УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 201/7053/23
провадження № 51-6877ск23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 серпня 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року, які постановлені в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023041650000898, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, з відсутнім зареєстрованим місцем проживання, зі слів проживаючого у АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останнього разу - вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 березня 2020 року за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України), із застосуванням ч. 1, ч. 4 ст. 70 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців (ухвалою Харківського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року вказаний вирок змінено та зараховано в строк відбуття покарання строк попереднього ув'язнення з 05 квітня 2018 року по 15 лютого 2021 року включно із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, звільнено з-під варти в залі суду),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України,
Суть питання
За вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 серпня 2023 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого суду, прокурор та ОСОБА_4 оскаржили його до апеляційного суду.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 09 жовтня 2023 року залишив вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_4 без змін.
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на невідповідність призначеного йому покарання тяжкості вчиненого ним злочину та його особі, внаслідок суворості, просить призначити йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України, з покладенням на нього певних обов'язків, передбачених ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.
Встановлені обставини та мотиви Верховного Суду
Перевіривши відповідність касаційної скарги ОСОБА_4 вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу слід залишити без руху.
Відповідно до правової позиції, що міститься у постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 вересня 2022 року (справа № 521/12324/18, провадження № 51-5817кмо21) апеляційні та касаційні скарги осіб, які мають право на оскарження судових рішень, повинні бути викладені державною мовою.
Згідно з ч. 1 ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.
У Рішеннях Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року № 10-рп/99 та від 14 липня 2021 року № 1-р/2021 зазначено, що українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом.
Також ч. 5 ст. 10, п. 4 ч. 1 ст. 92 Основного Закону України регламентовано, що застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається виключно законами України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» від 25 квітня 2019 року єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова.
Положеннями ч. 1 ст. 29 КПК України установлено, що кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають процесуальні документи державною мовою.
Тобто згідно з Конституцією України, КПК України і зазначеними законами України органи досудового розслідування, прокуратура та суд як державні органи, а також їх посадові особи при здійсненні своїх повноважень і в інших публічних сферах суспільного життя, зобов'язані використовувати лише державну мову. Це також стосується і прийняття до розгляду документів, складених лише українськоюмовою.
За таких обставин, при оскарженні судового рішення до касаційного суду скарга має бути викладена українською мовою чи в перекладі на державну мову. Це надає суду можливість зрозуміти її зміст, перевірити дотримання особою, яка подає касаційну скаргу, положень ст. 427 КПК України і визначитися щодо прийняття скарги до провадження.
Натомість викладення скарги іноземною мовою є перешкодою у виконанні судом своїх обов'язків, визначених процесуальним законом.
Крім того, Верховний Суд зазначає, що якщо особи не володіють мовою судочинства, вони можуть скористатися послугами перекладача для перекладу своїх скарг, клопотань, інших процесуальних документів, зокрема й з метою забезпечення можливості проведення з'ясування судом наявності в особи, яка звертається з касаційною скаргою, прав і підстав для цього.
Учасники провадження, які потребують послуг перекладача можуть порушити питання про таке залучення відповідно до Закону України «Про безоплатну правову допомогу» від 02 червня 2011 року № 3460-VI та постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання залучення перекладачів (сурдоперекладачів) для забезпечення надання безоплатної вторинної правової допомоги» від 24 червня 2016 року № 401.
При цьому, в новій касаційній скарзі засуджений має, згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК України навести обґрунтування заявлених ним вимог із зазначенням того, у чому саме полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК України), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК України).
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, котра подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, які є підставами для скасування або зміни судового рішення і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, а також навести конкретні аргументи на обґрунтування кожної позиції.
При цьому слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Однак, усупереч наведеним положенням процесуального закону, у поданій скарзі засуджений, порушуючи питання про звільнення його від відбування покарання з іспитовим строком, не наводить належних доводів на обґрунтування неправильного застосування судами, як першої так і апеляційної інстанцій, при розгляді кримінального провадження за його обвинуваченням, закону України про кримінальну відповідальність, з огляду на положення ст. 413 КПК України та зважаючи на приписи ст. 75 КК України у їх взаємозв'язку.
При цьому касаційна скарга засудженого не містить доводів щодо незаконності висновків суду апеляційної інстанції, наведених в ухвалі цього суду на спростування доводів його апеляційної скарги щодо суворості призначеного йому покарання.
Відсутність у касаційній скарзі згаданого обґрунтування й недотримання положень ст. 427 КПК України перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Також вимоги до суду касаційної інстанції мають відповідати змісту ст. 436 КПК України щодо повноважень суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги.
Зокрема, цією нормою визначено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; змінити судове рішення.
Суд касаційної інстанції, відповідно до ст. 433 КПК України, переглядає судові рішення у межах касаційної скарги, тому відсутність у ній чітко викладених вимог, які б узгоджувались з положеннями ст. 436 цього Кодексу, також перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
З огляду на викладене, оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК України, Верховний Суд вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 цього Кодексу залишити скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків.
На цих підставах Верховний Суд постановив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 залишити без руху і встановити йому строк для усунення недоліків - п'ятнадцять днів із дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3