ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
22 листопада 2023 року Справа 160/30173/23
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Юрков Едуард Олегович, перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області про стягнення недоплаченої заробітної плати, -
УСТАНОВИВ:
17 листопада 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області з вимогами:
- стягнути з Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області (Код ЄДРПОУ 20001496) на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 925 048,47 гривень, які складаються з грошового забезпечення у сумі 875 114,02 гривень;
- зобов'язати Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області на час перебування ОСОБА_1 у розпорядженні начальника Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області, за посадою заступника начальника відділу сплачувати заробітну платню у розмірі не меншому ніж середньомісячне грошове забезпечення, яке ОСОБА_1 отримував до моменту виведення в розпорядження (відсторонення від посади) з урахуванням індексу інфляції.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що дана позовна заява подана з порушенням вимог закону.
Суд зазначає, що позивачем при зверненні до суду з позовом не було дотримано встановлені законом вимоги щодо форми та змісту позовної заяви.
Так, за приписами частини першої-другої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пунктом 9 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень у позовній заяві зазначається обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Відповідно до пункту 4, 5 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, у позовній заяві зазначається: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач просить: стягнути з Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області (Код ЄДРПОУ 20001496) на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 925 048,47 гривень, які складаються з грошового забезпечення у сумі 875 114,02 гривень.
Проте таке формулювання способу захисту порушених прав, свобод чи інтересів не відповідає вимогам частини першої статті 5 та п. 4, 5, 9 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином позивачу необхідно надати до суду уточнений позов в якому викласти зміст позовних вимог відповідно до вимог частини першої статті 5 та п. 4, 5, 9 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, де в прохальній частині позову також має бути відображено які саме протиправні дії (бездіяльність) або рішення суб'єкта владних повноважень були ним вчинені (прийняті) у відношені позивача та підлягають оскарженню.
Окрім цього, відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Абзацом першим частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Під час розгляду справ про стягнення на користь осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, заробітної плати застосовується частина 2 статті 233 Кодексу законів про працю України.
Законом України Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин від 01.07.2022 № 2352-ІХ (далі - Закон № 2352 ) внесені зміни до статті 233 Кодексу законів про працю України, Закон № 2352 (набрав чинності 19.07.2022).
Відповідно до статті 233 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України, в редакції станом на дату подання позовної заяви до суду) врегульоване питання строків звернення до суду у трудових спорах.
Відповідно до частини 1, 2 статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. У справах про виплату всіх сум, що належать працівникові під час звільнення, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні.
Починаючи з 19.07.2022 у КЗпП України відсутня норма, що передбачала до змін право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату праці, без обмеження будь-яким строком.
Строк звернення до суду в категорії справ про проходження публічної служби визначений частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України та обчислюється протягом місяця з дати, коли позивач дізнався про порушення своїх прав чи інтересів, або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, чи інтересів.
Так, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.
Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 21.02.2020 року у справі №340/1019/19.
Судом встановлено, і як зазначено самим позивачем у позовній заяві, що порушення його прав виникло з моменту постановлення ухвали Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 02 червня 2022 року, якою його було відсторонено від посади заступника начальника інформаційно-аналітичного відділу Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області, строком на два місяці, тобто до 2 серпня 2022 року. Окрім того, позивачем зазначено, що з 29 серпня 2022 року ухвала про відсторонення позивача припинила свою дію, однак до суду з даним позовом ОСОБА_1 звернувся лише 17 листопада 2023 року, тобто з пропуском строку звернення до суду.
За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.
Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постанові від 12.04.2023 у справі № 380/14933/22.
Згідно із частиною 6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
В порушення цієї процесуальної норми, позивачем не подано заяви про поновлення строку звернення до суду та не обґрунтовано дотримання цього строку.
На підставі викладеного, позивачу необхідно надати до суду клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якому обґрунтувати причини його пропуску та надати підтверджуючі документи, за наявності.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна заява не відповідає вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160-161, 171, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області про стягнення недоплаченої заробітної плати - залишити без руху.
Позивачу надати строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання:
- уточненого позову для суду та учасників справи в якому викласти зміст позовних вимог відповідно до вимог частини першої статті 5 та п. 4, 5, 9 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, де в прохальній частині позову також має бути відображено які саме протиправні дії (бездіяльність) або рішення суб'єкта владних повноважень були ним вчинені (прийняті) у відношені позивача та підлягають оскарженню;
- клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якому обґрунтувати причини його пропуску та надати підтверджуючі документи, за наявності.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до пункту 1 частини 2, частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про залишення позовної заяви з руху невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Е.О. Юрков