Україна
Донецький окружний адміністративний суд
УХВАЛА
про залишення позовної заяви без руху
22 листопада 2023 року Справа №200/6639/23
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Арестова Л. В., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
20.11.2023 ОСОБА_1 звернувся з позовом до Донецького окружного адміністративного суду з вимогами до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову в призначенні пенсії №052630001929 від 26.08.2020, прийняте за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 25.08.2020, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 професій та робіт, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення відповідно до пункту 8 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як роботу водієм міського пасажирського транспорту:
- період роботи в Дружківському АТП-31418 з 11.12.1987 по 10.12.1993;
- період роботи в Дружківському АТП-11418 з 05.01.1994 по 20.08.2003;
- період роботи на підставі трудового договору №2697 від 11.09.2003, зареєстрованому державною службою зайнятості м. Дружківка ПП ОСОБА_2 , з 11.09.2003 по 28.08.2006;
- період роботи на підставі трудового договору №4922 від 01.09.2006, зареєстрованому державною службою зайнятості м. Дружківка ПП ОСОБА_3 , з 01.09.2006 по 23.07.2015;
- період роботи на підставі трудового договору №2 від 01.0.2015 СПД ОСОБА_4 з 01.08.2015 по 01.03.2016;
- період роботи в ТОВ «Авто - Бум ЛТД» з 03.03.2016 по дату звернення до ПФУ 25.08.2020;
та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком за Списком №2 відповідно до пункту 8 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з дня звернення із заявою ро призначення пенсії, 25.08.2020.
Право на звернення до суду та способи судового захисту гарантовано Конституцією України та статтею 5 КАС України.
Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина друга статті 160 КАС України).
Відповідно до статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі, досліджуючи зміст та обґрунтованість позовної заяви та наданих до неї документів, суддя констатує, що вона підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.
Щодо питання дотримання строку звернення до суду, суддя зазначає наступне.
Одночасно із позовною заявою позивач надав до суду заяву про поновлення строку звернення до суду.
Заява про поновлення строку звернення до суду обґрунтована тим, що лише в травні 2023 року позивач отримав рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах №052630001929 від 26.08.2020. Крім того, позивач зауважує, що під час його звернення із заявою про призначення пенсії від 25.08.2020 діяли карантинні обмеження, тому йому було повідомлено, що прийняте рішення за результатом розгляду його заяви буде надіслано поштою. Також, позивач наголошує, що через карантинні обмеження не мав змоги особисто потрапити на прийом до спеціаліста відділу обслуговування громадян у м. Дружківка, щоб довідатись про результати розгляду його заяви від 25.08.2020. Так, у зв'язку із введенням воєнного стану в Україні з 24.02.2022, позивач зміг отримати копію оскаржуваного рішення лише в червні місяці 2023 року, безпосередньо в територіальному органі Пенсійного фонду України.
Згідно із частиною першою статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини другої статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, з аналізу норм КАС України вбачається, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
В той же час, статтею 121 КАС України передбачена можливість поновлення процесуальних строків, зокрема частиною першою вказаної статті врегульовано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Частиною шостою статті 161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Разом із цим, КАС України не містить вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як встановлено суддею вище, позивач оскаржує рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову в призначенні пенсії №052630001929 від 26.08.2020.
Зі змісту заяви про поновлення строку звернення до суду вбачається, що позивач обґрунтовує поважність причин пропуску строку звернення до суду із цим позовом тим, що копію оскаржуваного рішення отримав лише в травні 2023 року та/або в червні місяці 2023 року.
Разом із цим, як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач із заявою про призначення пенсії звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України 25.08.2020. Проте, доказів того, що позивач з 2020 року направляв заяви до територіальних органів Пенсійного фонду України та/або вчиняв будь-які інші дії щодо отримання рішення за результатом розгляду його заяви від 25.08.2020 матеріали позовної заяви не містять.
Із цим позовом позивач звернувся до суду засобами поштового зв'язку 13.11.2023, що підтверджується відтиском штемпеля на поштовому конверті.
Враховуючи, що спірним питанням у справі є порушення права позивача на отримання належного пенсійного забезпечення з 25.08.2020, суддя дійшов висновку, що позивач звернувся до суду із цим позовом після закінчення шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду.
Виходячи з обґрунтувань причин пропуску строку звернення до суду, суддя вважає необґрунтованими та не поважними причини пропуску строку в частині введення картину на території України.
Так, оскільки впроваджені карантинні обмеження не мали постійної дії, були триваючими, з відповідними обмеженнями та послабленнями, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року було установлено карантин на усій території України з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року; постановою Кабінету Міністрів України №392 від 20 травня 2020 року дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 продовжено до 31 липня 2020 року; постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року №641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» дію карантину знову продовжено до 31 серпня 2020 року.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року №540-IX (далі - Закон №540-IX) розділ VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України доповнено пунктом 3, згідно якого, окрім іншого, передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, зокрема, встановлені статтею 122 КАС України продовжуються на строк дії такого карантину.
17 липня 2020 року набув чинності Закон України від 18 червня 2020 року №731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон №731-IX), яким внесено зміни, зокрема, до Кодексу адміністративного судочинства України.
Після змін пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України було викладено в наступній редакції: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.».
Також, наведений пункт КАС України доповнено приміткою, за якою процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» в редакції Закону України від 30 березня 2020 року №540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності Законом №731-IX. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених Законом №731-IX.
Отже, строки, раніше продовжені пунктом 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України до кінця дії карантину в новій редакції норми обмежені 20 денним строком, який починає перебіг після набрання чинності Законом №731-IX. Тобто, строки на звернення до суду, продовжені пунктом 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України та закінчили свій перебіг 06 серпня 2020 року, тому продовжені процесуальні строки на звернення до суду у зв'язку з карантином не можуть застосовуватись до спірних правовідносин.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі “Перетяка та Шереметьєв проти України”).
Крім того, Європейський суд з прав людини наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі “Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства”, пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі “ВАТ “Нафтова компанія “Юкос” проти Росії”).
Отже, відповідно до практики ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Частиною другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Суддя звертає увагу, що існування процесуальних строків на оскарження порушених прав, свобод та інтересів зумовлене вимогами щодо забезпечення швидкого та ефективного розгляду справ, дисциплінування поведінки учасників процесу. Саме тому закон передбачає різноманітні способи визначення проміжку часу, протягом якого такі учасники можуть здійснити свої процесуальні права.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
З аналізу зазначених вище законодавчих норм вбачається, що у випадку, коли особа вважає, що її права були порушені, вона має право звернутися до суду на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском строку, за відсутності поважних причин, позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду (справа № 240/12017/19 від 31.03.21) звертає увагу на те, що таке обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом “Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt”, згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.
У своїх постановах Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Оцінюючи обставини звернення позивача з позовом до суду з урахуванням наведених вище висновків ЄСПЛ, суддею встановлено, що позивачем не надано доказів того, що він вчинив усі необхідні дії, які свідчать про бажання реалізації його процесуальних прав з метою їх захисту.
Також, суддя вважає безпідставними посилання позивача на указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», яким у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації в Україні введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, як на поважність причин пропуску строку звернення до суду, оскільки спірні правовідносини виникли до введення воєнного стану в Україні, а саме 26.08.2020.
Суддя звертає увагу, що юридична необізнаність не може визнаватися тією непереборною обставиною, явищем чи фактором, що завадили позивачу з дотриманням установлених законом строків звернутися до суду з даним позовом.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 24.02.2021 у справі №540/2097/18.
Суддя критично ставиться до доводів позивача щодо неотримання оригіналу оскаржуваного рішення, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 6 частини п'ятої статті 44 КАС України, учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі “Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain” Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Суддя звертає увагу, що поважними визнаються обставини, які об'єктивно є непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Отже, вказані позивачем обставини не свідчать про поважність причин пропуску строку звернення до суду.
Крім того, позивачем не зазначено інших обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, позивачем не наведено, існування будь-яких перешкод у реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів не зазначено, а ті що наведені з огляду на їх зміст не є такими, що створювали чи могли створити в майбутньому перешкоди для звернення до суду.
Враховуючи вищезазначене, суддя дійшов висновку, що клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду з даним позовом задоволенню не підлягає.
У відповідності до частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Суд звертає увагу, що існування процесуальних строків на оскарження порушених прав, свобод та інтересів зумовлене вимогами щодо забезпечення швидкого та ефективного розгляду справ, дисциплінування поведінки учасників процесу. Саме тому закон передбачає різноманітні способи визначення проміжку часу, протягом якого такі учасники можуть здійснити свої процесуальні права.
Отже, позивачу необхідно подати обґрунтовану заяву про поновлення строку звернення до суду та докази, що підтверджують поважність причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом.
Згідно з частинами першою та другою статті 169 КАС України суддя, встановивши що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.
Таким чином, суд вважає за необхідне залишити даний позов без руху та надати позивачу строк для усунення вказаних недоліків.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
УХВАЛИВ:
1. В задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
2. Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
3. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання до суду обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду та докази, що підтверджують поважність причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом.
4. У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатись неподаною і буде повернута позивачу.
5. Повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.
6. Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.
7. Повідомити сторони про можливість реєстрації в системі Електронний суд для отримання процесуальних документів в електронному вигляді, для чого потрібно:
- зареєструватися в системі обміну електронними документами між судом та учасниками судового процесу, розміщеній на офіційному веб-порталі судової влади України за адресою: mail.gov.ua;
- подати до суду заявку про отримання процесуальних документів в електронному вигляді, яку необхідно роздрукувати на офіційному веб-порталі судової влади України у вищевказаному розділі.
8. Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя Л.В. Арестова