П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/5360/22
Перша інстанція: суддя Свида Л.І.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Турецької І. О.,
суддів - Шевчук О. А., Шеметенко Л. П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
за участю третьої особи, яка не заявляє самосійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог.
У квітні 2022 року Акціонерне товариство «УКРСИББАНК» (далі - позивач, АТ«УКРСИББАНК») звернулося до суду першої інстанції з позовом до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради (далі - Департамент), в якому просило
- визнати неправомірним рішення №РЗ-41843-ф/л від 11.03.2022 про відмову у наданні відомостей про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні/будинку;
- зобов'язати надати витяг з реєстру територіальної громади з відомостями про зареєстрованих осіб у іпотечній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач указав такі обставини.
17.08.2007 між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту №11199867000.
Для забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитом між банком та ОСОБА_1 укладений договір іпотеки від 17.08.2007, в заставу банку передане нерухоме майно, а саме квартира АДРЕСА_2 .
Для реалізації своїх прав та обов'язків, як кредитора та іпотекодержателя, позивач звернувся до Департаменту з метою отримання відомостей про зареєстрованих осіб в іпотечній квартирі АДРЕСА_2 .
Відповідач відмовив у наданні відомостей про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні через відсутність документа, що підтверджує право власності на житло.
Позивач зазначає, що відповідно до підпункту 2.4.9 Іпотечного договору від 17.08.2007 позичальник - власник заставного майна ОСОБА_1 , зобов'язалась перед банком не надавати дозвіл на реєстрацію в заставній квартирі будь-яких фізичних та юридичних осіб без згоди банка-іпотекодержателя.
АТ «УКРСИББАНК» вважає, що банк як іпотекодержатель, має право перевіряти стан предмету іпотеки, контролювати реєстрацію інших осіб у заставному майні, у зв'язку з чим вважає, що має законні підстави на отримання інформації стосовно зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки мав згоду на це від власника заставної квартири.
Позивач зазначає, що відмова Департаменту є протиправною, оскільки банк як іпотекодержатель, у випадку виниклої необхідності перевірки виконання іпотекодавцем свого обов'язку щодо реєстрації/не реєстрації третіх осіб в заставному майні без відома та згоди банка, має право звернутися за наданням такої інформації.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2023 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження, позов АТ«УКРСИББАНК» - задоволено.
Суд визнав протиправним рішення Департаменту №РЗ-41843-ф/л від 11.03.2022 про відмову у наданні відомостей про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні/будинку та зобов'язав надати АТ «УКРСИББАНК» витяг з реєстру територіальної громади з відомостями про зареєстрованих осіб у іпотечній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .
Суд стягнув з Департаменту на користь АТ «УКРСИББАНК» сплачений судовий збір у розмірі 2481 грн.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до статті 26 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» від 05.11.2021 № 1871-IX (далі - Закон № 1871-IX) за заявою, зокрема, іпотекодержателя або довірчого власника орган реєстрації видає витяг із реєстру територіальної громади, що підтверджує зареєстроване або задеклароване місце проживання (перебування) особи, виключення інформації з реєстру територіальної громади про місце проживання (перебування) особи.
Суд зауважив, що за умовами договору №11199867000 віл 17.08.2007 позивач має право на отримання інформації щодо персональних даних, зазначених у його заяві у зв'язку із чим відповідач протиправно відмовив у наданні позивачу запитуваної інформації.
На думку суду першої інстанції, враховуючи протиправність рішення відповідача про відмову у наданні запитуваних відомостей наявні підстави для зобов'язання Департамент надати банку витяг з реєстру територіальної громади з відомостями про зареєстрованих осіб в іпотечній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Департамент подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги Департамент зазначає такі обставини.
По - перше, скаржник відзначає, що суд першої інстанції у своєму рішенні зобов'язав Департамент надати результат адміністративної послуги з видачі витягу із реєстру територіальної громади, що підтверджує зареєстроване або задеклароване місце проживання (перебування) особи, яка не замовлялася АТ«УКРСИББАНК» та відповідно не заявлялася.
Також скаржник зазначає, що порядок формування Витягу, документи, що подаються для його отримання, а також вимоги до інформації, що відображається у Витязі, закріплені в Порядку створення, ведення та адміністрування реєстрів територіальних громад, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» (далі - Постанова № 265), що набрав чинності 14.03.2022.
Скаржник зазначає, що реальна можливість запровадити таку адміністративну послугу як видача витягу з реєстру територіальної громади в Департаменті з'явилась лише з 14.03.2022 (дата набрання чинності Постановою № 265), а відсутність такої можливості, станом на 18.02.2022 (дати звернення) є об'єктивним фактом та не може розглядатись як порушення Департаментом прав іпотекодержателя.
По-друге, скаржник зазначає, що відмова Департаменту у наданні позивачу адміністративної послуги з видачі довідки про зареєстрованих осіб є правомірною, оскільки зазначена адміністративна послуга надається виключно власнику/співвласнику житлового приміщення /будинку.
Скаржник взагалі заперечує право позивача на отримання адміністративної послуги з видачі довідки про зареєстрованих осіб, оскільки заявник не є власником житла та не надав документу що підтверджує право власності на житло.
Департамент зазначає, що положення будь-якого цивільно-правового договору, зокрема, кредитного договору, поширюються на сторін такого договору та є обов'язковими для виконання його сторонами.
В свою чергу, Департамент зауважує, що не є стороною договору про надання споживчого кредиту, який укладений між банком та ОСОБА_1 , а тому положення даного договору не розповсюджуються на Департамент, у зв'язку з чим не можуть бути використані ним, в даному випадку, для розголошення персональних даних осіб.
Скаржник наголошував на тому, що відповідно до положень статті 16 Закону України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 № 2297-VI, порядок доступу до персональних даних третіх осіб визначається умовами згоди суб'єкта персональних даних, наданої володільцю персональних даних на обробку цих даних, втім такої згоди суб'єкт персональних даних Департаменту не надавав.
Окрім цього, на думку скаржника, під час ухвалення рішення, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позовні вимоги позивача не є взаємопов'язаними між собою.
Так, позивач звернувся до Департаменту за отриманням однієї адміністративної послуги - надання довідки про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні/будинку, за результатами якої отримав правомірну відмову.
Натомість просить суд зобов'язати Департамент надати витяг з реєстру територіальної громади, що є результатом абсолютно іншої адміністративної послуги, за отриманням якої позивач до Департаменту не звертався.
За твердженням скаржника визнання протиправною відмови Департаменту у видачі відомостей про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні/будинку не має наслідком здійснення іншої дії - видачу витягу з реєстру територіальної громади.
Департаменту зауважує, що відомості про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, що вказані в довідці, відмова у наданні яких оскаржувалась у судовому порядку, та витяг з реєстру територіальної громади, який зобов'язано видати позивачу, є результатами різних адміністративних послуг.
Департамент наголошує, що позивач подав заяву через Центр надання адміністративних послуг Одеської міської ради на отримання адміністративної послуги з видачі довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб.
При цьому, за послугою з видачі витягу з реєстру територіальної громади позивач не звертався, а тому відсутні підстави для задоволення позову у обраний судом шлях.
Отже, Департамент вважає, що позовні вимоги АТ«УКРСИББАНК» до Департаменту не відповідають вимогам чинного законодавства, є безпідставними і тому не підлягають задоволенню.
Позивач, АТ«УКРСИББАНК», скориставшись своїм процесуальним правом, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає про необґрунтованість та безпідставність доводів Департаменту, викладених у скарзі.
Зокрема, позивач наголошує на тому, що право на отримання витягу із реєстру територіальної громади передбачене статтею 26 Закону № 1871-IX.
Також позивач підкреслював, що можливість видавати витяги на час його звернення до Департаменту існувала, з огляду на те, що відповідно до положень Порядку №265 витяги з реєстрів територіальних громад, сформовані засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг до набрання чинності цією постановою, мають таку ж юридичну силу, як і витяги з реєстрів територіальних громад, що передбачені Порядком створення, ведення та адміністрування реєстрів територіальних громад, затвердженим цією постановою.
АТ «УКРСИББАНК» у відзиві на апеляційну скаргу просить в задоволенні останньої відмовити, а рішення суду - залишити без змін.
Враховуючи, що учасники справи клопотання про розгляд справи за їх участі не подавали, суд апеляційної інстанції, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.
Фактичні обставини справи.
17 серпня 2007 року між АТ «УКРСИББАНК» (Банк) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладений договір про надання споживчого кредиту №11199867000, за умовами якого Банк зобов'язується надати Позичальнику однією сумою, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати та повернути банку кредит в іноземній валюті в сумі 80 000 доларів США та сплатити проценти за його користування, шляхом внесення платежів в порядку і на умовах, визначених цим договором (а.с. 3-7).
Згідно пункту 2.1 розділу 2 вказаного договору в забезпечення виконання зобов'язань Позичальника Банк приймає в заставу нерухомість, а саме в іпотеку передається двокімнатна квартира, загальною площею 43,5 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та є власністю ОСОБА_1 .
Також, між АТ «УКРСИББАНК» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (Іпотекодавець) укладений іпотечний договір від 17.08.2007, за умовами якого Іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно - квартиру, що складається з 2 (двох) житлових кімнат та підсобних приміщень, а саме: 1-коридор, 2- вбуд. шафа, 3-санвузол, 4 - кухня, 5,6 - житлові, загальною площею 43,5 кв.м., житловою площею 25,9 кв.м. та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить Іпотекодавцю на праві приватної власності (а.с. 8-10).
18 лютого 2022 року представник АТ «УКРСИББАНК» звернувся до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради із заявою про надання адміністративної послуги з видачі довідки про зареєстрованих осіб в житловому приміщенні/будинку за адресою: АДРЕСА_1 , до якої, в тому числі, надав копію іпотечного договору від 17.08.2017.
Рішенням №РЗ-41843-ф/л від 11.03.2022 Департамент відмовив у наданні відомостей про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні/будинку за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки позивач не надав документ, що підтверджує право власності на житло (а.с. 11).
Вважаючи відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що наявні підстави для її задоволення, з огляду на таке.
Головним доводом апеляційної скарги Департаменту є те, що він, як суб'єкт владних повноважень діяв на підставі повноважень та у спосіб, що визначений Конституцією України та законодавством України.
Досліджуючи обставини справи, а також проводячи юридичну кваліфікацію спірних правовідносин, колегія суддів дійшла таких висновків.
Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України від 02 жовтня 1992 року № 2657-XII «Про інформацію» (далі -Закон № 2657-XII) кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Згідно частини 2 статті 11 Закону 2657-XII, не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини.
До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.
Відповідно до статті 20 Закону № 2657-XII за порядком доступу, інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.
Частина 1 статті 21 Закону № 2657-XII встановлює, що інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.
Згідно частини 2 статті 21 Закону № 2657-XII, конфіденційною є інформація про фізичну особу, інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, а також інформація, визнана такою на підставі закону.
Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, якщо інше не встановлено законом. Відносини, пов'язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом.
Конституційний Суд України у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин 1 та 2 статті 32, частин 2 та 3 статті 34 Конституції України, у рішення від 20.01.2012 по справі № 1-9/2012 зазначив, що в аспекті конституційного подання положення частин 1 та 2 статті 32, частин 2 та 3 статті 34 Конституції України слід розуміти так: інформацією про особисте та сімейне життя особи є будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов'язані з особою та членами її сім'ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Така інформація про особу є конфіденційною; збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
З аналізу вищенаведеного можна дійти висновку, що до конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження, будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов'язані з особою та членами її сім'ї.
Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, може здійснюватися лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини.
Разом з цим, слід зазначити, що поняття економічного добробуту є оціночним та не має офіційного нормативного визначення, а тому для розголошення конфіденційної інформації необхідним є наявність відповідної норми закону.
АТ «УКРСИББАНК» наголошувало на тому, що має право на отримання відомостей про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні, адже це передбачене статтею 26 Закону № 1871-ІХ.
Департамент в апеляційній скарзі звертає увагу на те, що отримання послуги з надання відомостей про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні/будинку та отримання витягу з реєстру територіальної громади, як то передбачено статтею 26 Закону № 1871-ІХ, є різними адміністративними послугами.
Скаржник звертає увагу, що визнання протиправною відмови Департаменту у видачі відомостей про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні/будинку не має наслідком зобов'язання здійснити інші дії, а саме обов'язок видати витяг з реєстру територіальної громади.
Закон України «Про адміністративні послуги» від 06.09.2012 № 5203-VI (далі - Закон № 5203- VI), згідно його преамбули, визначає правові засади реалізації прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері надання адміністративних послуг.
Згідно пункту 1 статті 1 Закону № 5203- VI адміністративна послуга - результат здійснення владних повноважень суб'єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або здійснення обов'язків такої особи відповідно до закону.
Відповідно до статті 12 Закону № 5203- VI Центр надання адміністративних послуг - це постійно діючий робочий орган або виконавчий орган (структурний підрозділ) органу місцевого самоврядування або місцевої державної адміністрації, що зазначені у частині другій цієї статті, в якому надаються адміністративні послуги згідно з переліком, визначеним відповідно до цього Закону.
Стаття 5 Закону № 5203- VI визначає основні вимоги до регулювання надання адміністративних послуг
Відповідно до частини 1, 2 вказаної статті виключно законами, які регулюють суспільні відносини щодо надання адміністративних послуг, встановлюються:
1) найменування адміністративної послуги та підстави для її одержання;
2) суб'єкт надання адміністративної послуги та його повноваження щодо надання адміністративної послуги;
3) перелік та вимоги до документів, необхідних для отримання адміністративної послуги;
4) платність або безоплатність надання адміністративної послуги;
5) граничний строк надання адміністративної послуги;
6) перелік підстав для відмови у наданні адміністративної послуги.
Адміністративні послуги визначаються виключно законом.
Відповідно до частини 1, 2 статті 8 Закону № 5203- VI суб'єктом надання адміністративних послуг на кожну адміністративну послугу, яку він надає відповідно до закону, затверджуються інформаційна і технологічна картки, а у разі якщо суб'єктом надання є посадова особа, - органом, якому вона підпорядковується.
Інформаційна картка адміністративної послуги, що надається територіальним органом центрального органу виконавчої влади, затверджується на підставі типової інформаційної картки, затвердженої відповідним центральним органом виконавчої влади, іншим державним органом.
Наведене свідчить, що надання інформації, як результат надання відповідної адміністративної послуги, здійснюється за чітко визначеним механізмом, який на вимогу Закону № 5203-VI затверджений інформаційною та технологічною картками Департаменту.
Таким чином, можна констатувати, що заява про надання адміністративної послуги з видачі довідки про зареєстрованих осіб в житловому приміщенні/будинку, з якою звернувся представник АТ «УКРСИББАНК» до Департаменту становить надання третій особі конфіденційної інформації стосовно як ОСОБА_1 так і інших осіб, що зареєстровані за цією адресою.
На думку колегії суддів, Департамент обґрунтовано наголошував на тому, що положення Договору про надання споживчого кредиту, за якими, Позичальник надає банку свою згоду та право збирати, зберігати, використовувати, надавати і отримувати інформацію, не є згодою, яку суб'єкт персональних даних, надає Департаменту на обробку цих даних та передачу їх іншим особам.
Колегія суддів вважає правомірною відмову у наданні послуги з видачі довідки про зареєстрованих осіб, оскільки надання такої інформації не відповідає вимогам, встановленим частиною 1 статті 16 Закону України «Про захист персональних даних».
В апеляційній скарзі Департамент також звертає увагу на те, що згідно Переліку адміністративних послуг, що надаються через Центр надання адміністративних послуг Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 10.06.2015 №6703-VІ (далі - рішення ОМР №6703-УІ), він надає певний перелік послуг, зокрема, згідно додатку 4 до рішення ОМР № 6703-VІ ( станом на час звернення позивача до суду) Департамент надавав такі послуги :
-надання довідки про реєстрацію місця проживання/перебування фізичної особи на території м. Одеси;
-внесення відомостей про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи;
-внесення змін про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи до документів, в яких зазначаються відомості про місце проживання/перебування, реєстру територіальної громади та інших форм звітності;
-надання відомостей про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні / будинку;
-надання відомостей про кількість зареєстрованих осіб у житловому приміщенні / будинку.
Як встановлено фактичними обставинами справи, АТ «УКРСИББАНК» звернувся до Департаменту за отриманням адміністративної послуги щодо надання відомостей про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні / будинку, але вважає, що ефективним та належним захистом його порушених прав повинно бути зобов'язання Департаменту надати витяг з реєстру територіальної громади.
Однак, як обґрунтовано зазначив скаржник, це є результатом абсолютно іншої адміністративної послуги, за отриманням якої позивач до Департаменту не звертався.
Згідно пункту 2 статті 2 Закону №1871-ІХ витяг з реєстру територіальної громади - документ у паперовій або електронній формі, що підтверджує відомості про місце проживання (перебування) особи або інформацію про відсутність таких відомостей на дату та час формування витягу.
Відповідно до частини 1 статті 25 Закону № 1871-ІХ доступ до інформації, що міститься в реєстрі територіальної громади, здійснюється з дотриманням вимог Конституції України, цього Закону, законів України «Про інформацію» та «Про захист персональних даних».
Відповідно до частин 1-3 статті 26 Закону № 1871-ІХ за заявою особи, яка декларує або реєструє місце проживання (перебування), власника (співвласника) житла, представників, законних представників особи або власника (співвласника) житла, уповноваженої особи житла, іпотекодержателя або довірчого власника (далі - суб'єкт звернення) орган реєстрації видає витяг із реєстру територіальної громади, що підтверджує зареєстроване або задеклароване місце проживання (перебування) особи, виключення інформації з реєстру територіальної громади про місце проживання (перебування) особи.
Порядок формування витягу з реєстру територіальної громади встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зокрема частин 3 та 7 статті 26 Закону № 1871-ІХ Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 07.02.2022 № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад», яка набрала законної сили 14.03.2022.
Пунктом 1 вказаної постанови затверджені: Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування); Порядок створення, ведення та адміністрування реєстрів територіальних громад; Порядок електронної інформаційної взаємодії між інформаційно-комунікаційними системами та передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру.
Пункт 2 Постанови № 265 установлює, що витяги з реєстрів територіальних громад, сформовані засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг до набрання чинності цією постановою, мають таку ж юридичну силу, як і витяги з реєстрів територіальних громад, що передбачені Порядком створення, ведення та адміністрування реєстрів територіальних громад, затвердженим цією постановою.
Суб'єктом звернення із заявою про отримання витягу із реєстру територіальної громади, що підтверджує зареєстроване або задеклароване місце проживання (перебування) особи, виключення інформації з реєстру територіальної громади про місце проживання (перебування) особи є особа, яка декларує або реєструє місце проживання (перебування), власник (співвласник) житла, представник, законний представник особи або власника (співвласника) житла, уповноважена особа житла, іпотекодержатель або довірчий власник.
Заява про видачу такого витягу із реєстру територіальної громади подається в порядку, встановленому Законом № 1871-ІХ.
Наведене свідчить, що надання адміністративної послуги з видачі довідки про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні / будинку та надання витягу з реєстру територіальної громади є результатами різних адміністративних послуг.
Таким чином, така послуга як видача витягу з реєстру територіальної громади є окремим видом адміністративної послуги, яка була запроваджена з 14.03.2022.
Разом з цим, відповідно до положень Порядку №265 витяги з реєстрів територіальних громад, сформовані засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг до набрання чинності цією постановою, мають таку ж юридичну силу, як і витяги з реєстрів територіальних громад, що передбачені Порядком створення, ведення та адміністрування реєстрів територіальних громад, затвердженим цією постановою.
Тобто, право на отримання такої інформації, на час звернення позивача до Департаменту, мало бути реалізовано через звернення до відповідного органу шляхом подання заяви про отримання витягу з реєстрів територіальних громад, сформованого засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг.
При цьому, слід відзначити, що визнання протиправною відмови Департаменту у видачі відомостей про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні/будинку не має наслідком видачу витягу з реєстру територіальної громади, який позивач не просив видати під час звернення до Департаменту.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про визнання протиправною відмову Департаменту надання адміністративної послуги з видачі довідки про зареєстрованих осіб в житловому приміщенні/будинку за адресою: АДРЕСА_1 із посиланням на норми статті 26 Закону № 1871-ІХ, оскільки наведені норми регламентують право на отримання іншої адміністративної послуги, як то видача витягу з реєстру територіальної громади.
Слід зазначити, що надання адміністративних послуг передбачає, що кожна адміністративна послуга має свій результат, а тому у випадку коли особа звертається до органу за отриманням однієї адміністративної послуги, звернення до суду із позовною вимогою про зобов'язання видати документ, що є результатом іншої адміністративної послуги, є безпідставним.
Суд апеляційної інстанції встановив, що позивач до Департаменту, в порядку встановленому Законом № 1871-ІХ, про надання витягу із реєстру територіальної громади не звертався, у зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення позовних вимог про зобов'язання видати витяг із реєстру територіальної громади відсутні.
Колегія суддів враховує, що відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства (серед іншого) є ефективний захист порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Натомість, слід зазначити, що задоволення позову у визначений судом першої інстанції спосіб свідчить про порушення судом завдання адміністративного судочинства.
Також колегія суддів вважає, що відсутні підстави для визнання протиправною відмову Департаменту у наданні адміністративної послуги з надання відомостей про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні/будинку, оскільки надання такої інформації здійснюється з урахуванням вимог законодавства про захист персональних даних за чітко визначеною процедурою.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, про задоволення позовних вимог АТ «УКРСИББАНК».
Статтею 317 КАС України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є зокрема, неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
Стосовно заявлених в апеляційній скарзі вимог Департаменту про розподіл судових витрат шляхом стягнення з АТ «УКРСИББАНК» судового збору за подання апеляційної скарги, колегія суддів зазначає що такі вимоги задоволенню не підлягають, з огляду на таке.
Відповідно до вимог частини 1 - 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа..
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Отже, аналіз змісту частин 1-3 статті 139 КАС України дозволяє зробити висновок про те, що витрати суб'єкта владних повноважень на сплату судового збору за будь-яких результатів розгляду справи не підлягають розподілу за результатом розгляду справи.
Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку.
Керуючись статтями: 308, 311, 317, 322, 325, 328 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2023 року - скасувати.
Прийняти у справі нову постанову, якою у задоволенні позову Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Доповідач - суддя І. О. Турецька
суддя О. А. Шевчук
суддя Л. П. Шеметенко
Повне судове рішення складено 22.11.2023.