ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
19.10.2023Справа № 910/9308/23
Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., за участю секретаря судового засідання Мазура В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження
справу №910/9308/23
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
до Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру"
про стягнення 1 221 487,14 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: Качкурова С.В.;
від відповідача: Ніколаєнко Н.О.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру" про стягнення 1 221 487,14 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді/парі) № 1541389, внаслідок чого за період з листопада 2021 року по березень 2023 року виникла заборгованість у загальній сумі 783 636,54 грн, за прострочення сплати якої нараховані пеня в сумі 128 248,31 грн, інфляційні втрати в сумі 272 489,40 грн та 3% річних у сумі 37 112,89 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2023 позовну заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" залишено без руху та надано строк на усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2023 відкрито провадження у справі №910/9308/23, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.08.2023 року.
08.08.2023 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечує, оскільки у листопаді 2021 теплова енергія за договором не поставлялась, а за грудень 2021 відсутня заборгованість перед позивачем. Заборгованість за договором від 13.01.2022 становить 144951,08 грн., а тому вказана сума заборгованості визнана відповідачем. Крім того, позивачем застосовано коефіцієнти перерахунку за використання теплової енергії у зв'язку зі зміною ціни природного газу відповідно до постанови КМУ від 10.11.2021 №1209 «Деякі питання нарахування (визначення) плати за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води у зв'язку із зміною ціни природного газу», проте умови договорів не передбачають визначення розміру нарахувань на підставі вказаної постанови.
08.08.2023 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
У судовому засіданні 10.08.2023 суд оголосив про відкладення підготовчого засідання на 14.09.2023.
24.08.2023 на адресу суду від відповідача надійшли заперечення.
У судовому засіданні 14.09.2023 без виходу до нарадчої кімнати суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 19.10.2023.
В судовому засіданні 19.10.2023 представник позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
УСТАНОВИВ:
14.11.2018 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (Енергопостачальна організація) та Державним підприємством "Центр державного земельного кадастру" (Абонент) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №1541389, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим Договором.
Згідно з п.2.1 договору, при виконанні умов цього Договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, Сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими у встановленому порядку, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж (далі Правил), нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.
Енергопостачальна організація» зобов?язується постачати теплову енергію у гарячій воді на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком №1 до цього Договору. (п.2.2.1 договору)
Відповідно до п.п. 2.3.1, 2.3.2 договору Абонент зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку №1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії. Виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку № 4 до Договору.
Цей Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до моменту його розірвання за письмовою згодою сторін, рішенням суду або в іншому випадку, визначеному чинним законодавствам. (п.8.1 договору)
Керуючись ст. 631 Цивільного кодексу України сторони домовились, що дія цього договору поширюється на взаємовідносини, які фактично виникли між сторонами з 01.05.2018 р. (п.8.2 договору).
Додатком №1 до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №1541389 від 14.11.2018 Сторони узгодили обсяги постачання теплової енергії.
Згідно з п. 1 Додатку №3 до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №1541389 від 14.11.2018 розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими відповідним органом у встановленому законодавством порядку, для КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (без урахування ПДВ): 1553,86 грн./Гкал.
Відповідно до п.2 додатку №4 до договору Абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує Енергопостачальній організації вартість заявленої у Договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює Договір про заставу майна, згідно Закону України "Про заставу", як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії.
У п.3 додатку № 4 до договору визначено, що в разі, якщо Абонент розраховується за показниками приладів обліку: при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, ця кількість перевищення самостійно сплачується Абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця.
Згідно з пунктом 5 додатку № 4 до договору Абонент щомісяця з 12 по 15 числа отримує в Центр обслуговування клієнтів за адресою вул. Повітрофлотський, 58 облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки Абонент повертає в ЦОК), акт виконаних робіт.
Пунктом 7 додатку №4 до договору передбачено, що "Абоненту" на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) "Енергопостачальною організацією" нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.
Додатком №8 до Договору Сторони узгодили дані по об'єкту Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру": вул. Народного ополчення, 3, (Святослава Хороброго) площею 4766,8 кв.м., №особового рахунку 1541389.
Крім того, 13.01.2022 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (учасник) та Державним підприємством "Центр державного земельного кадастру" (замовник) було укладено договір про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді) №1541389, відповідно до умов якого Учасник зобов'язується поставити Замовнику товар, зазначений в п. 1.2. Договору, а Замовник - прийняти і оплатити товар, в порядку і строки згідно з цим Договором. Найменування товару - ДК 021:2015 09320000-8 пара, гаряча вода та пов'язана продукція (теплова енергія у гарячій воді) (код згідно класифікатора; назва предмету закупівлі; теплова енергія) (далі Товар). Товар за цим Договором постачається Замовнику за допомогою технічних засобів передачі та розподілу гарячої води та пари. Одиницею виміру теплової енергії є 1 Гкал.
Теплова енергія поставляється Замовнику у кількості 329_Гкал, згідно з Додатком 1 до цього договору. (п.1.2 договору)
Згідно з пунктом 3.1 договору ціна цього Договору становить 711 377,51 грн. без ПІДВ (Сімсот одинадцять тисяч триста / сімдесят сім гривень 51 коп.), крім того ПДВ сумою 142 275,50 грн., разом 853 653,01 грн., в.т.ч..: загальний фонд 554 874, 46 грн. (з ПДВ); За рахунок власних коштів підприємства) 298 778, 55 грн. ( з ПДВ); та складається із суми очікуваної вартості обсягів місячних поставок теплової енергії протягом вказаного у п. 10.1 строку дії Договору.
У разі зміни тарифів на теплову енергію Сторони здійснюють розрахунки за новими тарифами з дня їх введення в дію та відповідно до умов Договору. (п.3.6 договору)
У п.4.2 договору визначено, що розрахунки проводяться щомісяця в термін до 01 числа звітного періоду у розмірі згідно з Додатком №1 до договору.
Згідно з пунктом 4.3 договору до рахунка на оплату товарної продукції Учасником додаються: облікові картки за звітний період, акти приймання - передавання товарної продукції за звітний період та акти звіряння розрахунків на звітну дату.
Строк (термін) поставки товарів до 31.12.2022. (п.5.1 договору)
Пунктом 7.3 договору передбачено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти Замовник сплачує Учаснику штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення терміну виконання зобов'язань.
Цей Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами і діє до 31.12.2022 року, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення. Відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України умови цього Договору застосовуються до відносин, що виникли між Сторонами до моменту укладення цього Договору з 01.01.2022 року. (п.п.10.1, 10.2 договору)
Додатком №1 до договору про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді) №1541389 від 13.01.2022 Сторони узгодили обсяги постачання теплової енергії, зокрема, орієнтовно на рік 329,00 Гкал.
Згідно з п. 1 додатку №3 до договору розрахунки з замовником за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 13.10.2021 №2145 за кожну відпущену Гкал без урахування ПДВ: для опалення 2162,24 грн./Гкал.
Відповідно до п.2 додатку №4 до договору замовник до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує учаснику вартість заявленої у Договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює Договір про заставу майна, згідно Закону України "Про заставу", як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії.
У п.3 додатку № 4 до договору визначено, що в разі, якщо замовник розраховується за показниками приладів обліку: при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, ця кількість перевищення самостійно сплачується Абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця.
Згідно з пунктом 5 додатку № 4 до договору замовник щомісяця з 12 по 15 числа отримує в Центр обслуговування клієнтів за адресою вул. Повітрофлотський, 58 облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки Абонент повертає в ЦОК), акт виконаних робіт.
Пунктом 7 додатку №4 до договору передбачено, що замовнику на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) учасником нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання по оплаті за послуги з постачання теплової енергії, внаслідок чого утворилась заборгованість за період з 01.11.2021 по 31.03.2023 в розмірі 783 636 грн. 54 коп. (з урахуванням здійснення перерахунку зміни розміру нарахувань за теплову енергію). Крім того, враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору, позивач просить суд стягнути з Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" 3% річних у розмірі 37112 грн. 89 коп., інфляційні у розмірі 272489 грн. 40 коп., пеню у розмірі 128248 грн. 31 коп.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначає що у листопаді 2021 теплова енергія за договором не поставлялась, а за грудень 2021 відсутня заборгованість перед позивачем. Заборгованість за договором від 13.01.2022 становить 144951,08 грн., а тому вказана сума заборгованості визнана відповідачем. Крім того, позивачем застосовано коефіцієнти перерахунку за використання теплової енергії у зв'язку зі зміною ціни природного газу відповідно до постанови КМУ від 10.11.2021 №1209 «Деякі питання нарахування (визначення) плати за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води у зв'язку із зміною ціни природного газу», проте умови договорів не передбачають визначення розміру нарахувань на підставі вказаної постанови.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №1541389 від 14.11.2018 та договору про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді) №1541389 від 13.01.2022 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
За приписами ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.
Частинами 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулювання відносин, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання, визначені Законом України "Про теплопостачання".
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про теплопостачання" він регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу;
- постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору;
- споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору;
- теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії;
- місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.
Згідно зі ст. 4 Закону України "Про теплопостачання" проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об'єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами відносин у сфері теплопостачання.
Пунктами 4, 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.07 № 1198 (далі - Правила) Правила визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії (п. 1 Правил).
Пунктом 3 Правил передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
Умовами п. п. 4, 14 Правил користування тепловою енергією визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Споживач зобов'язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" серед основних обов'язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Закон України "Про житлово-комунальні послуги" визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Статтею 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту надання послуг за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №1541389 від 14.11.2018 та договором про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді) №1541389 від 13.01.2022 з постачання теплової енергії до нежитлових приміщень за адресою: м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 3 за період листопад 2021 - березень 2023 позивачем надано акт №01674 про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи від 01.12.2021, корінець наряду №979 від 20.03.2022 на відключення вказаного будинку, корінець наряду №1766 від 22.11.2021 про включення, які підписані уповноваженими представниками енергопостачальної організації та споживача, відомості обліку параметрів теплоспоживання, облікові картки, акти приймання- передачі товарної продукції, рахунки - фактури за особовим рахунком № НОМЕР_1 .
Судом враховано, що акти приймання-передавання товарної продукції, наявні в матеріалах справи з боку відповідача не підписані, проте пунктом 5 додатку №4 до договорів визначено, що обов'язок отримати облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період, акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду, акт виконаних робіт покладений на відповідача (споживача).
Згідно з пунктами 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Відповідно до пункту 40 Правил користування тепловою енергією облік обсягу споживання теплової енергії (затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.07 № 1198) споживач теплової енергії зобов'язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Проте, суд зазначає, що відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження відключення від теплопостачання нежитлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 3, а тому Відповідач за умови споживання теплової енергії, має відшкодувати її вартість.
Відповідно до п. 4 розділу IV Правил підготовки теплових господарств до опалювального періоду, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства житлово-комунального господарства України № 620/378 від 10.12.2008 (далі - Правила № 620/278) перед початком опалювального періоду суб'єкти відносин у сфері теплопостачання проводять перевірку готовності систем опалення та системи теплопостачання у цілому шляхом виконання пробного пуску з метою визначення їх готовності до роботи.
Відповідно до п. 5 розділу IV зазначених Правил до 1 жовтня поточного року повинні бути закінчені всі планові роботи на устаткуванні ДТ, ТМ, ТП, системах опалення, вентиляції та гарячого водопостачання та усунуті всі порушення і дефекти, виявлені в період підготовки до опалювального періоду.
Згідно з п. 1.3 розділу Х Правил № 620/378 перевірка готовності до роботи теплових господарств в опалювальний період повинна бути закінчена у термін не пізніше 15 вересня поточного року.
Згідно з п. 2.1 розділу Х Правил № 620/378 для оцінки готовності теплових господарств споживачів власниками теплових господарств або уповноваженими ними органами до 1 вересня поточного року створюються комісії з перевірки готовності теплових господарств до роботи в опалювальний період. Очолювати ці комісії повинні керівники або їх заступники.
Відповідно до п. 2.4 розділу Х Правил № 620/378 перевірка готовності до роботи в опалювальний період теплових господарств споживачів повинна бути закінчена у термін не пізніше 25 вересня поточного року.
Рішення про готовність теплових господарств споживачів до роботи в опалювальний період приймається комісіями, створеними згідно з пунктами 2.2, 2.3 цього розділу Правил, на підставі акта стану готовності до роботи в опалювальний період, форма якого наведена у додатку 1, висновку про готовність до роботи в опалювальний період, форма якого наведена у додатку 2, наданого відповідною державною інспекцією.. (п.2.6 розділу Х Правил № 620/378)
За умови виконання вимог щодо готовності теплових господарств споживачів до роботи в опалювальний період, передбачених у Правилах, в повному обсязі комісіями в термін до 25 вересня поточного року видається акт готовності до роботи в опалювальний період, форма якого наведена у додатку 3. Копії актів готовності надсилаються до уповноважених органів, а також до організації, яка здійснює постачання теплової енергії, та відповідної державної інспекції. (п.2.8 розділу Х Правил № 620/378)
Згідно з п.2.11 розділу Х Правил № 620/378 у разі невиконання окремими об'єктами теплового господарства споживача умов готовності до роботи в опалювальний період акт готовності не видається.
Як вбачається з акту №01674 про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи від 01.12.2021, який підписаний уповноваженими представниками енергопостачальної організації та споживача, вузол комерційного обліку теплової енергії готовий до роботи в опалювальний період 2021-2022.
Таким чином, суд зазначає, що сторони лише 01.12.2021 здійснили оцінку готовності теплового господарства відповідача та засвідчили готовність вузла комерційного обліку теплової енергії до роботи в опалювальний період.
Крім того, з корінця наряду №1766 від 22.11.2021 вбачається, що підключення будинку до опалення за адресою: м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 3 відбулось 29.11.2021, а тому здійснення нарахування плати за постачання теплової енергії у листопаді 2021 є безпідставним.
Судом встановлено, що 13.01.2022 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (учасник) та Державним підприємством "Центр державного земельного кадастру" (замовник) було укладено договір про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді) №1541389, відповідно до умов якого Учасник зобов'язується поставити Замовнику товар, зазначений в п. 1.2. Договору, а Замовник - прийняти і оплатити товар, в порядку і строки згідно з цим Договором. Найменування товару - ДК 021:2015 09320000-8 пара, гаряча вода та пов'язана продукція (теплова енергія у гарячій воді) (код згідно класифікатора; назва предмету закупівлі; теплова енергія) (далі Товар). Товар за цим Договором постачається Замовнику за допомогою технічних засобів передачі та розподілу гарячої води та пари. Одиницею виміру теплової енергії є 1 Гкал.
Цей Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами і діє до 31.12.2022 року, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення. Відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України умови цього Договору застосовуються до відносин, що виникли між Сторонами до моменту укладення цього Договору з 01.01.2022 року. (п.п.10.1, 10.2 договору)
Враховуючи викладене, суд зазначає, що постачання теплової енергії у листопаді - грудні 2021 здійснювалось позивачем на підставі договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №1541389 від 14.11.2018, а розпочинаючи з січня 2022 постачання теплової енергії у гарячій воді здійснювалось на підставі договору про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді) №1541389 від 13.01.2022.
Як вбачається з відомостей обліку теплової енергії відповідачем було спожито теплову енергію у такому обсязі: з 22.11.2021-22.12.2021 - 45,132 Гкал (з урахуванням втрат); з 23.12.2021-22.01.2022 - 57,488 Гкал (з урахуванням втрат); з 23.01.2022-22.22.2022 - 57,701 Гкал (з урахуванням втрат); з 23.02.2022-20.03.2022 - 44,424 Гкал (з урахуванням втрат). Таким чином, суд зазначає, що загальний обсяг спожитої теплової енергії відповідачем за адресою: м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 3 з 22.11.2021 по 20.03.2022 становить 204,745 Гкал (з урахуванням втрат).
Листом №8/1929 від 12.12.2022 відповідач звернувся до позивача про надання розрахункового акту приймання-передачі товарної продукції за спожиту у 2022 році теплову енергію у розмірі 159,613 Гкал. У відповідь на який позивач листом №30/3/2/7333 від 24.06.2023 надав акт №12/2022-1541389 від 13.12.2022 приймання - передавання товарної продукції, складений на виконання умов договору про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді) №1541389 від 13.01.2022, за яким кількість товарної продукції 159,613 Гкал, ціна без ПДВ - 2162,24 грн., всього з ПДВ 414145,94 грн. Даний акт підписаний уповноваженими представниками сторін й скріплений печатками підприємств сторін без заперечень та зауважень, в добровільному порядку.
Позивач зазначає, що у зв'язку зі встановленням під час розрахунку обсягів заборгованості з різниці в тарифах по категорії споживачів «Інші» перевищення фактичних нарахувань згідно зі встановленими тарифами з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1209 над фактичними витратами, Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" виконало перерахунок коефіцієнтів зміни розміру нарахувань за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для категорії споживачів «Інші» із застосуванням щомісячної середньозваженої фактичної вартості природного газу за одиницю продукції.
Як вбачається з наданих позивачем документів, а саме довідки про стан розрахунків за спожиту теплову енергію, позивачем здійснено нарахування плати за поставлену теплову енергії за листопад 2021 - березень 2023 у загальному розмірі 1170318,96 грн.
Разом з тим, як вбачається зі змісту постанови від 10.11.2021 № 1209 «Деякі питання нарахування (визначення) плати за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води у зв'язку із зміною ціни природного газу» зміна розміру нарахувань за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води споживачам (крім населення, бюджетних установ, релігійних організацій) у зв'язку із щомісячною зміною ціни природного газу (без урахування зміни тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, торговельної надбавки (націнки) постачальника) починаючи із нарахувань за жовтень 2021 р. відображається щомісяця у платіжних документах зазначених споживачів, надісланих у місяці, що настає за розрахунковим періодом.
В той же час, суд зазначає, що сторони при укладенні договору про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді) №1541389 від 13.01.2022 не передбачили застосування до даних правовідносин сторін постанови Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1209.
Згідно з пунктом 3.1 договору про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді) №1541389 від 13.01.2022 ціна цього Договору становить 711 377,51 грн. без ПІДВ (Сімсот одинадцять тисяч триста / сімдесят сім гривень 51 коп.), крім того ПДВ сумою 142 275,50 грн., разом 853 653,01 грн., в.т.ч..: загальний фонд 554 874, 46 грн. (з ПДВ); За рахунок власних коштів підприємства) 298 778, 55 грн. ( з ПДВ); та складається із суми очікуваної вартості обсягів місячних поставок теплової енергії протягом вказаного у п. 10.1 строку дії Договору.
Згідно зі ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
У п.3.5 договору визначено, що ціна цього договору може бути змінена за взаємною згодою сторін.
Згідно зі ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Зміни і доповнення до договору вносяться тільки у письмовій формі шляхом укладення відповідних додаткових угод, які додаються до тексту договору як невід'ємні його частини. (п.11.5 договору про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді) №1541389 від 13.01.2022)
Проте, матеріали справи не містять, а сторонами в свою чергу не надано суду жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження внесення змін до договору про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді) №1541389 від 13.01.2022 в частині можливості здійснення перерахунку позивачем на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1209 шляхом укладення відповідної додаткової угоди.
В той же час, згідно з п. 1 Додатку №3 до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №1541389 від 14.11.2018 розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими відповідним органом у встановленому законодавством порядку, для КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (без урахування ПДВ): 1553,86 грн./Гкал.
Згідно з п. 1 додатку №3 до договору про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді) №1541389 від 13.01.2022 розрахунки з замовником за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 13.10.2021 №2145 за кожну відпущену Гкал без урахування ПДВ: для опалення 2162,24 грн./Гкал.
Таким чином, суд зазначає, що сторони у договорах передбачили застосування тарифів на теплову енергію, які затверджені розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
За таких підстав, суд не приймає до уваги доводи позивача щодо можливості здійснення перерахунку коефіцієнтів зміни розміру нарахувань за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для категорії споживачів «Інші» із застосуванням щомісячної середньозваженої фактичної вартості природного газу за одиницю продукції за спірний період.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи, загального обсягу спожитої теплової енергії відповідачем за адресою: м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 3 з 22.11.2021 по 31.12.2022 (45,132 Гкал), ціни товарної продукції, визначеної сторонами у договорі на постачання теплової енергії у гарячій воді №1541389 від 14.11.2018, часткової оплати відповідачем за отриманий товар у розмірі 117 487,56 грн., суд приходить до висновку, що заборгованість Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" перед позивачем за вказаним договором відсутня.
Що стосується заборгованості за договором про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді) №1541389 від 13.01.2022, суд, приймаючи до уваги загальний обсяг спожитої теплової енергії відповідачем за адресою: м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 3, з 01.01.2022 по 31.12.2022 (159,613 Гкал), докази здійснення часткової оплати відповідачем та Державною казначейською службою за отриманий товар, акт №12/2022-1541389 від 13.12.2022 приймання-передавання товарної продукції на суму 414 145,94 грн, підписаний сторонами, приходить до висновку, що заборгованість Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" перед позивачем становить 144 951 грн. 08 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" заборгованості за отриману теплову енергію у розмірі 144 951 грн. 08 коп.
Отже, суд зазначає, що відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України, не здійснив сплату заборгованості за отриману теплову енергію в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 144 951 грн. 08 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При зверненні до суду позивач просив стягнути з відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочення з 01.12.2021 року по 31.03.2023 року у розмірі 37112,89 грн. та інфляційні у розмірі 272489,40 грн.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем оплати за надані послуги з постачання теплової енергії за загальний період прострочки з 01.12.2021 року по 31.03.2023 року у розмірі 37112,89 грн. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню, у зв'язку з невірним розрахунком позивача в частині визначення суми боргу відповідача у спірний період, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 4348,53 грн.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.
Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.
Згідно з Листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов'язань.
Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.
Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007р. «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.
При цьому, коли відносно кожного грошового зобов'язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов'язання, за період з моменту виникнення обов'язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов'язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.
Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки з 01.12.2021 року по 31.03.2023 року у розмірі 272 489,40 грн. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком позивача в частині визначення суми боргу відповідача, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні у розмірі 30 064,95 грн за визначений позивачем період.
Крім того, Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 01.01.2022 р. по 31.10.2022 р. у розмірі 128 248 грн. 31 коп.
Згідно з приписами ст. ст. 216-218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 7 додатків №4 до договорів передбачено, що замовнику на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) учасником нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.
Отже, сторони у договорі передбачили нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання без обмеження, визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України.
Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 01.01.2022 р. по 31.10.2022 р. у розмірі 128 248 грн. 31 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком позивача в частині визначення суми боргу відповідача, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 61 038,31 грн.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Оскільки відповідачем було визнано поданий позивачем позов в частині суми основного боргу в розмірі 144 951,08 грн, суд дійшов висновку повернути з державного бюджету на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судовий збір у розмірі 1087,13 грн.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" (вул. Святослава Хороброго, 3, м Київ, 03151; ідентифікаційний код: 21616582) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код:40538421) заборгованість у розмірі 144 951 грн. 08 коп., 3% річних - 4 348 грн. 53 коп., інфляційні - 30 064 грн. 95 коп., пеню - 61 038 грн. 31 коп. та судовий збір у розмірі 2 518 грн. 91 коп.
3. В іншій частині позову - відмовити.
4. Повернути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код:40538421) судовий збір у розмірі 1 087 грн 13 коп., сплачений за платіжною інструкцією №6005 від 26.05.2023.
5. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано: 22.11.2023.
Суддя А.І. Привалов