П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/12857/23
Перша інстанція: суддя Завальнюк І.В.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,
суддів: Домусчі С.Д., Семенюка Г.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2023 року у справі № 420/12857/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Малиновського районного відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог.
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до суду, в якому просив:
- визнати протиправними дії Малиновського відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (відповідь № 5114- 533/5114.1-23 від 06.05.2023) щодо відмови в обміні, оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки замість непридатного для користування паспорта громадянина України у вигляді пластикової картки типу ID-1, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області обміняти, оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки замість непридатного для користування паспорта громадянина України у вигляді пластикової картки типу ID-1, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування адміністративного позову зазначено, що через те, що паспорт позивача у формі пластикової картки типу ID-1 непридатний до користування, він звернувся до Малиновського відділу ГУ ДМС в Одеській області із заявою про оформлення та видачу паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 р., який передбачений Положенням від 26.06.1992 № 2503-ХІІ. У заяві повідомлено про відмову від оформлення паспорту у формі ID-картки, незгоду на обробку персональних даних та обґрунтовано право на отримання паспорту в такому вигляді судовою практикою. Однак листом позивачу відмовлено в наданні такого паспорту із посиланням на Закону України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус”, згідно з яким оформлення і видача паспорту здійснюється у формі картки, та відсутністю рішення суду.
28.06.2023 до суду від ГУ ДМС в Одеській області надійшов відзив на адміністративний позов, згідно з яким відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що законодавством України визначено, що паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій. ГУ ДМС України в Одеській області вважає, що норми Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13.04.2012 № 320, є чинними, однак застосовуються до паспортів, виданих у формі паспортної книжечки відповідно до порядку, що діяв до 01.11.2016, що узгоджується із положенням пункту 3 постанови № 302. На переконання відповідача, на день звернення позивача із заявою, у районного відділу ДМС були відсутні правові підстави для видачі паспорта громадянина України у вигляді книжечки.
10.07.2023 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, згідно з якою перед тим, як він отримав паспорт у вигляді пластикової картки типу ID-1, ним заповнювалася заява-анкета за формою, затвердженою наказом МВС України № 1279 від 26.11.2014. Оскільки позивачем було відкликано свою згоду на збір та обробку персональних даних на підставі п. 6 ч. 2 ст. 8 Закону України “Про захист персональних даних”, ч. 7 ст. 10 Закону України “Про ЄДДР”, позивач цілком правомірно просить видати йому паспорт у формі книжечки зразка 1994 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 10 серпня 2023 року у справі № 420/12857/23 у задоволенні адміністративного позову відмовив.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що позивач не погоджується з рішення суду першої інстанції, вважає його необґрунтованим та винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апелянт просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах:
- суд першої інстанції помилково не врахував висновки Великої Палати Верховного Суду по зразковій справі № 806/3265/17 від 19.09.2023;
- суд першої інстанції не звернув увагу, що форму заяви-анкети про оформлення та видачу паспорта громадянина України у вигляду пластикової картки типу ID-1 відповідно наказу МВС України №1279 від 26.11.2014, позивач не заповнював.
- інші доводи апеляційної скарги відтворюють зміст позовної заяви.
05.10.2023 за вх. № 23226 відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення. Вважає, що рішення прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.
Обставини справи.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України та документований паспортом громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_1 , виданий 31.05.2019, дійсний до 31.05.2029, орган, що видав 5114.
27.04.2023 ОСОБА_1 звернувся до Малиновського відділу ГУ ДМС України в Одеській області із заявою про видачу паспорта у зв'язку із пошкодженням.
До заяви додано: 1) копію паспорту; 2) дві фотокартки розміром 3,5 Х 4,5 см; 3) платіжний документ (квитанція) з відміткою банку про сплату державного мита; 4) лист Міністерства юстиції України від 26.04.13 № 5543-0-33-13/6.1 щодо відкликання згоди на обробку персональних даних.
Листом ГУ ДМС України в Одеській області від 04.05.2023 № Р-253/6/5101/23/5100.41/337-23 надано відповідь на звернення, згідно з якою правовідносини щодо порядку видачі паспорта громадянина України регулюються Законом України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус” від 20.11.2012 № 5492-VI (далі - Закон); Постановою Кабінету міністрів України від 25.03.2015 № 302 “Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України” (далі - Постанова № 302), Наказом МВС України “Про затвердження Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України” від 06.06.2019 № 456 (далі - наказ № 456).
Не погоджуючись такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Висновок суду першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що отриманий позивачем 31.05.2019 паспорт громадянина України у формі ID-картки оформлений за допомогою засобів ЄДДР внаслідок його волевиявлення.
Тобто, позивач при оформленні ID-картки надав згоду на обробку його персональних даних.
Отже, суд зазначив, що у позивача є дійсний (пошкоджений) паспорт громадянина України у вигляді картки. У свою чергу, заява-вимога позивача містить лише загальні посилання щодо права особи на отримання та користування паспортом у формі книжечки. При цьому, позивач не вказав на жодну з підстав для обміну паспорта, передбачених Порядком № 302. Навпаки, позивач у своєму зверненні підкреслив, що заява подається не за Порядком № 302, а є зверненням в порядку постанови ВРУ № 2503-ХІІ від 26.06.1992.
Крім того, суд зауважив, що чинним законодавством не передбачено можливість обміну паспорта у формі ID-картки на паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Законом України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус” (далі - Закон 5492-VI) визначено правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону 5492-VI Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Реєстр та майнові права інтелектуальної власності на створені на замовлення уповноважених суб'єктів для функціонування Реєстру об'єкти інтелектуальної власності належать державі. Відчуження, передача чи інше використання, ніж визначено цим Законом, Реєстру, його структурних складових та майнових прав інтелектуальної власності забороняються.
Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.
Відповідно до частин 1-2 статті 14 Закону 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.
Відповідно до частин 1-2 статті 21 Закону 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частина 4 вказаної статті Закону 5492-VI регламентує, що паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Водночас, за змістом пункту 3 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII (далі Положення № 2503-XII), бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 16 Положення № 2503-XII обмін паспорта провадиться у разі: зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові; встановлення розбіжностей у записах; непридатності для користування.
Відповідно до пункту 17 Положення № 2503-XII для обміну паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; паспорт, що підлягає обміну; дві фотокартки розміром 35х45 мм.
Відповідно до пунктів 1-2 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 (далі - Порядок № 302), Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Пункт 6 Порядку № 302 визначає, що обмін паспорта здійснюється у разі: 1) зміни інформації, внесеної до паспорта (крім додаткової змінної інформації); 2) отримання реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (РНОКПП) або повідомлення про відмову від прийняття зазначеного номера (за бажанням); 3) виявлення помилки в інформації, внесеній до паспорта; 4) закінчення строку дії паспорта; 5) непридатності паспорта для подальшого використання; 6) якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток; 7) наявності в особи паспорта зразка 1994 року (за бажанням).
Відповідно до п. п. 1 пункту 7 Порядку № 302 оформлення, обмін та видача паспорта здійснюються на підставі заяви-анкети, поданої особою особисто.
Пунктом 21 Порядку № 302 передбачено, що у разі виникнення обставин (подій), у зв'язку з якими паспорт підлягає обміну (крім закінчення строку дії паспорта), документи для його обміну подаються протягом одного місяця з дати настання таких обставин (подій).
Як правильно встановлено судом першої інстанції, позовні вимоги ОСОБА_1 фактично обґрунтовані бездіяльністю відповідача щодо обміну отриманого позивачем паспорта громадянина України у формі ID-картки та видачі паспорту громадянина України у формі книжечки з мотивів релігійних переконань позивача.
З матеріалів справи вбачається, що в 2019 року позивач звертався до органів ГУ ДМС України із заявою про обмін паспорта громадянина України у зв'язку із зміною інформації, внесеної до паспорта. На підставі поданої заяви було оформлено та видано паспорт громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_1 , виданий 31.05.2019, дійсний до 31.05.2029, орган, що видав 5114.
Перед оформленням паспорта у формі ID-картки позивачем заповнено заяву-анкету та надано згоду на обробку персональних даних.
Так, відповідно вимог статті 4 Закону України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус” № 5492-VI Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру.
Внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України “Про захист персональних даних”.
У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним (стаття 10 Закону № 5492-VI).
Оформлення паспорта громадянина України здійснюється розпорядником Реєстру. Прийняття заяв-анкет для внесення інформації до Реєстру, видача паспорта громадянина України здійснюються розпорядником Реєстру або уповноваженими суб'єктами, передбаченими пунктом 4 частини першої статті 2 цього Закону.
Себто, паспорт громадянина України оформлюється виключно із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, до якого вноситься інформація щодо ідентифікації осіб, які звернулися для оформлення такого паспорта (автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі).
Таким чином, позивачу було оформлено та видано паспорт громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_1 , тому вказане свідчить про факт самостійного звернення із заявою-анкетою щодо внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та отримання паспорту громадянина України у формі ID-картки.
Отже, використання позивачем раніше паспорта у вигляді ID-картки, при виготовленні якого було надано згоду на обробку персональних даних та було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та незмінним, свідчить про те, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує права позивача та в будь-якому разі не є втручанням у його приватне життя.
Аналогічну правову позицію виклав Верховний Суд у своїй постанові від 08.06.2023 року по справі № 380/5977/21.
Окрім того, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції на рахунок того, що чинним законодавством не передбачено можливість обміну паспорта у формі ID-картки на паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року.
Враховуючи вищезазначене, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги.
Колегія суддів критично ставиться до твердження апелянта про необхідність врахування при розгляді даної справи висновків, висловлених Великою Палатою Верховного Суду при розгляді зразкової справи № 806/3265/17 з огляду на таке.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 конкретизувала, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими (п. 39).
Проаналізувавши правові позиції Верховного Суду щодо застосування норм права у наведеній позивачем зразковій справі, у зіставленні з предметом спору, підставами і змістом позовних вимог та правовим регулюванням спірних правовідносин у цій справі на предмет їх подібності, суд зазначає, що правові висновки, викладені у вказаній позивачем справі, не можна визнавати аналогічними, позаяк правова позиція у вищеописаній справі Верховний Суд формував у контексті правовідносин та фактичних обставин справи, які за своїм змістом, обсягом та юридичною природою не є в повній мірі подібними до тих, які виникли у цій справі, а тому не можуть слугувати релевантними до застосування у цій справі.
Отже, на думку колегії суддів, безпідставним є посилання апелянта на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 806/3265/17, оскільки такі стосуються інших правовідносин, а саме при їх прийнятті суд захистив право позивача на виготовлення паспорта у традиційній формі книжечки зразка 1994 року (внутрішній паспорт громадянина України) виключно з огляду на його релігійні переконання для особи, яка ніколи не зверталася за оформленням біометричних документів.
Інші доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2023 року у справі № 420/12857/23 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді С.Д. Домусчі Г.В. Семенюк