІНФОРМАЦІЯ_3 полковника ОСОБА_4 від 04.11.2022 № 1535 (№ 4606-22-Вх від 09.11.2022) та був відправлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 супровідним листом від 10.11.2022 № 22/43 72-Вих.
Рапорт начальника загону - коменданта 2 комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_2 від 01.12.2023 № 1893 стосовно виплати додаткової винагороди до 100 000 гривень за листопад 2022 року надійшов до управління ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно рапорту першого заступника начальника загону - коменданта прикордонної комендатури ІНФОРМАЦІЯ_3 полковника ОСОБА_4 від 01.12.2022 № 1894 (№ 5093-22-Вх від 02.12.2022) та був відправлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 супровідним листом від 04.12.2022 № 22/4931-Вих. Також, відповідач зазначає, що в даному листі (від 04.12.2022 № 22/4931-Вих) посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 допущено технічну описку, а саме в додатку замість номеру рапорту 1894 зазначено 1880. Витяги з даних рапортів стосовно позивача знаходяться в матеріалах справи
Таким чином, відповідач вважає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 виконано всі заходи щодо повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_2 (військової частини НОМЕР_2 ) щодо виплати додаткової винагороди позивачу за вказаний період згідно визначених вище нормативно - правових документів.
21.10.2023 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить відмовити в задоволенні такої, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Представник позивача наголошує, що відповідач в апеляційній скарзі не заперечує, що позивач приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Сумської областей в період з 09.10.2022 по 31.10.2022; з 01.11.2022 по 29.11.2022. Проте, вказана інформація ВЧ НОМЕР_2 не направлена до ВЧ НОМЕР_4 , що, стало наслідком невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
Представник позивача наголошує, що позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано вимоги пункту 11 Наказу від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168», відповідно до якого склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) -участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України. Інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цого наказу, подаються начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів у групувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих у групувань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу.
В даній справі предметом спору є інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, яка подається начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу.
Тобто, предметом спору є інформація про участь позивача у бойових діях або їх забезпеченні.
Але з апеляційної скарги вбачається, що відповідач вважає, що спір стосується права позивача на виплату належних йому коштів за період участі у бойових діях або заходах.
Крім того, в апеляційній скарзі не вбачається, що відповідач зазначає законні підстави невиконання пункту 11 Наказу від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168», який за своєю юридичною дією породжує об'єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір.
Представник позивача вказує, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Отже, предметом позову є вимога «Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) направити до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_4 ) інформацію про участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за періоди з 09.10.2022 по 31.10.2022; з 01.11.2022 по 29.11.2022; за формою, наведеною у додатку 2 до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168».
Фактичною підставою є те, що в період з 09.10.2022 по 31.10.2022; з 01.11.2022 по 29.11.2022 позивач як військовослужбовець ВЧ НОМЕР_4 приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченіїні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на територій Сумської області.
Позивачем, зокрема, встановлено правову підставу позову з посиланням на пункт 11 Наказу від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168».
Відтак, представник позивача вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з урахуванням всіх обставин, які мають значення для справи та на підставі чинних норм законодавства.
Оскільки, відповідачем зазначено аргументи та нормативне обґрунтування апеляційної скарги, яке не стосується суті спірних правовідносин, що мають значення для справи, то, на думку представника позивача, необхідно прийти до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін.
Також, представник позивача просить стягнути понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4 000 грн, що є документально підтвердженими.
31.10.2023 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшли письмові пояснення третьої особи.
Щодо проходження військової служби і виконання обов'язків позивачем, третя особа зазначає, що, в частині предмету спору (позовних вимог), у жовтні 2022 року позивача було направлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 у оперативне підпорядкування начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 . Таким чином, службовим відрядженням вважається поїздка військовослужбовця ( ІНФОРМАЦІЯ_2 (в/ч НОМЕР_4 ), який дислокується у Донецькій області) за розпорядженням начальника (Голови Державної прикордонної служби України) на певний строк до іншого населеного пункту (до ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_2 ), який дислокується у Чернігівській області) для виконання службового завдання (прийняття участі у бойових діях або забезпечені здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії) поза місцем його постійної служби (постійне місце дислокації- служби Донецька область).
Третя особа вказує, що пунктом 2-1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" визначено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів, при цьому дана норма застосовується до правовідносин які виникли з 24.02.2022. На виконання вказаної норми Адміністрацією Державної прикордонної служби видано наказ від 30.07.2022 № 392-АГ «Про реалізацію еимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168», яким визначено як порядок так і умови виплати додаткової винагороди (у тому числі які документи оформляються для здійснення нарахування і виплати, зокрема у п. 4, п. 5 визначено перелік документів якими як підтверджується безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях чи заходах з національної безпеки і оборони.
Обов'язок оформлення документів визначених пунктами 4, 5 11 наказ від 30.07.2022 № 392-АГ «Про реалізацію еимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168», які являються підставою для нарахування і виплати коштів покладено на начальників органів Держприкордонслужби (командирів військових частин), який веде (вів) бойові дії та, до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі, що підтверджується довідкою, за формою, наведеною у додатку 1, додатку 2 до вказаного Наказу.
Командир військової частини (на грошовому забезпеченні якого перебуває військовослужбовець) нараховує кошти і видає наказ про виплату підвищеної додаткової винагороди відрядженому військовослужбовцю за дні безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях чи заходах за відповідний період - на підставі і у порядку визначеному наказом від 30.07.2022 № 392-АГ «Про реалізацію еимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168», тобто за підтверджуючими документами (довідкою) які надаються командиром до якого направлений військовослужбовець. .
Отже, підвищена додаткова винагорода за період перебування позивача у відряджені не нараховувалась та не виплачувалась ІНФОРМАЦІЯ_2 (в/ч НОМЕР_4 ), оскільки начальником прикордонного загону до якого був відряджений позивач не надано підтверджуючих документів щодо безпосередньої участі останнього у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 наказу від 30.07.2022 № 392-АГ «Про реалізацію еимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168», зокрема за формою, наведеною у додатку 1, додатку 2 до вказаного Наказу.
У відповідності до частин 1 та 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Як вбачається з Наказу «Про склад органів та підрозділів, які брали участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій Адміністрації державної прикордонної служби України ІНФОРМАЦІЯ_2, серед інших, у період з 01 по 31 жовтня 2022 року визнано таким, що брав участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій (том 1 а.с. 51)
Відповідно до Наказу «Про склад органів та підрозділів, які брали участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій Адміністрації державної прикордонної служби України ІНФОРМАЦІЯ_2, серед інших, у період з 01 по 30 листопада 2022 року визнано таким, що брав участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій (том 1 а.с. 50)
Наказом «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій Адміністрації державної прикордонної служби України наказано врахувати, серед інших, такі райони ведення воєнних (бойових) дій з 01 по 31 жовтня 2022 року: Сумська область (том 1 а.с. 52).
Як вбачається з Довідки командира військової частини НОМЕР_2 від 08.01.2023 № 4099 солдат ОСОБА_1 проходить військову службу в військовій частині НОМЕР_4 та брав участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Сумської області періоди з 09.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 29.11.2022, з 07.12.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 08.01.2023 на підставі бойового наказу Адміністрації державної прикордонної служби України № 165 гриф від 16.09.2022 (том 1 а.с. 18).
Як вбачається з Витягу з рапорту начальника загону - коменданта 2 комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03.11.2022 № 1525 останній клопотав про виплату додаткової винагороди у розмірі 70 000 грн військовослужбовцям 2 прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_2, зокрема і ОСОБА_1 за жовтень 2022 року (період безпосередньої участі з 09 по 31.10.2022, кількість днів - 23) (том 1 а.с. 80).
Як вбачається з Витягу з рапорту начальника загону - коменданта 2 комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_2 від 01.12.2022 № 1893 останній клопотав про виплату додаткової винагороди у розмірі 70 000 грн військовослужбовцям 2 прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_2, зокрема і ОСОБА_1 за листопад 2022 року (період безпосередньої участі з 01 по 29.11.2022 кількість днів - 29) (том 1 а.с. 80 зворот).
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що недотримання органами Держприкордонслужби вимог Наказу № 392-/08/81/22-АГ в частині обміну інформацію про участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів не може мати негативні наслідки для такого військовослужбовця, а отже, й не може впливати на його особисті права, в тому числі на право отримання спірної додаткової винагороди.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, 573/2022 від 12.08.2022 та від 07.11.2022 № 757/2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023 строк дії режиму воєнного стану продовжувався.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168), пунктом 1 якої (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 № 1146, яка застосовується з 01.09.2022) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
За приписами п. 2-1 Постанови № 168 порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
З метою виконання вимог Постанови № 168 та з метою врегулювання виплат військовослужбовцям Державної прикордонної служби України Адміністрацією Державної прикордонної служби України було видано наказ від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ "Про реалізацію вимог постанови КМУ від 28.02.2022 № 168" (далі - Наказ № 392-АГ).
На виконання п. 1 Наказу № 392-АГ військовослужбовцям, крім випадків, передбачених цим наказом, які проходять військову службу в Адміністрації Державної прикордонної служби України, регіональних управліннях, органах охорони державного кордону, загонах морської охорони (у тому числі строкову), навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення (далі - органи Держприкордонслужби) з дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби (у зв'язку із звільненням з військової служби) на період дії воєнного стану щомісячно здійснюється виплата додаткової винагороди в розмірі до 30 тисяч гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання відповідно до законодавства України обов'язків військової служби. Додаткова винагорода збільшується до 100 тисяч гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.
Відповідно до пунктів 4 та 5 Наказу № 392-АГ підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:
1) бойового наказу (бойового розпорядження);
2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.
Для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та, до якого для виконання і завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі. Для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця. У довідках, передбачених цим пунктом, обов'язково мають зазначатися відомості про підтверджуючі документи, передбачені пунктом 4 цього наказу.
За приписами пунктів 11 та 12 Наказу № 392-АГ склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України. Інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, подаються начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу.
Виплата військовослужбовцям додаткової винагороди здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (командирів). До наказу про виплату додаткової винагороди, виходячи з розміру до 100 тисяч гривень на місяць, в обов'язковому порядку додаються узагальнені дані, отримані з документів, передбачених пунктами 4-6 цього наказу.
Як повідомляє відповідач, позивач у відповідності до бойового наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16.09.2022 № 165 гриф у складі прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_4 ) було направлено в оперативне підпорядкування ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ). Відповідно до бойових розпоряджень ІНФОРМАЦІЯ_1 Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) від 19.09.2022 № 276/гриф (скасоване), від 25.09.2022 № 1348/гриф (скасоване) та від 25.10.2022 № 1697/гриф, позивач у складі 2 відділу прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_4 ) приступив до виконання завдань в оперативному підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ).
Так, відповідачем не заперечується, що у період жовтня та листопада 2022 року позивачу не нараховувалась та не виплачувалась додаткова винагорода відповідно п. 1 Постанови № 168 у розмірі до 100 000 грн пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Як не заперечується учасниками справи, позивач виконував, серед інших військовослужбовців бойовий наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16.09.2022 № 165 гриф у складі прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_4 ), бойові розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) від 19.09.2022 № 276/гриф (скасоване), від 25.09.2022 № 1348/гриф (скасоване) та від 25.10.2022 № 1697/гриф.
Як вбачається з матеріалів справи, начальник загону - комендант 2 комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_2 клопотав рапортами щодо виплати винагороди у розмірі 70 000 грн для солдата ОСОБА_1 за 23 дня у період з 09.10.2022 по 31.10.2022. Також, начальник загону - комендант 2 комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_2 клопотав рапортом щодо виплати винагороди у розмірі 70 000 грн для солдата ОСОБА_1 за 29 днів у період з 01 по 29.11.2022.
Згідно Довідки командира військової частини НОМЕР_2 від 08.01.2023 № 4099 солдат ОСОБА_1 проходить військову службу в військовій частині НОМЕР_4 та брав участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Сумської області періоди з 09.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 29.11.2022, з 07.12.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 08.01.2023 на підставі бойового наказу Адміністрації державної прикордонної служби України № 165 гриф від 16.09.2022.
Так, дійсно, вказана довідка не містить кількості днів в які позивач приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії та зазначено лише період такої участі. Втім, колегія суддів зауважує, що в рапорті про участь кожного військовослужбовця у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань зазначається кількість днів такої участі та такі співпадають з інформацією, викладеній у вказаній довідці.
Проаналізувавши вказані норми та обставини справи, колегія суддів погоджується з висновоком суду першої інстанції, що недотримання органами Держприкордонслужби вимог Наказу № 392-/08/81/22-АГ в частині обміну інформацію про участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів чи наявність окремих недоліків докмуентів, складених уповноваженими особами, не може мати негативні наслідки для такого військовослужбовця, а отже, й не може впливати на його особисті права, в тому числі на право отримання спірної додаткової винагороди.
Крім того, у справі "Рисовський проти України", № 29979/04, рішення від 20.10.2011, пункти 70, 71, Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", зазначивши, що він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).
Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58).
Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п. 74).
Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див. зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13.12.2007, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11.06.2009).
Дійсно, виплаті спірної допомоги передує отримання інформації про відряджених військовослужбовців про дні їх безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, яка подається начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у Наказі № 392-АГ.
Втім, про існування бойових наказів (бойових розпоряджень), відповідач, як вбачається з матеріалів справи, обізнаний. Водночас, доказів направлення журналу бойових дій до 05 числа кожного місяця спірного періоду матеріали справи не містять.
Відповідно до п. 3 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої Наказ Міністерства внутрішніх справ України 25.06.2018 № 558, грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату.
Як вбачається з матеріалів справи, третя особа не заперечує можливість нарахування та виплатй позивачу додаткової винагороди відповідно пункту 1 Постанови № 168, але за умови надання підтверджуючих документів щодо безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріального та процесуального права.
У свою чергу, вказані в апеляційній скарзі доводи відповідача 2 не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
З приводу відшкодування позивачу витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Згідно із частинами 1-5 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.
Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 300/941/19 та від 31.03.2020 у справі № 726/549/19, від 17.12.2020 у справі № 808/1849/18, від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19, від 20.01.2021 у справі № 120/3929/19-а.
Згідно з пунктами 4, 6, 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно зі ст. 30 Закону № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На обґрунтування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляйційної інстанції було надано копії:
договору № 20/10 про надання правничої допомоги від 20.10.2023, згідно п. 4.2. якого адвокат та клієнт погодили, щ огонорарза надання правничої (правової) допомоги в суді апеляційної інстанції становить 4 000 грн;
додатку до Договору про надання правничої допомоги № 20/10 від 20.10.2023 Звіт № 20/10 згідно якого написання та подання відзиву на апеляційну скаргу, юридичний супровід справи в суді апеляційної інстанції оцінено у розмірі гонорару адвоката - 4 000 грн;
квитанції на оплату виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) на суму 4 000 грн.
Щодо відшкодуання судових витрат, відповідач свої правову позицію в суді апеляційної інстанції не висловив.
Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Дйсно, наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 та від 31.07.2020 у справі № 301/2534/16-ц.
Так, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України».
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Водночас, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.
Дослідивши надані позивачем документи, враховуючи наведені норми права, колегія суддів дійшла висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку підлягає зменшенню до 2 000 грн, оскільки правова позиція сторін у даній справі не змінилася в суді апеляційної інстанції, розгляд справи відбувся у письмовому провадженні, додаткових доказів на стадії апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції представником позивача не подано.
Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 315, 316, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_2 ) залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року залишити без змін.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_3 понесені в суді апеляціної інстанції витрати на правову допомогу в сумі 2 000 гривень.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В.Ю. Ключкович
Судді О.О. Беспалов
І.О. Грибан