ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2023 року м. Дніпросправа № 340/839/23
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Ясенової Т.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 травня 2023 року в адміністративній справі №340/839/23 (головуючий суддя 1-ї інстанції Хилько Л.І.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач 24.02.2023 року (згідно штампу на поштовому конверті) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати відповідача здійснити нарахування і виплату його пенсії по інвалідності з моменту встановлення групи інвалідності, а саме з 29.11.2022 року.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 травня 2023 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, щодо несвоєчасного здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії по інвалідності відповідно із ст.18 Закону №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з наступного дня після дня звільнення з військової служби - 14 жовтня 2022 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності відповідно із ст.18 Закону №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з наступного дня після дня звільнення із військової служби - 14 жовтня 2022 року.
В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач перебував на обліку в ГУ та отримує пенсію по інвалідності по лінії Міністерства оборони України відповідно до Закону №2262-ХІІ. Згідно виписки із акту огляду МСЕК серії 12 ААВ №197664 позивача визнано особою з інвалідністю II групи внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом батьківщини. На день звільнення 13.10.2022 року з посади начальника управління безпеки станом на 01.01.2023 року загальна вислуга років позивача складала 42 років 11 місяців 26 дні. Враховуючи, що позивач до звільнення отримував пенсію за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а заява та документи, необхідні для призначення пенсії за нормами Закону №2262 надійшли до органу Пенсійного фонду України 13.12.2022 року, саме з цієї дати призначається пенсія за нормами Закону №2262 (з урахуванням виплачених сум). Виплату позивачу пенсії відповідно до Закону №1058 припинено з 01.01.2023 року у зв'язку з переходом на пенсію по інвалідності згідно Закону №2262.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13 жовтня 2022 року №218 припинено (розірвано) контракт про проходження військової служби з полковником ОСОБА_1 , якого звільненого з військової служби у запас відповідно до підпункту «б» (за станом здоров'я) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року, з 13 жовтня 2022 року виключено зі списків особового складу, з усіх видів забезпечення (а.с.8).
Позивачу з 29 листопада 2022 року встановлено ІІ групу інвалідності відповідно виписки з акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №197664.
13 грудня 2022 року до пенсійного органу надійшов пакет документів від позивача для призначення пенсії по інвалідності (а.с.23-25).
Відповідач листом від 19.01.2023 року №1100-0307-8/3094 повідомив позивача, що виплату пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» припинено з 01.01.2023 року у зв'язку з переходом на пенсію по інвалідності згідно Закону №2262. Оскільки на момент звільнення зі служби (13.10.2022 року) позивач отримував пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсію по інвалідності відповідно до Закону №2262 призначено з 01.01.2023 року (а.с.10).
Не погодившись із таким рішенням пенсійного органу, позивач оскаржив його до суду.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема,:1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; 6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки; 12) організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлений обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996 року, ратифікована Законом України від 14.09.2006 року №137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 року. визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі по тексту - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Частиною першою статті 15 Закону №2011-ХІІ визначено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі, визначає Закон №2262-ХІІ. Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Статтею 10 цього Закону №2262-ХІІ визначено, що призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 12 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України.
Згідно із частиною першою статті 2 Закону №2262-ХІІ військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
За приписами статті 7 Закону №2262-ХІІ військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.
Частиною першою статті 18 Закону №2262-ХІІ пенсії по інвалідності особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в разі, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше тримісячного терміну після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства.
Відповідно до пункту «б» частини першої статті 50 Закону №2262-ХІІ пенсії відповідно до цього Закону призначаються: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів «а», «в» статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення, а членам сімей зазначених осіб, які мають право на пенсію за цим законом, а також пенсіонерів з їх числа - з дня смерті годувальника, але не раніше того дня, по який йому сплачено грошове забезпечення або пенсію, крім випадків призначення їм пенсій з більш пізніх строків. Особам, які мають право на пенсію за цим законом, які визнані особами з інвалідністю до закінчення трьох місяців з дня звільнення їх зі служби внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства, пенсія призначається з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення.
Згідно із частиною третьою статті 50 Закону №2262-ХІІ пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.
Отже, положення приписів ст. 18, 50 Закону №2262-ХІІ встановлює, що пенсія по інвалідності особам, які мають право на пенсію за цим законом, призначаються з наступного дня після звільнення їх зі служби (але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення), якщо інвалідність настала в період проходження ними служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №2262-ХІІ, крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей регулює Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №2262-ХІІ, затверджений Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року №3-1 (далі по тексту - Порядок №3-1).
Відповідно до пункту 1 Порядку №3-1 заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом ( 2262-12 ), та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи).
Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи).
Згідно із пунктом 4 Порядку №3-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії подається до органу, що призначає пенсію, заявником за місцем проживання, а при необхідності - його законним представником за місцем його проживання.
Згідно із пунктом 14 Порядку №3-1 орган, що призначає пенсії, розглядає питання про призначення пенсії або про відновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший і поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсії, при поданні заявником всіх необхідних документів.
Заяви осіб про призначення, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі обліку заяв про призначення пенсії згідно із Законом №2262-ХІІ (додаток 3).
Заявнику або посадовій особі уповноваженого структурного підрозділу органом, що призначає пенсії, видається розписка - повідомлення із зазначенням дати приймання заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати в тримісячний термін з дня прийняття заяви (додаток 4).
Відповідно до пункту 17 Порядку №3-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії або про відмову в призначенні, переведенні з одного виду пенсії на інший та відновленні раніше призначеної пенсії.
Системний аналіз наведених норм Закону №2262-ХІІ, Порядку №3-1 дає підстави для висновку, що ними розрізняються поняття органу, до якого особа звертається за призначенням пенсії за вислугу років та органу, який здійснює призначення такої пенсії. Враховуючи положення статті 48 Закону №2262-ХІІ та пунктів 1, 14 Порядку №3-1, особа має право звернутись із заявою про призначення їй пенсії за вислугу років як до уповноваженого структурного підрозділу органу, в якому особа проходила службу, так і безпосередньо до головного управління Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (як органу, що призначає пенсії). Зокрема, можливість особи прямо звертатись до органу, що призначає пенсії обумовлена пунктом 14 Порядку №3-1.
При цьому, відповідно до пункту 6 Порядку №3-1 днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу, що призначає пенсії, письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дати їх відправлення.
У разі, якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, заявнику (посадовій особі уповноваженого структурного підрозділу) роз'яснюється, які документи необхідно надати додатково. При поданні документів до закінчення тримісячного терміну з дня отримання роз'яснення днем звернення за призначенням пенсії вважається день подання заяви або дата відправлення документів поштою.
Пенсії призначаються у строки, визначені в статті 50 Закону №2262-ХІІ.
Тобто, положення п.6 Порядку № 3-1, на який посилається відповідач, визначають, що пенсії призначаються у строки, визначені в статті 50 Закону №2262-ХІІ.
Щодо посилання скаржника на переведення позивача відповідно до положень Закону №1058 на пенсію по інвалідності згідно Закону №2262, суд зазначає, що позивач не звертався із заявою щодо переведення з одного виду пенсії на інший відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У даному випадку позивач подав заяву саме щодо призначення пенсії згідно Закону №2262, що не заперечується відповідачем в апеляційній скарзі.
Таким чином, враховуючи положення п.6 Порядку №3-1, ст.18, ст.50 Закону №2262-ХІІ, та, що позивача визнано особою з інвалідністю II групи не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби, він має право на призначення пенсії по інвалідності особам за Законом №2262-ХІІ, з наступного дня після звільнення їх зі служби, а саме з 14 жовтня 2022 року.
Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, які регламентують спірні правовідносини.
Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні, тому, при таких обставинах, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін
Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 травня 2023 року в адміністративній справі №340/839/23 залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 травня 2023 року в адміністративній справі №340/839/23 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак
суддя Т.І. Ясенова