П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/4526/23
Перша інстанція: суддя Бойко О.Я.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Турецької І. О.,
суддів - Шевчук О. А., Шеметенко Л. П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової академії (м. Одеса) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової академії (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання здійснити виплату грошового забезпечення
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог.
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Військової академії (м. Одеса), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність щодо не проведення йому з 29.01.2020 перерахунку та виплати грошового забезпечення та виплат, належних при звільненні (грошову допомогу на оздоровлення, одноразову грошову допомогу при звільненні матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань), відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-ХІІ), з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704) та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020;
- зобов'язати здійснити з 29.01.2020 перерахунок та виплату грошового забезпечення та виплат, належних йому при звільненні (грошову допомогу на оздоровлення, одноразову грошову допомогу при звільненні матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань), відповідно до вимог статті 9 Закону №2011-ХІІ, положень Постанови №704 та з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що протягом 2018- 2021 років, під час розрахунку розміру його грошового забезпечення, посадовий оклад, оклад за військовим званням та, відповідно, додаткові види грошового забезпечення та премія були обчисленні шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 на відповідний тарифний коефіцієнт.
Позивач вказує, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 відновлена попередня редакція пункту 4 Постанови КМУ № 704, а тому розміри посадових окладів, окладів за військовим званням мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
На думку позивача, з ухваленням рішення у справі № 826/6453/18 та відновленням попередньої редакції пункту 4 Постанови №704, у Військової академії виник обов'язок щодо перерахунку його грошового забезпечення та виплат при звільненні у сторону збільшення шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнту на прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2020, який становить 2102 грн., а не на прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018, який становив 1762 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2023 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, позов ОСОБА_1 - задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Військової академії щодо непроведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29.01.2020 по 31.12.2020, відповідно до вимог статті 9 Закону №2011-XII, положень Постанови №704, з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020.
Зобов'язано здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29.01.2020 по 31.12.2020, відповідно до вимог статті 9 Закону №2011-ХІІ положень Постанови №704, з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 на відповідний тарифний коефіцієнт.
Визнано протиправною бездіяльність Військової академії щодо непроведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2021 по 09.09.2021, та виплат, належних йому при звільненні (грошову допомогу на оздоровлення, одноразову грошову допомогу при звільненні, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань), відповідно до вимог статті 9 Закону №2011-XII, положень Постанови №704, з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021.
Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2021 по 09.09.2021, та виплат, належних йому при звільненні (грошову допомогу на оздоровлення, одноразову грошову допомогу при звільненні, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань), відповідно до вимог статті 9 Закону №2011-ХІІ положень Постанови №704, з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021 на відповідний тарифний коефіцієнт.
Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції, враховуючи зокрема, висновки Верховного Суду викладені у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, виходив з того, що через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України про Державний бюджет на відповідний рік, позивач має право на отримання грошового забезпечення, з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування положень Постанови №704 у відновленій судовим рішенням редакції, із використанням для їх визначення, розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Також суд визнав, що виплати, що належали позивачу при звільненні (грошову допомогу на оздоровлення, одноразову грошову допомогу при звільненні, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань) також підлягають перерахунку, оскільки при їх обрахунку не був використаний посадовий оклад та оклад за військовим званням, визначений чинним законодавством.
Суд визнав, що бездіяльність відповідача щодо не здійснення перерахунку розміру грошового забезпечення позивача є протиправною, а тому визнав позовні вимоги такими що підлягають задоволенню.
Разом з цим, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд вважав необхідним вийти за межі позовних вимог, з огляду на те, що позивач у прохальній частині позовних вимог щодо перерахунку грошового забезпечення за період з 29.01.2020 та виплат належних при звільненні (09.09.2021) просив використовувати розмір прожиткового мінімуму, встановлений на 01 січня 2020 року, натомість, як зазначив суд, що стосується захисту порушених прав, що мали місце у 2021 році, слід використовувати розмір прожиткового мінімуму, встановлений на 01 січня 2021 року.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву.
В апеляційній скарзі, Військова академія, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене із порушенням норм процесуального права, просить його скасувати та залишити позов ОСОБА_1 без розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що під час ухвалення рішення суд першої інстанції не звернув уваги на той факт, що позивач пропустив строк звернення до суду, встановлений статтею 122 КАС України.
На думку скаржника, суд мав би застосувати наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду, передбачені статтею 123 КАС України.
Скаржник зазначає, що з 19.07.2022, дня набрання чинності Законом України від 01.07.2022 №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон №2352-ІХ), стаття 233 КЗпП України зазнала змін, та з цього часу відсутня законодавча норма щодо звернення до суду з позовом про стягнення заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відтак, скаржник вважає, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язання здійснити перерахунок грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 09.09.2021 подані позивачем поза межами встановленого статтею 233 КЗпП України тримісячного строку звернення до суду, а тому підлягають залишенню без розгляду.
Позивач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу, не скористався.
Ураховуючи, що апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.
Фактичні обставини справи.
ОСОБА_1 , старший викладач кафедри гуманітарних наук та соціально-економічних дисциплін, проходив військову службу у Військової академії.
Наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) № 276 від 30.08.2021 підполковник ОСОБА_1 , звільнений з військової служби у запас за підпунктом «к» пункту другого частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Наказом начальника Військової академії (по стройовій частині) № 196 від 09.09.2021 ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу академії та всіх видів забезпечення та вирішено виплатити йому виплати, належні при звільненні, в тому числі, грошову допомогу на оздоровлення за 2021 рік, одноразову грошову допомогу при звільненні, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік.
У період проходження військової служби та під час звільнення позивачу виплачувався посадовий оклад, оклад за військовим званням, інші щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові виплати, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018.
Позивач, вважаючи, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не проведення перерахунку та виплати позивачу грошового забезпечення з 29.01.2020, та виплат, належних йому при звільненні із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, звернувся до суду з цим позовом.
Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляції, з огляду на таке.
Згідно частин 1 та 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частина 5 статті 122 КАС України встановлює, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, спірним питанням є визнання права позивача на виплату належної заробітної плати.
Спеціальною нормою, яка встановлює строки звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати є частина 2 статті 233 КЗпП України.
Згідно частин 2 статті 233 КЗпП України, у редакції, яка діяла до 19.07.2022, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Таким чином, до 19.07.2022 звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не було обмежено строками.
19.07.2022 набрав чинності Закон України від 01.07.2022 №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон №2352-ІХ), згідно з яким частина перша і друга статті 233 КЗпП України діють у новій редакції.
Відповідно до статті 233 КЗпП України (в редакції Закону №2352-ІХ) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Згідно статті 116 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Тобто, з 19.07.2022 відсутня законодавча норма щодо звернення до суду з позовом про стягнення заробітної плати без обмеження будь-яким строком, відтак застосуванню підлягає тримісячний строк.
Водночас, відповідно до пункту 1 Розділу «Прикінцеві положення Кодексу законів про працю України», під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" на території України запроваджено карантин з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2022 року № 1423 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236» дію карантину через COVID-19 продовжено до 30 квітня 2023 року.
Отже, наявні законодавчі зміни дозволяють зробити висновок, що до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.
Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Втім, враховуючи положення пункту 1 Розділу «Прикінцеві положення Кодексу законів про працю України» обмежуваний строк статті 233 КЗпП України продовжений на строк дії такого карантину.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №460/17052/21, від 06.04.2023 у справі № 260/3564/22, від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22 за подібних правовідносин. Застосування такого підходу судом касаційної інстанції є сталим та послідовним.
Оскільки станом на час звернення позивача до суду (06.03.2023) діяв карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України, то з урахуванням наявного правового регулювання та предмету спору, колегія суддів приходить висновку, що правові підстави для застосування наслідків пропуску строк звернення до суду відсутні.
Відповідно до вимог статті 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення - відсутні.
Розподіл судових витрат, відповідно до вимог статті 139 КАС України не передбачений.
Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Військової академії (м. Одеса) - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової академії (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання здійснити виплату грошового забезпечення - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Доповідач - суддя І. О. Турецька
суддя О. А. Шевчук
суддя Л. П. Шеметенко
Повне судове рішення складено 22.11.2023.