ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2023 рокуСправа №160/21808/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коренева А.О.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управлінні ПФУ в Дніпропетровській області від 28.07.2023 №0400-010219-8/114919;
зобов'язати Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 23.07.1980 року по 10.05.1994 року у копальні «Анюйський» Білибінського гірничо-збагачувального комбінату об'єднання «Северовостокзолото», яка знаходилась у Чукотському автономному окрузі до 1992 року/ Магаданській області/ районі Крайньої Півночі, до трудового стажу для призначення пенсії, з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців;
зобов'язати Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням пільгового обчислення періоду роботи в районі Крайньої Півночі з 23.07.1980 року по 10.05.1994 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні, та надано відповідачу строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2023 року вищезазначена позовна заява була залишена без руху після відкриття провадження і запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви у зазначений судом строк.
05 жовтня 2023 року до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог. На обґрунтування своєї позиції зазначили, що в наданих документах відсутня інформація про поширення на позивача пільг, встановлених для працюючих в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, а також відсутні відомості про укладення строкових трудових договорів про роботу в цих районах, а тому підстави для обчислення стажу позивача з урахуванням кратності відсутні. Період роботи з 23.07.1980 по 31.12.1990 зараховано до загального стажу календарно (рік за рік) за відсутності трудового договору та інформації про наявність пільг за період роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Період роботи з 01.01.1991 по 10.05.1994 зараховано календарно, оскільки відповідно до діючого законодавства з 01.01.1991 навіть за наявності укладених договорів стаж обчислюється рік за рік. Правова позиція що для отримання права на пільги при обчисленні стажу роботи (один рік роботи за один рік і шість місяців) особа повинна укласти строковий трудовий договір, висловлена Верховним Судом в постанові від 25.09.2018 по справі №554/1723/17 та в постанові від 06.11.2019 по справі №212/2529/16-а, а також в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21.03.2017 по справі №215/2119/15-а. Щодо позовної вимоги позивача стосовно зарахування стажу роботи в районах Крайньої Півночі за період з 01.01.1991 по 10.05.1994 із розрахунку - один рік роботи за один рік і шість місяців. пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що період роботи до 01 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01 січня 1991 року. Тобто, Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено можливість кратного (один рік роботи за один рік шість місяців) обчислення стажу роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі лише до 01.01.1991. Період роботи з 01.01.1991 по 10.05.1994 зараховано календарно, оскільки відповідно до діючого законодавства з 01.01.1991 навіть за наявності укладених договорів стаж обчислюється рік за рік. Відповідно, позовна вимога ОСОБА_1 про обчислення стажу з урахуванням кратності за період з 01.01.1991 по 10.05.1994 є безпідставною.
17 жовтня 2023 року на виконання вимог ухвали суду надійшла уточнена позовна заява, у якій позивач просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управлінні ПФУ в Донецькій області від 28.07.2023 № 046050004791, яким відмовлено ОСОБА_1 в зарахуванні періоду роботи з 23.07.1980 року по 10.05.1994 року у копальні «Анюйський» Білибінського гірничо-збагачувального комбінату об'єднання «Северовостокзолото», яка знаходилась у Чукотському автономному окрузі до 1992 року/ Магаданській області/ районі Крайньої Півночі, до трудового стажу для призначення пенсії, з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців;
визнати протиправними дії щодо відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлені листом від 31.07.2023 №0400-010219-8/114919 в зарахуванні ОСОБА_1 періоду роботи з 23.07.1980 року по 10.05.1994 року у копальні «Анюйський» Білибінського гірничо-збагачувального комбінату об'єднання «Северовостокзолото», яка знаходилась у Чукотському автономному окрузі до 1992 року/ Магаданській області/ районі Крайньої Півночі, до трудового стажу для призначення пенсії, з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців;
зобов'язати Головне управлінні ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 23.07.1980 року по 10.05.1994 року у копальні «Анюйський» Білибінського гірничо-збагачувального комбінату об'єднання «Северовостокзолото», яка знаходилась у Чукотському автономному окрузі до 1992 року/ Магаданській області/ районі Крайньої Півночі, до трудового стажу для призначення пенсії, з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців;
зобов'язати Головне управлінні ПФУ в Дніпропетровській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням пільгового обчислення періоду роботи в районі Крайньої Півночі з 23.07.1980 року по 10.05.1994 року.
На обґрунтування позовної заяви, позивач зазначив, що він перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ у Дніпропетровській області та отримую пенсію за віком. У 2023 року дізнався, що пенсійний фонд не вірно нарахувало йому пенсію, після чого він звернувся до Відповідача 2 з вимогою про перерахунок пенсії в кратному (пільговому) обчисленні стажу, а саме період роботи з 1980 року по 1994 року у районі Крайньої Півночі, із розрахунку 1 рік роботи до 1 року та 6 місяців. Про відмову у перерахунку пенсії йому було повідомлено листом ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 31.07.2023 №0400-010219-8/114919 та додано рішення № 046050004791 Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області від 28.07.2023. Відповідач 1 у рішенні зазначає, що після 23.12.2022 року документи, що не мають установленої форми, які видані зокрема, в російській федерації, не повинні прийматися без накладення апостилю, незалежно від дати їх видачі. Тобто, відсутні будь-які докази, які б підтверджували роботу у районі Крайньої Півночі з 1980 року по 1994 рік, через відсутність апостилю. Позивач вважає, дії відповідачі протиправними що полягали у не зарахуванні пільгового стажу у кратному розмірі.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 20 жовтня 2023 року, прийняв уточнений адміністративний позов. Продовжив розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, про визнання протиправним та скасування рішення. Встановив Головному управлінню Пенсійного фонду України в Донецькій області з дня вручення цієї ухвали п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов.
07 листопада 2023 року від Головного управлінні ПФУ в Донецькій області надійшов відзив на позовну заяву, у якому просили відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що управлінням правомірно не враховано до трудового стажу періоду роботи позивача на підприємствах Російської Федерації в копальні «Анюйський» Білибінського гірничо-збагачувального комбінату об'єднання «Северовостокзолото» з 23.07.1980 по 10.05.1994, оскільки документи, видані на території Російської Федерації приймаються в Україні за умови проставлення апостиля компетентним органом.
Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком з липня 2022 року відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 64).
ОСОБА_1 звернувся до управління Пенсійного фонду України з заявою від 27.07.2023 про перерахунок пенсії згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». До заяви про перерахунок пенсії ОСОБА_1 була надана довідка № 04-04-02/Б/752 від 17.01.2020 про заробітну плату за 1984 - 1991 рр. установа, яка видала довідку, знаходиться на території російської федерації.
Звернення опрацьовано за принципом екстериторіальності, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 № 339/35961 спеціалістом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
За результатами опрацювання заяви про перерахунок винесено рішення про відмову від 28.07.2023 № 04605004791.
На обґрунтування рішення зазначено, що до заяви про перерахунок пенсії гр. ОСОБА_1 була надана довідка № 04-04-02/Б/752 від 17.01.2020 про заробітну плату за 1984 - 1991 рр. установа, яка видала довідку, знаходиться на території російської федерації. Однак, після 23.12.2022 (з дня набрання чинності Законом України від 01.12.2022 № 2783 - IX "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних управах від 22 січня 1993 року") документи, що не мають установленої форми (зокрема, довідки про підтвердження періодів роботи та заробітну плату), які видані, зокрема, в російській федерації, не повинні прийматися без накладення апостилю, незалежно від дати їх видачі.
Листом від 31 липня 2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області направило позивачу рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 27 липня 2023 року № 04605004791 про відмову у перерахунку пенсії.
Позивач не погодившись із вказаним діями та рішенням відповідачів звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам в межах предмету позову та заявлених позовних вимог, суд керується такими мотивами.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені у статті 24 Закону № 1058-IV, відповідно до частини четвертої якої, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно із пунктом 5 Розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV період роботи до 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991.
Порядок надання пільг особам, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, встановлено Указами Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» та від 26.09.1967 «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», а також Інструкцією про порядок надання пільг, затвердженою постановою Держкомпраці і Президії ВЦРПС від 16.12.1967 №530/П-28.
Відповідно до пункту 3 постанови Ради Міністрів СРСР від 10.02.1960 № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі після 01.03.1960 року - за 1 рік і 6 місяців при нарахуванні стажу для отримання пенсії за віком та по інвалідності.
Згідно із статтю 3 Тимчасової угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, які прирівняні до даних районі, в галузі пенсійного забезпечення від 19.01.1993 при призначенні пенсії у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи Російської Федерації відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, починаючи з 01.01.1991. У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, обчислюються за нормами законодавства Російської Федерації. Порядок відшкодування витрат на виплату зазначених вище пенсій регулюються спеціальною Угодою між компетентними органами Сторін. Відшкодування витрат у відповідності із пунктом 1 цієї статті здійснюється до виникнення права на пенсійне забезпечення згідно законодавства України (з врахуванням Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992).
Тобто, вказана Тимчасова угода надає громадянам Сторін цієї угоди право на достроковий вихід на пенсію по старості (за віком) за вказаних у статті 1 угоди умов, а також визначає порядок реалізації цього права.
Стаття 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода від 13.03.1992) закріплює принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 3 Угоди від 13.03.1992 також передбачено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.
Статтею 3 Тимчасової Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі, та в місцевостях, які прирівняні до даних районів, в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993 передбачено, що при призначенні пенсії у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи Російської Федерації відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, починаючи з 01.01.1991. У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого у районах Крайньої Півночі або у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, обчислюється за нормами законодавства Російської Федерації.
Для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.
При цьому основним документом, підтверджуючим факт роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях, є її трудова книжка.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.02.2021 у справі № 266/258/16-а.
Отже, відповідач противно обчислив стаж позивача без урахуванням кратності за період роботи з 23.07.1980 року по 31.12.1990 року у копальні «Анюйський» Білибінського гірничо-збагачувального комбінату об'єднання «Северовостокзолото», яка знаходилась у Чукотському автономному окрузі до 1992 року/ Магаданській області/ районі Крайньої Півночі, посилаючись на відсутні відомостей про укладення строкових трудових договорів про роботу в цих районах, оскільки такий підтверджується записами трудової книжки та відповідними довідками.
Крім того, суд вважає, безпідставними висновки відповідача про те, що довідка № 04-04-02/Б/752 від 17.01.2020 про заробітну плату за 1984 - 1991 рр., яка була надана позивачем до пенсійного фонду, ще в липні 2022 року, потребує накладенню апостилю, незалежно від дати її видачі, виходячи з такого.
Частиною 1 статті 4 Закону № 1058-IV встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається, зокрема, з міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація (далі - Угода від 13.03.1992).
Відповідно до статті 1 Угоди від 13.03.1992, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 5 Угоди від 13.03.1992 встановлено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.
Отже, дія цієї угоди розповсюджувалася на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держав-учасниць угоди.
В силу положень статті 6 Угоди від 13.03.1992, призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Відповідно до статті 11 зазначеної Угоди від 13.03.1992, необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
З огляду на викладене, цією Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії.
Аналіз вищенаведених норм вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, враховуються при встановленні права на пенсію. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Положення цієї Угоди були чинними на момент роботи позивача у спірних періодах та на момент звернення позивача з заявою про призначення йому пенсії (17.07.2022). Дія цієї Угоди припинена згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 639 від 24.06.2023.
При цьому суд враховує, що 29.11.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", згідно з пунктом 1 якої постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві. Постанова набрала чинності 02.12.2022.
Водночас, відповідно до пункту 2 статті 13 Угоди про гарантії пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Отже, зі змісту наведеного слід враховувати, що положення відповідних міжнародних договорів розповсюджується також і на питання пов'язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій, пов'язаних із їх перерахунком. Діюче в Україні пенсійне законодавство передбачає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території російської федерації або на підприємстві зареєстрованому на території російської федерації після 13.03.1992, то цей стаж має враховуватись на території України як власний страховий (трудовий стаж), хоча пенсійні внески можуть сплачуватись в росії. Тобто існує гарантія врахування страхового стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі №676/6166/16-а, від 16 квітня 2020 року у справі №555/2250/16-а від 17 червня 2020 року у справі №646/1911/17, від 21 лютого 2020 року у справі № 291/99/17 та від 06 липня 2020 року у справі № 345/9/17.
Відтак, при прийнятті рішення щодо зарахування чи відмови в зарахуванні страхового стажу певних періодів роботи, орган пенсійного фонду повинен враховувати норми законодавства України, в сукупності з нормами законів тієї країни, на території якої працювала в спірний період роботи особа, яка звернулась за призначенням пенсії або ж перерахунком пенсії.
Суд зазначає, що на час набуття позивачем трудового стажу у спірних періодах, вказані вище Угоди були чинними для України, відтак підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Окрім того, аналіз наведеного вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
01.12.2022 Верховна Рада України прийняла Закон України за № 2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» (далі Закон №2783-IX), який набрав чинності 23.12.2022 і яким постановила зупинити у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року №140/98-ВР.
Проте суд зазначає, що відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, положення Закону № 2783-IX підлягають застосуванню щодо правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто з 23.12.2022, а положення Постанови №1328 з 02.12.2022.
Отже, на момент подання позивачем заяви від 18 липня 2022 року про призначення пенсії, із довідкою № 04-04-02/Б/752 від 17.01.2020 про заробітну плату за 1984 - 1991 рр. до Пенсійного фонду та на час коли позивач працював у російській федерації, усі вищевказані міжнародні договори були чинні, а відтак така довідка не потребувала апостилю.
Водночас, суд зауважує, що відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.2023 №107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав», під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 р. такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.
Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у перерахунку пенсії у зв'язку з відсутністю апостилю на довідці № 04-04-02/Б/752 від 17.01.2020 про заробітну плату за 1984 - 1991 рр. є протиправним та підлягає скасуванню.
Водночас у справі, яка розглядається спір виник також щодо визначення трудового стажу, відпрацьованого в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, після 01.01.1991.
З цього приводу суд зазначає, що Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» та Законом № 1058-IV не передбачено пільг при обчисленні трудового стажу, відпрацьованого в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, після 01.01.1991.
Не йдеться про пільгове обчислення такого стажу й в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, Тимчасовій угоді між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993 та затвердженому відповідно до Тимчасової угоди Порядку переведення і виплати пенсій (постанова правління Пенсійного фонду України від 07.08.1996 № 10-3).
Виходячи з наведеного суд вважає, що підстави для зарахування в пільговому обчисленні стажу роботи позивача після 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі і в прирівняних до них місцевостях відсутні, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.03.2023 у справі №160/20914/21.
Суд, зазначає, що позовні вимоги про визнання дій щодо відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлені листом від 31.07.2023 №0400-010219-8/114919 в зарахуванні ОСОБА_1 періоду роботи з 23.07.1980 року по 10.05.1994 року у копальні «Анюйський» Білибінського гірничо-збагачувального комбінату об'єднання «Северовостокзолото», яка знаходилась у Чукотському автономному окрузі до 1992 року/ Магаданській області/ районі Крайньої Півночі, до трудового стажу для призначення пенсії, з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців не підлягають задоволенню, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області будь-яких рішень щодо перерахунку пенсії не приймав, а лише направив лист від 31.07.2023 року, яким надіслав оскаржуване рішення позивачу.
Вимоги в частині визнання протиправними дії щодо відмови у перерахунку пенсії охоплюються задоволеними вимогами про скасування рішення від 28.07.2023 № 04605004791.
Водночас, суд зауважує, що відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд зазначає, що: сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території; після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (пункт 4.10); виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 структурним підрозділом органу, що розглядав заяву про перерахунок пенсії визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, тому належним відповідачем у спірних правовідносинах є Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про перерахунок пенсії та прийняв рішення про відмову у перерахунку пенсії.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у перерахунку пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для задоволення позовних вимог щодо цього відповідача.
Відтак, вирішуючи вимоги зобов'язального характеру, суд зазначає, що застосовуючи механізм захисту порушеного права та його ефективного відновлення, керуючись повноваженнями, наданими частиною 2 статті 9, частинами 2, 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, з врахуванням змісту заявлених вимог в цій частині, та з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача слід зобов'язати саме Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 23.07.1980 року по 31.12.1990 року у копальні «Анюйський» Білибінського гірничо-збагачувального комбінату об'єднання «Северовостокзолото», яка знаходилась у Чукотському автономному окрузі до 1992 року/ Магаданській області/ районі Крайньої Півночі, до трудового стажу для призначення пенсії у пільговому обчисленні кожний рік роботи за 1 рік і шість місяців та здійснити перерахунок пенсії з 01 серпня 2023 року.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ч. 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
На підставі ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача, отже сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в сумі 536,80 грн.
Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 28.07.2023 № 046050004791.
Зобов'язати Головне управлінні Пенсійного фонду в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 23.07.1980 року по 31.12.1990 року у копальні «Анюйський» Білибінського гірничо-збагачувального комбінату об'єднання «Северовостокзолото», яка знаходилась у Чукотському автономному окрузі до 1992 року/ Магаданській області/ районі Крайньої Півночі, до трудового стажу для призначення пенсії у пільговому обчисленні кожний рік роботи за 1 рік і шість місяців.
Зобов'язати Головне управлінні Пенсійного фонду в Донецькій області провести з 01 серпня 2023 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням пільгового обчислення періоду роботи в районі Крайньої Півночі з 23.07.1980 року по 31.12.1990 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП- НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ- 13486010) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 536,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.О. Коренев