УХВАЛА
21 листопада 2023 р.м. ОдесаСправа № 400/4712/22
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Димерлія О.О.,
суддів Танасогло Т.М., Крусяна А.В.,
розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Волинській області та ДПС України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.07.2023 року у справі №400/4712/22 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області, Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії
УСТАНОВИВ:
25 жовтня 2022 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просив:
- визнати протиправними та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №7104785/2758722815 від 25.07.2022 року, №7104786/2758722815 від 25.07.2022 року щодо відмови в реєстрації податкових накладних №3 від 30.06.2022 року, №1 від 15.06.2022 року в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №1 від 15.06.2022 року, №3 від 30.06.2022 року.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.07.2023 року у справі №400/4712/22 позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Волинській області №7104785/2758722815 від 25.07.2022 року щодо відмови у реєстрації податкової накладної №3 від 30.06.2022 року.
Визнано протиправним та скасовано рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Волинській області № 7104786/2758722815 від 25.07.2022 року щодо відмови у реєстрації податкової накладної №1 від 15.06.2022 року.
Зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні №1 від 15.06.2022 року, №3 від 30.06.2022 року.
На зазначене рішення суду Головним управлінням ДПС у Волинській області та ДПС України подано апеляційну скаргу, яку повернуто ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2023 року з підстав, передбачених пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України, а саме у зв'язку з відсутністю сплати судового збору.
18 жовтня 2023 року Головне управління ДПС у Волинській області та ДПС України повторно звернулись до суду з апеляційною скаргою на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.07.2023 року у справі №400/4712/22.
Водночас, в порушення вимог п. 1 ч. 5 ст. 296 КАС України під час повторної подачі апеляційної скарги судовий збір не сплачено.
Слід зазначити, що правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Ставки судового збору установлюються у таких розмірах, зокрема, за подання до адміністративного суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, ставка судового збору складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, ставка судового збору складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
У відповідності із статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», станом на 1 січня 2022 року, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 2481 грн.
Розрахований відповідно до підпункту 2 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» розмір судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції складає 7443 грн.
Виходячи з наведених вище норм законодавства, за подачу апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції скаржник повинен сплатити судовий збір у розмірі 7443 грн. на рахунок UA678999980313101206081015758, код класифікації доходів бюджету - 22030101, отримувач - ГУК в Одеській області /Приморський р-н/22030101, код отримувача (ЄДРПОУ) 37607526, банк отримувач: Казначейство України (ЕАП), код банку (МФО) 899998.
Згідно до частини 2 статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, установлених ст. 296 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 169 цього Кодексу.
Оскільки особою, яка оскаржує рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, не сплачено судовий збір, подана апеляційна скарга, на підставі ст. 298 КАС України, підлягає залишенню без руху.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 298 КАС України, апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.
Разом з апеляційною скаргою податковим органом подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування означеного звернення скаржник зазначає про вжиття належних заходів з метою усунення недоліків первинно поданої апеляційної скарги, яку залишено без руху. Також, податковий орган зазначає про наявність у нього права на повторне подання апеляційної скарги після її повернення та звертає увагу, що первинну апеляційну скаргу подано в межах визначеного приписами чинного процесуального законодавства строку.
Дослідивши доводи клопотання та матеріали справи, суд апеляційної інстанції уважає, що клопотання не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлене специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг.
Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05).
Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання касаційної скарги.
Слід зазначити, що у відповідності до положень частини другої статті 298, частини восьмої статті 169 КАС України повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення з такою скаргою в порядку, встановленому законом.
При цьому право суб'єкта владних повноважень повторного звернення з апеляційною скаргою має темпоральні межі, установлені нормою частини другої статті 299 зазначеного Кодексу:
- один рік з дня складення повного тексту судового рішення (крім випадків подання апеляційної скарги суб'єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов'язки).
Тобто, скаржник має право на повторне звернення з апеляційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги і таке звернення відбувається без зволікання.
Так, статтею 296 Кодексу адміністративного судочинства України однією з вимог апеляційної скарги визначено надання документа про сплату судового збору.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Зі змісту положень Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» та Кодексу адміністративного судочинства України надання документа про сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі є одним із процесуальних обов'язків для реалізації права на звернення до суду, зокрема, з апеляційною скаргою, та не є обмеженням гарантованого права на доступ до суду.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).
У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно із тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.
Особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, не обмежена в праві в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.
Відсутність бюджетного фінансування не надає суб'єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
Судова колегія наголошує, що довготривала процедура погодження та сплати судового збору, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного судового рішення.
Також, апеляційний суд зазначає, що ГУ ДПС у Волинській області та ДПС України, діючи як суб'єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи. До того ж, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому відсутність у податкового органу фінансування, зокрема, в частині видатків передбачених на сплату судового збору, не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім покладених на нього нормами Кодексу адміністративного судочинства України процесуальних обов'язків щодо оформлення апеляційної скарги.
Обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень не є об'єктивними та непереборними підставами, які перешкоджають оскаржити судове рішення в межах встановленого законодавством строку апеляційного оскарження та реалізувати своє право щодо оскарження без порушення порядку здійснення такої процесуальної дії.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.
Належними доказами поважності підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, у зв'язку з відсутністю коштів для сплати судового збору за звернення до суду з апеляційною скаргою, є докази, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій контролюючого органу з моменту виникнення права на апеляційне оскарження, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України, які б свідчили, що відповідач дійсно бажає реалізувати своє право на апеляційне оскарження у справі в найкоротші строки.
При цьому такі дії повинні вчинятися у взаємозв'язку інтервалів часу: з моменту виникнення права на апеляційне оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги до дати повторного звернення з апеляційною скаргою тощо.
Як слідує з матеріалів справи, вперше, апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області та ДПС України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.07.2023 року у справі №400/4712/22 скеровано на адресу апеляційного суду за допомогою засобів поштового зв'язку - 23.08.2023 року, тобто в межах, визначеного статтею 295 КАС України, строку на апеляційне оскарження рішення суду.
Водночас, ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2023 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області та ДПС України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.07.2023 року у справі №400/4712/22 - залишено без руху. Для усунення недоліків поданої апеляційної скарги надано скаржнику 10-денний строк з дні отримання копії цієї ухвали, шляхом подання до апеляційного суду доказів сплати судового збору у розмірі 7443грн.
У зв'язку з невиконанням вище зазначеної ухвали апеляційного суду від 08.09.2023 року, апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області та ДПС України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.07.2023 року у справі №400/4712/22 повернуто ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2023 року з підстав, передбачених пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України.
Вдруге, апеляційна скарга подана податковими органами у короткий строк з моменту повернення попередньо поданої апеляційної скарги, до якої, жодних доказів на підтвердження сплати судового збору за подання до суду даної апеляційної скарги податковим органом не надано.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що і при первинному зверненні з апеляційною скаргою і вдруге, в діях відповідача убачається недобросовісне ставлення до наявних у нього прав і обов'язків, встановлених законом або судом, яке у свою чергу свідчить про невчинення податковим органом усіх можливих і залежних від нього дій для усунення недоліків апеляційної скарги, які слугували підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги.
Так, відповідачем не подано суду апеляційної інстанції доказів вчинення дій, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору за подання апеляційної скарги безпосередньо у справі № 400/4712/22 фінансування з Державного бюджету України у взаємозв'язку вказаних часових інтервалів.
Невжиття суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок виконувати функції і завдання держави, заходів щодо своєчасного оскарження судового рішення не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.
Відтак, за наслідками дослідження клопотання податкового органу про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції колегією суддів установлено, що таке звернення є необґрунтованим, оскільки не містить та до нього не додано жодних доказів на підтвердження неможливості сплати судового збору.
Таким чином, обставини, зазначені в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, не є поважними та обґрунтованими.
Беручи до уваги наведене та у відповідності до вимог ст. 298 КАС України апеляційна скарга Головного управління ДПС у Волинській області та ДПС України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.07.2023 року у справі №400/4712/22 підлягає залишенню без руху, із наданням скаржнику строку для подання мотивованої заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження вказавши інші підстави для поновлення строку.
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга Головного управління ДПС у Волинській області та ДПС України підлягає залишенню без руху із наданням скаржнику строку для подання суду апеляційної інстанції обґрунтованої заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням інших підстав для поновлення такого строку, з підтверджуючими доказами та матеріалами, а також доказів на підтвердження сплати судового збору у розмірі 7443 грн.
Керуючись ст. 169, 292, 293, 298 КАС України, апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Вказані представником Головного управління ДПС у Волинській області та ДПС України у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції підстави визнати неповажними.
У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Волинській області та ДПС України про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області та ДПС України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.07.2023 року у справі №400/4712/22 - залишити без руху.
Для усунення недоліків поданої апеляційної скарги надати скаржнику 10-денний строк з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом надання до апеляційного суду доказів сплати судового збору у розмірі 7443 грн., а також заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.07.2023 року у справі №400/4712/22 наведенням інших підстав для поновлення такого строку.
Роз'яснити скаржнику, що у разі не виконання вимог зазначеної ухвали в частині щодо подання до суду апеляційної інстанції заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду із наведенням інших обґрунтованих підстав для поновлення такого строку, з підтверджуючими доказами та матеріалами, апеляційним судом буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.О. Димерлій
Судді Т.М. Танасогло А.В. Крусян