Роздільнянський районний суд Одеської області
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 511/1406/23
Номер провадження: 2/511/419/23
22 листопада 2023 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді: Іванова О.
секретаря судового засідання Сєдих М.І.
без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Роздільна цивільну справу за позовною заявою:
позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
до
відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє відоме місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_2 ,
третя особа: Роздільнянська міська рада Одеської області в особі служби у справах дітей, місцезнаходження: Одеська область, м. Роздільна, вул. Муніципальна, 17,
третя особа: виконавчий комітет Роздільнянської міської ради Одеської області як орган опіки та піклування, місцезнаходження: Одеська область, м. Роздільна, вул. Муніципальна, 17,
про позбавлення батьківських прав, призначення піклування та стягнення аліментів на утримання дитини,
ВСТАНОВИВ :
23 травня 2023 року до Роздільнянського районного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , відповідно до якої позивач просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у відношенні неповнолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , призначити його піклувальником над неповнолітнім, а також стягнути з відповідачки аліменти на утримання ОСОБА_3 .
Стислий виклад позиції позивача.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є братом ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 . Після смерті брата - ОСОБА_4 , його син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 проживає з позивачем та тимчасове влаштований до нього. Мати неповнолітнього ОСОБА_3 - ОСОБА_6 будь-якої участі в утриманні та вихованні дитини не приймає, грубо ігнорує своїми батьківськими обов'язками, її місце проживання невідоме. Відповідачка ніякої матеріальної допомоги на утримання сина не надає, аліменти в добровільному порядку не сплачує, ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини, навіть не цікавиться його життям, дитина мешкає з дядьком та повністю перебуває на його утриманні, фактично залишившись без піклування. На підставі вищезазначеного позивач просить задовільнити його позовні вимоги.
Стислий виклад позицій сторін.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду справи, надав заяву, згідно якої просив справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, не заперечував проти винесення заочного рішення суду.
Відповідачка ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилася, жодних заяв, клопотань до суду від неї не надійшло, про дату та час судового засідання сповіщена належним чином, що підтверджується наявними в справі доказами, шляхом надіслання рекомендованого повідомлення та розміщенням оголошення на сайті «Судова влада».
Представник третьої особи - Роздільнянської міської ради Одеської області в особі служби у справах дітей не з'явився, надав суду заяву з проханням розглянути справу у його відсутність, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Представник третьої особи - виконавчого комітету Роздільнянської міської ради Одеської області як орган опіки та піклування не з'явився, надав суду клопотання з проханням розглянути справу за відсутності представника служби у справах дітей Роздільнянської міської ради.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
В порядку ч. 2ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснюється судом без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 31 травня 2023 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, на виконання якої позивачем вказані недоліки усунуто.
08 червня 2023 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, витребувано у Роздільнянської міської ради Одеської області в особі служби у справах дітей висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , також витребувано інформацію у Головному центрі обробки спеціальної інформації ДПС України інформацію про перетин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 громадянкою Молдови даних про виїзд з території України та в'їзд (а.с. 44-45).
07 вересня 2023 року ухвалою суду повторно витребувано у Головному центрі обробки спеціальної інформації ДПС України інформацію про перетин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 громадянкою Молдови на виїзд з території України та в'їзд (а.с. 67).
Окрім того, ухвалою суду від 07 вересня 2023 року залучено третю особу Виконавчий комітет Роздільнянської міської ради Одеської області, як орган опіки та піклування (а.с. 69).
Ухвалою суду від 05 жовтня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є братом ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_1 , серії НОМЕР_2 від 04.07.1989 року, яке видане Кіровською сільською радою Роздільнянського району Одеської області, актовий запис №13; свідоцтвом про народження ОСОБА_4 серії НОМЕР_3 видане повторно 22.06.2022 року Роздільнянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану управління Міністерства юстиції (а.с. 7).
ОСОБА_4 27.05.2023 року загинув під час виконання бойового завдання, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим 25.03.2023 року Роздільнянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис №186 та Актом про настання смерті від 15.06.2022р. (а.с. 5,6).
Після смерті ОСОБА_4 , його син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 проживає з позивачем ОСОБА_1 , в будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується Актом обстеження умов проживання від 07.04.2023 року та наказом служби у справах дітей Роздільнянської міської ради №17 від 03.04.2023 року про тимчасове влаштування ОСОБА_3 , у відповідності до якого неповнолітнього ОСОБА_3 тимчасово влаштовано до рідного дядька у зв'язку з тим, що дитина залишилася без батьківського піклування та необхідністю порушення питання про позбавлення батьківським прав мати дитини (а.с.10, 11).
Згідно акту обстеження умов проживання від 07.04.2023 року до складу сім'ї ОСОБА_1 входить: його дружина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , син - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_3 , 2009р.н., стосунки в родині добрі, ОСОБА_1 піклується про фізичний та розумовий стан свого племінника (а.с.10).
У відповідності до довідки Калантаївського старостинського округу від 15.09.2023 року неповнолітній ОСОБА_3 перебуває на повному утриманні ОСОБА_1 з 10.08.2022 року. Відповідач виконує всі обов'язки щодо виховання, навчання, лікування та повного матеріального забезпечення племінника ОСОБА_3 .
Відповідач ОСОБА_7 участі в утриманні та вихованні дитини не приймає, ігнорує виконання батьківськими обов'язками, місце проживання її невідоме.
У відповідності до інформації, отриманої судом з Центру обробки спеціальної інформації ДПС України вбачається, що станом на 07.09.2023р. наявна остання інформація про те, що ОСОБА_7 03 грудня 2022 року виїхала з території України до Молдови (а.с. 75).
Згідно висновку органу опіки та піклування Роздільнянської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно неповнолітньої дитини, судом встановлено, що останнє місце проживання відповідача є Республіка Молдова; будь-якої участі в утриманні та виховані дитини остання не приймає, у зв'язку з чим ОСОБА_3 постійно проживає з рідним дядьком ОСОБА_1 . Відповідачу заборонено на в'їзд на території України терміном на три роки, тобто до 02.02.2026 року. Після смерті ОСОБА_4 , мати неповнолітнього ОСОБА_3 виїхала за межі України, залишивши неповнолітнього.
На засіданні комісії з прав дитини неповнолітній ОСОБА_11 пояснив, що його мати, поки він був у дяді в гостях, виїхала до Р.Молдова з іншими братами та сестрами, чому його залишила - він не знає, вона йому не пояснювала. Про те що вона поїхала без нього він дізнався від матері через декілька днів по телефону, інколи він з нею спілкується письмово по телефону. Він не заперечує проти позбавлення матері батьківських прав, бажає вчитися за місцем мешкання у дяді, до Р.Молдова їхати не бажає.
ОСОБА_1 на засіданні Комісії пояснив, що його брат ОСОБА_4 загинув під час виконання бойових дій захищаючи Батьківщину. Його племінник ОСОБА_3 часто приїздив до них в гості. Після смерті брата племінник був у нього в гостях і саме від нього він дізнався, що ОСОБА_7 забравши інших четверо дітей виїхала до Р. Молдова. Він намагався поговорити з ОСОБА_7 , але вона неохоче йде на контакт, на питання чому залишила сина, нічого не відповідає. Згодом взагалі перестала виходити з ним на зв'язок. Він бажає виховувати племінника та хоче щоб він залишився проживати у його родині. Його син та племінник добре спілкуються, у них дружні стосунки. Він бажає оформити племіннику пенсію по втраті годувальника, окрім того дитина має право на отримання допомоги після загибелі батька, але оформити всі необхідні документи він не може, так як необхідно визначити його юридичний статус щодо дитини. Тому просив позбавити ОСОБА_7 батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_3 та призначити його опікуном племінника.
З пояснень сусідів ОСОБА_1 - ОСОБА_13 та ОСОБА_14 встановлено, що мати неповнолітнього ОСОБА_3 вони більше року не бачили, остання більше року проживає за кордоном, ОСОБА_3 проживає з дядьком, який займається його вихованням та повністю забезпечує.
Перебування неповнолітнього ОСОБА_3 на утриманні його рідного дядька також підтверджується довідкою, виданою Калантаївським старостинським округом від 15.09.2023р., згідно якої зазначено, що ОСОБА_3 перебуває на утриманні ОСОБА_1 , який всі обов'язки щодо виховання, навчання, піклування та матеріального забезпечення виконує сам, без участі матері дитини, яка фактично ухилилася від виконання своїх батьківських обов'язків, участі у вихованні сина не приймає
За результатами розгляду, орган опіки та піклування, з урахуванням думки неповнолітнього та діючи виключно в інтересах дитини, прийняв висновок та вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Наведені факти свідчать про те, що мати - ОСОБА_7 свідомо ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню неповнолітнього сина, не піклується про нього, не проявляє заінтересованості до його долі, не цікавиться його навчанням, станом здоров'я, не піклується про його фізичний та духовний розвиток, підготовку до самостійного життя, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання, таким чином Комісія прийшла до висновку про доцільність позбавлення батьківських ОСОБА_2 .
Зазначений вище висновок було затверджено Рішенням Виконавчого комітету Роздільнянської міської ради №283 від 18.09.2023 року.
При цьому, ОСОБА_1 є особою молодого віку, є його рідним дядьком, перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9 , яка є ФОП, родина має магазин при власному житлі та займається роздрібною торгівлею, родина має дитину. ОСОБА_1 за станом здоров'я та особистим характеристикам не має будь-яких перешкод бути піклувальником.
Позивач проживає разом з племінником ОСОБА_3 , який тимчасово влаштований в його сім'ю (наказ № 17 від 03.04.2023р.), позивач займається його вихованням та утриманням.
ОСОБА_1 виявив своє бажання бути піклувальником над неповнолітнім ОСОБА_3 , подавши відповідну заяву, може виконувати обов'язки піклувальника за станом здоров'я, забезпечений житлом.
Неповнолітній ОСОБА_3 не заперечує, щоб ОСОБА_1 був його піклувальником.
Виконавчим комітетом Роздільнянської міської ради Одеської області, як органом опіки та піклування, внесено до суду подання про можливість призначення ОСОБА_1 піклувальником над неповнолітнім ОСОБА_3 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Роздільнянської міської ради Одеської області від 20 вересня 2023 року N 284, що буде відповідати інтересам дитини.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Частина 8 статті 7 СК України визначає, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Положення статті 150 СК України регламентують, що батьки зобов'язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину; піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, тощо.
Статтями 18, 27 «Конвенції про права дитини» (ратифікованої постановою ВР України №789-XII від 27 лютого 1991 року) встановлено, що батьки несуть загальну та однакову відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей, умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до частина 1 статті 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Положення частини 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» визначають, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Крім того, суд зазначає, що позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов'язку утримувати дітей.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (справа № 753/2025/19) в постанові від 06 травня 2020 року, зазначив, що тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов'язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.
Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.
Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01.11.2017 у справі N 211/559/16-ц).
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Згідно до положень ст. 264 ЦПК України, суд, ухвалюючи судове рішення, зобов'язаний встановити, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами статей 76-81 ЦПК України, засобами доказування у цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експерта, показання свідків. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Тому при вирішенні спору щодо позбавлення відповідача батьківських прав відносно сина, судом мають враховуватися передусім інтереси дитини, які полягають зокрема в забезпеченні їх розвитку у стійкому середовищі.
Дослідивши фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, оцінивши аргументи сторін по справі, суд прийшов до висновку щодо наявності підстав для задоволення позову виходячи з наступного.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду зробив висновок у постанові від 29 липня 2021 року (справа № 686/16892/20), згідно якого позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Крім того, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійних характер.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.
Під час повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, судом встановлено, що мати неповнолітнього ОСОБА_3 - ОСОБА_7 після загибелі батька дитини, покинула сина ОСОБА_3 на самоті та поїхала за межі України 03.12.2022р., з цього часу вона самоусунулася від виховання сина; упродовж значного проміжку часу не піклується про нього, не проявляє заінтересованості до його долі, не цікавиться його навчанням, станом здоров'я, не піклується про його фізичний та духовний розвиток, підготовку до самостійного життя, матеріально не утримує, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання.
Також судом враховано, що відповідачка упродовж дії на території України воєнного стану залишила країну самостійно без дитини, тобто ОСОБА_7 не вжила заходів щодо виконання своїх батьківських обов'язків відносно сина, не вжила необхідних заходів для створення небезпечних умов для забезпечення його розвитку у спокійному та стійкому середовищі. Тобто дитина на даний час взагалі позбавлена батьківського піклування, що негативно впливає на її емоційний стан та психічний розвиток.
З урахуванням наданих доказів, суд приходить до висновку, що відповідачка тривалий час ухиляється від виконання своїх обов'язків, матеріально дитину не забезпечує, не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчанням, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти, свідомо покинула країну без дитини тощо.
На підставі встановлених обставин, суд прийшов до висновку, що відповідачка свідомо нехтує своїми обов'язками відносно виховання та утримання сина, що підтверджується матеріалами справи, та наразі змінити поведінку останньої у кращу сторону неможливо.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Також, положення статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року визначають, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Крім того, статтею 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, чергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що ОСОБА_7 нехтує потребами свого сина, порушує права дитини на належне батьківське виховання та систематично не виконує батьківські обов'язки, не сплачує добровільно аліменти на забезпечення потреб дитини, що в сукупністю зі мовчазною позицією відповідачки, є підставою для задоволення позову. При цьому суд вважає, що у разі зміни свого ставлення до вказаного вище, відповідачка у встановленому законом порядку може відновити вказаний статус шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
За таких обставин, суд приходить до переконання, що свідоме і тривале нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками щодо сина є наслідком винної поведінки відповідача та є підставою для позбавлення її батьківських прав.
Суд вважає, що позбавлення батьківських прав відповідача буде відповідати інтересам сина, оскільки відповідач в подальшому буде позбавлена можливості негативно впливати на психіку дитини до моменту зміни нею свого ставлення відносно сина, та поновлення у встановленому порядку батьківських прав.
Окрім того, відповідно до ст. 55 Цивільного кодексу України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Відповідно до ст. 59 Цивільного кодексу України піклування встановлюється над неповнолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, цивільна дієздатність яких обмежена.
Частиною четвертою статті 60 Цивільного кодексу України передбачено, що суд встановлює піклування над неповнолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає піклувальника за поданням органу опіки та піклування.
Відповідно до ст. 62 Цивільного кодексу України опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.
Опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. При призначенні опікуна для малолітньої особи та при призначенні піклувальника для неповнолітньої особи враховується бажання підопічного. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників (ч.ч.2-5 ст. 63 ЦК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 243 Сімейного кодексу України опікуном, піклувальником дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа. При призначенні дитині опікуна або піклувальника органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини.
Згідно до Правил опіки та піклування, затверджених Наказом Державного комітету України у справах сім'ї молоді, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства освіти України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26.05.99 N 34/166/131/88, опіка (піклування) є особливою формою державної турботи про неповнолітніх дітей, що залишились без піклування батьків, та повнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів.
Пунктами 1.2 вказаних Правил, опіка (піклування) встановлюється для забезпечення виховання неповнолітніх дітей, які внаслідок смерті батьків, хвороби батьків або позбавлення їх батьківських прав чи з інших причин залишились без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів цих дітей.
Відповідно п. 42, 43 до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. N 866 опіка, піклування над дитиною встановлюється рішенням районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об'єднаної територіальної громади за наявності документів, зазначених у пункті 40 цього Порядку, або судом. Опікуном, піклувальником призначається переважно особа, яка перебуває у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. У разі призначення опікуна, піклувальника враховується бажання дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування. Бесіда з дитиною проводиться працівником служби у справах дітей з урахуванням її віку, обставин, за яких вона втратила батьківське піклування, не принижуючи гідність дитини та осіб, які виявили бажання взяти її під опіку, піклування. За результатами бесіди складається довідка.
Враховуючи вищенаведені докази по справі, а також приймаючи до уваги волевиявлення позивача бути піклувальником ОСОБА_3 , те, що протягом тривалого часу ОСОБА_1 приймає активну участь у виханні та забезпеченні останнього, їхні сімейні та приязні відносини, приймаючи до уваги думку органу опіки та піклування та вважаючи, що неповнолітня дитина фактична залишилася на самоті без батьківського піклування, суд вважає, що позивача слід призначити піклувальником ОСОБА_3 .
Окрім того, відповідно до ч.3 ст.166 СК України суд при задоволенні позову про позбавлення батьківських прав одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.
Відповідно до ст. 166 Сімейного кодексу України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов'язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.
В своїй позовній заяві позивач також просить стягнути з відповідачки аліменти на утримання дитини до досягнення ним повноліття. Оскільки судом задоволено позов та позбавлено відповідачку батьківських прав, а відповідно до законодавства батьки зобов'язуються утримувати дитину до досягнення нею повноліття суд, вважає за можливе стягнути з відповідача на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 аліменти до досягнення ним повноліття, в розмірі 1/4 частини із усіх видів заробітку (доходів), що буде відповідати, як інтересам дитини, так і матеріальному становищу та стану здоров'я платника аліментів, виходячи із принципів справедливості, добросовісності і розумності, закріплених у ст. 7 СК України.
Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 181 СК України кошти на утримання дитини (аліменти) можуть бути присуджені за рішенням суду у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
За вимогами ст. 182 СК України суд при визначенні розміру аліментів враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Проте, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на утримання дитини присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Згідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Судовий збір сплачений позивачем при зверненні до суду з вищезазначеним позовом у повному обсязі.
Керуючись статтями 4, 12, 81, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Роздільнянська міська рада Одеської області в особі служби у справах дітей, третя особа виконавчий комітет Роздільнянської міської ради Одеської області як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав, призначення піклування та стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє відоме місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Призначити піклувальником над неповнолітнім ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Визначити місце проживання підопічної дитини разом з піклувальником.
Повідомити ОСОБА_1 , як піклувальника, про його обов'язок дбати про створення для ОСОБА_3 необхідних побутових умов, про його виховання, навчання та розвиток.
Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє відоме місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку, та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , починаючи з моменту звернення до суду - з 23 травня 2023 року, до досягнення повноліття ОСОБА_3 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Допустити негайне виконання рішення у межах суми аліментів за один місяць відповідно до ст. 430 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення.
Суддя О. В. Іванова