ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
08.11.2023Справа № 910/11923/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина-Агро"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелена Долина Полісся"
про стягнення 2 641 430,40 грн
Суддя Зеленіна Н.І.
Секретар судового засідання Токарєва К.К.
Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Батьківщина-Агро" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелена Долина Полісся" про стягнення заборгованості за неналежне виконання зобов'язань за договором поставки №БА-0132 від 21.03.2023, яка складається з суми основної заборгованості у розмірі 2 431 577,40 грн та пені у розмірі 209 583,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 29.08.2023.
09.08.2023 на електронну пошту суду та 15.08.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли два екземпляра відзиву на позовну заяву, у якому відповідач визнає вимоги в частині стягнення суми основного боргу та заперечує проти вимог про стягнення пені.
28.08.2023 на електронну пошту суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
Протокольною ухвалою суду від 29.08.2023 відкладено підготовче засідання на 27.09.2023.
01.09.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшов другий екземпляр відповіді на відзив.
05.09.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла відповідь на відзив.
22.09.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшли пояснення.
Протокольною ухвалю суду від 27.09.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.10.2023.
У судовому засіданні 18.10.2023 від представника відповідача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою суду від 18.10.2023 відкладено судове засідання на 08.11.2023.
08.11.2023 через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про закриття провадження в частині вимог про стягнення 600 000 грн.
08.11.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли клопотання про відкладення судового засідання та клопотання про приєднання доказів часткової оплати.
У судовому засіданні представник позивача заперечував проти відкладення розгляду справи з огляду не необґрунтованість клопотань відповідача.
Протокольною ухвалю суду від 08.11.2023 відмовлено у задоволенні клопотань відповідача про відкладення судового засідання, оскільки відповідачем не наведено обґрунтування неможливості розгляду справи за відсутності представника відповідача, у матеріалах справи наявні відзив та заперечення не відповідь на відзив, у яких відповідач виклав свою правову позицію, а підстав, які перешкоджають розгляду справи по суті за відсутності представника відповідача судом не встановлено.
У судовому засіданні 08.11.2023 суд заслухав вступне слово представника позивача та дослідив зібрані в матеріалах справи докази. 08.11.2023 у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
21.03.2023 між ТОВ "Батьківщина-Агро" (постачальник) та ТОВ "Зелена Долина Полісся" (покупець) було укладено договір поставки №БА-0132, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію, українського походження, врожаю 2022 року на умова, зазначених у цьому договорі.
Відповідно до п. 1.2 договору, базисні показники, кількість, асортимент, ціна товару, інші умови, зазначено у специфікації, що є невід'ємною частиною договору.
Строк поставки товару - зазначено у специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору (п. 2.1 договору).
У відповідності до п. 2.3 договору, умови поставки - зазначено у специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору, у відповідності із правилами "Інкотермс-2010". У випадку розбіжностей умов договору з правилами "Інкотермс-2010" пріоритет мають умови договору.
Згідно п. 3.1 договору, оплата товару здійснюється за умов зазначених у специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього договору. У разі ненадання або неповного надання документів, зазначених у п. 2.4 цього договору, покупець має право затримати оплату товар.
Договір вступає в милу з моменту підписання його обома сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2023, а у випадку несвоєчасного виконання сторонами своїх договірних обов'язків - до повного виконання ними прийнятих на себе зобов'язань (п. 5.1 договору).
Між сторонами укладені наступні специфікації: №1 від 21.03.2023 на суму поставки 9 899 993,70 грн у термін - до 25.03.2023; умови оплати: 86% після оформлення складської квитанції на ім'я покупця, 14% після реєстрації податкової накладної; №2 від 21.03.2023 на суму поставки 9 899 993,70 грн. у термін - до 25.03.2023; умови оплати: 86% після оформлення складської квитанції на ім'я покупця, 14% після реєстрації податкової накладної; №3 від 21.03.2023 на суму поставки 9 899 993,70 грн у термін - до 25.03.2023; умови оплати: 86% після оформлення складської квитанції на ім'я покупця, 14% після реєстрації податкової накладної.
На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 29 699 981,10 грн, що підтверджується видатковими накладними №30 від 22.03.2023, 31 від 22.03.2023, 32 від 22.03.2023 та актами приймання передачі №2542 від 22.03.2023, №2543 від 22.03.2023, №2544 від 22.03.2023.
Відповідач товар прийняв та оплатив лише частково на суму 27 268 403,70 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем допущено порушення зобов'язань за договором в частині оплати отриманої продукції, у зв'язку із чим позивач просить стягнути неоплачену вартість товару та пеню за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідач позов в частині основного боргу визнав; у частині пені відповідач заперечує проти позовних вимог та вказує, що прострочення зобов'язань сталося не з вини відповідача та на можливість виконання відповідачем зобов'язань мало вплив дія форс-мажорних обставин.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.
Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Так, відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Належними та допустимими доказами підтверджується, що позивач свої зобов'язання за договором поставки №БА-0132 щодо поставки товару на загальну суму 29 699 981,10 грн виконав своєчасно та в повному обсязі, що підтверджується, зокрема, актами приймання-передачі №32 від 22.03.2023, №33 від 22.03.2023, №34 від 22.03.2023; видатковими накладними №30 від 22.03.2023, 31 від 22.03.2023, 32 від 22.03.2023 та складськими квитанціями №2542 від 22.03.2023, №2543 від 22.03.2023, №2544 від 22.03.2023.
Окрім того, позивачем зареєстровані відповідні податкові накладні №11 від 22.03.2023, №12 від 22.03.2023, №13 від 22.03.2023.
Претензії з боку відповідача по поставленому товару відсутні.
Строк оплати з умовами договору поставки є таким, що настав.
Відповідач частково оплатив отриманий товар на суму 27 268 403,70 грн, що підтверджується випискою по рахунку за період - березень-червень 2023 року.
Отже, за встановлених обставин справи, суд дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 2 431 577,40 грн. Окрім того, сума основного боргу повністю визнається відповідачем.
Разом з тим, після відкриття провадження у справі відповідач здійснив часткову оплату отриманого товару на загальну суму 600 000,00 грн, що підтверджується копіями платіжного доручення №2350 від 17.10.2023 на суму 500 000 грн та платіжної інструкції №2401 від 07.11.2023 на суму 100 000,00 грн.
Враховуючи викладене, оскільки після подачі позову відповідачем частково здійснено оплату за договору, провадження у справі в частині вимог про стягнення 600 000 грн основного боргу підлягає закриттю за відсутністю предмета спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати поставленої продукції на суму 1 831 577,40 грн, наявність заборгованості у цьому розмірі не спростовано, відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, з огляду на що, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 1 831 577,40 грн.
Окрім суми основного боргу, заявником заявлено до стягнення пеню за період з 19.05.2023 по 24.07.2023 у розмірі 209 853 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 216, 218 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено пеню.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 4.2 договору, за прострочення оплати товару покупець оплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості.
Судом перевірено правильність наданого розрахунку пені та встановлено, що останній відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, проведений з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання зобов'язання з поставки товару та за відповідний період прострочення, а тому визнаються обґрунтованими вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 209 853,00 грн.
Заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву судом відхиляються, з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Схоже правило міститься в частині 3 статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17.05.2018 у справі №910/6046/16 та від 27.02.2019 у справі №910/9765/18.
У постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі №916/2154/19 зазначено, що зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
У постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19 зазначено, що реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
При цьому, суд також враховує, що у постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі № 916/2154/19 зазначено, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Відповідач зазначає, що матеріали справи не містять доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем умов договору.
Проте, оцінюючи надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, суд зазначає, що сам лише факт відсутності в матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків через неналежне виконання відповідачем свого обов'язку не може бути єдиною самостійною підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки означені посилання нівелюють інститут застосування штрафних санкцій за порушення зобов'язання, у даному випадку, порушення строків оплати товару за договором.
Окрім того, відповідно до ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
За змістом статей 546, 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Однак, суд зазначає, що відповідач не обґрунтував винятковість випадку у спірних правовідносинах сторін щодо обставин, які спричинили порушення строків встановлених договором, оскільки посилання відповідача на введення воєнного стану та призупинення дії гуманітарних коридорів в рамках Чорноморської Ініціативи, не є підставою для звільнення від господарсько-правової відповідальності, з огляду на те, що між сторонами у цій справі виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, що регулюються актами цивільного законодавства України та, виходячи із вищевказаних положень законодавства України.
Крім того, відповідач не надав суду жодних доказів та не навів беззаперечних обставин, які могли свідчити про поважність причин неналежного виконання зобов'язання, винятковість обставин чи невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) наслідкам порушення зобов'язання. Відповідачем не доведено наявності обставин його тяжкого фінансового стану, відсутності завдання збитків іншим учасникам господарських відносин та не доведено наявності обставин, з якими законодавець пов'язує можливість такого зменшення. Також відповідач не вказав на жодні обставини, які могли б свідчити про майновий стан сторін та соціальну значущість підприємства, що мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.
З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для зменшення розміру неустойки та відмови у задоволенні вимог про стягнення пені.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає позовні вимоги доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростовані належним чином і у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 129, 130 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання позову в частині вимог про стягнення пені покладаються на відповідача; а 50% витрат по сплаті судового збору за подання позову в частині вимог про стягнення основного боргу покладаються на відповідача.
Суд відзначає, що позивач має право звернутися до суду із відповідною заявою про повернення 50% суми сплаченого судового збору за подання позову в частині вимог про стягнення основного боргу у зв'язку із визнанням відповідачем вимог в цій частині.
Керуючись ст. 2, 74, 76-80, 129, 130, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
1. Закрити провадження в частині вимог про стягнення 600 000,00 грн.
2. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина-Агро" - задовольнити.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелена долина полісся" (01024, м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, буд. 7, офіс 27, код ЄДРПОУ - 40944008) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина-Агро" (37610, Полтавська область, с. Остапівка, вул. Шевченка, буд. 43, код ЄДРПОУ - 39362908) 1 831 577 (один мільйон вісімсот тридцять одну тисячу п'ятсот сімдесят сім) грн 40 коп. - суми основного боргу, 209 853 (двісті дев'ять тисяч вісімсот п'ятдесят три) грн - пені та 21 384 (двадцять одна тисяча триста вісімдесят чотири) грн 63 коп. - витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 22.11.2023.
Суддя Н.І. Зеленіна