Справа № 522/19248/23
Провадження по справі №1-кс/522/7354/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(повний текст)
22 листопада 2023 року м. Одеса
Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ відділу поліції №2 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Удобне, Білгород-Дністровського району, Одеської області, громадянки України, маючої середню освіту, не заміжньої, офіційно не працевлаштованої, зареєстрованої та проживаючої за адрасою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
підозрюваної в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових за №12023162510001291 від 28.09.2023, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_5 ,
захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_6 ,
підозрюваної - ОСОБА_4 , -
ВСТАНОВИВ:
Органами досудового розслідування ОСОБА_4 підозрюється в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023162510001291 від 28.09.2023, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 27.09.2023 о 22:30 год., слідуючи по вул. Пушкінська в м. Одесі, поряд з буд. 42, та достовірно знаючи про те, що Указом Президента України та Верховного головнокомандувача Збройних сил України ОСОБА_7 від 24.02.2022 №64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ХІ введено воєнний стан на всій території України, дію якого, згідно із Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 27.07.2023 року №9532/2023, продовжено з 18.08.2023 строком на 90 діб, а також достовірно знаючи про те, що до Кримінального кодексу України внесені зміни згідно із Законом України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство» № 2117-ІХ від 03.03.2022 року.
Слідуючи по вказаній вулиці, поряд з буд. 42, ОСОБА_4 , побачила слідуючу по вказаній вулиці поряд з вказаним будинком ОСОБА_8 , а у неї на її плечі, наявну жіночу сумочку, майно наявне в якій, визначила об'єктом свого кримінально-правового посягання.
Діючи з вказаною метою, з корисливих мотивів та переслідуючи ціль особистого збагачення, ОСОБА_4 , підійшла до ОСОБА_8 , і взявшись своєю рукою за ремені сумки ОСОБА_9 , ривком своєї руки, зірвала зз її плеча, та відкрито викрала, у ОСОБА_8 , належне їй майно, а саме: жіночу сумочку, темно-синього кольору, вартістю 300 гривень, в середині якої знаходився гаманець червоного кольору, вартістю 600 гривень, в якому знаходились гроші в сумі 300 гривень, банківська картка банка «Південний», картка знижок мережі магазинів «Обжора», та картка знижок мережі магазинів «Таврія В», та ключі в кількості 3 штук, які ніякої матеріальної вартості не представляють, а також в сумці знаходився мобільний телефон «IPhone 6», вартістю 5000 гривень, який знаходився в силіконовому чохлі, вартістю 150 гривень, до якого був підключений стартовий пакет «Лайф», без матеріальної вартості, на рахунку мобільного номеру телефону якого. Грошові кошти не знаходились.
Заволодівши вказаним майном потерпілої ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , разом з ним з місця скоєння кримінального правопорушення зникла, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
Своїми злочинними діями ОСОБА_4 , спричинила ОСОБА_10 , матеріальний збиток на загальну суму 6350 гривень.
У зв'язку з чим, слідчий звернувся до суду із клопотанням про продовження відносно підозрюваного ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Позиція учасників судового розгляду.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання слідчого в повному обсязі та просив його задовольнити, посилаючись на те, що ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, які були враховані при застосуванні запобіжного заходу, ще мають місце.
Підозрювана ОСОБА_4 та її захисник в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання слідчого щодо продовження строку дії запобіжного заходу, оскільки підстав для продовження найбільш суворого запобіжного заходу немає, просили обрати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Дослідивши матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання слідчого, допитавши підозрюваного, заслухавши учасників судового розгляду, приходжу до висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню з наступних підстав.
Мотиви суду.
Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (частина 5 статті 9 КПК України).
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).
Висновки органу досудового розслідування щодо причетності підозрюваного до вчинення кримінальних правопорушень, які йому інкримінуються, не є явно необґрунтованими чи очевидно недопустимими, тому слідчий суддя дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри тією мірою, щоб виправдати застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
28.09.2023 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України за кваліфікуючими ознаками: відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене в умовах воєнного стану.
29.09.2023 року ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси до ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 25.11.2023 року, а також було визначено розмір застави як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваною обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 20 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у сумі 53 680 (п'ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) гривень.
Інкримінована підозра ОСОБА_4 підтверджується зібраними у ході досудового розслідування та долученими до матеріалів клопотання належними та допустимими доказами, зокрема: заявою ОСОБА_8 , про вчинення кримінального правопорушення; протоколом огляду місця події ділянки місцевості, поряд з будинком АДРЕСА_2 , за участю ОСОБА_4 , та ОСОБА_8 , та вилученням гаманця, належного ОСОБА_8 ; поясненнями потерпілого ОСОБА_8 , яка дала покази з приводу заволодіння належним їй майном ОСОБА_4 ; протоколом затримання в порядку ст. 208 КПК України, 28.09.2023 року, ОСОБА_4 , та вилученням у неї майна належного ОСОБА_8 ; протоколом огляду речей, вилучених порядку ст. 208 КПК України, у ОСОБА_4 , належних ОСОБА_8 , та визнання їх речовими доказами; протоколом огляду відеозаписів, камер відеоспостереження, на яких зафіксовано ОСОБА_4 , після вчинення кримінального правопорушення, та долученням їх до матеріалів кримінального провадження в якості речових доказів.
Щодо існування ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Суд вважає, що наразі продовжують існувати ризики, визначені ст. 177 КПК, і що необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного.
Запобіжні заходи застосовуються з метою досягнення дієвості кримінального провадження. Їх дія носить превентивний (попереджувальний) характер реалізації особами дій, направлених на перешкоджання здійсненню правосуддя у справі.
Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченими зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Крім того, суд враховує, що вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення як обставина, яка впливає на вибір судом виду запобіжного заходу (пункт 1 частини 1 статті 178 КПК), має опосередкований вплив й на оцінку рівня ймовірності вчинення підозрюваним тих чи інших дій, які кваліфікуються як ризики за статтею 177 КПК. Чим меншою є вагомість зібраних доказів на підтвердження підозри та чим нижчим є рівень її обґрунтованості, тим меншою є вірогідність незаконного втручання особи підозрюваного у хід досудового розслідування чи переховування від правосуддя, і навпаки.
Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК, у цьому кримінальному провадженні.
Метою продовження строку дії запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також уникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадженні.
Щодо ризику переховування від суду.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України. Санкція вказаної статті передбачає покарання у виді позбавлення волі строком до 10 років. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення при констатації наявності вказаного ризику. При чому ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв'язки, а також будь-які інші зв'язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі «Becciev v. Moldova», п. 58). Тому слідчий суддя, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, який інкримінується підозрюваній у сукупності з іншими обставинами, якими в цьому випадку є законодавчі приписи щодо неможливості застосування «пільгових» інститутів кримінального права у відповідній категорії справ, та наявність документів для виїзду закордон.
Отже, оцінюючи можливість підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування чи суду, слідчий суддя вважає такі дії вірогідними в будь-який момент кримінального провадження. Співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді його можливого ув'язнення у невизначеному майбутньому з засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим. Тому з метою нівелювання такого ризику переховування, застосування до підозрюваного запобіжного заходу в уигляді тримання під вартою, вбачається обґрунтованим.
Тому, слідчий суддя погоджується з прокурором, що зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування обвинуваченого від суду.
Наведені обставини в сукупності дають підстави дійти висновку про наявність ризику ймовірного переховування від органу досудового розслідування чи суду.
Щодо ризику незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
При цьому, слідчий суддя бере до уваги, що:
-інкримінований підозрюваній злочин ймовірно вчинений у співучасті, що дозволяє йому координувати свої дії та показання;
- на цій стадії досудового розслідування не допитані всі особи, яким можуть бути відомі обставини розслідуваного злочину;
- в ході розгляду даного клопотання підозрюваному та адвокатам стали відомі матеріали кримінального провадження, зокрема, протоколи допиту свідків, з яких вони дізнались зміст його показань та особисті дані, що уможливлює вплив на останніх;
Вказані обставини формують у слідчого судді переконання щодо наявності ризику впливу підозрюваною на учасників цього кримінального провадження.
Щодо застосування менш суворого запобіжного заходу.
Встановлені під час судового засідання обставини у свої сукупності та взаємозв'язку формують у суду переконання, що запобігти доведеним під час розгляду клопотання слідчого ризикам неможливо без застосування запобіжного заходу. Однак, суд в цьому випадку не може погодитися з прокурором, що наявність цих ризиків є безумовною підставою для ізоляції підозрюваного і взяття його під варту.
Частиною 1 ст. 176 КПК України встановлена відповідна ієрархія запобіжних заходів від найбільш м?якого (особисте зобов?язання) до найбільш суворого (тримання під вартою). Суд відмовляє у застосуванні чи продовженні строку дії запобіжного заходу, якщо прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам (ч. 3 ст. 176 КПК України).
Проте, в цьому кримінальному провадженні на даному етапі досудового розслідування, слідчий суддя не вбачає за можливе запобігти ризикам кримінального провадження із застосуванням запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту, в тому числі цілодобового, який хоча і пов'язаний з ізоляцією підозрюваного від суспільства, однак зважаючи на встановлені на цьому етапі досудового розслідування ризики, може виявитися неефективним з таких же підстав.
Необхідно враховувати виключну цинічнсть діяння, вчиненного в період здійснення Україною збройної відсічі РФ.
Окрім цього, слідчий суддя враховує, що в рамках вказанного кримінального провадження ще не проведені усі необхідні слідчі дії, не встановлені усі причетні до вчинення злочину особи, а тому вірогідність наявності зазначених ризиків дуже висока.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги тяжкість кримінального правопорушення та роль підозрюваної ОСОБА_4 у його вчиненні, встановлені у ході досудового розслідування ризики, які слідчий суддя визнав обґрунтованими, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним злочину, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України, а також враховуючи недостатність застосування інших більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні слідчого, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави є обґрунтованим.
Тож, наведені вище обставини виключають об'єктивну можливість щодо застосування до підозрюваної іншого більш м'якого запобіжного заходу.
В цьому кримінальному провадженні на даному етапі слідчичй суддя не вбачає за можливе запобігти ризикам кримінального провадження із застосуванням більш м'якого запобіжного заходу.
А тому, суд доходить висновку, що застосування до підозрюваноїбільш м'якого запобіжного заходу неможливе, оскільки ще існують зазначені ризики.
Відповідно до приписів ч.1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів, а тому саме на такий термін слідчий суддя може продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Разом з тим, для прийняття законного рішення у кримінальному провадженні та забезпеченні проведення повного, всебічного, об'єктивного розслідування кримінального правопорушення необхідно провести значний обсяг слідчих та процесуальних дій, а саме: отримати висновок судово-психіатричної експертизи підозрюваної ОСОБА_4 ,; виконати вимоги ст. 290 КПК України; виконати вимоги, передбачені ст. 291 КПК України, а саме скласти обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування.
21.11.2023 року постановою в.о. керівника Приморської окружної прокуратури м.Одеси ОСОБА_11 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023162510001291 від 28.09.2023 року було продовженодо 3-х місяців, тобто до 28.12.2023 року.
В ході здійснення досудового розслідування проведено ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій направлених на встановлення істини у вказаному кримінальному провадженні.
Таким чином, на підставі наданих матеріалів, оцінюючи всі встановлені під час розгляду клопотання обставини, приходжу до висновку, що строк тримання під вартою підозрюваної ОСОБА_4 потрібно продовжити на строк до 60 днів в межах строку проведення досудового розслідування.
Керуючись ст.ст. 132, 176, 177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197-199, 205, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -
УХВАЛИВ:
Клопотання слідчого СВ відділу поліції №2 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» до 60 днів в межах строку проведення досудового розслідування, тобто до 28.12.2023 року включно.
Визначити розмір застави як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваною обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 20 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у сумі 53 680 (п'ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) гривень.
Підозрювана або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на рахунок ТУ ДСА України в Одеській області, з призначенням платежу: застава за підозрюваного; провадження по справі 1-кс/522/7354/23.
Підозрювана звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на підозрювану обов'язки строком до 28.12.2023 року, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:
1) прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою;
2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
3) утримуватись від спілкування зі свідками, потерпілою у вказаному кримінальному провадженні щодо обставин вчинення інкримінованого злочину.
Роз'яснити підозрюваній наслідки невиконання вказаних обов'язків, а саме: у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, без поважних причин не повідомить про причину своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обчислюється з моменту винесення ухвали слідчого судді, тобто з 22.11.2023 року.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали слідчого судді складено та проголошено 22.11.2023 року о 17:00 годині в залі суду № 131.
Слідчий суддя ОСОБА_12
22.11.2023