ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
22.11.2023Справа № 910/14763/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін матеріали господарської справи
за позовом Державного підприємства "Антонов" (03062, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 1)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомтех-Проект" (04050, м. Київ, вул. Герцена, 17-25, офіс 9)
про стягнення 1 212 003,99 грн.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Державне підприємство «Антонов» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомтех-Проект" про стягнення 1 212 003,99 грн., у тому числі 742 009,20 грн. коштів попередньої оплати, 335 867,48 грн. пені, 130 955,98 грн. штрафу та 3 171,33 грн. трьох процентів річних.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 10.1495.2021-К від 18.10.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін та встановлено строки надання учасниками заяв по суті.
Позивачем 28.09.2023 сформовано в системі «Електронний суд» заяву про залучення третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Акціонерне товариство «Українська оборонна промисловість». Заява вмотивована наявністю управлінських правовідносин між цією юридичною особою та позивачем.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2023 відмовлено у задоволенні заяви позивача про залучення до участі у справі третьої особи.
Відповідачем 29.10.2023 надано суду відзив, яким заперечено вимоги повністю з огляду на нікчемність укладеного договору та блокування поточних рахунків банківською системою.
Одночасно з відзивом відповідачем надано письмову заяву про застосування правових наслідків спливу позовної давності в частині вимог позову про стягнення штрафних санкцій.
Позивачем надано суду 31.10.2023 відповідь на відзив.
Відповідачем надано суду 21.11.2023 заперечення на відповідь на відзив.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
Сторонами у справі від 18.10.2021 укладено договір №10.1495.2021-К купівлі-продажу, за умовою пункту 1.1 якого відповідач зобов'язався передати позивачу комплектуючі вироби для літаків.
Пунктом 2.2 договору №10.1495.2021-К від 18.10.2021 визначено, що номенклатура, кількість та ціна одиниці товару визначається специфікаціями №1, №2 та №3.
Відповідно до специфікації №1, №2 та №3 відповідач зобов'язався передати позивачу загалом 98 найменувань комплектуючих виробів загальною вартістю 1 870 800,00 грн.
Пунктами 4.1 та 4.2 договору №10.1495.2021-К від 18.10.2021 встановлено, що поставка здійснюється відповідачем на умовах DDP склад позивача у місті Києві відповідно до правил ІНКОТЕРМС редакції 2020 року протягом 32 тижнів з моменту отримання попередньої оплати у розмірі 50% вартості товарів від позивача.
Позивачем платіжними дорученнями №3672 від 26.22.2021, №3683 від 26.11.2021 та №3506 від 29.11.2021 перераховано відповідачу загалом 935 400,00 грн., що складає 50% визначеної договором загальної вартості товарів.
Відповідно, відповідач був зобов'язаний не пізніше 11.07.2022 (32 неділі/224 дня) виконати свої зобов'язання з поставки визначених специфікаціями товарів повністю.
Докази виконання відповідачем зобов'язання за договором матеріали справи не містять.
Позивачем 25.04.2022 направлено відповідачу листа №169/3052-22 для визначення спроможності останнього виконати умови укладених договорів.
Листом №57 від 10.05.2022 відповідачем письмово підтверджено його спроможність виконати умови договорів.
Таким чином, станом на травень 2022 року за власним твердженням відповідача об'єктивні обставини, що могли ускладнювати виконання ним зобов'язань, у тому числі за договором №10.1495.2021-К від 18.10.2021, були відсутніми.
Фактично на виникненні цих обставин відповідач наголошує у відзиві після звернення позивача до суду за захистом порушеного права.
Судом відхиллено доводи відзиву в частині наявності ознак нікчемності укладеного сторонами у справі договору, оскільки відповідно до статті 43 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю є нікчемним у разі якщо замовник уклав договір про закупівлю до/без проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі згідно з вимогами цього Закону; договір укладено з порушенням вимог частини четвертої статті 41 цього Закону; договір укладено в період оскарження процедури закупівлі відповідно до статті 18 цього Закону; договір укладено з порушенням строків, передбачених частинами п'ятою і шостою статті 33 та частиною сьомою статті 40 цього Закону, крім випадків зупинення перебігу строків у зв'язку з розглядом скарги органом оскарження відповідно до статті 18 цього Закону; якщо назва предмета закупівлі із зазначенням коду за Єдиним закупівельним словником не відповідає товарам, роботам чи послугам, що фактично закуплені замовником. У даному випадку відсутні визначені Законом обставини.
Крім того, судом відхиллено доводи відзиву в частині наявності форс-мажорних обставин, пов'язаних з військовою агресією та введенням надзвичайних заходів банківською системою, оскільки за умовою пункту 9.2 укладеного сторонами у справі договору відповідач мав протягом 5-ти днів повідомити позивача про настання обставин, що унеможливлюють виконання зобов'язання з поставки продукції.
Натомість, як зазначалось раніше, у травні 2022 року відповідач письмово повідомив позивача як раз про відсутність обставин, що можуть ускладнити виконання цих зобов'язань.
Листом №169/3546-22 від 30.05.2022 позивач підкреслив, що виконання державного замовлення на виготовлення трьох літаків AH-178-1 OOP №007,008,009 є пріоритетним, як наслідок є потреба у виробах відповідно до підписаного договору, та підтвердив свою фінансову спроможність щодо виконання цього договору.
Надалі позивач звернувся до відповідача з листом №169/5265-22 від 19.07.2022, в якому наполягав на виконанні останнім зобов'язань в частині поставки товару в найкоротший строк із попередженням застосування штрафних санкцій.
Відповідач листом №87 від 15.08.2022 запевнив позивача, що товар буде поставлено не пізніше 26.09.2022.
Таким чином, до вересня 2022 року відповідач жодним чином не посилався до наявності обмежень банківської системи, що ускладнює виконання його зобов'язань.
Відповідно, суд має погодитись з доводами відповіді на відзив в частині неналежної доказової сили листа Правекс Банку від 14.07.2023 (кінцевий строк виконання зобов'язань відповідача - 11.07.2022).
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або Законом.
Пунктом 10.1 договору №10.1495.2021-К від 18.10.2021 встановлено, що цей договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2022.
Відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України у випадку, коли продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Матеріали справи не містять доказів направлення позивачем в період строку дії договору після спливу строку виконання зобов'язання з поставки товарів про повернення коштів попередньої оплати.
Відповідно, у даному випадку зобов'язання повернути невикористану частину попередньої оплати позивачу у відповідача виникло з моменту закінчення строку дії договору (31.12.2022) на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
Враховуючи наведене суд задовольняє позовну вимогу про стягнення з відповідача 742 009,20 грн. коштів невикористаної попередньої оплати.
Як зазначалось раніше, судом встановлено факт господарського правопорушення, яке полягає у невиконанні відповідачем свого зобов'язання з поставки товарів у встановлений договором строк та у повному обсязі.
Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (презумпція вини).
Відповідачем не доведено суду поза розумним сумнівом відсутність своєї вини у невиконанні зобов'язання за укладеним сторонами у справі договором.
Пунктом 8.3 договору №10.1495.2021-К від 18.10.2021 встановлено, що у разі порушення строків поставки відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення. За прострочення більше 30 календарних днів відповідач додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару.
Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Вартість взагалі непоставлених відповідачем товарів складає 1 677 409,20 грн.
Вартість поставлених з простроченням понад 30 днів - 193 390,80 грн.
Таким чином, позивач має право отримати пеню за період часу з 12.07.2022 до 11.01.2023 за порушення зобов'язання з поставки товарів вартістю 1 677 409,20 грн. у розмірі 308 643,30 грн. Крім того, позивач має право на отримання пені за прострочення поставки товарів вартістю 193 390,80 грн. у розмірі 27 224,18 грн.
Загалом, позивач має право отримати від відповідача пеню у розмірі 335 867,48 грн.
З урахуванням прострочення поставки товарів вартістю 193 390,80 грн. на більше як 30 днів та невиконання поставки товарів вартістю 1 677 409,20 грн. позивач за умовою пункту 8.3 укладеного сторонами у справі договору також має право на отримання від відповідача штрафу у розмірі 7% фактично від суми договору.
Відповідно до частини другої статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно з частиною четвертою статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідачем зроблено заяву про застосування правових наслідків спливу позовної давності за вимогами про стягнення штрафних санкцій.
Суд має погодитись з доводами позивача, що відповідно до пункту 12 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
В Україні дію карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), припинено з 01.07.2023.
Відповідно, з урахуванням вимог пункту 12 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України судом встановлено відсутність правих підстав для застосування до даних правовідносин правових наслідків спливу строків позовної давності.
З урахуванням наведеного судом відмовлено у задоволенні відповідної заяви відповідача та задоволено вимоги позову про стягнення 335 867,48 грн. пені та 130 955,98 грн. штрафу.
За позитивно-правовими приписами частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як зазначалось раніше, обов'язок повернути невикористану частину коштів попередньої оплати у відповідача виник наступного дня після закінчення дії укладеного сторонами у справі господарського договору.
За правовими висновками Великої Палати Верховного Суду (постанова у справі 918/631/19 від 22.09.2020) обов'язок продавця повернути попередню оплату непоставленого товару є грошовим, проте строк його виконання має обчислюватись з моменту пред'явлення відповідної вимоги про повернення грошових коштів.
Відповідно до доданих до позовної заяви претензії №126/8147-23 від 05.06.2023 та доказів її направлення поштовою службою позивачем 06.06.2023 направлено відповідачу вимогу про повернення невикористаних коштів попередньої оплати, яку не було виконано у встановлений статтею 530 Цивільного кодексу України строк.
Відповідно, позивачем нараховано за період часу з 23.07.2023 до 12.09.2023 та заявлено до примусового стягнення 3 171,33 грн. трьох процентів річних.
Суд перевірив розрахунок позивача та задовольняє вимогу про стягнення 3 171,33 грн. трьох процентів річних за період часу з 23.07.2023 до 12.09.2023.
Окремо позивачем заявлено вимогу про зазначення в рішенні нарахування трьох процентів річних до моменту фактичного погашення заборгованості.
Відповідно до частини десятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Наведені процесуально-правові приписи законодавства встановлюють право суду зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.
Відповідно, у даному випадку позивач мав довести суду у загальному порядку належними доказами необхідність застосування судом цього права. Проте, позивач обмежився лише відповідною позовною вимогою.
З огляду на наявність у позивача нереалізованого у межах даного судового розгляду права на відшкодування інфляційних втрат, суд не вбачає належних підстав для застосування у даному випадку свого права, визначеного частиною десятою статті 238 Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні вимоги про встановлення у рішенні правил нарахування трьох процентів річних до моменту виконання рішення у даній справі.
Позивач не позбавлений процесуально-правової можливості реалізувати відповідне право в окремому судовому провадженні.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі викладеного та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомтех-Проект" (04050, м. Київ, вул. Герцена, 17-25, офіс 9; ідентифікаційний код 32830287) на користь Державного підприємства "Антонов" (03062, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 1; ідентифікаційний код 14307529) 742 009,20 грн. основного боргу; 335 867,48 грн. пені; 130 955,98 грн. штрафу; 3 171,33 грн. трьох процентів річних та 18 180,06 грн. витрат зі сплати судового збору.
3. В іншому - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя Т.Ю. Кирилюк