ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.11.2023м. ДніпроСправа № 904/4102/23
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.
та представників:
від позивача: Горошко Т.М.;
від відповідача: Беззубкін С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (м. Київ)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтосервіс" (м. Дніпро)
про стягнення пені та штрафу за договором поставки № УБГ 11/015-22 від 12.01.2022 у загальному розмірі 31 615 020 грн. 00 коп.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Акціонерне товариство "Укргазвидобування" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтосервіс" (далі - відповідач) пеню та штраф за договором поставки № УБГ 11/015-22 від 12.01.2022 у загальному розмірі 31 615 020 грн. 00 коп.
Ціна позову складається з наступних сум:
- 22 850 460 грн. 00 коп. - пеня;
- 8 764 560 грн. 00 коп. - штраф.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки № УБГ 11/015-22 від 12.01.2022 в частині повної та своєчасної поставки товару, внаслідок чого, на підставі пункту 7.9. договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 12.07.2022 по 09.03.2023 в сумі 22 850 460 грн. 00 коп., а також штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару в сумі 8 764 560 грн. 00 коп.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору у розмірі 474 225 грн. 30 коп.
Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтями 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2023 позовну заяву було залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків протягом 7-ми днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Від позивача надійшли заяви про усунення недоліків позовної заяви (вх. суду №38898/23 від 04.08.2023, № 39316/23 від 07.08.2023).
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 08.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.09.2023.
У підготовче засідання 05.09.2023 з'явилися представники позивача та відповідача.
У вказаному засіданні представником відповідача було заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.
Враховуючи вказане, у підготовчому засіданні судом протокольно було оголошено перерву до 26.09.2023.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 46995/23 від 14.09.2023), в якому він просить суд поновити строк на подачу відзиву на позовну заяву та відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на таке:
- поставка перших 50% обсягу товару мала бути здійснена до 11.07.2022 включно, інші 50 % - до 09.09.2022 включно. Специфікацією № 1 до договору сторони визначили, що виробником товару має бути Vallourec Deutschland GmbH, Німеччина. У зв'язку із цим, позивач для виконання умов договору поставки з відповідачем уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю "Інко-Профіт" специфікацію № 5 від 14.01.2022 до договору поставки № 0202/21 від 02.02.2021, на підставі якої Товариство з обмеженою відповідальністю "Інко-Профіт" зобов'язалось поставити на адресу ТОВ "Нафтосервіс" трубу обсадну безшовну 177,8 х 10,36 мм, гр. м. N 80, VAМ 21, PLS2, RЗ в асортименті, що відповідав асортименту товару по договору поставки, укладеному з позивачем. Укладання відповідачем з ТОВ "Інко-Профіт" специфікації № 5 до договору поставки № 0202/21 від 02.02.2021 було обумовлено тим, що ТОВ "Інко-Профіт" мав укладений контракт № 0612 від 06.12.2021 з виробником необхідного позивачу товару: Vallourec Deutschland GmbH, Німеччина. З метою виконання договірних зобов'язань перед ТОВ "Нафтосервіс", із специфікацією № 5 до договору поставки № 0202/21 від 02.02.2021, ТОВ "Інко-Профіт" уклав з виробником товару Voestalpine Tubulars GmbH & Co.KG, Австрія, відповідну специфікацію для виготовлення та постачання зазначеної труби на адресу ТОВ "Нафтосервіс";
- 21.01.2022 позивач здійснив передоплату ТОВ "Інко-Профіт" за поставку товару, визначеного специфікацією № 5 до договору поставки № 0202/21 від 02.02.2021, у розмірі 10 000 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 1178 від 21.01.2022. У свою чергу, ТОВ "Інко-Профіт" здійснив передоплату за замовлений товар на адресу Vallourec Deutschland GmbH, Німеччина у розмірі 322 704,60 Євро, що підтверджується платіжною інструкцією № 12 від 08.02.2022, однак, 24.02.2022 російські окупаційні війська вторглися на територію України, 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні був запроваджений воєнний стан;
- 01.03.2022 позивач отримав від ТОВ "Інко-Профіт" лист № 0103-01, за змістом якого ТОВ "Інко-Профіт" повідомляв відповідача про настання форс-мажорних обставин та неможливість виконання договірних зобов'язань, зокрема за специфікацією № 5 до договору поставки № 0202/21 від 02.02.2021. Складання ТОВ "Інко-Профіт" такого листа про настання форс-мажорних обставин було обумовлено тим, що виробник товару - Vallourec Deutschland GmbH, Німеччина, повідомив ТОВ "Інко-Профіт" про неможливість виконання договірних зобов'язань за договором № 0612 від 06.12.2021, у тому числі здійснити постачання труби обсадної безшовної 177,8 х 10,36 мм, гр. м. N 80, VAМ 21, PLS2, RЗ в кількості 1480 тон. В підтвердження зазначеного факту ТОВ "Інко-Профіт" надав лист від виробника товару Vallourec Deutschland GmbH, Німеччина від 01.03.2022. З огляду на зазначений лист ТОВ "Інко-Профіт", відповідач негайно звернувся до позивача з повідомленням про неможливість виконати взяті на себе зобов'язання за договором, унаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується листом № 0202/01 від 02.03.2022;
- ТОВ "Нафтосервіс" повідомив Акціонерне товариства "Укргазвидобування" про настання форс-мажорних обставин, що унеможливлюють виконання договірних зобов'язань за договором. Вказаний факт підтверджується листом ТОВ "Нафтосервіс" № 0202/01 від 02.03.2022. Таким чином, порушення строку виконання ТОВ "Нафтосервіс" договірних зобов'язань щодо поставки труби за договором було викликано дією форс-мажорних обставин - військової агресії Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану на території України;
- в забезпечення виконання зобов'язань за договором поставки, АТ "Банк Альянс" (далі - гарант, банк) видало гарантію № 15983-21 від 10.12.2021, згідно з якою гарант безвідклично та безумовно і без заперечень зобов'язується виплатити бенефіціару (позивачу) на письмову вимогу будь-яку суму, вказану в письмовій вимозі бенефіціара, що не перевищує 6 260 400 грн. 00 коп., не пізніше 5-ти робочих днів з дати отримання письмової вимоги бенефіціара, що містить вказівку на те, в чому полягає порушення принципалом (відповідачем) зобов'язань, в забезпечення якого видана ця гарантія, та без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов, надання додаткових обґрунтувань. Ця гарантія забезпечує виконання принципалом зобов'язань за договором поставки, а також неустойки (пені, штрафу), передбаченої вказаним договором, нарахованим з моменту виникнення у бенефіціара права на їх нарахування до дати вимоги. Ця гарантія є безвідкличною, набирає чинності з дати видачі та діє до 26.12.2022 включно;
- 23.12.2022 банком від позивача, що є бенефіціаром по вказаній гарантії, було отримано SWIFT-повідомлення вимогу від 22.12.2022 по банківській гарантії № 15983-21 від 10.12.2021, в якій поивач вимагав у гаранта сплатити гарантію в сумі 6 260 400 грн. 00 коп. Підставами настання гарантійного випадку зазначив - невиконання відповідачем зобов'язань за договором в частині поставки товару у повному обсязі та у строки відповідно до умов договору. Листом вих. № 21.2.1/3583 від 26.12.2022 банк повідомив позивача, що визнає заявлену вимогу дійсною, надіслав копію вищевказаної вимоги відповідачу, просив відповідача перерахувати грошові кошти в розмірі 6 260 400 грн. 00 коп. Для того, щоб не нести додаткових фінансових втрат, відповідачем було перераховано на рахунок гаранта грошові кошти в сумі 6 260 400 грн. 00 коп. за платіжною інструкцією № 3691 від 29.12.2022, в якості оплати за вимогою згідно з гарантією; 29.12.2022 банк перерахував грошові кошти в сумі 6 260 400 грн. 00 коп. до АТ "Укргазвидобування", що підтверджується платіжним дорученням № 28686 від 06.01.2023. Таким чином, відповідач, зловживаючи безумовністю банківської гарантії, приховав від гаранта той факт, що зобов'язання за договором поставки № УБГ 11/015-22 від 12.01.2022, були порушенні внаслідок дії форс-мажорних обставин, які виключають відповідальність відповідача;
- при вирішенні спору про існування обов'язку гаранта сплатити за гарантією, в предмет доказування входить, у першу чергу, дослідження наявності чи відсутності виникнення відповідного обов'язку - гарантійного випадку (порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією), а не формальне дослідження виключно наявності заяви про сплату за гарантією. Подібний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 910/20306/17. При дослідженні судом наявності чи відсутності виникнення відповідного обов'язку - гарантійного випадку, відповідач просить врахувати, що відповідач завчасно повідомив позивача про наявність обставин непереборної сили, що відповідно до пункту 8.1. договору поставки є підставою для звільнення позивача від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором поставки. При цьому, відповідач вважає, що договірних зобов'язань за договором поставки №УБГ 12/015-22 від 12.01.2022 відповідач не порушував, тому такі обставини спростовують настання гарантійного випадку та, як наслідок, підтверджують необґрунтованість вимоги позивача про виплату гарантійної суми. Відтак, відсутні правові підстави вважати, що відповідачем було порушено зобов'язання за договором поставки, забезпеченого гарантією, та настання у гаранта обов'язку виплатити бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії;
- у даному випадку має місце зловживання позивачем власними цивільними правами, а вимога по гарантії не зумовлена настанням обставин, з якими чинне законодавство пов'язує сплату коштів за гарантією, а фактично спрямована на отримання відповідачем додаткової вигоди.
Від позивача засобами електронного зв'язку надійшла заява (вх. суду № 47260/23 від 18.09.2023), в якій він просить суд надати можливість представнику позивача прийняти участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів системи.
Згідно з інформацією, наданою відділом інформаційно-технічного забезпечення Господарського суду Дніпропетровської області, 26.09.2023 об 11:00 год. була відсутня технічна можливість провести судове засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС, у зв'язку з наявністю справ, призначених до розгляду у залах Господарського суду Дніпропетровської області на 26.09.2023 об 11:00 год. (зайнятістю залів судових засідань обладнаних відповідними технічними засобами).
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 18.09.2023 у задоволенні заяви позивача про участь у судовому засіданні 26.09.2023 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду було відмовлено.
Від позивача надійшло клопотання (вх. суду № 48958/23 від 26.09.2023), в якому він просить суд витребувати від ТОВ "Нафтосервіс" докази надіслання на адресу АТ "Укргазвидобування" в особі філії БУ "Укрбургаз" письмового повідомлення вих. № 0202/01 від 02.03.2022 з листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022. В обґрунтування поданого клопотання позивач зазначає про те, що ТОВ "Нафтосервіс" посилається на те, що останнє у відповідності до пункту 8.2 договору поставки направляло на адресу АТ "Укргазвидобування" письмове повідомлення вих. № 0202/01 від 02.03.2022 з листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 про неможливість виконувати взяті на себе зобов'язання за цим договором, у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин. Однак, вказане письмове повідомлення від 02.03.2022 з листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, на адресу АТ "Укргазвидобування" та/або філії БУ "Укрбургаз" не надходило, а докази їх направлення на адресу АТ "Укргазвидобування", ТОВ "Нафтосервіс" до відзиву на позовну заяву не надало.
У підготовче засідання 26.09.2023 з'явилися представники позивача та відповідача.
У вказаному підготовчому засіданні виникла необхідність у відкладення розгляду справи, з метою надання сторонам часу для долучення до матеріалів справи додаткових доказів.
При цьому, у відповідності до частини 3 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
Враховуючи, що встановлений Господарським процесуальним кодексом шістдесятиденний строк проведення підготовчого провадження закінчувався 09.10.2023, з метою надання можливості сторонам скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України (зокрема, подання до суду додаткових доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень), та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, а також для належної підготовки справи для розгляду по суті, суд вважав за необхідне продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 26.09.2023 строк проведення підготовчого провадження було продовжено на 30 днів, а саме: по 08.11.2023 включно; у підготовчому засіданні 26.09.2023 судом протокольно було оголошено перерву до 11.10.2023.
Від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 49206/23 від 27.09.2023), в якій він просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на таке:
- у разі відмови судом у задоволенні клопотання позивача про залишення без розгляду відзиву на позовну заяву, позивач вважає за доцільне надати відповідь на відзив та повідомити, що доводи відповідача є суперечливими, необґрунтованими та недоведеними належними доказами;
- до відзиву не додано доказів, на яких ґрунтуються його доводи, а отже, в силу приписів частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, обставини, на які він посилається, як на підставу своїх заперечень, є недоведеними;
- у відзиві на позовну заяву (аркуш 5, абзац 7) не заперечується факту порушення строку виконання договірних зобов'язань щодо поставки труби за договором поставки №УБП 1/015-22 від 12.01.2022, але стверджується, що таке порушення сталось внаслідок форс-мажорних обставин, що звільняє відповідача від відповідальності за невиконання господарського зобов'язання. Водночас, у відзиві на позовну заяву є посилання на письмове повідомлення позивача листом вих. № 0202/01 від 02.03.2022, яке начебто було направлено на адресу позивача, на загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 року, на Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану", на підтвердження настання форс-мажорних обставин. Однак, зважаючи на умову, узгоджену сторонами в пункті 8.2. договору, якою зобов'язано сторону, що не може виконувати зобов'язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили, письмово повідомити не пізніше ніж протягом 7-ми днів з моменту їх виникнення, іншу сторону договору, відповідач має довести суду факт письмового повідомлення АТ "Укргазвидобування" про настання форс-мажорних обставин, а не лише існування у нього такого листа. Такими доказами мають бути або відповідний чек (квитанція) Укрпошти та опис вкладення до поштового відправлення, або докази надіслання електронного листа на електронну поштову адресу отримувача, оформленого належним чином з використанням кваліфікованого електронного підпису уповноваженої особи. Однак, вказане письмове повідомлення на адресу позивача не надходило, а докази його направлення до відзиву на позовну заяву не додані. Вказане свідчить про порушення ТОВ "Нафтосервіс" зобов'язання постачальника встановленого пунктами 8.2., 8.3. договору в частині письмового повідомлення покупця про неможливість виконати зобов'язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили, у строк не пізніше ніж протягом 7-ми календарних днів з моменту їх виникнення з відповідними документами Торгово-промислової палати України. В силу домовленості сторін договору, закріпленої пунктом 8.2 договору, постачальник втратив право посилатися на дії обставин непереборної сили, як причину невиконання чи порушення строків виконання зобов'язань за договором. Сам лише факт проведення бойових дій чи запровадження обмежень воєнного часу, не звільняє сторону від відповідальності, якщо такі обставини прямо не перешкоджають фізично чи юридично виконати конкретний обов'язок за договором;
- окремо, відзив на позовну заяву містить посилання на отримання позивачем гарантійної виплати в сумі 6 260 400 грн. 00 коп. за банківською гарантією № 15983-21 від 10.12.2021, що на думку відповідача, було безпідставним. Однак, будь-яких вимог чи доводів щодо вказаної банківської гарантії, позовна заява АТ "Укргазвидобування" не містить, а отже, і доводи відзиву на позовну заяву, є безпідставними. Так, предметом розгляду справи не є питання забезпечення виконання зобов'язання гарантією, а відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Разом з тим, помилковим є ототожнення неустойки і банківської гарантії, які є різними способами захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання, різними засобами забезпечення виконання господарських зобов'язань. У будь-якому разі, сплата гарантом кредитору грошової суми за гарантією не виключає обов'язку постачальника відповідно до умов договору поставки сплатити штрафні санкції за порушення строків поставки товару, оскільки сама по собі сплата кредитору коштів по гарантії не усуває факту допущеного порушення зобов'язання та не позбавляє постачальника обов'язку сплати штрафних санкцій за договором. Тобто, зазначені способи забезпечення виконання зобов'язання (штрафні санкції та гарантія) не є взаємовиключними. Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 01.04.2019 у справі № 910/2693/18;
- в постанові від 21.12.2018 у справі № 908/7/18 Верховний Суд зробив наступний висновок: неустойка і банківська гарантія є різними способами захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання, різними засобами забезпечення виконання господарських зобов'язань. Зазначені способи мають різну правову природу і не є взаємовиключними. Сплата коштів кредитору гарантом і сплата штрафних санкцій боржником не належать до одного виду відповідальності. Таким чином, можливість стягнення з відповідача пені та штрафу за порушення строків поставки товару за договором не ставиться у залежність від реалізації позивачем свого права на звернення стягнення за банківською гарантією. Крім того, положення договору не містять застережень про пріоритетність у застосуванні або можливість взаємного зарахування цих способів забезпечення виконання зобов'язань. Тому, задоволення гарантом вимоги бенефіціара через настання гарантійного випадку, в жодному разі не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення господарського зобов'язання та відмови у задоволенні позовних вимог позивача.
Від позивача надійшло клопотання про залишення без розгляду відзиву на позовну заяву (вх. суду № 49211/23 від 27.09.2023), в якому він просить суд залишити без розгляду відзив на позовну заяву у справі вих. № 001/23 від 14.09.2023, посилаючись на таке:
- до відзиву на позовну заяву, в порушення частини 7 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, довіреності чи іншого документу, що підтверджує повноваження представника відповідача, відповідно до частини 4 статті 60 Господарського процесуального кодексу України, - не додано, лише зазначено, що "документи, що підтверджують повноваження представника відповідача, наявні в матеріалах справи". В переліку додатків до відзиву на позовну заяву і в описі вкладення до цінного листа, такі документи також не зазначені. Таким чином, позивач позбавлений права пересвідчитись у наявності повноважень особи, що підписала відзив на позовну заяву, у спосіб передбачений процесуальним законом. Отже, відзив на позовну заяву вих. № 001/23 від 14.09.2023, підписаний неуповноваженою особою і внаслідок вказаного порушення норми процесуального закону, вважається неподаним;
- відповідач стверджує, що внаслідок поважної причини, а саме: хвороби керівника ТОВ "Нафтосервіс", договір на надання правової допомоги між ТОВ "Нафтосервіс" та адвокатом, був укладений лише 31.08.2023, що стало причиною пропуску процесуального строку для складання відзиву на позовну заяву та просить поновити ТОВ "Нафтосервіс" процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву. Однак, в порушення приписів частини 5, частини 6 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, до відзиву на позовну заяву не додані докази, що засвідчують хворобу керівника ТОВ "Нафтосервіс", а отже, в силу частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, ці обставини є недоведеними. В переліку додатків до відзиву на позовну заяву зазначено про направлення виписки із картки стаціонарного хворого № 27/3029 від 14.07.2023 та № 4203 (для суду), а в описі вкладення до цінного листа, такі документи не зазначені;
- позивач наголошує, що порядок поновлення та продовження процесуальних строків, визначений у статті 119 Господарського процесуального кодексу України;
- навіть за умови підписання відзиву та подання його до суду уповноваженою особою (повноваження якої підтверджені), пункт 1 прохальної частини відзиву на позовну заяву про поновлення ТОВ "Нафтосервіс" процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву не підлягає задоволенню, позаяк заявлене суперечить частині 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, бо не може бути поновлений строк, який не підлягає поновленню в силу закону, а може бути лише подовжений судом, за умови звернення заявника щодо його подовження, до закінчення і цього строку встановленого ухвалою суду.
У підготовче засідання 11.10.2023 з'явилися представники позивача та відповідача.
У вказаному засіданні судом було відзначено, що матеріали справи не містять заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву.
Враховуючи вказане, у підготовчому засіданні судом протокольно було оголошено перерву до 25.10.2023.
Від відповідача надійшли заперечення (вх. суду № 52027/23 від 11.10.2023), в яких він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на таке:
- 03.03.2022 ТОВ "Нафтосервіс" направив лист № 0202/01 від 02.03.2022 на адресу АТ "Укргазвидобування" за поштовою адресою: 04053, місто Київ, вулиця Кудрявська, будинок 26/28. Зазначений факт підтверджується описом вкладення до цінного листа від 03.03.2022. Направлення листа № 0202/01 від 02.03.2022 на адресу головного офісу АТ "Укргазвидобування" було обумовлено тими обставинами, що станом на початок березня 2022 року велика частина Харківської області була окупована військами Російської Федерації. В ста кілометрах від Краснограда велись бойові дії з відсічі російських окупантів. Співробітники позивача, як в місті Красноград, так і в місті Києві не відповідали на телефонні дзвінки та повідомлення;
- 03.03.2022 співробітнику ТОВ "Нафтосервіс" в поштовому відділенні повідомили про відсутність гарантій від АТ "Укрпошта" з доставляння листа до міста Красноград, з огляду на воєнні події в Харківської області. Тому відправлення листа № 0203/01 від 02.03.2022 було здійснено ТОВ "Нафтосервіс" на адресу місцезнаходження головного офісу АТ "Укргазвидобування" , оскільки листи до міста Києва АТ "Укрпошта" все ж таки доставляла, хоч із значним затриманням. Окрім цього, відповідач здійснив повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин засобами електронного зв'язку, надіславши 03.03.2022 лист № 0202/01 від 02.03.2022 на електронну скриньку позивача, що підтверджується роздруківкою з електронного поштового сервісу електронної скриньки відповідача;
- відповідач звертає увагу суду, що можливість здійснення листування сторонами за допомогою електронних листів, передбачена пунктом 11.13. договору поставки. В подальшому, відповідач 23.08.2022 повідомив позивача про продовження дії форс-мажорних обставин та просив продовжити строки поставки товару за договором поставки, що підтверджується відповідними листами відповідача, які були надіслані на електронну скриньку позивача. Цей факт підтверджується роздруківкою з електронного поштового сервісу електронної скриньки відповідача. Таким чином, факт своєчасного повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин підтверджується вищевказаними описом вкладення до цінного листа та роздруківкою електронного поштового сервісу;
- відповідно до специфікації № 1 до договору поставки, сторони визначили, що виробником товару має бути Vallouree Deutschland GmbH, Німеччина. Як зазначав відповідач у відзиві на позовну заяву, з метою виконання договору щодо поставки товару позивачу, відповідач (покупець) уклав з ТОВ "Інко-Профіт" (продавець) специфікацію № 5 від 14.01.2022 до договору поставки № 0202/21 від 02.02.2021. За умовами специфікації № 5 до договору поставки № 0202/21 від 02.02.2021, умовами поставки було визначено EXW, м. Дніпро (Інкотермс - 2021), тобто товар вважався поставленим з моменту передачі його відповідачу на складі в місті Дніпро. В свою чергу, з метою виконання договірних зобов'язань перед ТОВ "Нафтосервіс" за специфікацією № 5 до договору поставки №0202/21 від 02.02.2021 ТОВ "Інко-Профіт" 27.01.2022 уклав з виробником товару Vallouree Deutschland GmbH, Німеччина відповідну додаткову угоду № 1 до контракту № 0612 від 06.12.2021 для виготовлення та постачання зазначеної труби на адресу ТОВ "Нафтосервіс" на поставку всієї партії товару. За умовами специфікації до контракту № 2030 поставка товару відбувається на умовах СІР Одеса, Україна (Інкотермс - 2020). Термін СІF "Вартість, страхування та фрахт..." означає, що продавець зобов'язаний оплатити доставку (фрахт) у порт призначення та застрахувати товар на користь покупця від ризиків втрати й ушкодження товару під час перевезення. Отже, продавець організовує перевезення вантажу, сплачує за таке перевезення, укладає договір страхування та сплачує страхові внески. Вид транспорту - тільки морський або внутрішній водний транспорт. Таким чином, виробник товару Vallouree Deutschland GmbH, Німеччина повинен був організувати перевезення товару морським транспортом на територію України до порту Одеса, а також застрахувати вантаж на користь покупця до прибуття товару до місця призначення;
- з огляду на обставини настання війни на всій території України з активними бойовими діями, виробник товару Vallouree Deutschland GmbH, Німеччина не зміг організувати перевезення вантажу на територію України, оскільки морський порт Одеса та взагалі всі порти України були заблоковані ворожим флотом. Тому, всі морські перевезення через Чорне море до українських портів, окрім товарів за зерновою угодою, з 24.02.2022 є неможливим. Також, страхові компанії не здійснювали та не здійснюють страхування вантажу та транспорту до країни, де відбуваються активні бойові дії. В зв'язку із цим, Vallouree Deutschland GmbH, Німеччина відмовився від виконання своїх договірних зобов'язань за додатковою угодою № 1 до контракту № 0612 від 06.12.2021 з підстав настання форс-мажорних обставин, про що повідомив ТОВ "Інко-Профіт" своїм листом від 01.03.2022. В свою чергу, враховуючи лист Vallouree Deutschland GmbH, Німеччина від 01.03.2022, ТОВ "Інко-Профіт" на підставі зазначених обставин також відмовився від виконання договірних зобов'язань з підстав настання форс-мажорних обставин;
- за умовами специфікації № 1 до договору поставки, умови поставки товару на адресу позивача визначені як DDP (згідно з Інкотермс 2010) - станція (склад) призначення відповідно до місця поставки, вказаної в пункті 10.1. цієї специфікації. За умовами поставки DDP, продавець зобов'язаний нести всі витрати та ризики, пов'язані з транспортуванням товару. Загальновизнаним є факт, що більша частина території Харківської області знаходилась під окупацією російських загарбників. В квітні 2022 року російська армія захопила ключові транспортні напрямки регіону - Куп'янськ, Ізюм, Балаклію. Тобто, лінія фронту проходила на відстані 100 кілометрів від Краснограда - місцезнаходження філії позивача. Харківська область була звільнена від окупантів в середині вересня 2022 року. З 24.022022 по середину вересня 2022 року невідомою була доля Харківської області, у тому числі міста Красноград, промислових, майданчиків позивача в Харківської області та земельних ділянок із наявними та запланованими свердловинами. Тому, здійснення поставки товару в строк 11.07.2022 та 10.09.2022 не могло бути здійснено, у тому числі з зазначених причини - активних бойових дій в Харківській області. Таким чином, причинно-наслідковий зв'язок між війною на території України та неможливістю виконання договірних зобов'язань вочевидь наявний. Всі договори поставки, що зазначені вище, укладались під час відсутності такого глобального фактору як війна на всій території України. До 24.02.2022 війна в Україні носила локальний характер, оскільки відбувалась на території проведення антитерористичної операції. З 24.02.2022 війна набула глобального характеру та вплинула не тільки на безпосередньо Україну, але й на весь світ, порушивши економічні, логістичні, соціальні й інші зв'язки. Жоден із учасників вищевказаних господарських правовідносин не укладав би договори на тих умовах, що наразі існують, знаючи, що виконання договірних зобов'язань буде відбуватись під час війни. В цьому й полягає правовий інститут форс-мажору;
- сторони визначили, якщо настане війна - сторони не будуть нести відповідальність за порушення договірних зобов'язань за договором поставки. Отже, враховуючи викладене, відповідач вважає, що наразі існує причинно-наслідковий зв'язок між порушенням договірних зобов'язань та дією форс-мажорних обставин, який, з огляду на умови пункту 8.1. договору поставки, не є обов'язковим для звільнення від відповідальності відповідача.
Від відповідача надійшла заява про зменшення розміру штрафних санкцій (вх. суду № 53008/23 від 17.10.2023), в якій відповідач вказує про те, що хоч відповідач й вважає позовні вимоги безпідставними, з огляду на заяви по суті справи, що були подані відповідачем до суду, однак, якщо суд дійде висновку про необхідність задоволення позову, то відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій за порушення умов договору поставки №УБГ 11/015-22 від 12.01.2022, до загального розміру 300 000 грн. 00 коп. Подана відповідачем заява обґрунтована наступним:
- якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій;
- відповідач просить суд врахувати обставини форс-мажору на території України та вказує про те, що договір поставки укладався сторонами до настання такої надзвичайної непереборної обставини як повномасштабна війна в Україні. Як зазначав відповідач в своїх заявах по суті справи, війна в Україні вплинула на всі ділові відносини як в Україні та за її межами, зокрема в Європі. Виконати зобов'язання в натурі (здійснити поставку товару) під час активних бойових дій таабо постійної повітряної загрози є набагато важчим, ніж сплатити кошти за отриманий товар. Оскільки здійснення переміщення поставки до складу покупця ускладнене виправданими ризиками, такими як ризик втратити здоров'я та життя, ризик пошкодження товару під час його переміщення на території України, ризик не прийняття його покупцем в наслідок захоплення території місцезнаходження або місця господарської діяльності покупця. Укладаючи договір поставки, сторони не враховували зазначені ризики спричиненої війною в Україні. До моменту деокупації Харківської області позивач не мав розуміння про подальшу долю філії в Харківської області, оскільки ворожі війська мали намір захопити всю Харківську область. Однак, після звільнення Харківської області та віддалення лінії фронту позивач вчинив недобросовісно та скористався ситуацією, що склалась, та вирішив отримати невиправданий додатковий дохід у вигляді штрафних санкцій з відповідача, стягнувши спочатку банківську гарантій у розмірі 6 260 400 грн. 00 коп., а потім пред'явивши позов зі стягнення пені та штрафу у загальному розмірі 31 615 020 грн. 00 коп.;
- окремо відповідач зазначає, що у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації та окупацією частини території України, позивачем була прийнята оновлена програма буріння свердловин АТ "Укргазвидобування" на 2022-2023 роки, як передбачала використання обсадних труб, що повинні бути поставлені згідно договору № УБГ 11/015-22 від 12.01.2022 в значно меншому обсязі, ніж заплановано до поставки. Таким чином, позивач не мав наміру взагалі купувати товар у відповідача у повному обсязі, що в черговий раз підтверджує недобросовісність та несправедливість дій позивача.
- відповідач звертає увагу на відсутність суттєвих збитків, які поніс позивач внаслідок невиконання відповідачем договору поставки, а саме: по-перше, позивач не здійснював жодної передплати відповідачу за товару, що мав бути поставлений за договором поставки, тому, позивач не поніс жодних фінансових втрат, на відміну від відповідача, внаслідок невиконання договору поставки відповідачем; по-друге, позивач з 10.09.2022 по теперішній час не закуповував трубу, що була предметом договору поставки, в інших осіб, що свідчить про відсутність реального наміру придбати такий товар у відповідача;
- відповідач вказує на відсутність порушення умов договору з АТ "Укргазвидобування" за 2020-2021 роки. Так, відповідач мав господарські відносини з АТ "Укргазвидобування" в минулих роках, зокрема в 2020-2021 роки, що підтверджується копіями витягів відповідних договорів. Відповідно до довідки ТОВ "Нафтосервіс" № 001 від 10.10.2023, відповідач підтверджує, що всі зазначені договори були виконанні у повному обсязі та своєчасно, без жодних порушень умов таких договорів;
- відповідач зазначає про фінансовий стан, а саме: про те, що наразі відповідач знаходиться в скрутному економічному становищі. Цей факт підтверджується балансом відповідача (Звіт про фінансовий стан) та Звітом про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2021 та 2022 роки. Якщо порівняти показники 2021 року, то на кінець 2021 року показник власного капіталу збільшився на 7 610 000 грн. 00 коп. у порівнянні показника власного капіталу на початок 2021 року, а в 2022 році цей показник на кінець року зменшився на суму 14 635 000 грн. 00 коп. Тобто, відповідач зазнав збитків за результатами 2022 року, на відміну від 2021 року. Також, за фінансовими результатами 2022 року відповідач має збиток у розмірі 14 522 000 грн. 00 коп., що підтверджується Звітом про фінансові результати за 2022 рік. З огляду на зазначене, стягнення надмірно великих штрафних санкцій може призвести до банкрутства та ліквідації відповідача;
- відповідач також зазначає про фізичний стан кінцевого бенефіціарного власника відповідача, а саме: про те, що кінцевим бенефіціарним власником відповідача є ОСОБА_1 , що підтверджується відомостями з Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Після отримання претензій від позивача з приводу стягнення штрафних санкцій за договорами поставки його стан здоров'я різко погіршився. В період з 04.07.2023 по 14.07.2023 керівник та власник ТОВ "Нафтосервіс" ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні у відділенні ендокринології терапії КП "ДОКБ Мечникова" ДОР з лікування захворювання на цукровий діабет 2-го типу важкої форми, що підтверджується випискою із медичної картки № 27/3029 від 14,07.2023, а також в період з 18.07.2023 по 03.08.2023 на стаціонарному лікуванні в ДУ "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України" з лікування захворювання серця, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 4203. Після виписки з вказаних лікарень в серпні 2023 року продовжував лікування захворювань амбулаторно під наглядом лікарів. Однак в подальшому, 06.09.2023 ОСОБА_1 знов поступив на стаціонарне лікування захворювання серця до КП "Слобожанська центральна лікарня". Таким чином, стягнення з відповідача надмірних несправедливих штрафних санкцій може призвести до ускладнення наявних захворювань та настанням тяжких наслідків для кінцевого бенефіціарного власника відповідача;
- економічний результат (дохід) від виконання договору поставки є значно менший, ніж розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій. Зазначений факт підтверджується наявними в матеріалах справи специфікацією до договору поставки та специфікацією № 5 до договору поставки № 0202/21 від 02.02.2021, укладеного з ТОВ "Інко-Профіт". Якщо порівняти вартість придбання товару та вартість його можливого продажу позивачеві, розмір прибутку від виконання відповідачем договору поставки складає 3 108 000 грн. 00 коп., що значно перевищує розмір списаної позивачем банківської гарантії та розмір штрафних санкцій, заявлених до стягнення.
Від позивача засобами електронного зв'язку надійшла заява у порядку частини 11 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (вх. суду № 53315/23 від 19.10.2023), в якій він просить суд виключити з числа доказів "Роздруківки з електронного поштового сервісу електронної скриньки відповідача" на 6-ти аркушах, додані до заперечень № 005/23 від 10.10.2023, посилаючись на таке:
- 17.10.2023 на адресу позивача надійшли заперечення позивача (вих. № УБГ2745с від 10.10.2023, вх. № УБГ2745с від 17.10.2023), де серед додатків зазначено "2. Роздруківка з електронного сервісу відстеження поштових відправлень АТ "Укрпошта" (для суду); та "5. Роздруківки з електронного поштового сервісу електронної скриньки відповідача" (згідно з описом вкладення до цінного листа - на 6-ти аркушах)". Однак вказані копії документів не засвідчені належним чином (не засвідчені взагалі); не містять ані адреси електронної пошти з якої начебто надсилались електронні повідомлення, ані електронних адрес отримувачів цих повідомлень; копії листів нечитабельні, оскільки не можливо встановити ані їх реєстраційні номери і дати, ані зміст; опис вкладення до цінного листа не містить обов'язкового реквізиту, а саме: найменування об'єкта поштового зв'язку та номеру трекеру; не надано накладну Укрпошти та/або фіскального чеку, номери яких співпадають із трекером поштових відправлень. Крім того, кореспонденція, яка надходить на всі офіційні адреси АТ "Укргазвидобування", реєструється в Системі електронного документообігу "Мегаполіс", а інформація про це зберігається автоматично і накопичується. Однак, листи № 0202/01 від 02.03.2022 та № 0293/01 від 02.06.2022 щодо повідомлення АТ "Укргазвидобування" про форс-мажорні обставини відсутні як в СЕДО "Мегаполіс", так і не надходили на електронні поштові скриньки на адреси: ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3. Отже, вказане дає підстави позивачу заявляти про те, що подані до суду учасником справи документи викликають сумнів з приводу їх достовірності;
- відповідно до частини 2 статті 161 Господарського процесуального кодексу України заперечення відповідача є заявою по суті справи та до заперечень застосовуються правила, встановлені частинами 3-6 статті 165 цього Кодексу. Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 165 Господарського кодексу України, до заперечень, відповідач повинен додати документи, що підтверджують надсилання (надання) заперечень і доданих до них доказів іншим учасникам справи. Однак, додаток "2. Роздруківка з електронного сервісу відстеження поштових відправлень АТ "Укрпошта" (для суду);" позивачу не направлений і навіть номер відправлення (трекінг) не зазначений, що свідчить про порушення відповідачем вимог пункту 2 частини 6 статті 165 і частини 2 статті 161 Господарського процесуального кодексу України та дає підстави позивачу висловлювати сумнів з приводу достовірності цього доказу;
- отже, відповідно до частини 6 статті 91 Господарського процесуального кодексу України, суд має всі правові підстави не брати до уваги докази, надані ТОВ "Нафтосервіс".
У підготовче засідання 25.10.2023 з'явилися представники позивача та відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Слід відзначити, що клопотання позивача про залишення відзиву на позовну заяву без розгляду не підлягає задоволення, враховуючи те, що докази наявності повноважень особи, яка підписала вказаний відзив, наявні в матеріалах справи; посилання лише на факт недолучення таких доказів до відзиву на позовну заяву є проявом надмірного формалізму (а.с.141 у томі 1).
У вказаному засіданні представники позивача та відповідача повідомили, що ними повідомлені суду всі обставини справи, які їм відомі; надані всі докази, на які вони посилаються; матеріали справи не містять нерозглянутих заяв чи клопотань, а також позивачем та відповідачем подані всі заяви по суті справи, передбачені частиною 2 статті 161 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим представники позивача та відповідача підтвердили доцільність закриття підготовчого провадження.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 25.10.2023 підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.11.2023.
Від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи (вх. суду № 56628/23 від 06.11.2023), в якій він просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв'язку з перебуванням представника відповідача на лікарняному.
У судове засідання 07.11.2023 з'явився представник позивача, представник відповідача у вказане засідання не з'явився, при цьому, судом було враховано наявність клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 07.11.2023 у судовому засіданні було оголошено перерву до 15.11.2023.
Від відповідача надійшла заява про долучення письмових доказів (вх. суду 58736/23 від 15.11.2023), в якій він просив суд долучити до матеріалів справи копії листів Vallourec Deutschland GmbH, Німеччина, ТОВ "Інко-Профіт" щодо форс-мажорних обставин, а також копію листа Торгово-промислової палати України.
Від позивача надійшли заперечення на клопотання про зменшення пені (вх. суду № 58743/23 від 15.11.2023), в яких від зазначає про відсутність у даній справі підстав для зменшення пені.
У судове засідання 15.11.2023 з'явилися представники позивача та відповідача.
Від відповідача надійшла заява про долучення письмових доказів до матеріалів справи (вх. суду № 58508/23 від 15.11.2023), в якій він просить суд долучити до матеріалів справи Сертифікати Херсонської торгово-промислової палати, посилаючись на таке:
- відповідачем 14.11.2023 були отримані Сертифікати Херсонської торгово-промислової палати № 27.01-01/12-184 та №27.01-01/12-185 від 10.11.2023, а також № 27.01-01/12-187 від 13.11.2023;
- відповідач зазначає, що оскільки вказані письмові докази були отриманні ТОВ "Нафтосервіс" вже після встановленого судом строку для подання доказів по справі, подати їх у встановлений судом строк було неможливо. Також, з вказаного приводу відповідач вказує, що Сертифікат № 27.01-01/12-187 від 13.11.2023, що підтверджує настання форс-мажорних обставин за договором поставки № УБГ 11/015-22 від 12.01.2022, був отриманий ТОВ "Нафтосервіс" на підставі Сертифікатів № 27.01-01/12-184 та № 27.01-01/12-185 від 10.11.2023, які видані за заявою ТОВ "Інко-Профіт" щодо договору поставки № 0202/21 від 02.02.2021 з відповідачем та контракту № 0612 від 06.12.2021 з Vallourec Deutschland GmbH, Німеччина. Тому, отримання відповідачем Сертифікату Торгово-промислової палати для підтвердження настання форс-мажорних обставин за договором поставки з позивачем було неможливо до отримання відповідних Сертифікатів Торгово-промислової палати його контрагентом - ТОВ "Інко-Профіт" щодо настання форс-мажорних обставин за договором поставки № 0202/21 від 02.02.2021 з відповідачем (Сертифікат № 27.01-01/12-185) та контракту № 0612 від 06.12.2021 з Vallourec Deutschland GmbH, Німеччина (Сертифікат №27.01-01/12-184);
- додані до заяви Сертифікати Херсонської Торгово - промислової палати підтверджують настання форс-мажорних обставин у спірних правовідносинах з позивачем, відповідно до частини 2 статті 79 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980, яка встановлює, що сторона не несе відповідальності за невиконання будь-якого із своїх зобов'язань, якщо доведе, що воно було викликане перешкодою поза її контролем і що від неї нерозумно було очікувати прийняття до уваги цієї перешкоди під час укладення договору або уникнення чи подолання цієї перешкоди чи її наслідків.
Враховуючи долучення відповідачем до матеріалів справи додаткових доказів, з метою надання часу позивачу для ознайомленні із вказаними доказам, а також висловлення своєї правової позиції щодо вказаних доказів, у судовому засіданні 15.11.2023 протокольно було оголошено перерву до 20.11.2023.
Від відповідача надійшли письмові пояснення (вх. суду № 59270/23 від 20.11.2023), в яких він просить суд врахувати наступне:
- 15.11.2023 до матеріалів справи були долучені письмові докази щодо підтвердження настання форс-мажорних обставин під час виконання договору поставки між позивачем та відповідачем, а саме: Сертифікати Херсонської торгово-промислової палати № 27.01-01/12-184 та № 27.01-01/12-185 від 10.11.2023, а також № 27.01-01/12-187 від 13.11.2023, лист від Vallourec Deutschland GmbH, засвідчений Торгово-промисловою палатою Дюссельдорфу про форс-мажорні обставини від 15.12.2022, лист ТОВ "Інко-профіт" № 0506-01 від 05.06.2023, лист ТОВ "Інко-профіт" № 00809/02 від 08.09.2023, лист ТПП України № 2852/05-7.3 від 04.10.2023. Вказані документи є належними доказами настання форс-мажорних обставин під час виконання ТОВ "Нафтосервіс" свої зобов'язань перед АТ "Укргазвидобування" в особі філії БУ "Укрбургаз";
- відповідно до частини 2 статті 79 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980, яка встановлює, що сторона не несе відповідальності за невиконання будь-якого із своїх зобов'язань, якщо доведе, що воно було викликане перешкодою поза її контролем і що від неї нерозумно було очікувати прийняття до уваги цієї перешкоди під час укладення договору або уникнення чи подолання цієї перешкоди чи її наслідків. Якщо невиконання стороною свого зобов'язання викликане невиконанням третьою особою, залученою нею для виконання всього чи частини договору, ця сторона звільняється від відповідальності тільки в тому разі, якщо:
а) вона звільняється від відповідальності на підставі попереднього пункту;
б) залучена нею особа також була б звільнена від відповідальності, якби положення зазначеного пункту були застосовані до цієї особи. Таким чином, враховуючи статтю 79 Конвенції ООН, відповідач вважає, що форс-мажорні обставини виникли у ТОВ "Нафтосервіс", оскільки такі форс-мажорні обставини виникли у залучених ним третіх осіб для виконання свого обов'язку за договором поставки перед позивачем;
- відповідач звертає увагу суду на неможливість ТОВ "Нафтосервіс" замінити товар, що мав бути поставлений позивачеві, на інший. Договір поставки № УБГ 11/015-22 від 12.01.2022 був укладений між сторонами за результатами проведеної позивачем процедури закупівлі 21Т-216_44160000-9 - Магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби труби обсадні в асортименті;
- згідно з частиною 5 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі;
- з огляду на зазначене, сторони не мали можливості змінювати виробника товару, що мав бути поставлений за Договором поставки, оскільки такі зміни були нікчемними. Також, умовами договору поставки товар мав бути виготовлений безпосередньо для позивача та не міг бути замінений на такий, що вже виготовлений та знаходиться на складі виробника. Про вказане свідчать умови пункту 6.5. договору поставки, а також додаток № 5 договору;
- зокрема, за умовами додатку № 5, постачальник зобов'язаний надати безперешкодний доступ представникам покупця та представникам незалежної інспекційної компанії на промислові потужності, де відбувається виготовлення товару для здійснення перевірки наступних етапів виробництва товару, які включаються в план виробництва і контролю якості товару. Окрім цього, додаток 7 та 8 включають вимоги з поетапного аудиту незалежної інспекційної компанії, що має бути здійснений під час виготовлення товару за договором поставки для позивача. Вказані обставини також підтверджують те, що змінити товар за договором поставки ТОВ "Нафтосервіс" не мав права та можливості.
Від позивача надійшла заява (вх. суду № 59281/23 від 20.11.2023), в якій він просить суд залучити до матеріалів справи довідку підприємства позивача та листи.
У судове засідання 20.11.2023 з'явилися представники позивача та відповідача.
У судовому засідання 20.11.2023 представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, відповіді на відзив на позовну заяву, а також додаткових поясненнях.
У судовому засідання 20.11.2023 представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву, запереченнях, а також додаткових поясненнях.
Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
При цьому, з приводу долучення до матеріалів справи доказів, а також заяв по суті справи з порушенням строків, визначених статтями 80, 165 Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає таке.
В даному випадку, суд керується завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Під час розгляду справи суд зобов'язаний забезпечити повне, всебічне та об'єктивне з'ясування обставин справи, оскільки обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Таким чином, під час прийняття рішення у даній справі судом було враховано та надано оцінку всім наявним в матеріалах справи на час прийняття рішення у справі доказам та поясненням.
У судовому засіданні 20.11.2023 судом було оглянуто вміст електронної пошти відповідача info@nefteservice.com.ua, а саме: при огляді з'ясовано що у папці "Вихідні листи" наявні, зокрема:
- електронний лист з повідомленням про настання форс-мажорних обставин із вкладенням: 1) лист відповідача № 0202/01 від 02.03.2022; 2) лист ТОВ "Інко-Профіт" №0103-01 від 01.03.2022; лист Vallourec Deutschland GmbH від 01.03.2022, відправлений 03.03.2022 об 11:34 на адреси ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3;
- електронний лист із вкладенням - лист відповідача № 22-08/038 від 23.08.2022, відправлений 23.08.2022 о 16:46 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1
Також у судовому засіданні 20.11.2023 оглянуто оригінал поштового опису від 03.03.2022, копія якого наявна в матеріалах справи та повністю відповідає оригіналу (а.с.213 у томі 1).
У судовому засіданні 20.11.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача,
ВСТАНОВИВ:
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням договору поставки, строк дії договору, умови поставки, факт поставки/непоставки товару, загальна вартість поставленого/непоставленого товару, наявність прострочення поставки товару, правомірність заявлених до стягнення пені та штрафу.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Так, 12.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтосервіс" (далі - постачальник, відповідач) та Акціонерним товариством "Укргазвидобування" (далі - покупець, позивач) укладено договір поставки № УБГ 11/015-22 (далі - договір, а.с. 8-21 у томі 1), відповідно до умов пункту 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві лот № 3 Магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби (труби обсадні, безшовні з різьбою класу "Преміум" в асортименті) (далі - товар), зазначений в специфікації, що додається до договору і є його невід'ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.
У пункті 10.1. договору сторони визначили, що договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності), за умови надання постачальником забезпечення виконання своїх зобов'язань по договору, які відповідають вимогам, вказаним у пункті 10.2. договору і діє до 31.03.2023.
У розділі 13 договору визначені додатки до договору, а саме:
- додаток № 1 - специфікація (пункт 13.1. договору);
- додаток № 2 - форма - "Інформація про власників контрагента, включаючи кінцевого бенефіціарного власника (контролера)" (пункт 13.2. договору);
- додаток № 3 - графік поставки товару (пункт 13.3. договору);
- додаток № 4 - форма "Акт приймання-передачі товару" (форма акту призначена для постачальника, що не є резидентом України) (пункт 13.4. договору);
- додаток № 5 - "Технічні характеристики товару" (пункт 13.5. договору);
- додаток № 6 - "Типова форма банківської гарантії/стендбай акредитиву виконання зобов'язань постачальником за контрактом/ договором" (пункт 13.6. договору);
- додаток № 7 - "План виробництва і контролю товару" (пункт 13.7. договору);
- додаток № 8 - "План виробництва і контролю якості товару силами покупця" (пункт 13.8. договору);
- додаток № 9 - "Санкційне застереження" (пункт 13.9. договору).
Доказів визнання недійсним, зміни або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.
Судом також встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплено печатками підприємств, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов'язки щодо його виконання.
Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Умовами пункту 1.2. договору передбачено, що найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна ціна договору вказується у специфікації (далі - специфікація), яка є додатком № 1 до договору та є його невід'ємною частиною. Строк поставки товару визначається графіком поставки товару, який є додатком № 3 до договору та є його невід'ємною частиною.
У пунктах 3.1., 3.2. договору сторони погодили, що ціна договору вказується в специфікації в гривнях з урахуванням ПДВ (застосовується якщо постачальник є резидентом України, платником ПДВ) або в іноземній валюті без урахування ПДВ (застосовується, якщо постачальник не є резидентом України). Загальна вартість договору визначається загальною вартістю товару, вказаного в специфікації до договору.
У розділі 5 договору сторонами були визначені умови щодо поставки товару, зокрема:
- строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в специфікації та графіку поставки до договору (пункт 5.1. договору);
- датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару, форма якого наведена у додатку № 4 до договору, який є невід'ємною частиною (застосовується, якщо постачальник не є резидентом України) або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної (при наявності двох дат, датою підписання акту приймання-передачі товару або видаткової накладної вважається дата підписання покупцем) (пункт 5.2. договору);
- передача та отримання товару проводиться шляхом підписання уповноваженими представниками сторін акту/актів приймання-передачі товару або видаткової/видаткових накладної/накладних. У випадку виявлення недоліків товару або товаросупровідної документації, покупець має право не підписувати акт/акти приймання-передачі товару або видаткову/видаткові накладну/накладні до усунення виявлених недоліків, а постачальник зобов'язаний усунути недоліки та оплатити документально-підтверджені витрати покупця, спричинені такими недоліками (пункт 5.9. договору).
У відповідності до вказаних вище умов договору сторонами було підписано додаток № 1 до договору - Специфікацію № 1 (а.с. 22 у томі 1), в якій сторони узгодили поставку товару на загальну суму 125 208 000 грн. 00 коп., а також такі умови поставки:
- найменування товару: труба обсадна безшовна 177,8 х 10,36 мм, гр. м N-80, VAM21, PSL2, R3; одиниця виміру - тонни; кількість - 1 480; загальна вартість - 125 208 000 грн. 00 коп.;
- умови поставки товару: DDP (згідно з Інкотермс 2010) - станція (склад) призначення відповідно до місця поставки, вказаного в пунктах 10, 10.1. специфікації. Транспортні витрати по доставці товару в місце призначення включені в ціну товару;
- строк поставки товару: згідно з графіком: 50% обсягу протягом 180-ти календарних днів з дати укладання договору; 50% обсягу протягом 240 календарних днів з дати укладання договору. Дострокова поставка дозволена.
- відвантаження товару - згідно з графіком поставки;
- виробник товару: Vallourec Deutschland GmbH, Німеччина;
- вік виготовлення товару: не більше 12-ти місяців з дати виготовлення товару на дату поставки;
- реквізити вантажовідправника: 49000, Дніпропетровська область, вулиця Юрія Кондратюка, 58.; реквізити вантажоотримувача: Філія БУ "Укрбургаз", 63304, Харківська область, м. Красноград, вулиця Полтавська, 86.
- місце поставки:
Поставка залізничним транспортом:
- станція Красноград Південної залізниці, код 441606, отримувач: ФБУ "Укрбургаз", код 9239;
- станція Полтава Південної залізниці, код 448709, отримувач: Полтавське відділення бурових робіт ФБУ "Укрбургаз", код 9239;
- станція Шебелинка Південної залізниці, код 444106, отримувач: Шебелинське відділення бурових робіт ФБУ "Укрбургаз", код 9239;
- станція Стрий Львівської залізниці, код 377408, отримувач: Стрийське відділення бурових робіт ФБУ ; "Укрбургаз", код 9239;
Поставка автомобільним транспортом:
- ФБУ "Укрбургаз", Харківська область, м. Красноград, вул. Українська, 165, Красноградська база ВТЗЖ:
- ФБУ "Укрбургаз", Полтавське відділення бурових робіт, м. Полтава, вул. Ковалівська, 5;
- ФБУ "Укрбургаз", Шебелинське відділення бурових робіт, Харківська область, Балаклійський район, с. П'ятигірське;
- ФБУ "Укрбургаз", Хрестищенське відділення бурових робіт, Харківська область, Красноградський район, с. Наталине, вул. Промислова 7;
- ФБУ "Укрбургаз", Стрийське відділення бурових робіт, Львівська обл., Стрийський р-н, с. Пукеничі, вул. Львівська 15.
У розділі 6 договору були визначені права та обов'язки сторін.
Так, згідно з пунктом 6.4. договору, постачальник має право, зокрема, на інспекцію процесу виробництва та виробництва якості товару (пункт 6.5. договору) та, зокрема, інспекцію процесу виробництва та якості товару за рахунок постачальника (підпункт 6.5.1. договору), а саме:
- інспекція процесу виробництва та якості товару за рахунок постачальника (пункт 1 підпункту 6.5.1. договору);
- постачальник зобов'язаний письмово погодити незалежну інспекційну компанію з покупцем. В рамках такої інспекції проводиться контроль наступних параметрів: дотримання процедур контролю якості виробництва згідно з процедурами АРІ 5СТ (зазначити стандарт); геометричні розміри товару; хімічний склад товару; механічні властивості товару; неруйнівний контроль (пункт 2 підпункту 6.5.1. договору);
- повний обсяг контрольованих параметрів вказується в Плані виробництва і контролі якості товару, який є додатком № 7 до договору та є його невід'ємною частиною (пункт 3 підпункту 6.5.1. договору);
- за 10 календарних днів до відвантаження товару постачальник зобов'язаний направити на електронну адресу покупця: ІНФОРМАЦІЯ_2, наступні документи:
- Звіт незалежної інспекційної компанії;
- Сертифікати якості на готовий виріб (товар);
- документи мають бути надані українською мовою або англійською мовою, з обов'язковим перекладом на українську або російську мову (пункт 4 підпункту 6.5.1. договору);
- у випадку, якщо наданої інформації та/або документів буде не достатньо, постачальник зобов'язаний надати додаткову інформацію та/або документи на запит від покупця, направлений на електронну адресу постачальника, вказану в розділі XIV договору. Таку додаткову інформацію та/або документи постачальник зобов'язаний надати покупцю протягом 10-ти днів з дня отримання запиту від покупця, направивши їх на електронну адресу покупця: ІНФОРМАЦІЯ_2 (пункт 5 підпункту 6.5.1. договору);
- відвантаження та відправка товару постачальником покупцю здійснюється тільки після отримання покупцем звіту незалежної оцінки інспекційної компанії та погодження покупцем відвантаження та відправки товару щодо якого отримано звіт незалежної інспекційної компанії. Покупець має право відмовитися від товару без відшкодування постачальнику будь-яких збитків та/або витрат, які поніс постачальник, якщо контрольовані параметри товару не відповідають вимогам, вказаним у стандарті/-ах, у відповідності до якого/яких товар був виготовлений та/або умовам договору. Такий товар вважається таким, що не відповідає якості товару, передбаченій договором (пункт 6 підпункту 6.5.1. договору).
У випадку, якщо наданої інформації та/або документів буде не достатньо, постачальник зобов'язаний надати додаткову інформацію та/або документи на запит від покупця, направлений на електронну адресу постачальника, вказану у розділі 14 договору. Таку додаткову інформацію та/або документи постачальник зобов'язаний надати покупцю протягом 10-ти днів з дня отримання запиту від покупця, направивши їх на електронну адресу покупця: ІНФОРМАЦІЯ_1
В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
Так, 12.01.2022 сторонами був підписаний Графік поставки товару (далі - графік), в якому визначені, зокрема, наступні відомості:
- пункт приймання товару: ФБУ "Укрбургаз", Полтавське відділення бурових робіт, м.Полтава, вулиця Ковалівська, 5; ФБУ "Укрбургаз", Шебелинське відділення бурових робіт, Харківська область, Балаклійський район, с. П'ятигірське; ФБУ "Укрбургаз", Харківська область, м. Красноград, вулиця Українська, 165, Красноградська база ВТЗіК; ФБУ "Укрбургаз", Стрийське відділення бурових робіт, Львівська область, Стрийський район, с.Пукеничі, вулиця Львівська, 15;
- строк/термін поставки: 50% обсягу протягом 180-ти календарних днів з дати укладання договору; 50% обсягу протягом 240 календарних днів з дати укладання договору. Дострокова поставка дозволена (а.с. 25 у томі 1).
Враховуючи вказані обставини, судом встановлено, що:
- граничним строком поставки частини товару на суму 62 604 000 грн. 00 коп. (50% обсягу) є 11.07.2022;
- граничним строком поставки залишку товару на суму 62 604 000 грн. 00 коп. (50% обсягу) є 09.09.2022.
Як зазначає позивач, відповідачем зобов'язання за договором поставки № УБГ 11/015-22 від 12.01.2022 щодо поставки товару виконані не були, товар за договором поставлений позивачу не був, внаслідок чого, на підставі пункту 7.9. договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 12.07.2022 по 09.03.2023 в сумі 22 850 460 грн. 00 коп., а також штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару в сумі 8 764 560 грн. 00 коп. Відповідач посилається на існування форс-мажорних обставин, внаслідок чого вважає заявлені позивачем пеню та штраф безпідставними. Вказане і є причиною спору.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з нормами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Доказів на підтвердження повної та своєчасної поставки товару на виконання Специфікації № 1 до договору, а саме: на загальну суму 125 208 000 грн. 00 коп., відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності прострочення, шляхом надання належних доказів, не спростував.
З матеріалів справи вбачається, що для виконання своїх зобов'язань перед позивачем щодо поставки товару за спірним договором, відповідачем в межах договору поставки №0202/21 від 02.02.2021, укладеного з ТОВ "Інко-Профіт", було підписано Специфікацію №5 від 14.01.2022 щодо поставки відповідного товару (а.с.157-161 у томі 1). В свою чергу ТОВ "Інко-Профіт" мав діючий контракт № 0612 від 06.12.2021 з виробником вказаного товару - Vallourec Deutschland GmbH (Німеччина), в межах якого було підписано Додаткову угоду № 1 від 27.01.2022 щодо поставки відповідного товару (а.с.163-170 у томі 1). В межах обох договорів покупцями були здійснені часткові попередні оплати (а.с. 162, 171 у томі 1).
Слід відзначити, що за контрактом № 0612 від 06.12.2021, укладеним між виробником вказаного товару - Vallourec Deutschland GmbH (Німеччина) та ТОВ "Інко-Профіт" умови поставки: CIF - порт м. Одеси, Україна (Інкотермс 2020); строк поставки: 740 тон у березні 2022 року та 740 тон у травні 2022 року (а.с.169-170 у томі 1).
Так, у матеріалах справи наявні:
- лист Vallourec Deutschland GmbH (Німеччина) (виробника товару) від 01.03.2022, в якому він повідомляє про те, що воєнний стан на території України перешкоджає виконанню договірних зобов'язань німецькими компаніями. Ця ситуація знаходиться поза межами контролю та впливу німецьких компаній, зокрема, Vallourec Deutschland GmbH, що, як наслідок, впливає на договір № 0311 та № 0612 з ТОВ "Інко-Профіт" (а.с.172-173 у томі 1);
- Лист ТОВ "Інко-Профіт" вих. № 0103-01 від 01.03.2022 на адресу ТОВ "Нафтосервіс", в якому зазначено таке: "спираючись на параграф 8, пункт 8.1.2 та 8.1.3 договору поставки №0202/21 від 02.02.2021 на постачання труб обсадних повідомляємо про неможливість постачання товару. Копію листа додано" (а.с. 174 у томі 1);
- лист ТОВ "Нафтосервіс" вих. № 0202/01 від 02.03.2022 на адресу АТ "Укргазвидобування", в якому у зв'язку з обставинами непереборної сили та беручи до уваги лист від постачальника ТОВ "Інко-Профіт", лист № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 та спираючись на параграф 8, пункт 8.1. договору поставки трубної продукції № УБГ 11/015-22 від 12.01.2022 на постачання труби обсадної безшовної, відповідачем повідомляємо про неможливість виконання умов договору; копії листів додається" (а.с. 175 у томі 1).
Також в матеріалах справи наявний поштовий опис вкладення до цінного листа, в якому зазначено про відправлення на адресу відповідача: листа вих. № 0203/01 від 02.03.2022; листа вих. 0201/01 від 02.03.2022; листа вих. № 0202/01 від 02.03.2022 (а.с.213 у томі 1).
Судом вказаний доказ розцінюється критично, оскільки до вказаного поштового опису вкладення до цінного листа не долучено поштову квитанцію та поштову накладну, отже вказаний опис не є належним доказом повідомлення відповідачем про настання форс-мажорних обставин.
Також до матеріалів справи відповідачем було долучено скрин електронної пошти відповідача - info@nefteservice.com.ua, з якої вбачається направлення на електронні адреси відповідача електронних листів, а саме:
- електронного листа з повідомленням про настання форс-мажорних обставин із вкладенням: 1) листом відповідача № 0202/01 від 02.03.2022; 2) листом ТОВ "Інко-Профіт" №0103-01 від 01.03.2022; листом Vallourec Deutschland GmbH від 01.03.2022, відправленого 03.03.2022 об 11:34 на адреси ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3;
- електронного листа із вкладенням - листом відповідача № 22-08/038 від 23.08.2022, відправленого 23.08.2022 о 16:46 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.215-220 у томі 1).
Так, у матеріалах справи наявний лист № 22-08/038 від 2308.2022, адресований позивачу, в якому ТОВ "Нафтосервіс", посилаючись на введення правового режиму воєнного стану, просить АТ "Укргазвидобування" подовжити строк поставки товару за договором поставки № УБГ 11/015-22 від 12.01.2022 на весь термін дії воєнного стану, а також, додатково 90 календарних днів - до 06.06.2023; у зв'язку з вказаним ТОВ "Нафтосервіс" просить АТ "Укргазвидобування" надати новий графік поставки трубної продукції та укласти додаткову угоду з урахуванням нових умов (а.с.214 у томі 1).
Отримання вказаного листа представник позивача у судовому засіданні підтвердив.
Крім того, в процесі розгляду справи судом, відповідачем до матеріалів справи були долучені Сертифікати Херсонської торгово-промислової палати № 27.01-01/12-184 та №27.01-01/12-185 від 10.11.2023 (щодо наявності у березні 2022 року форс-мажорних обставин у ТОВ "Інко-Профіт" за договором № 0612 від 06.12.2021 та договором поставки № 0202/21 від 02.02.2021), а також № 27.01-01/12-187 від 13.11.2023 (щодо наявності форс-мажорних обставин у відповідача за спірним договором) (а.с.43-51 у томі 2).
Отже, відповідач вважає, що вказані вище обставини і докази підтверджуються настання у відповідача обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) за спірним договором, а отже, про відсутність підстав для стягнення пені та штрафу у даній справі.
З приводу обставин, наведених відповідачем у відзиві на позовну заяву та запереченнях, щодо наявності форс-мажорних обставин, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності.
Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.
Стаття 218 Господарського кодексу України унормовує, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
За загальним правилом, неможливість виконати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).
Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 по справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
З приводу наданих відповідачем листів Vallourec Deutschland GmbH (Німеччина), ТОВ "Інко-Профіт" щодо форс-мажорних обставин, а також Сертифікатів Херсонської торгово-промислової палати № 27.01-01/12-184 та № 27.01-01/12-185 від 10.11.2023, а також № 27.01-01/12-187 від 13.11.2023 (щодо наявності форс-мажорних обставин у відповідача за спірним договором), суд зазначає таке.
З матеріалів справи вбачається, що для виконання своїх зобов'язань перед позивачем щодо поставки товару за спірним договором, відповідачем в межах договору поставки №0202/21 від 02.02.2021, укладеного з ТОВ "Інко-Профіт", було підписано Специфікацію №5 від 14.01.2022 щодо поставки відповідного товару (а.с.157-161 у томі 1). В свою чергу ТОВ "Інко-Профіт" мав діючий контракт № 0612 від 06.12.2021 з виробником вказаного товару - Vallourec Deutschland GmbH (Німеччина), в межах якого було підписано Додаткову угоду № 1 від 27.01.2022 щодо поставки відповідного товару (а.с.163-170 у томі 1). В межах обох договорів покупцями були здійснені часткові попередні оплати (а.с. 162, 171 у томі 1).
Слід відзначити, що за контрактом № 0612 від 06.12.2021, укладеним між виробником вказаного товару - Vallourec Deutschland GmbH (Німеччина) та ТОВ "Інко-Профіт" умови поставки: CIF - порт м. Одеси, Україна (Інкотермс 2020); строк поставки: 740 тон у березні 2022 року та 740 тон у травні 2022 року (а.с.169-170 у томі 1).
Суд відзначає, що CIF (вартість, страхування і фрахт) - це термін Інкотермс, який означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати чи ушкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять із продавця на покупця. Однак, за умовами терміну CIF на продавця покладається також обов'язок придбання морського страхування на користь покупця проти ризику втрати і ушкодження товару під час перевезення.
Враховуючи вказане, суд вважає обставини щодо неможливості поставки товару виробником Vallourec Deutschland GmbH (Німеччина) до порту м. Одеса у березні та травні 2022 року є об'єктивними та такими, що заслуговують на увагу, оскільки загальновідомим є факт воєнного блокування окупаційними військами морського сполучення з Україною в цей період.
У той же час, суд наголошує, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання.
В цьому контексті суд відзначає, що неможливість придбання вказаного товару у ланцюгу контрагентів - 1) Vallourec Deutschland GmbH (Німеччина) - 2) ТОВ "Інко-Профіт" - 3) ТОВ "Нафтосервіс" не може свідчити про неможливість поставки товару позивачу в межах спірного договору. Так, відповідачем не надано доказів пошуку вказаного товару на ринку України або на ринках Європи, з якою навіть у місяці активного просування окупаційних військ по території України (березень 2022 року) зберігалося сухопутне сполучення та здійснювалась доставка залізничним та автомобільним транспортом на територію України. При цьому, на такий пошук у відповідача було понад 4 місяці, оскільки відповідачу стало відомо про неможливість поставки товару в у ланцюгу контрагентів - 1) Vallourec Deutschland GmbH (Німеччина) - 2) ТОВ "Інко-Профіт" - 3) ТОВ "Нафтосервіс" з листа ТОВ "Інко-Профіт" № 0103-01 від 01.03.2022. Отже з 01.03.2022 по 11.07.2022 у відповідача було достатньо часу для вжиття заходів щодо пошуку товару у інших контрагентів та виконання зобов'язання перед позивачем. Однак жодних заходів відповідач в цей час не вживав.
Також відповідачем не доведено відсутність вказаного товару на ринку України або на ринках Європи, що свідчить про те, що можливість виконання договірних зобов'язань перед позивачем у даному випадку не виключена повністю.
При цьому, суд наголошує, що у Графіку поставки товару сторонами були погоджені декілька пунктів приймання товару:
1) ФБУ "Укрбургаз", Полтавське відділення бурових робіт, м. Полтава, вулиця Ковалівська, 5;
2) ФБУ "Укрбургаз", Шебелинське відділення бурових робіт, Харківська область, Балаклійський район, с. П'ятигірське;
3) ФБУ "Укрбургаз", Харківська область, м. Красноград, вулиця Українська, 165, Красноградська база ВТЗіК;
4) ФБУ "Укрбургаз", Стрийське відділення бурових робіт, Львівська область, Стрийський район, с.Пукеничі, вулиця Львівська, 15.
Можливість поставки у декілька різних місць (різних регіонів України, в тому числі відносно безпечних) передбачена також у Специфікації № 1 (а.с.22-23 у томі 1), а саме: сторонами була узгоджена можливість:
1) поставки залізничним транспортом:
- станція Красноград Південної залізниці, код 441606, отримувач: ФБУ "Укрбургаз", код 9239;
- станція Полтава Південної залізниці, код 448709, отримувач: Полтавське відділення бурових робіт ФБУ "Укрбургаз", код 9239;
- станція Шебелинка Південної залізниці, код 444106, отримувач: Шебелинське відділення бурових робіт ФБУ "Укрбургаз", код 9239;
- станція Стрий Львівської залізниці, код 377408, отримувач: Стрийське відділення бурових робіт ФБУ ; "Укрбургаз", код 9239;
2) поставка автомобільним транспортом:
- ФБУ "Укрбургаз", Харківська область, м. Красноград, вул. Українська, 165, Красноградська база ВТЗЖ:
- ФБУ "Укрбургаз", Полтавське відділення бурових робіт, м. Полтава, вул.Ковалівська, 5;
- ФБУ "Укрбургаз", Шебелинське відділення бурових робіт, Харківська область, Балаклійський район, с. П'ятигірське;
- ФБУ "Укрбургаз", Хрестищенське відділення бурових робіт, Харківська область, Красноградський район, с. Наталине, вул. Промислова 7;
- ФБУ "Укрбургаз", Стрийське відділення бурових робіт, Львівська обл., Стрийський р-н, с. Пукеничі, вул. Львівська 15.
Отже, посилання відповідача на ведення активних бойових дій поблизу місця поставки у Харківській області розцінюється судом критично, з огляду на те, що це не єдине передбачене договором місце поставки.
Більше того, вказана вище можливість поставки товару з ринків України чи Європи договором не виключена, а навпаки, у Специфікації № 1 до договору чітко передбачена можливість поставки товару залізничним та автомобільним транспортом, при цьому, одне з місць поставки - м. Стрий Львівської області, що розташоване близько 100 км від державного кордону з Польщею, що додатково свідчить про наявність можливості виконання зобов'язань перед позивачем.
Судом також розцінюється критично посилання відповідача на неможливість заміни товару, ніж той, що передбачався до поставки у ланцюгу контрагентів - 1) Vallourec Deutschland GmbH (Німеччина) - 2) ТОВ "Інко-Профіт" - 3) ТОВ "Нафтосервіс", а саме: посилання на інспекцію процесу виробництва.
Так, згідно з пунктом 6.4. договору, постачальник має право, зокрема, на інспекцію процесу виробництва та виробництва якості товару (пункт 6.5. договору) та, зокрема, інспекцію процесу виробництва та якості товару за рахунок постачальника (підпункт 6.5.1. договору), а саме:
- інспекція процесу виробництва та якості товару за рахунок постачальника (пункт 1 підпункту 6.5.1. договору);
- постачальник зобов'язаний письмово погодити незалежну інспекційну компанію з покупцем. В рамках такої інспекції проводиться контроль наступних параметрів: дотримання процедур контролю якості виробництва згідно з процедурами АРІ 5СТ (зазначити стандарт); геометричні розміри товару; хімічний склад товару; механічні властивості товару; неруйнівний контроль (пункт 2 підпункту 6.5.1. договору);
- повний обсяг контрольованих параметрів вказується в Плані виробництва і контролі якості товару, який є додатком № 7 до договору та є його невід'ємною частиною (пункт 3 підпункту 6.5.1. договору);
- за 10 календарних днів до відвантаження товару постачальник зобов'язаний направити на електронну адресу покупця: ІНФОРМАЦІЯ_2, наступні документи:
- Звіт незалежної інспекційної компанії;
- Сертифікати якості на готовий виріб (товар);
- документи мають бути надані українською мовою або англійською мовою, з обов'язковим перекладом на українську або російську мову (пункт 4 підпункту 6.5.1. договору);
- у випадку, якщо наданої інформації та/або документів буде не достатньо, постачальник зобов'язаний надати додаткову інформацію та/або документи на запит від покупця, направлений на електронну адресу постачальника, вказану в розділі XIV договору. Таку додаткову інформацію та/або документи постачальник зобов'язаний надати покупцю протягом 10-ти днів з дня отримання запиту від покупця, направивши їх на електронну адресу покупця: ІНФОРМАЦІЯ_2 (пункт 5 підпункту 6.5.1. договору);
- відвантаження та відправка товару постачальником покупцю здійснюється тільки після отримання покупцем звіту незалежної оцінки інспекційної компанії та погодження покупцем відвантаження та відправки товару щодо якого отримано звіт незалежної інспекційної компанії. Покупець має право відмовитися від товару без відшкодування постачальнику будь-яких збитків та/або витрат, які поніс постачальник, якщо контрольовані параметри товару не відповідають вимогам, вказаним у стандарті/-ах, у відповідності до якого/яких товар був виготовлений та/або умовам договору. Такий товар вважається таким, що не відповідає якості товару, передбаченій договором (пункт 6 підпункту 6.5.1. договору).
У випадку, якщо наданої інформації та/або документів буде не достатньо, постачальник зобов'язаний надати додаткову інформацію та/або документи на запит від покупця, направлений на електронну адресу постачальника, вказану у розділі 14 договору. Таку додаткову інформацію та/або документи постачальник зобов'язаний надати покупцю протягом 10-ти днів з дня отримання запиту від покупця, направивши їх на електронну адресу покупця: ІНФОРМАЦІЯ_1
З приводу вказаних умов договору суд зазначає, що не викликає сумніву той факт, що повномасштабна військова агресія проти України внесла істотні корективи у комерційну діяльність всіх суб'єктів господарювання на території України; всі, хто залишився з Україною і продовжив свою роботу, з метою підтримання економічного фронту держави, вимушені були пристосовуватися до продовження своєї діяльності в умовах повномасштабної війни. Отже, у випадку наявності можливості у відповідача щодо поставки товару, який би він міг придбати на ринку України чи Європи (в інший спосіб, ніж було передбачено у ланцюгу контрагентів - 1) Vallourec Deutschland GmbH (Німеччина) - 2) ТОВ "Інко-Профіт" - 3) ТОВ "Нафтосервіс"), відповідач мав би можливість звернутися до позивача з пропозицією щодо внесення змін до умов договору, або врегулювання вказаних обставин іншим чином. В такий же спосіб могли бути врегульовані й інші невідповідності (наприклад, вимога щодо року випуску товару - не більше 12 місяців з дати виготовлення товару на дату поставки та ін.).
Більше того, відсутність з боку відповідача жодних дій, спрямованих на належне виконання зобов'язання перед позивачем, з моменту отримання ним інформації про неможливість поставки товару в у ланцюгу контрагентів - 1) Vallourec Deutschland GmbH (Німеччина) - 2) ТОВ "Інко-Профіт" - 3) ТОВ "Нафтосервіс" (про це відповідачу стало відомо 01.03.2023 з листа ТОВ "Інко-Профіт" № 0103-01 від 01.03.2022), отже з 01.03.2022 по 11.07.2022 (та у подальшому по 09.09.2022), власне і свідчить про недоведеність відповідачем обставин непереборної сили (форс-мажору) саме за спірним договором, у правовідносинах щодо поставки товару з позивачем.
У даному випадку суд вважає, що відповідач не вжив жодних заходів щодо недопущення прострочення/непоставки поставки товару позивачу, а обмежився лише надсиланням позивачу листа про наявність форс-мажору.
Так, у розділі 8 договору викладені обставини непереборної сили, а саме:
- сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо) (пункт 8.1. договору);
- сторона, що не може виконувати зобов'язання за договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 7-ми днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Наслідком неповідомлення чи порушення строку повідомлення про обставини як причину невиконання чи порушення строків виконання зобов'язань (пункт 8.2. договору);
- доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим на це органом України та/або країни, в якій виникли такі обставини, або яка постраждала внаслідок таких обставин. У випадку, якщо постачальник надає документи, що є доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії іншим уповноваженим органом, ніж Торгово-промислова палата, постачальник зобов'язаний надати документи, що підтверджують повноваження такого органу (пункт 8.3. договору);
- у разі, коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 60 днів, кожна із сторін має право розірвати договір шляхом направлення повідомлення (цінним листом з описом вкладення) про відмову від договору в односторонньому порядку з наданням документу, виданого Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим на це органом України та/або країни, в якій виникли такі обставини, або яка постраждала внаслідок таких обставин, яким засвідчується існування обставин непереборної сили та те, що такі обставини тривають більше ніж 60 днів поспіль. У такому випадку договір припиняє свою дію з дати, зазначеної у повідомленні про відмову від договору, але не раніше дати отримання повідомлення (пункт 8.4. договору).
При цьому, відповідно до пункту 11.13 договору, якщо договором передбачено направлення листів, повідомлень в електронному вигляді на електронні адреси сторін, такі листи, повідомлення вважаються належним чином направленими, якщо вони направлені в електронному вигляді на всі електронні адреси одночасно, вказані у розділі 14 договору.
Як було зазначено судом вище, у судовому засіданні 20.11.2023 судом було оглянуто вміст електронної пошти відповідача info@nefteservice.com.ua, а саме: при огляді з'ясовано що у папці "Вихідні листи" наявні, зокрема:
- електронний лист з повідомленням про настання форс-мажорних обставин із вкладенням: 1) лист відповідача № 0202/01 від 02.03.2022; 2) лист ТОВ "Інко-Профіт" №0103-01 від 01.03.2022; лист Vallourec Deutschland GmbH від 01.03.2022, відправлений 03.03.2022 об 11:34 на адреси ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3;
- електронний лист із вкладенням - лист відповідача № 22-08/038 від 23.08.2022, відправлений 23.08.2022 о 16:46 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1
Також у судовому засіданні 20.11.2023 оглянуто оригінал поштового опису від 03.03.2022, копія якого наявна в матеріалах справи та повністю відповідає оригіналу (а.с.213 у томі 1).
У той же час, суд відзначає, що у даній справі не має вирішального значення факт належного/неналежного повідомлення відповідачем позивача про настання обставин непереборної сили (форс-мажору) (як форма повідомлення, яка носить неофіційний характер, оскільки доказів підписання вказаного вище електронного листа кваліфікованим-електронним підписом відповідачем не надано, так і сам факт повідомлення), оскільки судом описані вище обставини, які свідчать про недоведеність у даній справі наявності обставин непереборної сили (форс-мажору) саме за спірним договором - у правовідносинах щодо поставки товару з позивачем.
Враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем не доведено існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем по договору поставки № УБГ 11/015-22 від 12.01.2022.
Відтак, аргументи відповідача щодо наявності форс-мажору судом відхиляються.
При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Судом враховано, що одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України.
В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Судом також враховано, що одночасне стягнення штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно із статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, а у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 910/10939/18, від 27.09.2019 у справі № 923/760/16, від 19.09.2019 у справі №904/5770/18, від 28.08.2019 у справі № 910/11944/18, від 02.04.2019 у справі № 910/7398/18.
Так, у пункті 7.9. договору передбачено, що у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначені у графіку поставки товару до даного договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості із врахуванням ПДВ непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості із врахуванням ПДВ непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.
На підставі пункту 7.9. договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 12.07.2022 по 09.03.2023 в сумі 22 850 460 грн. 00 коп., а також штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару в сумі 8 764 560 грн. 00 коп.
Судом встановлено, що товар на суму 125 208 000 грн. 00 коп. поставлено відповідачем не було, у зв'язку з чим правомірним є нарахування:
- пені у період з 12.07.2022 по 09.03.2023 на суму 62 604 000 грн. 00 коп. (50% обсягу), яка в цей період складає 11 519 136 грн. 00 коп., а також в період з 10.09.2022 по 09.03.2023 на суму 62 604 000 грн. 00 коп. (50% обсягу), яка в цей період складає 11 331 324 грн. 00 коп.;
- штрафу 7% від вартості непоставленого товару, який складає 8 764 560 грн. 00 коп. (125 208 000,00 х 7%).
Таким чином, господарським судом здійснено перевірку розрахунків пені та штрафу, зроблених позивачем (а.с.2), та встановлено, що під час їх проведення позивачем були вірно визначені суми непоставленого товару та періоди прострочення, арифметично розрахунки проведено також вірно.
Отже, розрахунки пені та штрафу, наведені у позовній заяві (а.с.2) визнаються судом обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.
При цьому, судом враховано, що одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України .
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України.
В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Судом також враховано, що одночасне стягнення штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно із статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, а у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 910/10939/18, від 27.09.2019 у справі № 923/760/16, від 19.09.2019 у справі №904/5770/18, від 28.08.2019 у справі № 910/11944/18, від 02.04.2019 у справі № 910/7398/18.
Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 22 850 460 грн. 00 коп. та штрафу в сумі 8 764 560 грн. 00 коп. визнаються судом обґрунтованими.
В той же час, згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Згідно із частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.
Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов'язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об'єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.
Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов'язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов'язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб'єктів зобов'язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов'язання дії щодо належного виконання зобов'язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов'язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов'язків, яка б виключала необ'єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов'язання стосовно одна одної.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.
Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.
В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.
Суд об'єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, приймаючи до уваги, що:
- з 24.02.2022 на території України запроваджено воєнний стан, який істотним чином вплинув на можливість ведення господарської діяльності; у даному випадку сторони при всій своїх турботливості та обачності на момент укладення договору поставки (12.01.2022) не могли передбачити виникнення у подальшому таких обставин, як: запровадження воєнного стану, активні бойові дії на частині території України, заблоковане морське сполучення, аварійні та планові відключення електроенергії, довготривалі повітряні тривоги і т.ін. Отже, вказані обставини у своїх сукупності враховуються судом під час вирішення питання щодо доцільності зменшення штрафних санкцій у даній справі, оскільки періодом прострочення є 12.07.2022 по 09.03.2023;
- загальна сума штрафних санкцій за непоставлений відповідачем товар становить 31 615 020 грн. 00 коп., що свідчить про загальну неспівмірність штрафних санкцій у спірних правовідносинах та не узгоджується з критеріями розумності, адекватності та справедливості штрафних санкцій. У такому розмірі (31 615 020 грн. 00 коп.), на думку суду, неустойка із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання перетворюється на несправедливо непомірний тягар для відповідача і стає джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (позивача);
- більше того, судом приймається до уваги той факт, що відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Отже, суд погоджується з позивачем, що сплата відповідачем 6 260 400 грн. 00 коп. гарантії на користь позивача 29.12.2022 (платіж отримано позивачем 06.01.2023) (а.с.180-181 у томі 1) не виключає можливість застування до нього штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу. У той же час, суд відзначає, що як неустойка (пеня і штраф) так і гарантія є способами забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням яких є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником. Отже, суд відзначає, що отримані позивачем від відповідача у вигляді гарантії 6 260 400 грн. 00 коп. у достатній мірі компенсують позивачу можливі втрати (збитки), у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання відповідачем. При цьому, позивачем не спростовано того факту, що станом на теперішній час нових договорів щодо поставки товару - труби обсадної безшовної 177,8 х 10,36 мм, гр. м N-80, VAM21, PSL2, R3 позивач не укладав, що може свідчити про те, що з початком повномасштабного вторгнення, а також тимчасовою окупацією частини території України, потреба у вказаній трубі у позивача відпала;
- в матеріалах справи відсутні докази завдання позивачу збитків, внаслідок допущеного відповідачем порушенням; відомостей щодо наявності збитків чи інших невідворотних наслідків для позивача від допущеного відповідачем порушення матеріали справи також не містять;
- судом приймається до уваги причина невиконання відповідачем зобов'язань за спірним договором, а саме: відмова 01.03.2022 виробника товару - Vallourec Deutschland GmbH (Німеччина) від поставки товару в Україну, на що відповідач не міг вплинути та ніяк не міг цього передбачити в момент укладення спірного договору поставки з позивачем (12.01.2022). Також, судом враховано, що за контрактом № 0612 від 06.12.2021, укладеним між виробником вказаного товару - Vallourec Deutschland GmbH (Німеччина) та ТОВ "Інко-Профіт" (у даній справі посередник між відповідачем та виробником товару) умови поставки: CIF - порт м. Одеси, Україна (Інкотермс 2020); строк поставки: 740 тон у березні 2022 року та 740 тон у травні 2022 року (а.с.169-170 у томі 1). Судом також встановлено, що CIF (вартість, страхування і фрахт) - це термін Інкотермс, який означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Враховуючи вказане, суд вважає, що обставини щодо неможливості поставки товару виробником Vallourec Deutschland GmbH (Німеччина) до порту м. Одеса у березні та травні 2022 року є об'єктивними та такими, що заслуговують на увагу, оскільки загальновідомим є факт воєнного блокування окупаційними військами морського сполучення з Україною в цей період;
- відповідач, маючи на меті добросовісну поведінку у спірних правовідносинах, повідомляв позивача про неможливість виконання своїх зобов'язань за договором у повному обсязі, а також пояснив причини, які це зумовили (електронні листи від 03.03.2022 та від 23.08.2022);
- у даному випадку порушеним є негрошове зобов'язання, але судом також враховано, що у договорі передбачений розмір пені (0,1 %), який є більший, ніж визначений законодавством за порушення грошових зобов'язань, що може додатково свідчити про необхідність оцінки судом адекватності розрахованої пені за таким договором;
- судом також враховано, що пеня та штраф є лише санкціями за невиконання зобов'язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може. Тому при зменшенні розміру пені та штрафу позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.
В той же час, судом також було враховано інтереси позивача та прийнято до уваги, що позивач мав правомірні очікування поставки товару у повному обсязі та у строки, узгоджені сторонами.
Отже, беручи до уваги правове призначення штрафних санкцій, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, суд вважає за необхідне зменшити визнаний судом обґрунтованим розмір пені та штрафу на 90%, а саме:
- пені до 2 285 046 грн. 00 коп. (22 850 460,00 - 90%);
- штрафу до 876 456 грн. 00 коп. (8 764 560,00 - 90%).
Таке зменшення розміру пені та штрафу суд вважає розумним та оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача, оскільки враховуючи раніше отриману від відповідача виплату по гарантій в сумі 6 260 400 грн. 00 коп., позивач у вигляді засобу відповідальності за допущене відповідачем порушення отримує 9 421 902 грн. 00 коп. (6 260 400,00 (гарантія) + 2 285 046,00 (пеня) + 876 456,00 (штраф), що, на думку суду є адекватним та співмірним із допущеним відповідачем порушенням.
Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 2 285 046 грн. 00 коп.; позовні вимоги щодо стягнення штрафу підлягають частковому задоволенню в сумі 876 456 грн. 00 коп.
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
При цьому, оскільки суд зменшує розмір пені, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено, у зв'язку з чим відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 474 225 грн. 30 коп. - витрат по сплаті судового збору.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Акціонерного товариства "Укргазвидобування" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтосервіс" про стягнення пені та штрафу за договором поставки № УБГ 11/015-22 від 12.01.2022 у загальному розмірі 31 615 020 грн. 00 коп. - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтосервіс" (вулиця Юрія Кондратюка, будинок 58, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код 32233161) на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (вулиця Кудрявська, будинок 26/28, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код 30019775) - 2 285 046 грн. 00 коп. - пені, 876 456 грн. 00 коп. - штрафу та 474 225 грн. 30 коп. - витрат по сплаті судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений та підписаний 22.11.2023.
Суддя Ю.В. Фещенко