П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2023 р. Категорія: 106030000м. ОдесаСправа № 400/5271/23
Перша інстанція: суддя Ярощук В.Г.,
час і місце ухвалення: спрощене провадження,
м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Семенюка Г.В.,
суддів - Домусчі С.Д., Шляхтицького О.І.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної установи "Центр пробації" на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Центр пробації" про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановиВ:
Позивачка, звернувся до суду з позовом до Державної установи “Вознесенська виправна колонія (№ 72)” (далі - відповідач) про: - визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачці грошової компенсації за неотримане речове майно в сумі 14 426, 62 грн; - зобов'язання відповідача виплатити позивачці грошову компенсацію за неотримане речове майно в розмірі 14 426, 62 грн по 17.10.2022 року, мотивуючи його тим, що відповідач при її звільненні з органів Державної кримінально-виконавчої служби України в супереч вимогам пунктів 23 і 60 Порядку забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 № 578, протиправно не виплатив грошову компенсацію вартості речового майна.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державна установа "Центр пробації" подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що грошова компенсація за належні до видачі предмети речового майна не включена до переліку першочергових платежів. Також, грошова компенсація вартості за неотримане речове майно не є складовою грошового забезпечення, яка повинна бути виплачена в день звільнення зі служби та будь-яка бездіяльність відповідача у цій справі відсутня, оскільки ним виконано відповідний обов'язок та вчинено конкретні дії щодо виплати позивачці грошової компенсації вартості за неотримане речове майно відповідно до вимог законодавства.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що у період з 23.03.1999 по 07.04.2023 позивачка проходила службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, що підтверджується записами № 5 і № 6 її трудової книжки серія НОМЕР_1 від 14.08.1995 (а.с. 5-8).
Відповідно до наказу Державної установи “Центр пробації” від 23.03.2023 № 297/к “Про особовий склад” (а.с. 4) позивачку звільнено 07.04.2023 з посади старшого інспектора Заводського районного відділу філії Державної установи “Центр пробації” в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях відповідно до пункту 4 частини першої статті 77 Закону України “Про Національну поліцію” (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).
На підставі вищезазначеного наказу відповідач видав позивачці Довідку № 1241 про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна (а.с. 10), в якій вказано вартість майна, що підлягала виплаті позивачці, а саме: у розмірі 14 426, 62 гривні.
Пізніше, позивачка подала рапорт відповідачу про виплату вказаної грошової компенсації, що підтвердив відповідач у відзиві на позовну заяву від 09.06.2023 № 3347/11/11.01-23 (а.с. 34).
Листом від 03.05.2023 № 79/79-ЗПІ/11/Ян-23 (а.с. 9) відповідач повідомив представника позивачки про те, що, враховуючи пункт 19 Порядку виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.2021 № 590, грошова компенсація за належні до видачі предмети речового майна не включена до переліку першочергових платежів. Тому відповідна виплата буде здійснена позивачці за наявності кошторисних призначень.
Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
П'ятий апеляційний адміністративний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке:
Відповідно до частин першою та другої статті 23 Закону України “Про Державну кримінально-виконавчу службу України” держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.
Умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.
Згідно з частиною п'ятою статті 23 Закону України “Про Державну кримінально-виконавчу службу України” на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України “Про Національну поліцію”, а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Механізм речового забезпечення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби - осіб рядового і начальницького складу, спеціалістів, які не мають спеціальних знань, та працівників, які працюють за трудовими договорами визначений Порядком забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 № 578 (далі - Порядок № 578).
Відповідно до абзацу першого пункту 27 Порядку № 578 під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього, розрахована із закупівельної вартості, яка діяла на 1 січня року виникнення права на отримання такого майна.
Пунктом 23 Порядку № 578 встановлено, що грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, виплачується згідно з пунктом 60 цього Порядку на підставі заяви. Вартість предметів речового майна особистого користування визначається Мін'юстом за пропозицією державної установи “Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України” відповідно до їх закупівельної вартості.
Згідно з пунктом 60 Порядку № 578 для виплати персоналу грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування оформляється довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за формою згідно з додатком 7 у двох примірниках, перший з яких подається бухгалтерії органу чи установи, підприємства для виплати компенсації, другий додається до арматурної картки.
Таким чином, особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби під час звільнення на підставі їх заяви виплачується грошова компенсацію замість предметів речового майна особистого користування, у зв'язку з чим оформляється відповідна довідка.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка з 23.03.1999 по 07.04.2023 проходила службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, що підтверджується записами № 5 і № 6 її трудової книжки серія НОМЕР_1 від 14.08.1995 (а.с. 5-8).
При її звільненні зі служби відповідач видав їй довідку № 1241 про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна (а.с. 10), в якій вказано вартість майна, що підлягала виплаті позивачці, а саме: у розмірі 14 426, 62 гривні.
Пізніше позивачка звернулася із рапортом до відповідача про виплату їй грошової компенсації замість предметів речового майна особистого користування.
Відтак, отримавши такий рапорт (заяву) позивачки, відповідач відповідно до пунктів 23, 27, 60 Порядку № 578 зобов'язаний був виплатити їй вказану компенсацію.
Натомість, відповідач відмовив у її виплаті, зазначивши у листі від 03.05.2023 № 79/79-ЗПІ/11/Ян-23 (а.с. 9), що грошова компенсація за належні до видачі предмети речового майна не включена до переліку першочергових платежів, і тому відповідна виплата буде здійснена позивачці за наявності кошторисних призначень.
З цього приводу суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у пункті 23 рішення у справі “Кечко проти України” (заява № 63134/00, пункти 23, 26) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчувати виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
Отже, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19 і від 13.01.2021 у справі № 440/2722/20.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції, що бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачці грошової компенсації за не отримане речове майно в сумі 14 426, 62 грн є протиправною.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Державної установи "Центр пробації", - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року по справі № 400/5271/23, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Г.В. Семенюк
Судді С.Д. Домусчі О.І. Шляхтицький