ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 320/9465/21 Суддя (судді) першої інстанції: Головенко О.Д.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Губської Л.В.
Мєзєнцева Є.І.
При секретарі: Масловській К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України до Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа - Міністерство інфраструктури України (далі - третя особа) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство обслуговування повітряного руху України (далі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року з адміністративним позовом до Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач), третя особа - Міністерство інфраструктури України, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в державній реєстрації від 24.10.2020 № 54754769, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації), м. Київ.
- зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації), м. Київ провести державну реєстрацію права власності, форма власності: державна на технічну будівлю, що розташована м. Київ, вулиця Маркса Карла, (Соломянський р-н), будинок 110, за суб'єктом: ДЕРЖАВА В ОСОБІ МІНІСТЕРСТВА ІНФРАСТРУКТУРИ УКРАЇНИ.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що державний реєстратор не має права вимагати від заявника надання інших документів, крім тих, відсутність яких стала підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви, якщо інше не випливає з документів, що надані додатково. На думку позивача, державний реєстратор при виявленні відсутності документа, що підтверджує введення об'єкта в експлуатацію (наявна відмітка в технічному паспорті про неподання документа, що підтверджує введення об'єкта в експлуатацію), мав звернутися до відповідних державних органів, із запитом щодо надання копії документа який підтверджує введення об'єкта в експлуатацію, засвідченого в установленому порядку законом України, проте не зробив цього.
Вважає, що рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття. У зв'язку з чим зазначає, що прийняте державним реєстратором рішення про відмову у державній реєстрації прав на нерухоме майно, в супереч ч. 5 ст. 23 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV (далі - Закон №1952) підлягає скасуванню.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року даний адміністративний позов залишено без задоволення.
При цьому суд виходив з того, що позивачем не був поданий документ, що відповідно до вимог законодавства, підтверджує введення об'єкта в експлуатацію (наявна відмітка в технічному паспорті про неподання документа, що підтверджує введення об'єкта в експлуатацію). Крім того, судом встановлено, що органом, що проводив оформлення та/або реєстрацію прав до 01.01.2013 є Бюро технічної інвентаризації, яке не видавало документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта. Таким чином, підстав для подання запиту до зазначеного органу в державного реєстратора не було.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що державний реєстратор при виявленні відмітки в технічному паспорті об'єкту про те, що «дозвільну документацію на будівництво до БТІ не подано», мав звернутися до відповідних державних органів, із запитом щодо копії документа який підтверджує введення об'єкта в експлуатацію, засвідченого в установленому порядку законом України. Проте, державний реєстратор не звертався із запитом до відповідних державних органів, щодо копії документа про підтвердження введення об'єкта в експлуатацію, засвідченого в установленому порядку законом України.
Крім того, апелянт вказує, що Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 затверджений Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок № 1127). Згідно з п. 44 Порядку № 1127, для державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна державної або комунальної власності, будівництво якого завершено та право власності на який не зареєстровано до 1 січня 2013 р., за відсутності документа, що посвідчує набуття права державної або комунальної власності на такий об'єкт, подаються:
технічний паспорт на об 'єкт нерухомого майна;
витяг з Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо такого об'єкта (у разі державної реєстрації права державної власності);
Отже, апелянт зазначає, що на виконання правових вимог Положення № 1127 та Закону № 1952-ІУ позивачем з метою реєстрації прав на нерухоме майно, державному реєстратору разом з заявою про реєстрацію прав та їх обтяжень були надані такі документи: технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; витяг з Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо такого об'єкта.
24 жовтня 2023 року від представника третьої особи до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшли пояснення щодо апеляційної скарги. Мінінфраструктури не погоджується із рішенням суду першої інстанції оскільки вважає, що таке рішення постановлене з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення питання по суті; ухваленого за неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та недоведеністю таких обставин, які суд першої інстанції вважає встановленими.
Так, третя особа підтримує позицію позивача у справі. Крім того вказує, суд першої інстанції дійшов висновку, що «БТІ не видавало документ, який засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту», який є помилковим та не відповідає фактичним обставинам справи. Державним реєстратором досліджувався технічний паспорт на нежитловий будинок, який знаходиться в м. Києві по вул. Карла Маркса, 110 , виданий Київським міським БТІ 12.05.2009. На думку третьої особи, очевидним є те, що до спірних правовідносин слід застосовувати законодавство чинне станом на 2009 рік.
Так, наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від № 127 від 24.05.2001 «Про затвердження Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна» (далі - Інструкція) затверджено Інструкцію про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна.
Зазначає, що пунктом 3.1 Інструкції було чітко встановлено, що процедура отримання Технічного паспорту на будівлю не зобов'язує власника перед отриманням такого паспорту ввести будинок в експлуатацію чи подати документи, які засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкт.
Отже, вказує, що штемпель «дозвільну документацію на введення в експлуатацію до БТІ не подано» не підтверджує встановлений судом висновок, що «БТІ не видавало документ, який засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту».
Міністерство вважає, що не застосувавши до спірних правовідносин пункт 3.1 зазначеної Інструкції, суд дійшов помилкового висновку про «не ведення в експлуатацію будівлі в м. Києві по вул. Карла Маркса, 110 » та на підставі такого висновку ухвалив незаконне по суті оскаржуване рішення.
10 листопада 2023 року від представника Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу. Так, відповідач вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що 18.09.2020 Державне підприємство обслуговування повітряного руху України звернулося до Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) м. Київ з заявою про реєстрацію об'єкту нерухомого майна: технічної будівлі, що знаходиться за адресою; м. Київ, вул. Маркса Карла, (Солом'янський р-н), 110 .
Для здійснення реєстрації вищевказаного об'єкту нерухомого майна, були надані такі документи; технічний паспорт, витяг з Єдиного реєстру об'єктів державної власності, розпорядження про присвоєння поштової адреси Солом'янської РДА м. Київ від 09.01.2009 № 2, відповідно до картки прийому заяви від 18.09.2020 №220641975.
За результатами розгляду вищевказаної заяви 25.08.2020 державним реєстратором прийнято рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 53737187 об'єкту нерухомого майна: технічної будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Маркса Карла, (Солом'янський р-н), 110, у зв'язку з тим, що документи були подані не в повному обсязі та зобов'язано позивача надати документ, що відповідно до вимог законодавства підтверджує введення об'єкта в експлуатацію (наявна відмітка в технічному паспорті про неподання документа, що підтверджує введення об'єкта в експлуатацію).
Позивач на виконання вказаного рішення № 53737187 звертався до архівного відділу Солом'янської РДА м. Києва та опрацьовано наявні архівні документи які стосуються цього об'єкту нерухомого майна. Однак, в архівному відділі Солом'янської РДА м. Києва документів що підтверджують прийняття об'єкту нерухомого майна в експлуатацію не було знайдено. Тому вищевказані документи позивачем відповідачу не надавались.
24.10.2020 відповідачем прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав № 54754769 щодо об'єкту нерухомого майна, державної форми власності на технічну будівлю, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Маркса Карла, (Солом'янський р-н), 110 .
Не погоджуючись з таким рішенням державного реєстратора, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з такого.
Статтею 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону № 1952 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Частиною 8 ст. 18 Закону № 1952 визначено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.
Пункт 6 Порядку № 1127 передбачає, що державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.
Згідно п. 12 Порядку № 1127 розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.
Пунктами 1, 2 ч. 3 ст. 10 Закону № 1952 встановлено, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
Нормами ч. 1 ст. 22 Закону № 1952 визначено, що документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Так, під час розгляду заяви представника Міністерства інфраструктури України від 18.08.2020 за реєстраційним номером 41006553 для проведення державної реєстрації права власності на нежитловий будинок, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Федора Ернста, 1 , державним реєстратором Департаменту Волошиною Ж.Д. встановлено відсутність у повному обсязі документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень.
Заявником до заяви, разом з іншими документами подано: технічний паспорт, витяг з Єдиного реєстру об'єктів державної власності, розпорядження про присвоєння поштової адреси Солом'янської РДА м. Київ від 09.01.2009 № 2, відповідно до картки прийому заяви від 18.09.2020 №220641975.
25.08.2020 державним реєстратором прийнято рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 53737187 об'єкту нерухомого майна: технічної будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Маркса Карла, (Солом'янський р-н), 110, у зв'язку з тим, що документи були подані не в повному обсязі та зобов'язано позивача надати документ, що відповідно до вимог законодавства підтверджує введення об'єкта в експлуатацію (наявна відмітка в технічному паспорті про неподання документа, що підтверджує введення об'єкта в експлуатацію).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не був поданий документ, що відповідно до вимог законодавства, засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.
Відповідно до ст. 23 Закону № 1952 розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором виключно у таких випадках:
1) подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством;
2) неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному цим Законом, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року.
Державний реєстратор у строк, встановлений для державної реєстрації прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та невідкладно повідомляє про це заявника.
Якщо заявник протягом 30 робочих днів з моменту отримання рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав виконав вимоги державного реєстратора, зазначені у відповідному рішенні, розгляд заяви відновлюється на підставі рішення державного реєстратора про відновлення розгляду заяви.
Перебіг строку державної реєстрації прав продовжується з моменту усунення обставин, що стали підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду, з урахуванням часу, що минув до його зупинення.
При цьому, колегія суддів акцентує увагу на положення ч. 4 ст. 23 Закону № 1952, якими зокрема передбачено, що державний реєстратор не має права вимагати від заявника надання інших документів, крім тих, відсутність яких стала підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви, якщо інше не випливає з документів, що надані додатково.
Водночас, при розгляді апеляційної скарги суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до пункту 3 частини 3 статті 10 Закону № 1952 під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав, похідних від права власності, здійснюється у зв'язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв'язку з вчиненням такої дії.
Пунктом 4 частини 3 цієї ж статті Закону № 1952 передбачено, що під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи;
Отже, державний реєстратор при виявленні відмітки в технічному паспорті об'єкту про те, що «дозвільну документацію на будівництво до БТІ не подано», міг звернутися до відповідних державних органів, із запитом щодо копії документа, який підтверджує введення об'єкта в експлуатацію, засвідченого в установленому порядку законом України.
Відповідно до пункту 2 статті 4 Закону України № 1952 - IV, державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; право довірчої власності (крім права довірчої власності як способу забезпечення виконання зобов'язань); інші речові права відповідно до закону;
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 затверджений Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок № 1127).
Пунктом 1 Порядку № 1127, визначено, що цей Порядок визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.
В пункті 26 Порядку № 1127, зазначено, що, державна реєстрація прав може проводитися за заявою заявника шляхом звернення до центрів надання адміністративних послуг, що забезпечують прийняття та видачу відповідно до цього Порядку документів під час державної реєстрації прав.
Відповідно до пункту 40 Порядку № 1127, визначено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", іншими законами України та цим Порядком.
Судова колегія звертає увагу на те, що згідно з п. 44 Порядку № 1127 для державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна державної або комунальної власності, будівництво якого завершено та право власності на який не зареєстровано до 1 січня 2013 року, за відсутності документа, що посвідчує набуття права державної або комунальної власності на такий об'єкт, подаються:
- технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна;
- витяг з Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо такого об'єкта (у разі державної реєстрації права державної власності).
Отже, на виконання вимог Порядку № 1127 та Закону № 1952 позивачем з метою реєстрації прав на нерухоме майно, державному реєстратору разом з заявою про реєстрацію прав та їх обтяжень були надані такі документи: технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; витяг з Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо такого об'єкта.
У статті 26 Закону № 1952 вказано, за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.
Таким чином, колегія суддів вважає, що Державним підприємством обслуговування повітряного руху України були надані достатні для реєстрації документи, а вимога державного реєстратора про подання документа про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта суперечить положенням Закону № 1952 та п. 44 Порядку № 1127, що не спростовано відповідачем під час апеляційного розгляду справи.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що належним та ефективним способом захисту прав Державного підприємства обслуговування повітряного руху України є визнання протиправним та скасування рішення Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про відмову в державній реєстрації, та зобов'язання державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту провести державну реєстрацію права власності на технічну будівлю, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Маркса Карла, (Солом'янський р-н), 110, за державою в особі Міністерства інфраструктури України.
Отже, доводи апеляційної скарги Державного підприємства обслуговування повітряного руху України спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні Київського окружного адміністративного суду від 26.04.2023, що є підставою для його скасування і прийняття нового рішення про задоволення позову.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Щодо посилань представника відповідача на дискреційні повноваження, слід зазначити наступне.
Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, дискреційними є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Таким чином, у межах даної справи Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.
Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 804/881/18 та від 16 травня 2019 року у справі № 821/925/18.
За правилами ч. 3-4 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Зі змісту наведених норм випливає, що втручанням у дискреційні повноваження суб'єкту владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов'язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб'єкта владних повноважень.
Тобто законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі «Олссон проти Швеції» від 24 березня 1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.
При цьому колегією суддів враховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верхового Суду від 15 червня 2021 року у справі № 804/881/18.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
За викладених вище обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при прийнятті рішення неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосовані норми матеріального права, що стали підставою для невірного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу позивача задовольнити, а рішення суду - скасувати з постановленням нового рішення про задоволення адміністративного позову.
Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 статті 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
В прохальній частині апеляційної скарги позивач просить стягнути на його користь сплачений ним судовий збір при розгляді даної адміністративної справи.
Відповідно до ч.1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно ч. 6 статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
З матеріалів справи вбачається, що позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2270,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3322 від 25 червня 2021 року та за подання апеляційної скарги у розмірі 3405, 00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №12421 від 16 травня 2023 року. Отже розмір судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду становить 5675, 00 грн.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), відповідно до вимог ч. 1 статті 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 317, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України - задовольнити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в державній реєстрації від 24.10.2020 № 54754769, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації), м. Київ.
Зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації), м. Київ провести державну реєстрацію права власності, форма власності: державна на технічну будівлю, що розташована м. Київ, вулиця Маркса Карла, (Соломянський р-н), будинок 110, за суб'єктом: ДЕРЖАВА В ОСОБІ МІНІСТЕРСТВА ІНФРАСТРУКТУРИ УКРАЇНИ.
Стягнути на користь Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (ЄДРПОУ 19477064) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (код ЄДРПОУ 40452947) сплачений судовий збір у розмірі 5675 (п'ять тисяч шістсот сімдесят п'ять) грн.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.
Повний текст рішення виготовлено 21 листопада 2023 року.
Головуючий суддя: В.В. Файдюк
Судді: Л.В. Губська
Є.І. Мєзєнцев