УХВАЛА
20 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 334/1456/23
провадження № 61-15785ск23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця Проценка Дмитра Юрійовича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про стягнення безпідставно отриманих коштів за виконавчим написом нотаріуса,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного виконавця Проценка Д. Ю., Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - ТОВ «Вердикт Капітал») про стягнення безпідставно отриманих коштів за виконавчим написом нотаріуса.
Позов обґрунтовано тим, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Секістовою Т. І. вчинено виконавчий напис № 541, яким з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» стягнуто заборгованість за кредитним договором 490956506 від 26 липня 2016 року за період з 29 січня 2019 року до 11 березня 2020 року у розмірі 35 357,53 грн та плату за вчинення виконавчого напису у розмірі 500,00 грн, а всього 35 857,53 грн.
На примусове виконання зазначеного виконавчого напису 23 вересня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Проценком Д. Ю. відкрито виконавче провадження № 63114254.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 31 травня 2021 року, яке набрало законної сили 01 липня 2021 року, виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно виконавче провадження завершено шляхом винесення виконавцем 20 липня 2021 року постанови про закінчення виконавчого провадження.
У ході виконавчого провадження державним виконавцем звернуто стягнення на позивача заробітну плату та стягнуто кошти в розмірі 12 509,00 грн, з яких: 8 141,48 грн перераховано стягувачу; 300,00 грн перераховано стягувачу авансовий внесок; 186,00 грн витрати виконавчого провадження; 814,14 грн основна винагорода приватного виконавця. Станом на дату зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні на депозитному рахунку приватного виконавця обліковувалось 3 067,38 грн стягнутих, але не розподілених коштів, які приватний виконавець після закінчення виконавчого провадження повернув позивачу.
З урахуванням визначеного, ОСОБА_1 просила суд стягнути на свою користь безпідставно отримані грошові кошти з ТОВ «Вердикт Капітал» у сумі 8 141,48 грн, з та з приватного виконавця Проценка Д. Ю. у розмірі 1 000,14 грн.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 травня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 8 141,48 грн, витрати зі сплати судового збору у сумі 956,14 грн та витрати, понесені на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
У червні 2023 року представник приватного виконавця Проценка Д. Ю. - адвокат Юсубов Е. С. подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, оскільки позовні вимоги до приватного виконавця Проценка Д.Ю. залишені без задоволення, просив стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця Проценка Д. Ю. витрати на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
Додатковим рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 червня 2023 року в задоволенні заяви адвоката Юсубова Е. С. про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року апеляційну скаргу приватного виконавця Проценка Д. Ю. задоволено частково. Додаткове рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 червня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким заяву приватного виконавця Проценка Д. Ю. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця Проценка Д. Ю. витрати на правову допомогу в розмірі 2 000,00 грн.
ОСОБА_1 , в особі свого представника - адвоката Тягунової Г. В. у листопаді 2023 року через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Запорізького апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року у вищевказаній справі, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі додаткове рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 червня 2023 року.
Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову в яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2023 року становить 2 684,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову у позовах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Таким чином, ціна позову у цій справі сумі 9 141,62 грн (8 141,48 грн + 1 000,14 грн) не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684,00 грн х 100 = 268 400,00 грн).
Посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню,касаційна скарга не містить.
Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, а обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не наведені, то відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 постанову Запорізького апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця Проценка Дмитра Юрійовича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про стягнення безпідставно отриманих коштів за виконавчим написом нотаріуса відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний О. В. Ступак