УХВАЛА
22 листопада 2023 року
м. Київ
cправа № 910/14817/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т. М. (головуючої), Бенедисюка І. М., Колос І. Б.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» (далі - ТОВ «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА», скаржник)
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2023
у справі №910/14817/22
за позовом Приватного підприємства «ВОЙНІКОВ І КО»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА»
про визнання недійсною односторонню відмову від договору та внесення змін до договору,
ВСТАНОВИВ:
До Верховного Суду від представника ТОВ «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» - Ізвєкова Віталія Володимировича 10.11.2023, через «Електронний суд», надійшла касаційна скарга, в якій, зокрема, просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2023 (текст підписано 06.11.2023) скасувати та направити справу №910/14817/22 на новий розгляд до апеляційного господарського суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2023 для розгляду касаційної скарги у справі №910/14817/22 визначено колегію суддів у складі: Малашенкова Т. М. - головуюча, Колос І. Б., Чумак Ю. Я.
До Верховного Суду від представника ТОВ «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» - Ізвєкова Віталія Володимировича 15.11.2023, через «Електронний суд», надійшла заява про зупинення виконання або зупинення дії судового рішення у якій просить зупинити виконання наказу Господарського суду міста Києва від 10.11.2023 у справі №910/14817/22 до закінчення провадження в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 20.11.2023 у справі №910/14817/22 заяву судді Чумака Ю. Я. про самовідвід у справі №910/14817/22 задоволено.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2023 для розгляду касаційної скарги у справі №910/14817/22 визначено колегію суддів у складі: Малашенкова Т. М. - головуюча, Бенедисюк І. М., Колос І. Б.
Перевіркою наявності/відсутності підстав для відкриття касаційного провадження, дотримання/недотримання вимог статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Суд виходить з того.
Відповідно до абзацу четвертого статті 8 ГПК України якщо цим Кодексом встановлено вимогу зазначення у змісті процесуального документа відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету, особа, яка подає до суду відповідний процесуальний документ в електронній формі через електронний кабінет, звільняється від обов'язку зазначення відповідних відомостей.
Як зазначено вище, касаційну скаргу подано через «Електронний суд», а отже, подавши скаргу у такий спосіб ТОВ «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» звільняється від обов'язку зазначення у касаційній скарзі відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету в силу приписів абзацу четвертого статті 8 ГПК України.
З огляду на викладене касаційна скарга ТОВ «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» подана із додержанням вимог пункту 2 частини другої статті 290 ГПК України.
Відповідно до частини четвертої статті 294 ГПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
У поданій касаційній скарзі ТОВ «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України вважає, що суди першої та апеляційної інстанції:
- неправильно застосували частину третю статті 202, статтю 214 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 26.02.2020 у справі №910/4391/19 та від 03.06.2021 у справі №914/2178/19;
- неправильно застосували частину першу статті 235, пункт 1 частини першої статті 236 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 01.07.2020 у справі № 914/2285/17, від 15.10.2019 у справі №905/2319/17;
- неправильно застосували статтю 617 ЦК України, статтю 218 ГК України та без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20 та статті 80 ГПК України без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 №910/17401/21.
Також скаржник з посиланням на пункт 4 частини першої статті 287 ГПК України, статтю 310 ГПК України зазначає, що Суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування та невірним застосуванням висновків Верховного Суду у подібних правовідносин, зокрема, щодо сертифікату торгово-промислової палати, правової природи односторонньої відмови від договору та оперативно-господарської санкції, не надали належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам та встановили обставини справи на підставі неналежних та недопустимих доказів, що у згоджується з пунктами 1, 4 частини третьої статті 310 ГПК України.
З огляду на викладене касаційна скарга ТОВ «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» подана із додержанням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, а саме пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України у взаємозв'язку з пунктами 1, 4 частини третьої статті 310 ГПК України та дотриманням вимог статті 290 ГПК України.
Отже, на момент відкриття касаційного провадження доводи касаційної скарги не є очевидно неприйнятними, а відтак подані матеріали достатні для касаційного розгляду на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
Касаційна скарга подана в межах строку на касаційне оскарження, ураховуючи дату складання повного тексту оскаржуваної постанови з цієї справи.
Разом з тим, Суд звертає увагу, що відповідно до статті 291 ГПК України особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Водночас скаржником до матеріалів касаційної скарги не додано доказів надсилання учасникам справи копії скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, що підтверджується переліком додатків до скарги.
При цьому Верховний Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, а саме рішення від 18 листопада 2010 року (пункти 37-38) у справі «Мушта проти України», де зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
Беручи до уваги обов'язок суду сприяти учасникам справи у реалізації їх процесуальних прав з дотриманням принципу розумності та пропорційності, з метою уникнення надмірного формалізму, із додержанням балансу між метою забезпечення належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на касаційне оскарження судового рішення, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для залишення без руху касаційної скарги та/або повернення касаційної скарги з цих підстав. Такий висновок зроблено із додержанням балансу між метою забезпечення належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на касаційне оскарження судового рішення.
Щодо заяви скаржника про зупинення виконання або зупинення дії судового рішення у якій просить винести ухвалу про зупинення виконання наказу Господарського суду міста Києва від 10.11.2023 у справі №910/14817/22 до закінчення провадження в суді касаційної інстанції, яке обґрунтовано тим, що представник відповідача 10.11.2023 через систему Електронний суд подав касаційну скаргу на оскаржувані рішення, оскільки внаслідок касаційного перегляду справи рішення суду першої та апеляційної інстанції може бути скасовано, а справа передана новий розгляд, за наслідком проведення якого у позові може бути відмовлено повністю, то у разі виконання цього наказу, відповідачеві доведеться вживати заходів для повороту виконання рішення. Такі дії вимагатимуть додаткового часу та ресурсів, та можуть призвести до неможливості повороту виконання з огляду на діяльність ПП «ВОЙНІКОВ і КО» на тимчасово окупованій території та претензій до цієї компанії та її бенефіціарів щодо їх можливої колабораційної діяльності (детальніше зазначалось у касаційній скарзі).
На підтвердження можливої колабораційної діяльності скаржник до касаційної скарги додав роздруковану з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 22.08.2023 у справі №760/19064/23 про обрання запобіжного заходу, роздруківку новини від 28.08.2023 за посиланням https://ports.ua/author/portnews - «СБУ викрила бізнесмена-колаборанта, який вивозив зерно через Бердянський порт», роздруківку новини від 25.08.2023 «СБУ викрила бізнесмена-колаборанта, який вивозив українське зерно з тимчасово окупованого Бердянська до рф».
З аналізу абзацу другого частини четвертої статті 294 та статті 332 ГПК України вбачається, що заява про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії має містити обґрунтування необхідності зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії.
Повноваження суду стосовно зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії унормовано положенням частини першої статті 332 ГПК України, відповідно до якого суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Однак необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.
Клопотання про зупинення виконання судових рішень або зупинення їх дії, має бути мотивованим, містити підстави для зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, підтверджені належними доказами. У клопотанні заявник повинен навести обґрунтування його вимог та довести, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судових рішень або зупинення їх дії у разі, якщо вони будуть скасовані.
Заява про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії повинна містити не лише посилання на правові норми, що надають суду можливість здійснити таку процесуальну дію, а й бути обґрунтованою посиланням на конкретні обставини (утруднення повторного розгляду справи, перешкоди у здійсненні повороту виконання, запобігання порушенню прав осіб, які брали/не брали участі у розгляді справи, але рішенням суду вирішено питання про їх права та обов'язки) та наявністю доказів в підтвердження таких обставин (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 28.10.2019 у справі №904/94/19).
Сумніви скаржника щодо дотримання судами попередніх інстанцій норм права під час постановлення оскаржених судових рішень покладені в основу касаційної скарги та за умов дотримання їх відповідності нормам ГПК України є підставою для перегляду цих рішень судом касаційної інстанції. Водночас вони (аргументи для касаційного оскарження) не обґрунтовують підстави для зупинення виконання оскаржених судових рішень або зупинення його дії та не можуть аргументовано свідчити про таку необхідність.
Сама по собі незгода учасника судового процесу із судовим рішенням не є достатньою підставою для зупинення його виконання або для зупинення його дії, оскільки правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права суд касаційної інстанції перевіряє, переглядаючи по суті у касаційному порядку судові рішення. За таких міркувань Суд відхиляє доводи заявника в цій частині.
Суд, вирішуючи питання про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, враховує необхідність у цьому, зокрема, у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, необхідності забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, а також осіб, які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов'язки тощо.
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що у разі зміни або скасування судового рішення після його виконання статтею 333 ГПК України унормовано вирішення питання про поворот виконання рішення, постанови.
Суд має право зупинити виконання судових рішень, зокрема, якщо кінцеве рішення невідворотне та його негайне виконання може завдати значної шкоди. При цьому сторона, проти якої ухвалено судове рішення у справі, має обґрунтувати свою заяву належним чином і навести обґрунтування його вимог та довести, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судових рішень або зупинення їх дії у разі, якщо вони будуть скасовані.
Разом з тим в ухвалі про зупинення виконання судового рішення суд не вправі обґрунтовувати своє рішення припущеннями, суд має навести підстави для такого зупинення.
Сам по собі факт видачі наказу не свідчить та не є безумовним і достатнім доказом, який засвідчує неможливість повороту виконання рішення у разі його скасування, а тому не є очевидною/безумовною підставою для зупинення судом касаційної інстанції виконання оскаржуваних рішень суду першої та апеляційної інстанцій, що набрали законної сили і є обов'язковими до виконання (стаття 1291 Конституції України, стаття 326 ГПК України).
Аналізуючи доводи скаржника, Суд виходить з того, що матеріали справи відсутні, а саме по собі твердження скаржника, що судові рішення прийнятті з порушенням не свідчать про автоматичну необхідність їх зупинення. Право на оскарження само по собі не є причиною зупинення виконання судового рішення. Подаючи заяву ТОВ «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» не надало будь-яких доказів з яких можна дійти висновку щонайменше, що розпочалося провадження з виконання судового рішення. Роздруківки надані скаржником щодо підтвердження можливої колабораційної діяльності ПП «ВОЙНІКОВ і КО» на даній стадії та з огляду на статтю 62 Конституції України, за яким приписами якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, не можуть бути доказами щодо неможливості виконання повороту судового рішення у разі можливого скасування судового рішення саме юридичною особою, яка є позивачем у справі, а не фізичною особою. Наказ сам по собі також не надає підстав вважати, що розпочалась процедура стягнення.
Слід зауважити, що за змістом статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Відповідно до частини першої статті 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.
Крім того, Касаційний господарський суд враховує те, що необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (§ 43).
Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції»).
Суд враховує, що у клопотанні скаржника про зупинення дії оскаржуваних судових рішень не наведені аргументовані та обґрунтовані доводи, що дають підстави для висновку про необхідність зупинення їх дії, а наведені мають декларативний характер, а тому твердження оцінюються як припущення, адже відсутні буд-які докази на підтвердження факту необхідності зупинення виконання наказу Господарського суду міста Києва від 10.11.2023 у справі №910/14817/22 до закінчення провадження в суді касаційної інстанції як і факту провадження дій щодо виконання.
Враховуючи викладене, зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії в силу статті 332 ГПК України є правом, а не обов'язком суду, та беручи до уваги, що однією із засад (принципів) господарського судочинства є обов'язковість судового рішення й з огляду на відсутність у суду касаційної інстанції належно обґрунтованих і підтверджених підстав для висновку про необхідність зупинення дії оскаржуваних судових рішень до закінчення касаційного перегляду, в задоволенні клопотання скаржника слід відмовити.
Верховний Суд звертає увагу, що з 04 листопада 2023 року набрав чинності Закон України від 19.10.2023 №3424-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення обов'язків учасників судової справи». Зокрема, приписами частини шостої статті 6 ГПК України (у редакції Закону, з урахуванням змін) унормовано, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Ураховуючи доводи касаційної скарги, які не є очевидно неприйнятними, письмову форму матеріалів справи №910/14817/22, з огляду на технічний стан функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи на момент прийняття ухвали, Суд доходить висновку про необхідність витребування матеріалів справи.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 294 ГПК України, Верховний Суд,
УХВАЛИВ:
1. Відкрити касаційне провадження у справі №910/14817/22 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2023 у справі №910/14817/22.
2. Призначити розгляд касаційної скарги у засіданні Верховного Суду Касаційного господарського суду на 14 грудня 2023 року о 14:00 у приміщенні суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, кімн. №302.
3. Учасники справи мають право подати відзиви на касаційну скаргу до 08 грудня 2023 року до Верховного Суду Касаційного господарського суду шляхом надсилання/подання процесуальних документів через Електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремих підсистем (модулів), що забезпечує обмін документами. Реєстрація електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) не позбавляє права на подання документів у паперовій формі. Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.
4. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» у задоволенні заяви про зупинення виконання наказу Господарського суду міста Києва від 10.11.2023 у справі №910/14817/22 до закінчення провадження в суді касаційної інстанції.
5. Товариству з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» слід надати суду докази надсилання учаснику справи копії касаційної скарги у справі №910/14817/22 з доданими до неї документами, які у нього відсутні до 29.11.2023 (за адресою: 01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, або через «Електронний суд»).
6. Довести до відома учасників справи, що їхня явка в судове засідання є необов'язковою. З урахуванням воєнного стану сторони можуть подати до Верховного Суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.
7. Верховний Суд звертає увагу, що ураховуючи введення в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 №3200-IX, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.
8. Витребувати матеріали справи №910/14817/22 Господарського суду міста Києва за позовом Приватного підприємства «ВОЙНІКОВ І КО» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» про визнання недійсною односторонню відмову від договору та внесення змін до договору.
9. Копію ухвали надіслати до Господарського суду міста Києва та Північного апеляційного господарського суду для виконання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Колос