ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
21.11.2023Справа № 910/12071/23
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" (м. Дніпро)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Листпак" (м. Київ)
про стягнення 91 480,12 грн,
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Представники сторін: не викликались
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Омега" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Листпак" про стягнення 91.480,12 грн гарантійного платежу за договором оренди обладнання № 28/12/22-2 від 28.12.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2023 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, заяв і клопотань.
08.09.2023 відповідачем подано відзив на позовну заяву, яким він заперечує проти позову з підстав його необґрунтованості.
20.09.2023 позивач подав відповідь на відзив, у якій виклав аргументи на спростування доводів відповідача.
02.10.2023 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив.
З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням воєнного стану на території України), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв'язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
28.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Омега" (Орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Листпак" (Орендодавець) було укладено договір №28/12/22-2 (далі - Договір), за умовами якого відповідач зобов'язався передати, а позивач - прийняти в тимчасове користування дизельний генератор GENSET, б/в модель MG70 S-P, 66 KVA V400/230/50HZ , потужність 52.8 kW (Обладнання), у строк та на умовах, встановлених цим Договором для використання його у своїй господарській діяльності за адресою: м. Київ, Оболонський проспект, 20А.
28.12.2022 сторони підписали акт приймання - передачі об'єкта оренди, згідно якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв для використання у своїй господарській діяльності за адресою: м. Київ, Оболонський проспект, 20А, а саме: дизельний генератор GENSET, б/в модель MG70 S-P, 66 KVA V400/230/50HZ , потужність 52.8 kW.
Відповідно до пункту 2.1 Договору сторони погодили наступний порядок розрахунків:
- за добу користування Обладнанням Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату в розмірі 4 695,996 грн з ПДВ;
- впродовж 15 (п'ятнадцяти) днів після дати підписання цього Договору, після умов договору Орендар зобов'язується впродовж 15 днів після дати підписання цього Договору, після моменту поставки обладнання, Орендар сплачує Орендодавцю:
- суму Гарантійного платежу в розмірі 10% від вартості Обладнання, зазначеної в п. 1.1 цього Договору;
- суму передплати за 31 день оренди Обладнання в розмірі 145 575,88 грн з ПДВ;
- оплату транспортних послуг з доставки Обладнання - 20 000,00 грн з ПДВ;
- оплата за кожен наступний 31 календарний день оренди Обладнання підлягає сплаті мінімум за 4 дні до початку цього терміну на підставі виставленого рахунку Орендодавцем.
28.12.2022 відповідач виставив позивачу рахунок на оплату № 595 на суму 117 405,00 грн.
31.01.2023 позивач сплатив гарантійний платіж у розмірі 117 405,00 грн платіжним дорученням №34885589 від 31.01.2023.
30.03.2023 сторони підписали акт приймання-передачі об'єкта оренди від Орендодавця Орендарю, в якому зазначено що обладнання передається в належному стані, придатне для використання за призначенням, ушкоджень та недоліків не має.
Листом №60 від 04.04.2023 позивач просив відповідача заборгованість за договором №28/12/22-1 у розмірі 25 924,88 грн закрити за рахунок гарантійного платежу за даним Договором (№28/12/22-2), а решта гарантійного платежу за цим Договором у розмірі 91 480,12 грн.
Пунктом 2.1.5 Договору передбачено, що сторони узгодили наступний порядок використання Гарантійного платежу, зокрема гарантійний платіж буде повернуто Орендарю в день повернення Обладнання Орендодавцю за актом приймання-передачі та за умови належного виконання Орендарем зобов'язань, встановлених даним Договором та за відсутності у Орендодавця будь-яких претензій до Орендаря.
11.05.2023 позивач направив відповідачу вимогу вих. №71 від 03.05.2023 про повернення коштів, проте, залишок гарантійного платежу у розмірі 91 480,12 грн відповідачем повернуто позивачу не було, що і зумовило його звернення до суду з цим позовом.
Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що він повернув відповідачу кошти відповідно до листа №60 від 04.04.2023 в загальному розмірі 41 480,12 грн платіжними інструкціями №1533 від 14.06.2023 та №1455 від 06.06.2023, а решта гарантійного платежу не підлягає поверненню позивачу у зв'язку з порушенням ним строків сплати орендних платежів.
З цього приводу позивач вказує про відсутність прострочення сплати орендних платежів за Договором, оскільки такі платежі були здійснені після отримання від відповідача рахунків на оплату.
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Тобто, згідно із положеннями чинного законодавства України, правовою підставою користування певним майном є відповідний договір оренди.
За своє правовою природою даний Договір є договором оренди.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом (ч. 6 ст. 289 ГК України).
Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Судом встановлено, що позивач отримав обладнання в оренду 28.12.2022, відповідно до акту приймання - передачі об'єкта оренди від цієї ж дати.
31.01.2023 позивач сплатив гарантійний платіж у розмірі 117 405,00 грн платіжним дорученням №34885589 від 31.01.2023.
30.03.2023 сторони підписали акт приймання-передачі обладнання з оренди.
У листі №60 від 04.04.2023 позивач просив за рахунок гарантійного платежу за даним Договором (№28/12/22-2) погасити заборгованість за іншою угодою в сумі 25 924,88 грн, а решту гарантійного платежу в розмірі 91 480,12 грн повернути позивачу.
Доказів наявності заперечень відповідача проти зарахування 25 924,88 грн в погашення заборгованості позивача за іншим договором (№28/12/22-1) суду не надано.
Пунктом 2.1.5 Договору сторони узгодили наступний порядок використання Гарантійного платежу:
У разі безпідставної відмови Орендаря від прийому Обладнання в оренду сплачена ним згідно п. 2.1.2 цього Договору сума Гарантійного платежу не повертається.
Гарантійний платіж буде утримуватись Орендодавцем протягом дії цього Договору як забезпечення сплати Орендарем штрафних санкцій та компенсації збитків за цим Договором , в тому числі відшкодування витрат Орендодавця на ремонт Обладнання, у випадках передбачених цим договором. Проценти по Гарантійному платежу не нараховуються.
Гарантійний платіж буде повернуто Орендарю в день повернення Обладнання Орендодавцю за актом приймання-передачі та за умови належного виконання Орендарем зобов'язань, встановлених даним Договором та за відсутності у Орендодавця будь-яких претензій до Орендаря.
Орендодавець має право за власним рішенням в односторонньому порядку покрити прострочену заборгованість Орендаря по штрафним санкціям, пеням, компенсації збитків за цим Договором, направивши Орендарю письмове повідомлення про проведення відрахування коштів із суми Гарантійного платежу.
З акту приймання-передачі від 30.03.2023 вбачається відсутність у відповідача будь-яких зауважень з приводу стану обладнання під час його прийняття з орендного користування позивача.
Пунктом 2.1.5 Договору сторони встановили, зокрема, що гарантійний платіж утримується Орендодавцем протягом дії цього Договору як забезпечення сплати Орендарем штрафних санкцій та компенсації збитків за цим Договором, в тому числі відшкодування витрат Орендодавця на ремонт Обладнання, у випадках передбачених цим договором.
Орендодавець має право за власним рішенням в односторонньому порядку покрити прострочену заборгованість Орендаря по штрафним санкціям, пеням, компенсації збитків за цим Договором, направивши Орендарю письмове повідомлення про проведення відрахування коштів із суми Гарантійного платежу.
Судом встановлено відсутність у матеріалах справи жодного доказу нарахування Орендарю штрафних санкцій, пені, понесення Орендодавцем збитків, що мають бути відшкодовані позивачем або утримані з Гарантійного платежу, як і направлення останньому відповідного письмового повідомлення про проведення відрахування коштів із суми Гарантійного платежу, як це передбачено п. 2.1.5. Договору.
За таких обставин, у відповідача відсутні підстави для утримання Гарантійного платежу та неповернення його позивачу.
При цьому в разі наявності будь-яких претензій до позивача за Договором, відповідач не позбавлений можливості їх пред'явити в установленому законом порядку.
Суд не приймає надані відповідачем платіжні інструкції №1533 від 14.06.2023 та №1455 від 06.06.2023 на загальну суму 41 480,12 грн як докази часткового повернення позивачу суми гарантійного платежу, оскільки в призначенні платежу цих платіжних інструкцій вказано, що оплата здійснюється на підставі листа №60, проте у цьому листі позивач просив повернути гарантійні платежі по двох правочинах - за даним Договором (№28/12/22-2) у розмірі 91 480,12 грн та за договором №28/12/22-3 від 28.12.2022 в розмірі 117 405,00 грн.
Оскільки відповідач самостійно в призначенні платежу не вказав, за яким саме договором він сплачує кошти, позивач не позбавлений можливості зарахувати отримані платежу в погашення заборгованості по іншому договору.
Інші доводи і твердження сторін судом до уваги не прийнято як такі, що не спростовують висновків суду та не можуть вплинути на результат вирішення даного спору.
Питання своєчасності сплати орендних платежів відповідно до п. 2.1.4 Договору та виставлення рахунків на їх оплату не підлягає вирішенню в даному судовому провадженні, так як предметом спору в даній справі не являються будь-які вимоги Орендодавця до Орендаря з приводу своєчасності проведених розрахунків за Договором.
Згідно з частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги обґрунтовані, доведені та відповідачем у встановленому законом порядку не спростовані, а відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Листпак" (04114, м. Київ, вул. Радомишльська, 44; ідентифікаційний код 41606806) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" (49041, м. Дніпро, вул. Панікахи, 15; ідентифікаційний код 30982361) 91 480 (дев'яносто одну тисячу чотириста вісімдесят) грн 12 коп. заборгованості та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 грн судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Суддя Т.М. Ващенко