ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.11.2023 Справа № 914/2331/23
За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , смт. Демидівка Рівненської області,
до відповідача: Приватного підприємства “Галичина Агроресурси”, м. Глиняни,
про стягнення 143 262, 70 грн.
Суддя Манюк П.Т.
За участю секретаря Лазаренко С.В.
Представники сторін:
від позивача: Мисько Сергій Анатолійович, Новосад Володимир Олександрович - представник
від відповідача: Пахут Юрій Сергійович - представник
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся в Господарський суд Львівської області з позовом до Приватного підприємства “Галичина Агроресурси” про стягнення 143 262, 70 грн за договором від 08.07.2022 № 08/07/22/МСА.
Ухвалою суду 04.08.2023 залишено позовну заяву без руху, з огляду на відсутність доказів надсилання відповідачу позовної заяви та доданих до неї документів та надано позивачу строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення без руху на усунення недоліків.
Ухвалою суду від 23.08.2023 відкрито провадження у справі № 914/2331/23 за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки 22.08.2023 на адресу суду надійшла заява позивача про усунення недоліків, а саме надано оригінал доказів надсилання відповідачу позовної заяви та доданих до неї документів. Судове засідання призначено на 18.09.2023.
Ухвалою суду від 18.09.2023 розгляд справи відкладено у зв'язку з неявкою представників учасників справи в судове засідання та клопотання представника відповідача про його вступ у справу та про відкладення розгляду справи. Судове засідання відкладено на 09.10.2023.
Ухвалами від 09.10.2023 та від 30.10.2023 розгляд справи було відкладено з підстав наведених у відповідних ухвалах суду.
В судове засідання, яке відбулося 16.11.2023, позивач та його представник з'явилися, позовні вимоги підтримали, просили їх задоволити з підстав викладених у позовній заяві та у відповіді на відзив.
В судове засідання, 16.11.2023, представник відповідача з'явився, позовні вимоги заперечив, просив відмовити у їх задоволенні з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та усних поясненнях.
Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 16.11.2023 розглянуто справу по суті та оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення у справі.
Позиція позивача.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі позивач, перевізник) звернувся в Господарський суд Львівської області з позовом до Приватного підприємства “Галичина Агроресурси” (надалі відповідач, замовник) про стягнення 143 262, 70 грн за договором від 08.07.2022 № 08/07/22/МСА.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 08 липня 2022 року між сторонами у справі був укладений договір № 08/07/22/МСА про надання послуг з перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученні.
Відповідно до п. 4.1. договору, розмір плати за перевезення встановлюється в актах виконаних робіт до даного договору на перевезення, що є невід'ємною частиною цього договору. Загальна вартість цього договору визначається вартістю наданих перевізником послуг і оплачених замовником послуг протягом строку його дії (п. 4.7 договору).
На виконання взятих за договором зобов'язань, позивачем, з 17.07.2022 по 22.09.2022, було надано відповідачу послуги з перевезення вантажів на загальну суму 1 083 600,00 грн, що підтверджується актами надання послуг, які на виконання та в порядку передбаченому договором були надіслані в адресу відповідача.
У свою чергу відповідачем, з 20.07.2022 по 13.04.2023, було проведено лише часткову оплату на загальну суму 944 510, 00 грн, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 139 090, 00 грн.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом. Крім стягнення основного боргу, позивач просить стягнути з відповідачів на свою користь штраф в розмірі 4 172, 20 грн.
Позиція відповідача.
Заперечуючи позовні вимоги представник відповідача посилається на те, що у відповідності до п. 4.10 договору підставою для здійснення оплати є наступні документи: рахунок-фактура, товаро-транспортна накладна, CMR. Всупереч вказаним положенням договору, позивачем не були надіслані товаро-транспортна накладна та CMR, тому відповідач вважав, що право на оплату у нього не виникло.
Крім цього, оскільки між сторонами у справі виникли цивільні зобов'язання з перевезення вантажу, тому до даних правовідносин застосовується скорочена позовна давність, визначена ч. 1 ст. 315 Господарського кодексу України. Звернувшись до суду з даною позовною заявою у липні 2023 року позивач пропустив строк позовної давності, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги слід задовільнити виходячи із таких мотивів.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно положень статей 901 та 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 908 Цивільного кодексу України визначено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до приписів статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
Відповідно до приписів статті 307 Господарського кодексу України, договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
За перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата (ч.1 ст.916 Цивільного кодексу України).
Як встановлено судом, 08 липня 2022 року між сторонами у справі був укладений договір № 08/07/22/МСА про надання послуг з перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученні.
Відповідно до п. п. 1.1.-1.3 договору, на умовах і в порядку, передбаченими даним договором, перевізник зобов'язується за плату замовника виконувати перевезення вантажів автомобільним вантажним транспортом на території України та за її межами, а замовник зобов'язується приймати належним чином надані послуги та здійснювали їх оплату. Перевезення вантажів за цим договором здійснюються у відповідності з Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, та міжнародне перевезення вантажів. При міжнародних автомобільних перевезеннях використовується міжнародна товарно-транспортна накладна CMR, а при автомобільних перевезеннях територією України використовується товарно-транспортна накладна.
Пунктом 3.2.2 договору встановлено, що перевізник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати оплату за надані послуги протягом 3-х банківський днів.
Відповідно до п. 4.1. договору, розмір плати за перевезення встановлюється в актах виконаних робіт до даного договору на перевезення, що є невід'ємною частиною цього договору. Загальна вартість цього договору визначається вартістю наданих перевізником послуг і оплачених замовником послуг протягом строку його дії (п. 4.7 договору).
На виконання взятих за договором зобов'язань, позивачем, за період з 17.07.2022 по 22.09.2022, було надано відповідачу послуги з перевезення вантажів на загальну суму 1 083 600,00 грн, що підтверджується актами надання послуг, підписаними без зауважень уповноваженими представниками сторін, копії яких містяться в матеріалах справи.
Заперечуючи позовні вимоги відповідач зазначає, що всупереч п. 4.10 договору позивачем не були надіслані відповідачу товаро-транспортна накладна та CMR, тому він вважав, що право на оплату у нього не виникало.
У відповіді на відзив на позовну заяву позивач зазначив, що тільки після отримання оригіналів транспортних накладних (СМR) і на підставі вказаних у цих відомостей відповідачем було підписано акти наданих послуг. Доказів на спростування вказаних обставин представником відповідача не надано.
У свою чергу відповідачем, за період з 20.07.2022 по 13.04.2023, було проведено лише часткову оплату на загальну суму 944 510, 00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи. Таким чином, у відповідача виникла заборгованість в розмірі 139 090, 00 грн.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Доказів виконання зобов'язання щодо здійснення оплати наданих послуг з перевезення вантажу на суму 139 090, 00 грн, відповідач на момент розгляду даної справи не надав.
Щодо заяви відповідача про застосування скороченої позовної давності в шість місяців згідно ч. 5 ст. 315 ГК України, то відмовляючи в її задоволені суд виходив з наступного.
Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (ст. 925 цього Кодексу).
Відповідно до ч. 3 ст. 925 ЦК України, до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).
Згідно ч. 5. ст. 315 ГК України для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.
01 серпня 2006 року Верховною Радою України прийнято Закон України “Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу” від 19.05.1956, якою врегульовані правовідносини, що випливають з договору міжнародного перевезення вантажу.
З урахуванням ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України “Про міжнародні договори України” та ст. 3 ГПК України, положення зазначеної Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів мають пріоритет над правилами, передбаченими законодавством України.
Згідно з п.1 ст.1 вказаної Конвенції, ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Конвенції, термін позовної давності для вимог, що випливають з перевезення, на яке поширюється ця Конвенція, встановлюється в один рік. Однак, у випадку навмисного правопорушення або такого неналежного виконання обов'язків, яке згідно законодавства, що застосовується судом або арбітражем, який розглядає справу, прирівнюється до навмисного правопорушення, термін позовної давності встановлюється в три роки. Відлік терміну позовної давності починається: а) у випадку часткової втрати чи пошкодження вантажу, або прострочення в доставці - з дня доставки; б) у випадку втрати всього вантажу - з тридцятого дня по закінченню узгодженого терміну доставки, або, за відсутності такого терміну, - з шістдесятого дня після прийняття вантажу перевізником для перевезення; с) у всіх інших випадках - по закінченню тримісячного терміну з дня укладання договору перевезення.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ст. 218 ГК України).
Згідно приписів ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Таким чином саме особа, яка порушила зобов'язання має довести відсутність своєї вини у вказаному порушенні в силу вимог вищевказаних норм законодавства.
Відповідач уклавши вищезгаданий договір про надання послуг з перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученні та отримавши від позивача послуги міжнародного перевезення вантажу та відповідні міжнародні транспортні накладні (СМR), будь яких заходів для погашення повної суми заборгованості не вжив.
Позивачем надавалися відповідачу послуги перевезення вантажів з 17 липня 2022 року по 22 вересня 2022 року. Позовна заява подана позивачем до Господарського суду Львівської області і зареєстрована судом 31 липня 2023 року.
Крім цього, відповідно до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Відповідач, визнаючи наявність у нього заборгованості за договором, відповідно до платіжного доручення від 13 квітня 2023 року № 427 провів оплату в розмірі 54 000,00 грн. Таким чином, відповідач вчинив дію, яка свідчить про визнання ним боргу перед позивачем, а відтак відбулося перевивання перебігу позовної давності визначеної ч. 5 ст. 315 ГК України.
Таким чином, позивач звернувся до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів у межах позовної давності, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосовування наслідків спливу позовної давності, встановлені ст. 267 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Стаття 79 ГПК України визначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем, всупереч вимогам статей 13, 74 ГПК України, належними засобами доказування не спростовано обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 139 090, 00 грн є обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню.
Крім цього, позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф в розмірі 4 172, 70 грн, та щодо вказаної позовної вимоги суд зазначає наступне.
Пунктом 5.1. договору передбачено, що за порушення умов цього договору винна сторона несе відповідальність, передбачену цим договором, а також чинним законодавством України.
Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання є штрафними санкціями.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Умовами договору передбачено зобов'язання замовника за несвоєчасну оплату за належно надані послуги сплатити перевізнику штраф у розмірі 3 % від суми на яку було надано послугу (п.п. 3.3.5, п. 3.1. договору).
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу, суд вважає, що вказане нарахування проведено вірно, відтак позовні вимоги в цій частині є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача повністю.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства “Галичина Агроресурси” (80720, м. Глиняни Львівського району Львівської області, вул. Львівська, 85, код ЄДРПОУ 44119007) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (35200, смт. Демидівка Дубенського району Рівненської області, ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) суму в розмірі 145 946, 70 грн, з яких:
- 139 090, 00 грн - заборгованості;
- 4 172, 70 грн - штрафу;
- 2 684, 00 грн - судового збору.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 21 листопада 2023 року.
Суддя Манюк П.Т.