П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/5344/23
Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І.В.
Дата і місце ухвалення 31.07.2023, 14.08.2023р., м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів: Федусика А.Г,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційні скарги Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року та додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування пункту наказу,
ВСТАНОВИВ:
16.03.2022 року ОСОБА_1 до звернувся до суду першої інстанції з позовом Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу ГУ НП в Одеській області від 10.02.2023 № 365 «Про застосування дисциплінарних стягнень до посадових осіб відділу розкриття особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУ НП в Одеській області», згідно якого до підполковника ОСОБА_1 , заступника начальника відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУ НП в Одеській області застосовано дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14.08.2023 року було стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 9000 грн та витрати, пов'язані з забезпеченням доказів в сумі 1342 грн.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої інстанції, Головне управління Національної поліції в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій посилалось на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
Апелянт вказував на те, що в ході службового розслідування було встановлено, що заступник начальника ВРОТЗ СУ ГУНП в області підполковник поліції ОСОБА_1 не організував виконання нормативно-правових та організаційно-розпорядчих актів, пов'язаних з дотриманням підлеглими професійно-етичних вимог, правил поведінки, основних принципів професійної діяльності заходів.
Також апелянт вказував на те, що в ході проведеного службового розслідування було встановлено, що порушення службової дисципліни ОСОБА_2 стало наслідком неналежної організації та проведення профілактичної роботи, спрямованої на недопущення порушення службової дисципліни з боку позивача, що і стало підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Апелянт вважає оскаржуваний наказ правомірним та обґрунтованим, у зв'язку з чим, на думку апелянта, відсутні підстави для його скасування.
Також апелянт не погодився з додатковим рішенням по справі про стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу та судового збору.
З огляду на викладене апелянт просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.07.2023 року та додаткове рішення від 14.08.2023 року та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційних скарг, вивчивши матеріали справи колегія суддів дійшла наступного:
Судом встановлено, що підполковник поліції ОСОБА_1 проходить службу в органах Національної поліції на посаді заступника начальника відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області.
Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 10.02.2023 року «Про застосування дисциплінарних стягнень до посадових осіб відділу розкриття особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Одеській області» до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність.
Підставою для прийняття вказаного вище наказу став висновок службового розслідування, затверджений 06.02.2023 року начальником ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 .
Не погоджуючись з вказаним наказом, позивач оскаржив його до суду першої інстанції, посилаючись на його протиправність.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , з огляду на наступне:
З матеріалів службового розслідування вбачається, що 23.01.2023 року Головним управлінням Національної поліції України був прийнятий наказ № 179 про призначення службового розслідування та створення дисциплінарної комісії з метою перевірки відомостей стосовно ймовірного вчинення дисциплінарного проступку окремими посадовими особами СУ ГУНП в області, а також вивчення ефективності проведення відповідної профілактичної роботи безпосереднім та прямими керівниками щодо останніх.
В ході проведення службового розслідування було встановлено, що 20.01.2023 року о 05:05 до УГІ ГУНП в Одеській області надійшла інформація про факт керування автомобілем працівником поліції з ознаками алкогольного сп'яніння. Встановлено, що 20.01.2023 року поліцейськими УПП в Одеській області ДПП (далі УПП) стосовно старшого слідчого відділу розкриття особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_4 складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП за керування автомобілем в стані алкогольного сп'яніння в м. Одесі.
Зі змісту висновку службового розслідування вбачається, що дисциплінарною комісією зібрані докази про послідовно вчинені дисциплінарні проступки капітаном поліції С.Мозолюком, досліджені відомості, що відображені в адміністративних матеріалах, складених за фактами вчинення адміністративних правопорушень, у відеозаписах з портативних відеореєстраторів, закріплених на однострої поліцейських УПП, працівників відділу поліції № 5 ОРУП № 1 та УГІ ГУНП в області, письмових поясненнях особи, стосовно якої проводилося службове розслідування, працівників поліції, які виявили порушення з боку капітана поліції ОСОБА_5 , а також здійснивши виїзд на місце події, з'ясовували обставини причини та умови вчинення капітаном поліції ОСОБА_6 правопорушення.
Так, в ході службового розслідування було установлено, що 20.01.2023 року о 03:00 на перехресті вулиць Черняховського та Фонтанської дороги у місті Одесі представником Громадського формування «Підрозділ сприяння правоохоронним органам» (далі - ГФ «ПСПО»). ОСОБА_7 (ніс службу спільно з М. Ліпеєвим), а також дільничними офіцерами поліції сектору превенції відділу поліції № 5 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП лейтенантами поліції ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , під час дії комендантської години, зупинено автомобіль «SKODA SUPERB», номерні знаки НОМЕР_1 , під керуванням старшого слідчого ВРОТЗ СУ ГУНП в області капітана поліції С. Мозолюка, який знаходився поза службою в поліцейському однострої, без табельної вогнепальної зброї. Крім того капітан поліції ОСОБА_10 , використовуючи своє службове становище, керував автомобілем «SKODA SUPERB», на якому під час дії комендантської години перевозив у якості пасажирів цивільних осіб - ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .
Про вказаний факт ОСОБА_7 повідомив на спецлінію екстреного виклику поліції « 102». Повідомлення було зареєстровано до Інтегрованої інформаційно-пошукової системи «Інформаційний портал Національної поліції України» (журнал ЄО) ВП №5 ОРУП № 1 ГУНП за № 771.
У зв'язку з цим на місце події було направлено автопатруль «Океан-0309» УПП. По прибуттю на місце події працівниками патрульної поліції під час спілкування з капітаном поліції С. Мозолюком в останнього виявили ознаки алкогольного сп'яніння (почервоніння очей, запах алкоголю з ротової порожнини та нестійка хода). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою спеціального приладу «Drager» капітан поліції ОСОБА_10 відмовився, однак погодився на проходження вказаного огляду у медичному закладі, у зв'язку з чим останнього було доставлено до КНП «ООМПЗ» ООР.
Відповідно до висновку КНП «ООМПЗ» ООР від 20.01.2023 року № 000109 встановлено, що капітан поліції ОСОБА_10 перебував у стані алкогольного сп'яніння (результат тестування за допомогою спеціального приладу алкотестера «Drager» - 1.25 проміле алкоголю у видихаємому повітрі).
Стосовно капітана поліції ОСОБА_5 було складено протокол за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП (серії ААД № 360243).
За результатами службового розслідування дисциплінарна комісія дійшла висновку, що капітан поліції ОСОБА_10 вчинив декілька дисциплінарних проступків, які виразились в особистій недисциплінованості, умисному невиконанні норм чинного законодавства України, порушенні 20.01.2023 року о 03:00 обмежень комендантської години, перевезенні цивільних осіб у цей період, недотриманні законів, правил і норм у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у частині заборони керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, учиненні дій, які підривають авторитет Національної поліції України, наданні поліцейським недостовірної інформації щодо свого місця роботи, порушенні Присяги працівника поліції в частині дотримання законів України та особистого зобов'язання з гідністю нести високе звання поліцейського.
У висновку службового розслідування зазначено, що 20.01.2023 року на місце зупинки транспортного засобу під керуванням капітана поліції ОСОБА_5 у стані сп'яніння та складання стосовно нього протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 13 КУпАП, жоден керівник ВРОТЗ СУ ГУНП, на порушення вимог п.п. 6 п. 1 наказу ГУНП в області від 03.01.2023 року № 7, не прибув. Інформаційна довідка про подію 20.01.2023 року за участю капітана поліції С.Мозолюка до УГІ ГУНП в області, відповідно до вимог п.п. 3 п. 1 наказу ГУНП в області від 04.01.2023 року № 13, з ВРОТЗ СУ ГУНП не надсилалась.
Також у ході вивчення причин та умов, що призвели до скоєння капітаном поліції ОСОБА_6 зазначених порушень, дисциплінарною комісією було з'ясовано, що заступником начальника ВРОТЗ СУ ГУНП в області підполковником поліції ОСОБА_1 , заступником начальника ВРОТЗ СУ ГУНП в області підполковником поліції ОСОБА_14 та начальником ВРОТЗ СУ ГУНП в області майором поліції ОСОБА_15 належним чином не організовано та не здійснено виконання положень Дисциплінарного статуту, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року № 1179, а також організаційно-розпорядчих актів, спрямованих на профілактику порушень службової дисципліни.
Дисциплінарна комісія зазначила, що на запит від 23.01.2023 року № 55/217 щодо надання копій матеріалів, які б засвідчували створення підполковником поліції I.Сінікою, І.Гузуновою та майором поліції В.Зелінським умов, необхідних для виконання підлеглими обов'язків поліцейського, сприятливого морально-психологічного клімату в колективі, своєчасного запобігання порушенню службової дисципліни підлеглими та контролю за дотриманням підлеглими службової дисципліни, або підтверджували проведення ними заходів, визначених статтею 3 Дисциплінарного статуту, наказами Національної поліції України від 23.09.2016 № 920, від 21.07.2017 № 747, дорученням Національної поліції України від 03.04.2017 № 3384/01/12-2017, доповідною запискою Департаменту кадрового забезпечення Національної поліції України від 11.01.2020 року № 949, листом Національної поліції України від 18.02.2019 № 1884/01/12/2019, а також наказами ГУНІІ в області від 02.01.2023 № 1, від 03.01.2023 № 7, від 04.01.2023 № 13, надано лише окремі відомості ознайомлення особового складу із нормативно-правовими актами.
Вивченням наданих СУ ГУНП в області копій посадових інструкцій підполковника поліції І. Сініки встановлено, що підполковник поліції І.Сініка у разі відсутності начальника ВРОТЗ СУ ГУНП в області майора поліції B.Зелінського та його заступника підполковника поліції І. Гузунової виконує їх обов'язки та несе персональну відповідальність за організаційно-управлінську діяльність відділу і виконання покладених на нього завдань (пункт 1 Розділу ІІ).
Дисциплінарна комісія зазначила, що на момент вчинення 20.01.2023 року капітаном поліції C.Мозолюком порушення службової дисципліни, зокрема, керування транспортним засобом у стані сп'яніння, з керівного складу ВРОТЗ ГУНП в області, в межах гарнізону залишався лише підполковник поліції І.Сініка, так як підполковник поліції ОСОБА_16 перебувала у черговій відпустці, а майор поліції В.Зелінський був у відрядженні (наказ ГУНП в області від 20.01.2023 року № 85) на території Хмельницького району Хмельницької області.
З огляду на зазначене дисциплінарна комісія вказала, що фактично підполковник поліції ОСОБА_17 20.01.2023 року повинен був виконувати вимоги пункту 1 розділу II своїх посадових інструкцій, тобто будучи обізнаним про те, що начальник ВРОТЗ СУ ГУНП перебуває у службовому відрядженні, автоматично, підполковник поліції І.Сініка виконує посадові обов'язки останнього, а отже був зобов'язаний виконати вимоги підпункту 3 пункту 1 наказу ГУНП в області від 04.01.2023 року № 13, зокрема: «Протягом однієї години від настання події (надходження інформації) готувати та надсилати на електронні адреси УГІ та ГУНП підписану керівником або уповноваженою від керівництва особою інформаційну довідку про подію за участю підлеглої о особового складу».
Дисциплінарна комісія звернула увагу на те, що як зазначив підполковник поліції І.Сініка, він отримав інформацію про подію за участю капітана поліції С. Мозолюка 20.01.2023 року о 09:00, а отже до 10:00 повинен був підготувати відповідну інформаційну довідку та надіслати її до УГІ та ГУНП відповідно до вимог наказу ГУНП від 04.01.2023 року № 13.
Також у висновку зазначено, що жодного документальною чи письмового підтвердження здійснення майором поліції В.Зелінським, підполковником поліції І.Сінікою та підполковником поліції І.Гузуновою профілактичних заходів, які б свідчили про системність та постійність проведення профілактичної та превентивної роботи (протоколи нарад, зборів, довідки, відомості, журнали, аналітичні матеріали, акти обстежень службових приміщень, рапорти про здійснення перевірки особового складу за місцем мешкання, списки працівників схильних до порушення службової дисципліни тощо) вказаними посадовими особами надано не було.
З огляду на вказане дисциплінарна комісія вважає, що вжиті майором поліції В.Зелінським, підполковником поліції І.Сінікою та підполковником поліції І.Гузуновою заходи вочевидь є недостатніми, а отже вони неналежно поставилися до виконання своїх обов'язків як керівники в частині, що стосується здійснення превентивної та профілактичної, а також іншої роз'яснювальної роботи, спрямованої на запобігання вчиненню підлеглими порушень службової дисципліни, не створили належний та достатній контроль за дотриманням підлеглими службової дисципліни, додаткових заходів щодо зміцнення службової дисципліни не вживали.
Обставин, що обтяжують відповідальність, зокрема, підполковника поліції І.Сініки, не встановлено. В свою чергу встановлено обставину, яка пом'якшує відповідальність поліцейських, передбачену пунктом 2 частини четвертої статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, попередня бездоганна поведінка (позитивна службова характеристика).
З огляду на зазначене дисциплінарна комісія дійшла висновку, що підполковник поліції ОСОБА_17 порушив вимоги пунктів 1, 2, 4 частини третьої статті 1, пунктів 6, 7 частини першої статті З Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-УІІІ, пунктів 1, 2 частини першої статті 18, статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII, абзаців другого, третього пункту 1 розділу II, абзацу другого пункту 3 розділу V Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, пункту 2.1 розділу 11 Правил внутрішнього службового розпорядку ГУНП в Одеській області, затверджених наказом ГУНП в області від 01.02.2021 № 177, підпункту 5 пункту 1 наказу ГУНП в області від 02.01.2023 № 1 «Про вчинення кримінальних правопорушень поліцейськими ГУНП упродовж 2022 року та додаткові заходи щодо зміцнення службової дисципліни», підпунктів 6, 12 пункту 1 наказу ГУНП в області від 03.01.2023 № 7 «Про заходи щодо зміцнення службової дисципліни та дотримання законності в діяльності поліції», підпункту 3 пункту 1 наказу ГУНП в області від 04.01.2023 № 13 «Про інформування УГІ ГУНП щодо подій з особовим складом ГУНП в Одеській області», пункту 1 розділу II, пункту 4 розділу III посадових інструкцій від 02.01.2023 за № 4/1-807, що виразилося у не дотриманні положень законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, слабкому контролі за дотриманням підлеглими службової дисципліни, неналежній організації та проведенні превентивної та профілактичної роботи, спрямованої на недопущення порушення службової дисципліни підлеглими, що надалі призвело до скоєння капітаном поліції ОСОБА_6 дисциплінарного проступку, зокрема, керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, не здійсненні підготовки та направлення до УГІ ГУНП інформаційної довідки про надзвичайну подію.
За вчинення вказаних дисциплінарних порушень до ОСОБА_1 і було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне:
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до преамбули Закону України “Про Національну поліцію” №580-VIII від 02.07.2015 (надалі Закон №580-VIII), цей Закон визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону №580-VIII, поліцейський зобов'язаний, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 19 Закону №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Законом України від 15.03.2018 року № 2337-VIII затверджений Дисциплінарний статут Національної поліції України (надалі - Дисциплінарний статут), який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
За приписами частин 1-2 статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Пунктами 1, 2, 4 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту передбачено, зокрема, що службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України “Про Національну поліцію”, зобов'язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону.
Абзацами 2 та 3 пункту 1 Розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України 09.11.2016 року № 1179, передбачено, що під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Дисциплінарного статуту керівник несе відповідальність за дотримання підлеглими службової дисципліни. Пунктами 6 та 7 цієї статті Дисциплінарного проступку визначено, що з метою забезпечення дотримання службової дисципліни керівник зобов'язаний: забезпечити сприятливий стан морально-психологічного клімату в колективі, своєчасно вчиняти дії із запобігання порушенню службової дисципліни підлеглими та виникненню конфліктів між ними; контролювати дотримання підлеглими службової дисципліни, аналізувати її стан та об'єктивно доповідати про це безпосередньому керівникові, проводити профілактичну роботу із зміцнення службової дисципліни та запобігання вчиненню підлеглими правопорушень.
За положеннями ст. 11 Дисциплінарного статуту, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Згідно ст. 12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Статтею 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
З метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування. Службове розслідування - - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою (ст. 14 Дисциплінарного статуту).
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Згідно ч. 4 ст. 16 Дисциплінарного статуту службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Відповідно до ст. 19 Дисциплінарного статуту, у висновку за результатами службового розслідування зазначаються, зокрема, обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; пояснення поліцейського щодо обставин справи; пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.
Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Розділом V Дисциплінарного статуту передбачені особливості проведення слуюового розслідування в період дії воєнного стану.
Так, згідно ст. 29 Дисциплінарного проступку разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Наказом МВС України від 07.11.2018 № 893 "Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України" затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі - Порядок №893), та Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України.
Пунктом 1 Розділу V Порядку №893 передбачено, що проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Згідно п. 4 цього Розділу, службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Пунктами 1 та 2 Розділу VІ Порядку №893 встановлено, що зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу. Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
Таким чином, підставою для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції і Законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів, інших нормативно-правових актів та Присяги.
Судом встановлено, що підставою для проведення службового розслідування, призначеного наказом Головного управління національної поліції в Одеській області від 23.01.2023 року № 179, стала необхідність з'ясування обставин можливого порушення службової дисципліни окремими посадовими особами СУ ГУНП в Одеській області, що призвело до порушення Правил дорожнього руху, етики поліцейського 20.01.2023 року старшим слідчим відділу розкриття особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в області капітаном поліції С. Мозолюком та керуванні ним з ознаками алкогольного сп'яніння транспортним засобом, а також вивчення ефективності проведення відповідної профілактичної роботи безпосереднім та прямими керівниками щодо останнього.
За наслідком службового розслідування дисциплінарна комісія дійшла висновку про допущення позивачем дисциплінарного проступку, що виразився: 1) у невиконанні та відсутності практичної реалізації організаційно-розпорядчих документів, виданих з метою сприяння керівникам у реалізації їх обов'язків по зміцненню службової дисципліни, запобіганню порушенню підлеглими службової дисципліни, профілактики порушень службової дисципліни; 2) слабкому контролі за дотриманням підлеглими службової дисципліни, неналежній організації та проведенні превентивної та профілактичної роботи, спрямованої на недопущення порушення службової дисципліни підлеглими, що надалі призвело до скоєння капітаном поліції ОСОБА_6 дисциплінарного проступку; 3) нездійсненні підготовки та направлення до УГІ ГУНП інформаційної довідки про надзвичайну подію.
У висновку службового розслідування зазначено, що з метою сприяння в реалізації обов'язків керівників центральним органом управління поліції видано ряд організаційно-розпорядчих актів, якими зобов'язано проводити відповідну профілактичну роботу щодо профілактики порушень службової дисципліни, а саме:
- наказ Національної поліції України від 23.09.2016 № 920 «Про заходи щодо укріплення службової дисципліни в органах та підрозділах Національної поліції України», яким зобов'язано керівників при встановленні фактів порушення прав, свобод і законних інтересів громадян негайно вживати заходів до їх обов'язкового відновлення; щоквартального здійснення керівниками всіх рівнів побутових умов поліцейських;
- наказ Національної поліції України від 21.07.2017 № 747 «Про оголошення вироків судів стосовно колишніх поліцейських», яким, зокрема, зобов'язано керівників заборонити працівникам зберігання в службових приміщеннях предметів і речей, які можуть бути використані для катування громадян, проводити комісійні обстеження таких приміщень з метою їх виявлення, здійснювати щоденний контроль за веденням журналів обліку доставлених, відвідувачі та запрошених, проводити опитування осіб лише в спеціально відведених та обладнаних для цього приміщеннях, критично реагувати на дії поліцейських, їх керівників, які допускають систематичні порушення службової дисципліни, грубість, зверхність та нетактовність до громадян, нехтують виконанням службових обов'язків, вирішувати питання про відповідність указаних осіб займаним посадам та доцільність їх подальшого проходження служби в поліції;
- доручення Національної поліції України від 03.04.2017 № 3384/01/12-2017 «Про додаткові дисципліни»; заходи щодо зміцнення службової дисципліни;
- лист Національної поліції України від 18.02.2019 № 1884/01/12/2019 «Про заходи щодо зміцнення службової дисципліни та законності в діяльності поліції»;
- доповідна записка Департаменту кадрового забезпечення Національної поліції України від 11.01.2020 № 949, яким керівників територіальних органів поліції зобов'язано повторно довести до всіх поліцейських вимоги законодавства України щодо встановлених для них обов'язків, обмежень та заборон, розробити власні організаційно-розпорядчі акти, спрямовані на профілактику скоєння поліцейськими правопорушень, посилити ефективність цільових перевірок несення служби тощо.
Крім того, з тією ж метою ГУНП в області видано також низку організаційно-розпорядчих актів, якими зобов'язано проводити відповідну профілактичну роботу щодо профілактики порушень службової дисципліни, а саме:
- наказ ГУНП в області від 02.01.2023 № 1 «Про вчинення кримінальних правопорушень поліцейськими ГУНП упродовж 2022 року та додаткові заходи щодо зміцнення службової дисципліни», яким керівників структурних підрозділів апарату Головного управління та територіальних підрозділів ГУНП, зокрема, зобов'язано посилити контроль за дотримання підлеглими службової дисципліни, своєчасно вчиняти дії для запобігання її порушенню, удосконалити профілактичну роботу зі зміцнення службової дисципліни та недопущення підпорядкованим особовим складом правопорушень, забезпечити неухильне виконання заходів, визначених наказом НПУ від 23.09.2016 № 920, а також ужити заходів щодо розроблення до 20.01.2023 нових посадових інструкцій (функціональних обов'язків) з урахуванням Методичних рекомендацій щодо роботи з посадовими інструкціями в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області, що додаються;
- наказ ГУНП від 03.01.2023 № 7 «Про заходи щодо зміцнення службової дисципліни та дотримання законності в діяльності поліції», яким зобов'язано керівників структурних підрозділів апарату Головного управління, районних управлінь (відділів) поліції, відділів (відділень) поліції, відділів (секторів) поліцейської діяльності, командирів стройових підрозділів ГУНП, не допускати керування працівниками транспортом у стані сп'яніння, хворобливому або втоми, особисто здійснювати виїзд на місце резонансних надзвичайних подій за участю підлеглих з метою оперативного вивчення причин, умов та чинників, що призвели до їх скоєння, а також унеможливлення уникнути відповідальності порушником, розглядати стан дотримання службової дисципліни поліцейськими щомісяця на нарадах керівництва, заборонити підпорядкованому особовому складу будь-яке перебування (пересування) на вулицях або в інших громадських місцях у період дії комендантської години без службової необхідності;
- наказ ГУНП в області від 04.01.2023 № 13 «Про інформування УГІ ГУНП щодо подій з особовим складом ГУНП в Одеській області», яким зобов'язано керівників структурних підрозділів апарату Головного управління, районних управлінь (відділів) поліції, відділів (відділень) поліції, відділів (секторів) поліцейської діяльності, командирів стройових підрозділів ГУНП, надавати керівництву ГУНП, УГІ та чергової частини Головного управління інформацію про події з особовим складом, протягом однієї години від настання події (надходження інформації) готувати та надсилати на електронну адресу УГІ та ГУНП підписану керівником підрозділу або уповноваженою від керівництва особою інформаційну довідку.
Однак, як зазначив відповідач, керівництвом ВРОТЗ СУ ГУНП в Одеській області, в тому числі позивачем, не забезпечено виконання вказаних розпорядчих документів співробітниками відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області.
Судом встановлено, що позивач обіймає посаду заступника начальника відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області.
Заперечуючи факт вчинення дисциплінарного проступку, позивач вказував на те, що керівництвом ВРОТЗ СУ ГУНП в Одеській області, в тому числі і ним, систематично проводяться оперативні наради, на яких підлеглим працівникам суворо наголошується на дотриманні службової, трудової дисципліни, правил поведінки в побуті, етики, як в робочий час, так і поза робочим часом, на дотриманні та виконанні вимог наказів із заходів безпеки при поводженні зі зброєю. Позивач наголосив, що ним регулярно проводиться інструктаж з особовим складом щодо дотримання службової дисципліни, конституційних прав громадян, законодавства України, проводиться робота щодо зміцнення службової дисципліни та контроль за виконанням функціональних обов'язків працівників ВРОТЗ СУ ГУНП в Одеській області.
У підтвердження ознайомлення особового складу з розпорядчими документами, виданими з метою зміцнення службової дисципліни та дотримання законодавчих актів з питань діяльності поліції, службової та етичної поведінки, позивач надав відповідні відомості, які підтверджують факт обізнаності з ними і ОСОБА_18 .
Колегія суддів звертає увагу на те, що дисциплінарна відповідальність керівників має властиві їй особливості, обумовлені їхнім статусом, оскільки керівники особисто відповідають за виконання функцій, покладених на очолюваний ним підрозділ. Керівники несуть дисциплінарну відповідальність у порядку підлеглості. Існування такого виду відповідальності зумовлено особливістю характеру управлінських дій керівника. Керівник несе відповідальність як за свої власні дії, так і відповідає за діяльність підлеглих по службі працівників, тобто за організацію виконання трудовим колективом державної установи функцій і завдань, покладених на неї законодавством.
Судом встановлено, що згідно посадової інструкції (функціональних обов'язків) позивача у разі одночасної відсутності (відпустка, навчання, хвороба, відрядження тощо): начальника відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління майор поліції ОСОБА_15 та заступника начальника відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління підполковника поліції ОСОБА_14 , на нього покладено обов'язки по здійсненню керівництва слідчим відділом, визначено, що він несе персональну відповідальність за організацію і забезпечення виконання покладених на нього завдань, дотримання слідчими вимог законодавства, стан службової та трудової дисципліни у слідчому відділі.
В свою чергу за посадовою інструкцією начальника відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління майор поліції ОСОБА_15 сама на нього, як на керівника слідчого відділу, покладено персональну відповідальність за організацію та забезпечення виконання покладених на нього завдань, дотримання слідчими вимог законодавства України, стан службової та трудової дисципліни у слідчому відділі.
Слід зазначити, що дисциплінарна відповідальність керівників має властиві їй особливості, обумовлені їхнім статусом, оскільки керівники особисто відповідають за виконання функцій, покладених на очолюваний ним підрозділ. Керівники несуть дисциплінарну відповідальність у порядку підлеглості. Існування такого виду відповідальності зумовлено особливістю характеру управлінських дій керівника. Керівник несе відповідальність як за свої власні дії, так і відповідає за діяльність підлеглих по службі працівників, тобто за організацію виконання трудовим колективом державної установи функцій і завдань, покладених на неї законодавством.
Таким чином саме до повноважень начальника відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління майор поліції ОСОБА_15 відноситься безпосередній контроль за дотриманням підлеглими службової дисципліни у ввіреному йому структурному підрозділі ГУНП. Вказані обов'язки покладаються на позивача у разі одночасної відсутності начальника відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління майор поліції ОСОБА_15 та заступника начальника відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління підполковника поліції ОСОБА_14 .
Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, матеріалами службового розслідування не встановлено жодних фактів з посиланням на обов'язкові законодавчі приписи, за яких позивач мав безпосередній обов'язок здійснювати контроль за дотримання дисципліни та законності стосовно підлеглих йому працівників в період поза несення ними служби, як і не вказав, які ж саме дії мав вчиняти позивач із забезпечення профілактичної роботи, спрямованої на недопущення підлеглими поліцейськими порушень дисципліни в поза робочий час.
У висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначено, що на момент вчинення 20.01.2023 року капітаном поліції С. Мозолюком порушення службової дисципліни, з керівного складу ВРОТЗ ГУНП в області, в межах гарнізону залишався лише підполковник поліції І. Сініка, оскільки підполковник поліції ОСОБА_16 перебувала у черговій відпустці, а майор поліції В. Зелінський був у відрядженні на території Хмельницького району Хмельницької області. Отже, за висновком, дисциплінарної комісії, фактично підполковник поліції ОСОБА_17 20.01.2023 року повинен був виконувати вимоги п. 1 Розділу ІІ своїх посадових інструкцій, тобто будучи обізнаним про те, що начальник ВРОТЗ СУ ГУНП перебуває у службовому відрядженні, автоматично підполковник ОСОБА_17 виконує посадові обов'язки останнього.
Як встановлено в ході проведення службового розслідування, події за участю капітана поліції С. Мозолюка, які стали підставою для проведення в даному випадку службового розслідування та притягнення посадових осіб слідчого відділу розкриття особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Одеській області, відбулись 20.01.2023 року о 03:00 год.
З наявної в матеріалах справи копії наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області від 20.01.2023 року № 85 вбачається, що начальник відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління майор поліції ОСОБА_15 у зв'язку із службовою необхідністю був відряджений до Хмельницької області з 20.01.2023 року по 22.01.2023 року (терміном на 3 доби).
З огляду на дату наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області № 85 - 20.01.2023 року, обґрунтованими є доводи позивача про те, що цей наказ не міг бути прийнятий раніше початку робочого дня 20.01.2023 року, зокрема, раніше 09.00 год., тоді, як зазначено вище, події за участю капітана поліції ОСОБА_19 , які розцінені дисциплінарною комісією як вчинення дисциплінарного проступку, відбувались 20.01.2023 року о 03.00 год., тобто, ще до видання відповідного наказу.
При цьому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що обов'язок по здійсненню керівництва слідчим відділом та покладення персональної відповідальності за організацію і забезпечення виконання покладених на нього завдань, дотримання слідчими вимог законодавства, стан службової та трудової дисципліни у слідчому відділі, виникає у позивача саме з моменту, коли йому стало відомо про відсутність начальника.
В свою чергу доказів ознайомлення позивача із наказом про відрядження начальника відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління майор поліції ОСОБА_15 відповідачем до суду не надано.
З пояснень ОСОБА_1 , наданих в ході службового розслідування вбачається, що про подію за участю капітана поліції С.Мозолюка він дізнався о 09:00 год. безпосередньо від начальника відділу - Зелінського В.В., який вже повідомив заступника начальника СУ ГУ НП майора поліції О. Федорчука.
Колегія суддів також враховує, що згідно пояснень майора поліції В. Зелінського, які знайшли своє підтвердження в ході проведення службового розслідування, останній дізнався про подію за участю ОСОБА_5 20.01.2023 року о 06:00 год., після чого повідомив про неї заступника начальника СУ ГУ НП майора поліції О.Федорчука. Також у поясненнях В. Зелінський зазначив, що направляти на місце події представників відділу було не доцільно, оскільки ОСОБА_4 в момент дзвінка вже перебував (з його слів) вдома.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що готувати та надсилати на електронні адреси УГІ та ГУ НП підписану керівництвом або уповноваженою від керівництва особою інформаційну довідку про подію за участю підлеглого особового складу мав начальник ВРОТЗ СУ ГУ НП в Одеській області майор поліції В. Зелінський.
В свою чергу УГІ ГУ НП в Одеській області було обізнано про факт події за участю ОСОБА_19 , про що свідчить зазначення у висновку службового розслідування про перебування на місці події (на місці зупинки транспортного засобу під керуванням капітана поліції С.Мозолюка) співробітника вказаного управління.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що з огляду на те, що позивач дізнався про подію за участю капітана поліції ОСОБА_19 о 9:00 год. 23.01.2023 року від свого безпосереднього начальника ВРОТЗ СУ ГУ НП в Одеській області майора поліції В. Зелінського (який в свою чергу про неї дізнався ще о 06:00 год.), враховуючи повідомлення останнім заступника начальника СУ ГУ НП майора поліції ОСОБА_20 , а також інформування про вказану подію УГІ ГУ НП в Одеській області та виїзд його співробітника на місце події, у нього не виникло обов'язку з підготовки та надсилання на електронні адреси УГІ ГУ НП в Одеській області інформаційної довідки про подію за участю підлеглого особового складу.
При цьому у висновку службового розслідування безпосередньо дисциплінарною комісією зазначено про те, що ОСОБА_21 не вжив заходів щодо здійснення підготовки та направлення до УГІ ГУ НП інформаційної довідки, а тому інкримінування вказаного порушення і позивачу є безпідставним.
Колегія суддів зазначає, що вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з'ясовувати склад саме дисциплінарного проступку в його діях.
Між тим сутність дисциплінарного проступку полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни. Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.
В даному випадку встановлені за наслідком проведення службового розслідування обставини не свідчать про допущення саме позивачем дисциплінарного проступку та наявність підстав для застосування до позивача такого виду дисциплінарного стягнення як попередження про неповну службову відповідність.
Висновок службового розслідування не містить обґрунтованих відомостей щодо наявності причинного зв'язку між неправомірними, на думку відповідача, діяннями позивача та їх наслідками, як і наявності вини позивача та ступеню її тяжкості, а також обґрунтування пропорційності застосування до позивача саме такого виду дисциплінарного стягнення з урахуванням характеру та поведінки позивача.
Відповідачем не доведено факту неналежного виконання позивачем своїх службових обов'язків, що визначають обсяг завдань, доручених посадою, у тому числі, здійснення контролю за дотриманням підлеглими службової дисципліни, проведення профілактичної роботи із зміцнення службової дисципліни та запобігання вчиненню підлеглими правопорушень.
За встановлених судом обставин колегія суддів вважає, що в даному випадку відповідачем не доведено факту вчинення позивачем дисциплінарного проступку, за який його можливо притягнути до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну службову відповідність.
З огляду на викладене, оскаржуваний позивачем пункт 2 наказу ГУНП в Одеській області від 10.02.2023 року № 365 «Про застосування дисциплінарних стягнень до посадових осіб відділу розкриття особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Одеській області» не може вважатись законним та обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено обставини у справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Що стосується доводів апеляційної скарги ГУНП в Одеській області про незаконність та необґрунтованість додаткового рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.08.2023 року, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Оскаржуваним додатковим рішенням суду першої інстанції було стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 9000 грн та витрати, пов'язані з забезпеченням доказів в сумі 1342 грн.
У поданій апеляційній скарзі апелянт посилався на те, що в даному випадку відсутні підстави для стягнення витрат на правничу допомогу у визначеному судом розмірі, оскільки він не є співмірним складності справи та виконаній адвокатом роботі.
В свою чергу, згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Водночас, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
У постанові Верховного Суду від 02.06.2022р. по справі №160/6899/20 викладено правову позицію, згідно якої визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
У постанові Верховного Суду від 04.06.2021р. по справі №380/887/20 зазначено, що судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача до суду надано: договір про надання правової допомоги б/н від 10.03.2023 року, укладений з адвокатом Вінчковським В'ячеславом Леонідовичем, детальний опис робіт від 03.08.2023 року, акт виконаних робіт від 03.08.2023 року, платіжну інструкцію № 0.0.3028940183.1 від 03.06.2023 року про оплату послуг адвоката в розмірі 10 000 грн., рахунок № 06-23 від 01.03.2023 року ГУ НП в Одеська область для здійснення оплати витрат на копіювання або друг документів, що надаються за запитом на інформацію, згідно якого загальний розмір вартості сторінок (149, 51) склав 1484,55 грн., квитанцію від 06.03.2023 № 2986-5277-0684-0998 про оплату витрат на копіювання.
Згідно детального опису робіт (наданих послуг) по справі № 420/5344/23 від 03.08.2023 року, акту виконаних робіт від 03.08.2023 року адвокатом надано, а клієнтом-прийнято наступні послуги:
1) складання адміністративного позову (аналіз законодавства, аналіз судової практики, складання тексту позову, виготовлення та засвідчення додатків до позову, направлення позову в суд) вартістю 10 000 грн (5 год. / 2000 грн);
2) представництво інтересів клієнта під час судового розгляду вартістю 8000 грн.
Відповідно до платіжної інструкції 0.0.3028940183.1 від 03.06.2023 клієнтом оплачено послуги адвоката в розмірі 10 000 грн.
Згідно квитанції від 06.03.2023 № 2986-5277-0684-0998 стороною позивача сплачено на користь ГУ НП в Одеська область суму 1484,55 грн згідно виставленого рахунку на оплату вартості копіювання документів.
Дослідивши надані представником позивача на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, а також інших понесених витрат, письмові докази, суд першої інстанції дійшов висновку, що співмірною та розумною у даному випадку є компенсація вартості наданих адвокатом послуг з представництва інтересів у суді першої інстанції у розмірі 9000,00 грн., а також витрат, пов'язаних із забезпеченням доказів, в сумі 1342 грн.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на те, що стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 18 000 грн. не відповідають складності даної адміністративної справи.
При цьому, колегія суддів вважає, що за наслідком розгляду адміністративної справи, суд не зобов'язаний стягувати на користь позивача усі задокументовані ним судові витрати, а має керуватись принципом розумності та співмірності при визначенні суми таких витрат.
Між тим, враховуючи рівень складності даної справи, а також обсяг наданих адвокатом послуг, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, співмірності витрат на правову (правничу) допомогу зі складністю справи, ціни позову та значення справи для сторони, в даному випадку наявні підстави для стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, надану під час розгляду справи в суді першої інстанції, у розмірі 9 000,00 грн.
Крім того, згідно з п. 4 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів.
Частиною першою статті 138 КАС України закріплено, що розмір витрат, пов'язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина четверта статті 138 КАС України).
В даному випадку наданими до суду доказами підтверджено факт понесення позивачем витрат в сумі 1484,55 грн згідно виставленого ГУ НП в Одеська область рахунку № 06-23 від 01.03.2023 для здійснення оплати витрат на копіювання або друг документів, що надаються за запитом на інформацію.
Враховуючи підтвердження належними доказами факт понесення позивачем зазначених вище витрат, а також враховуючи граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом справи, встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 р. № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрати, пов'язаних із забезпеченням доказів в сумі 1342 грн.
На підставі викладеного у сукупності колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при вирішенні питання про розподіл судових витрат правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстави для її задоволення та скасування додаткового рішення від 14.08.2023р. відсутні.
Відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційних скарг ГУ НП в Одеській області на рішення суду першої інстанції від 31.07.2023 року та на додаткове рішення від 14.08.2023 року, суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а судові рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд апеляційної інстанції,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги Головного управління Національної поліції в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року та додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.
Суддя-доповідач: А.В. Бойко
Суддя: А.Г. Федусик
Суддя: О.А. Шевчук