ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № ЗПП/320/88/23
ОКРЕМА ДУМКА
судді Шостого апеляційного адміністративного суду Файдюка В.В.
21 листопада 2023 року м. Київ
Приватне акціонерне товариство "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна Академія управління персоналом" (далі - заявник, ПрАТ "ВНЗ "Міжрегіональна Академія управління персоналом") звернулось до Київського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову, в якій просило суд постановити ухвалу про забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом:
- заборони ДП "Інфоресурс", як технічному адміністратору Єдиної державної бази з питань освіти, та Міністерству освіти і науки України, як розпоряднику Єдиної державної бази з питань освіти, до вирішення справи по суті, обмежувати (блокувати, призупиняти, унеможливлювати, забороняти будь-яким шляхом) ПрАТ "ВНЗ "Міжрегіональна Академія управління персоналу" у створенні у ЄДЕБО замовлення на формування інформації, що відтворюється в документі про вищу освіту та завантаженні з ЄДЕБО інформації, що відтворюється в документах про вищу освіту (зокрема, реєстраційних номерів диплому та додатків до диплому) в електронній формі, для осіб, що у 2023р. завершують навчання в ПрАТ "ВНЗ "Міжрегіональна Академія управління персоналу" за акредитованими освітніми програмами та інформація про навчання яких міститься в ЄДЕБО;
- заборони ДП "Інфоресурс", як технічному адміністратору Єдиної державної бази з питань освіти, та Міністерству освіти і науки України, як розпоряднику Єдиної державної бази з питань освіти, до вирішення справи по суті, під час оброблення замовлення на формування інформації, що відтворюється в документі про вищу освіту будь-яким чином обмежувати (блокувати, призупиняти, унеможливлювати, забороняти будь-яким шляхом) передачу ПрАТ "ВНЗ "Міжрегіональна Академія управління персоналу" реєстраційних номерів документів про вищу освіту для осіб, що були поновлені та у 2023р. завершують навчання в ПрАТ "ВНЗ "Міжрегіональна Академія управління персоналу" за акредитованими освітніми програмами та інформація про яких міститься в ЄДЕБО, з підстав відсутності сертифікатів ЗНО/НМТ;
- заборони ДП "Інфоресурс", як технічному адміністратору Єдиної державної бази з питань освіти, та Міністерству освіти і науки України, як розпоряднику Єдиної державної бази з питань освіти, до вирішення справи по суті, обмежувати (блокувати, призупиняти, унеможливлювати, забороняти будь-яким шляхом) відтворення інформації про видачу ПрАТ "ВНЗ "Міжрегіональна Академія управління персоналу" документів про вищу освіту в Реєстрі документів про вищу освіту ЄДЕБО у 2023р. здобувачам освіти на підставі наказу керівника закладу освіти (ПрАТ "ВНЗ "Міжрегіональна Академія управління персоналу").
В обґрунтування заяви представник ПрАТ "ВНЗ "Міжрегіональна Академія управління персоналом" зазначив, що з 19.06.2023р. Державним підприємством "Інфоресурс" блокується замовлення ПрАТ "ВНЗ "Міжрегіональна Академія управління персоналу" реєстраційних номерів документів про освіту (диплому та додатку до нього) для студентів випускних курсів, які раніше були поновлені з інших закладів освіти, інформація про навчання яких вже міститься в ЄДЕБО, та які завершують навчання. Представник стверджує, що наведені дії ДП "Інфоресурс" суперечать чинному законодавству, зокрема приписам Закону України «Про вищу освіту», Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженому наказом МОН України від 08.06.2018р. №620, Порядку замовлення на створення інформації, що відтворюється в документах про вищу освіту, та обліку документів про вищу освіту в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, затвердженому наказом МОН України від 06.03.2015р. №249, якими не передбачено будь-яких обмежень щодо видачі дипломів особам, які успішно завершили навчання за освітніми програмами, акредитованими згідно ЗУ «Про вищу освіту». Представник вказує на те, що блокуючи замовлення ПрАТ "ВНЗ "Міжрегіональна Академія управління персоналу" реєстраційних номерів про освіту випускникам цього закладу, ДП "Інфоресурс" посилається на лист Міністерства освіти і науки України від 19.06.2023р. за №1/8800-23, в якому обробка замовлення обумовлена без законних на те підстав наданням документів, що підтверджують право здобувачів освіти на спеціальні умови участі у конкурсному відборі (сертифікатів ЗНО/НМТ/ЄВІ/ІФВВ/МКТ/МТНК). Представник ВНЗ наголошує на тому, що станом на 01.08.2023р., останньому заблоковано замовлення в ЄДЕБО дипломів для 189 бакалаврів-випускників. Наведені протиправні дії не відповідають також і положенням Договору про надання технічних послуг від 07.03.2023р. №249, укладеного між заявником та ДП "Інфоресурс", та при цьому порушують права на отримання документів про вищу освіту сотень здобувачів освіти, які успішно виконали відповідну освітню програму, пройшли атестацію, та інформація про навчання яких вже міститься в ЄДЕБО, оскільки вони були поновлені до закладу освіти.
Позивач стверджує, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову унеможливить виконання рішення суду та ефективний захист і поновлення прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки за час розгляду справи, 189 студентів (бакалаврів-випускників) не зможуть отримати дипломи, вступити до магістратури під час вступної кампанії 2023р., працювати на посадах, зайняття яких обумовлене отриманням відповідної вищої освіти, яку вони здобули, однак не можуть підтвердити цей факт належним документом, що є порушенням конституційного права студентів на освіту і працю.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2023 року заяву про вжиття заходів забезпечення позову - задоволено.
Задовольняючи клопотання позивача, суд першої інстанції зазначив, що на сьогоднішній день заявнику заблоковано замовлення в ЄДЕБО дипломів для 189 бакалаврів-випускників, інформація про яких вже міститься в ЄДЕБО, та які водночас успішно виконали відповідну освітню програму та пройшли атестацію, у зв'язку із чим таке блокування, на думку заявника, є абсолютно безпідставним. На переконання суду, позбавлення 189 студентів можливості отримання дипломів бакалавра, які успішно виконали освітню програму, акредитовану згідно ЗУ «Про вищу освіту», та пройшли атестацію, призведе до порушення їх конституційних прав на освіту та працю, позаяк такі студенти будуть позбавлені права вступити до магістратури під час вступної кампанії-2023р. та/або працювати на посадах, зайняття яких обумовлене здобуттям відповідної вищої освіти.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Міністерство освіти і науки України звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену ухвалу суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні клопотання про забезпечення позову відмовити.
Свої вимоги апелянт аргументує тим, що дії Міністерства освіти і науки України щодо тимчасового призупинення можливості замовлення документів про вищу освіту для деяких здобувачів освіти, які здобувають освіту у окремих закладах освіти, не містять очевидних ознак протиправності та порушення прав, свобод або інтересів позивача.
За твердженням апелянта, суд мав прийти до висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову та про відсутність підстав для її задоволення до вирішення спору по суті адміністративної справи за позовом ПрАТ «ВНЗ «Міжрегіональна Академія управління персоналу» до ДП «Інфоресурс» та Міністерства освіти і науки України про визнання нечинним та скасування наказу в частині, визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії. Зазначає, що без розгляду справи по суті із встановленням усіх фактичних обставин справи та дослідженням доказів, що мають значення для вирішення даної справи, дане забезпечення призводить до тих самих наслідків, як і у випадку фактичного задоволення позовних вимог та не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Відповідно до статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України, Усі питання, що виникають під час колегіального розгляду адміністративної справи, вирішуються більшістю голосів суддів.
При прийнятті рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання судового рішення. Головуючий у судовому засіданні голосує останнім.
Суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються особи, які беруть участь у справі, без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.
Не погоджуючись із правовою позицією, викладеною у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року, вважаю, що при вирішенні даного спору суд апеляційної інстанції мав виходити з наступного.
З матеріалів справи вбачається, 01.08.2023р. до Київського окружного адміністративного суду звернувся представник ПрАТ "ВНЗ "Міжрегіональна Академія управління персоналу" із заявою про забезпечення позову до ДП "Інфоресурс" та Міністерства освіти і науки України до його подання.
У заяві представник стверджує, що ПрАТ "ВНЗ "Міжрегіональна Академія управління персоналу" протягом 10-ти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову звертатиметься до суду з адміністративним позовом до ДП "Інфоресурс" та Міністерства освіти і науки України про:
- визнання протиправним та нечинним наказу Міністерства освіти і науки України від 06.03.2015р. №249 (в редакції наказу Міністерства освіти і науки України від 02.11.2020р. №1351) в частині затвердження абз. 3 ч. 2 р. ІІ (замовлення на формування інформації, що відтворюється в документі про вищу освіту) Порядку замовлення, виготовлення, видачі, обліку документів про вищу освіту та додатків до дипломів європейського зразка;
- визнання незаконним обмеження (блокування, призупинення, унеможливлення, заборона будь-яким шляхом) ДП "Інфоресурс" та Міністерством освіти і науки України заявнику можливості створення замовлення на формування інформації, що відтворюється в документі про вищу освіту та завантаження з ЄДЕБО інформації, що відтворюється в документах про вищу освіту (зокрема, реєстраційних номерів дипломів та додатків до дипломів) для осіб, інформація про навчання яких міститься в ЄДЕБО, з інших підстав, ніж відсутність акредитації відповідної освітньої програми;
- визнання незаконним обмеження (блокування, призупинення, унеможливлення, заборона будь-яким шляхом) ДП "Інфоресурс" та Міністерством освіти і науки України, з підстав відсутності сертифікатів ЗНО/НМТ, під час оброблення замовлення ПрАТ "ВНЗ "Міжрегіональна Академія управління персоналу" на формування інформації, що відтворюється в документі про вищу освіту на передачу реєстраційних номерів документів про вищу освіту для осіб, що були поновленні на акредитовані освітні програми та інформація про яких міститься в ЄДЕБО;
- зобов'язання ДП "Інфоресурс" та Міністерства освіти і науки України протягом 5-ти робочих днів обробляти в ЄДЕБО створені ПрАТ "ВНЗ "Міжрегіональна Академія управління персоналу" замовлення на формування інформації, що відтворюється в документі про вищу освіту (зокрема, реєстраційних номерів дипломів та додатків до дипломів) щодо осіб, інформація про навчання яких на відповідному рівні за акредитованими освітніми програмами міститься в ЄДЕБО, результатом чого є надання закладу освіти (заявнику) можливості завантаження з ЄДЕБО реєстраційних номерів документів про вищу освіту, в електронній формі.
Разом з тим, у поданій заяві представник ПрАТ "ВНЗ "Міжрегіональна Академія управління персоналу" просить суд вжити заходів забезпечення вказаного позову до його подання.
Крім того, встановлено, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року у справі №320/40670/23 відкрито провадження за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом» до Міністерства освіти і науки України, Державного підприємства «Інфоресурс» про визнання протиправними та нечинними окремих положень наказу, дій та зобов'язання вчинити дії.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, слід зазначити.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини 1 статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
За приписами частини 2 статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Також, при розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з врахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.
Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій, рішень суб'єкта владних повноважень, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб-позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Водночас, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії чи зупинення рішення суб'єкта владних повноважень.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії чи зупинення рішення суб'єкта владних повноважень.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
При вирішенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення суб'єкта владних повноважень.
Проте, судом не може даватися оцінка протиправності рішення відповідача, оскільки встановлення ознак його протиправності без розгляду справи по суті є неприпустимим.
Слід зазначити, що очевидна протиправність рішення суб'єкта владних повноважень - це прийняття ним таких рішень, які взагалі не передбачені законодавством України, або прийняття рішень суб'єктами, які не наділені компетенцією у відповідній сфері.
На переконання суду, в даному випадку до розгляду справи по суті та з наданих позивачем документальних доказів неможливо встановити очевидну протиправність оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень (відповідача) та наслідків його прийняття.
Суд погоджується із доводами апелянта про те, що зазначені позивачем у клопотанні про забезпечення позову доводи не надають суду підстав для вжиття заходів забезпечення позову, що передбачені статтею 151 КАС.
Суд звертає увагу позивача, що очевидні ознаки протиправності рішення, дій бездіяльності та порушення ними прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що рішення, дії, бездіяльність відповідача явно суперечать вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, порушують права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. У іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності дій відповідача та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі. Разом з тим, оцінку вказаним доказам буде надано під час розгляду справи по суті.
Суд погоджується з твердженням апелянта, що без розгляду справи по суті із встановленням усіх фактичних обставин справи та дослідженням доказів, що мають значення для вирішення даної справи, дане забезпечення призводить до тих самих наслідків, як і у випадку фактичного задоволення позовних вимог та не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Також, в матеріалах справи відсутні докази того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Щодо ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту чи поновлення порушених прав та інтересів, суд звертає увагу, що позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та нечинним наказу відповідача. Судове рішення за таким позовом не потребує виконання та його значення полягає у констатації факту правомірності/протиправності оскаржуваного наказу і позбавлення його правових наслідків шляхом скасування. Тому у справі за таким позовом не може бути ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду. Отже і заходів забезпечення позову вони не потребують.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 06 лютого 2019 року по справі №826/13306/18.
Отже, суд вважає, що помилковим є рішення суду першої інстанції про задоволення клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову до його подання.
При винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було допущено порушення норм права, що призвело до невірного по суті вирішення питання.
Таким чином, не погоджуючись з постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року, вважаю, що апеляційна скарга Міністерства освіти і науки України підлягає задоволенню, а ухвала Київського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2023 року - скасуванню та ухваленням нового судового рішення, яким у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову Приватного акціонерного товариства "ВНЗ "Міжрегіональна Академія управління персоналу" до ДП "Інфоресурс", Міністерства освіти і науки України слід відмовити.
Суддя В.В.Файдюк