Справа № 521/21125/23
Номер провадження № 2/521/5406/23
ЗАОЧНЕРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2023 року
Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Бобуйок І.А.,
секретаря судового засідання - Несвіти Ю.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -
ВСТАНОВИВ:
05.09.2023 року позивачка звернулася до суду з вищезазначеним позовом та просила суд: визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1 , посилаюсь на наступні обставини справи.
Згідно позовної заяви, позивачка є власницею 1/3 квартири АДРЕСА_1 . Позивачка стверджує, що у квартирі зареєстрований її колишній чоловік, який з листопада 2021 у даній квартирі не проживає, не сплачує комунальні платежі, особистих речей у квартирі немає.
Позивачка стверджує, що факт реєстрації відповідача порушує її право на вільне розпорядження і користування майном, а тому вона звернулась до суду із вищевказаною позовною заявою.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 11.09.2023 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 11.10.2023 року підготовче провадження у справі закрито та призначено слухання справи по суті.
Позивачка в судове засідання позивачка не з'явилася, подала до суду заяву, в якій просила позовні вимоги задовольнити, справу розглядати без її особистої участі.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи належним та своєчасно, причини неявки не повідомив, відзиву на позов не надав.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
3) відповідач не подав відзив;
4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
У разі зміни позивачем предмета або підстави позову, зміни розміру позовних вимог суд відкладає судовий розгляд для повідомлення про це відповідача.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Згідно ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує, зокрема те, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковим до виконання на всій території України.
Судом встановлено, що позивачка є власницею 1/3 часток квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на житло від 02.10.2017 року.
Відповідно до відповіді Відділу адресно - довідкової роботи ГУДМС України в Одеській області на запит Малиновського районного суду м. Одеси відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 18.07.2017 року.
Також, відповідно до відповіді Департаменту надання адміністративних послуг ОМР, відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 18.07.2017 року.
У відповідності до норм ст. 55 Конституції України, права і свободи людини захищаються.
Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно із частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Положеннями частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Приписами статті 379 Цивільного кодексу України передбачено, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання у них.
Згідно положень статті 405 Цивільного кодексу України, члени сім?ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім?ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім?ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Згідно ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Суд звертає увагу позивача, що норма про визнання особи такою, що втратила право користування житлом може бути реалізована за наявності двох обов'язкових складових, які повинні бути доведені під час судового розгляду, а саме: термін не проживання в житловому приміщенні понад один рік, особа не проживає за адресою своєї реєстрації саме без поважних причин.
На ствердження вибуття особи з житлового приміщення, суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання, це, зокрема, акти про відсутність члена сім'ї протягом одного року за місцем проживання; довідки відділення поштового зв'язку про те, що особа не отримувала поштові відправлення, які надходили на її ім'я чи особисте листування із якого вбачається, що особа дійсно змінила місце проживання; утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо.
Суд звертає увагу позивачки, що саме на позивача процесуальний закон покладає обов'язок довести факт відсутності відповідача понад, встановлені статтею 405 ЦК України, строки у жилому приміщенні без поважних причин, що позивачка не довела. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 ЦПК України.
Згідно ч. ч. 1-2 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів та показанням свідків.
У відповідності до ст. 88 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено, що позивачем, на підтвердження своїх доводів, було надано акт про не проживання відповідача у квартирі АДРЕСА_1 , від 19.06.2023 року, що підтверджує факт не проживання відповідача у зазначеній квартирі з листопада 2021 року та слугує підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житлом.
Згідно ст. 7 «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання проводиться відповідними органами реєстрації на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Таким чином, зняття з реєстрації місця проживання є дискреційними повноваженнями відповідних органів реєстрації, а рішення суду про позбавлення права користування житловим приміщенням є безумовною підставою для цих органів щодо зняття відповідача з реєстрації місця проживання.
Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з?ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Суд, у зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання, в порядку ст. 280 ЦПК України, враховуючи відсутність відповідних заперечень від представника позивача, вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі. У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.
На підставі ст. 41 Конституції України, ст. 72 ЖК України, ст. 16, 29, 310, 391, 405 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 258, 259, 263-265, 267, 280, 282, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, СУД -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , що виданий Приморським РВ УМВС України в Одеській області від 28.07.2000 року, ІПН: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , що виданий Приморським РВ УМВС України в Одеській області від 28.07.2000 року, ІПН: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1073,60 грн. (одна тисячі сімдесят три гривні 60 копійок).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
СУДДЯ: І.А. БОБУЙОК