ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
21 листопада 2023 р.Справа № 160/30026/23
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Рянська В.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , поданої в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , до виконавчого комітету Покровської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
16.11.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , до виконавчого комітету Покровської селищної ради, у якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Покровської селищної ради від 02.08.2023 № 194/0/9-23, яким відмовлено у наданні згоди на:
укладення договору купівлі-продажу 1/6 частини будинку АДРЕСА_1 , що належить малолітньому ОСОБА_2 ;
дарування квартири АДРЕСА_2 (одночасне укладення разом з продажем будинку) його бабусею ОСОБА_3 на користь малолітнього ОСОБА_2 ;
- зобов'язати виконавчий комітет Покровської селищної ради повторно розглянути заяву (клопотання) про надання дозволу ОСОБА_1 на укладення договору купівлі-продажу 1/6 частини будинку АДРЕСА_1 , що належить малолітньому ОСОБА_2 , та на дарування квартири АДРЕСА_2 (одночасне укладення разом з продажем будинку) його бабусею ОСОБА_3 на користь малолітнього ОСОБА_2 .
Згідно з п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності. Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).
Суб'єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції.
Зокрема у постановах від 21.11.2018 у справі № 520/13190/17, від 27.11.2018 у справі № 820/3534/17, від 19.02.2020 у справі № 1340/3580/18 Велика Палата дійшла таких висновків.
До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
За правилами ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин.
За змістом позовної заяви спір між сторонами виник щодо правомірності рішення виконавчого комітету Покровської селищної ради № 194/0/9-23 від 02.08.2023, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні їй згоди на укладення договору купівлі-продажу 1/6 частини будинку АДРЕСА_1 , що належить малолітньому ОСОБА_2 , та на дарування квартири АДРЕСА_2 (одночасне укладення разом з продажем будинку) його бабусею ОСОБА_3 на користь малолітнього ОСОБА_2 , у зв'язку з тим, що в результаті вказаного правочину порушуються законні права та інтереси малолітнього ОСОБА_2 .
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначає, що оскаржуване рішення порушує майнові права малолітнього ОСОБА_2 та інших співвласників майна на розпорядження своєю власністю, тому, на думку позивача, рішення виконавчого комітету Покровської селищної ради № 194/0/9-23 від 02.08.2023 є протиправним.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним і скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий, зокрема, органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Обраний у цій справі спосіб захисту спрямований, зокрема, на скасування рішення органу місцевого самоврядування індивідуальної дії, яке, на думку позивача, суперечить актам цивільного законодавства, а саме положенням Цивільного кодексу України, Сімейного кодексу України та Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 866 від 24.09.2008 (далі Порядок № 866).
Якщо особа стверджує про порушення її прав наслідками, що спричинені рішенням суб'єкта владних повноважень, яке вона вважає неправомірним, і такі наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав або інтересів цієї особи, або, як в даному випадку - особи, в інтересах якої подано позов, чи пов'язані з реалізацією нею майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, то визнання незаконним вказаного рішення і його скасування є способом захисту відповідних цивільних прав та інтересів.
Спірні правовідносини виникли між учасниками справи з приводу реалізації та захисту особою, в інтересах якої подано даний позов, її особистих майнових прав та інтересів, гарантованих Сімейним та Цивільними кодексами України.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 866 органами опіки та піклування є районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, у тому числі об'єднаних територіальних громад (далі - органи опіки та піклування), які провадять діяльність із соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі забезпечення їх права на виховання у сім'ї, надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових і житлових прав дітей, запобігання та протидії домашньому насильству стосовно дітей та за участю дітей.
Оскаржуване рішення виконавчого комітету Покровської селищної ради хоч і прийняте суб'єктом владних повноважень, однак спрямоване на реалізацію приписів саме цивільного та сімейного законодавства. У зв'язку з цим спірні правовідносини мають приватноправовий характер.
З огляду на наведене, враховуючи характер спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що вказаний спір не є публічно-правовим і не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 808/2135/18.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.
Суд звертає увагу позивача, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.
Керуючись статтями 4, 19, 170, 242, 248, 256 КАС України, суд -
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі № 160/30026/23 за позовом ОСОБА_1 , поданим в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , до виконавчого комітету Покровської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити позивачеві, що вирішення цього спору віднесено до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до частини 5 статті 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 КАС України.
Суддя В.В. Рянська