ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2023 року Справа № 903/135/23 (903/134/23)
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Грязнов В.В. , суддя Розізнана І.В.
секретар судового засідання Соколовська О.В.
за участю представників - не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Адвокатського бюро "Гапоненко Роман і партнери" про приєднання до матеріалів справи доказів судових витрат та ухвалення додаткового рішення
за результатами розгляду апеляційних скарг Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Волинської області від 21.08.2023 у справі №903/135/23 (903/134/23) (ухвалене суддею В.М. Дем'як, повний текст складений 24.08.2023), Адвокатського бюро "Гапоненко Роман і партнери" та Фермерського господарства "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 13.09.2023 у справі №903/135/23 (903/134/23) (ухвалене суддею Дем'як В.М., повний текст складений 15.09.2023)
за позовом Адвокатського бюро "Гапоненко Роман і партнери"
до відповідача 1: Фермерського господарства "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича
до відповідача 2: Приватного підприємства "Фермерське господарство "Західний Буг"
про визнання договору купівлі-продажу недійсним,
у межах справи №903/135/23
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Вербена”
до Фермерського господарства “Західний Буг” ОСОБА_1
про банкрутство
ВСТАНОВИВ:
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 апеляційну скаргу Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Волинської області від 21.08.2023 у справі №903/135/23 (903/134/23) залишено без задоволення.
Рішення Господарського суду Волинської області від 21.08.2023 у справі №903/135/23 (903/134/23) залишено без змін.
Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 13.09.2023 у справі №903/135/23 (903/134/23) залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу Адвокатського бюро "Гапоненко Роман і партнери" на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 13.09.2023 у справі №903/135/23 (903/134/23) задоволено.
Додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 13.09.2023 у справі №903/135/23 (903/134/23) змінено частково в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу з підстав, викладених у цій постанові.
В іншій частині додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 13.09.2023 у справі №903/135/23 (903/134/23) залишено без змін.
02.11.2023 на адресу суду від Адвокатського бюро "Гапоненко Роман і партнери" надійшло клопотання Адвокатського бюро "Гапоненко Роман і партнери" про приєднання до матеріалів справи доказів судових витрат та ухвалення додаткового рішення.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2023 розгляд заяви призначений на 20.11.2023 об 11:00 год.
У судове засідання представники сторін не з'явилися, причини неявки не повідомили. Про місце, час і дату судового засідання повідомлені належним чином.
Розглянувши заяву, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про розподіл судових витрат.
Згідно ч. 3 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (справа Кучерук проти України) (заява 2570/04).
Згідно п. 31 Рішення Європейського суду з прав людини від 01.02.2007 у справі "Макаренко проти України" суд нагадує, що "розумний" строк проваджень має визначатись відповідно до обставин справи та наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявника і компетентних органів та інтерес, який мав заявник у цьому спорі.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини однією із складових справедливого судового розгляду в розумінні пункту 1 статті 6 є право на змагальне провадження; кожна сторона має знати про всі докази чи подання, які представленні або зроблені в цілях впливу на думку суду і коментувати їх (п. п. 23, 31 та 33 рішення у справі "Лобо Мачадо проти Португалії" від 20.02.1996, п. 24 рішення у справі "Нідерост-Губер проти Швейцарії" від 18.02.1997, п. 42 рішення у справі "Кєроярві проти Фінляндії").
Відповідно до ст. 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин.
За приписами ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик
Згідно із ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Згідно із ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).
Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 23.02.2021 у справі №922/2503/20.
Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст.126 ГПК України).
У розумінні положень ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5 - 7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі №910/353/19, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, тощо.
За змістом ч. 3 ст. 237 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення представництва є договір.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; п.19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Слід зауважити, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України.
Частинами 1 та 2 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру та погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Слід також зауважити, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
Крім того, слід зазначити, що за положенням ч. 2 ст. 2 ГПК України, суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Пункт 1 ч. 3 цієї статті визначає верховенство права однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.
Зміст вказаного принципу неодноразово і досить детально аналізував Конституційний Суд України. Так, зокрема, в абзаці 2 підпункту 4.1 п. 4 Рішення від 02.11.2004 №15-рп/2004 ним акцентувалася увага на тому, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
Так, ч. 3 ст. 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Оцінюючи зміст зазначених приписів слід зазначити, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).
Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Також слід зауважити, що ч. 3 ст. 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.
Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.
Отже враховуючи вище викладене слід дійти висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов'язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.
Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом, тощо.
Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
Судом встановлено, що у відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено, що орієнтовна сума витрат на професійну правничу допомогу становить 40 000,00 грн.
30.10.2023 Північно-західним апеляційним господарським судом ухвалено постанову.
02.11.2023 на адресу суду від Адвокатського бюро "Гапоненко Роман і партнери" надійшло клопотання Адвокатського бюро "Гапоненко Роман і партнери" про приєднання до матеріалів справи доказів судових витрат та ухвалення додаткового рішення.
Отже, беручи до уваги викладене, вимоги частини восьмої статті 129 ГПК України заявником дотримані.
Як вбачається з матеріалів справи, між Адвокатським бюро "Гапоненко Роман і партнери" та Адвокатським об'єднанням "Гапоненко Роман і партнери" укладено договір про надання правової (правничої) допомоги від 19.12.2022 №03-974 за змістом якого бюро доручає, а об'єднання бере на себе зобов'язання надавати необхідну об'єднанню правову допомогу, зокрема, але не виключно: представляти та захищати інтереси Бюро у будь-яких підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності та підпорядкування, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, зокрема, але не виключно у органах державної виконавчої служби, перед приватними виконавцями; Верховному Суді у тому числі Великій палаті Верховного суду, Касаційному адміністративному суді у складі Верховного суду, Касаційному господарському суду у складі Верховного суду, Касаційному цивільному суді у складі Верховного суду; Вищому суді з питань інтелектуальної власності; Вищому антикорупційному суді; апеляційних судах; апеляційних господарських судах; апеляційних адміністративних судах; судах загальної юрисдикції; місцевих загальних судах; господарських судах; окружних господарських судах; окружних адміністративних судах; Міністерстві юстиції України, зокрема, але не виключно, в частині питань здійснення реєстраційних та нотаріальних дій; органах державної виконавчої служби; органах адвокатського самоврядування; органах нотаріату і перед посадовими особами нотаріату; податкових органах; Офісі Генерального прокурора; обласних прокуратурах; місцевих прокуратурах; військових прокуратурах; Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі; Службі безпеки України та її регіональних органах; органах поліції; Міністерстві внутрішніх справ України; територіальних органах з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ; територіальних органах, закладах, установах і підприємствах, що належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України; Національному антикорупційному бюро України та його територіальних управліннях; Національному агентстві з питань запобігання корупції.
Також, Бюро уповноважує Об'єднання представляти інтереси в органах досудового розслідування та судах з усіма правами згідно з положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Надавати Бюро консультації та роз'яснення з юридичних питань, усні та письмові довідки щодо застосування чинного законодавства України, надавати інші види правової допомоги в обсягах та на умовах, передбачених законодавством, Договором та додатковими угодами до нього.
Правова допомога надається Об'єднанням у відповідності до Конституції України, Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", Правил адвокатської етики та інших нормативно-правових актів.
Бюро зобов'язується своєчасно приймати та оплачувати правову допомогу, що надається йому Об'єднанням згідно умов цього Договору, а також добросовісно виконувати всі інші зобов'язання по Договору в обсязі, в строки та терміни, що встановлені цим Договором.
Згідно пунктів 4.1.- 4.4. договору від 19.12.2022 №03-974 гонорар є формою винагороди об'єднання за надання правової допомоги бюро. Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення Адвокатським об'єднанням результату, якого бажає Бюро. Розмір гонорару, який Бюро сплачує Адвокатському об'єднанню за надану в межах цього Договору правову допомогу встановлюється в розмірі 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп. за одну годину роботи адвоката Адвокатського об'єднання та сплачується Бюром протягом трьох днів з моменту прийняття ним послуг за Актом наданих послуг. На підтвердження факту надання Адвокатським об'єднанням правової допомоги Бюро відповідно до умов цього Договору Адвокатським об'єднанням складається акт наданих послуг (правової допомоги) і направляється або вручається під розписку Бюро.
31.10.2023 між сторонами було підписано Акт надання послуг №62 з детальним описом виконаних робіт (наданих послуг) на загальну суму 20 000,00 грн, в тому числі:
- гонорар за надання правової допомоги по справі №903/135/23 (903/134/23), підготовка апеляційної скарги (4 год., ціна 2000 грн за 1 год., загальна сума 8000 грн);
- підготовка відзиву на апеляційну скаргу по основному рішенню у справі №903/134/23 (3 год., ціна 2000 грн за 1 год., загальна сума 6000 грн);
- підготовка відзиву на апеляційну скаргу по додатковому рішенню у справі №903/134/23 (2 год., ціна 2000 грн за 1 год., загальна сума 4000 грн);
- участь представника у судовому засіданні 30.10.2023 у справі №903/134/23 (1 год., ціна 2000 грн за 1 год., загальна сума 2000 грн);
Отже, позивач згідно з вимогами ст. 74 ГПК України довів надання йому послуг професійної правничої допомоги під час розгляду справи №903/135/23 (903/134/23) у суді апеляційної інстанції.
Судом встановлено, що Фермерське господарство "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича звернулося до суду апеляційної інстанції із клопотанням про зменшення розміру судових витрат на правничу допомогу у справі №903/135/23 (903/134/23), яке обґрунтоване тим, що заявлені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними та неспівмірними з обсягом наданих адвокатом послуг та складністю справи; позивачем виступає Адвокатське бюро, яке є спеціалістом в галузі права та не потребує залучення для надання правової допомоги інших осіб.
Колегія суддів вважає, що розмір заявлених до стягнення витрат на вказані послуги є надмірним з огляду на предмет спору, оскільки апеляційна скарга Адвокатського бюро "Гапоненко Роман і партнери" обґрунтована процесуальними підставами розподілу між відповідачами витрат на професійну правничу допомогу, а підготовка відзивів позивача на апеляційні скарги відповідача 1 на рішення Господарського суду Волинської області від 21.08.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 13.09.2023 не потребували значних затрат часу, оскільки правова позиція позивача під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції не змінювалася, наведені у відзивах доводи, подібні до тих, що наводились представником позивача у суді першої інстанції. Крім того, позивач брав участь у судових засіданнях під час розгляду справи №903/135/23(903/134/23) в суді першої інстанції та вже був обізнаний з обставинами справи та позицією її учасників щодо суті спору.
Отже, на переконання судової колегії, заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованим щодо підготовки апеляційної скарги позивача на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 13.09.2023 - у розмірі 4000,00 грн, щодо підготовки відзивів позивача на апеляційні скарги відповідача 1 на рішення Господарського суду Волинської області від 21.08.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 13.09.2023 у справі №903/135/23(903/134/23) - у розмірі 3000,00 грн та 2000,00 грн відповідно.
Щодо заявлених до стягнення витрат за участь адвоката у судовому засіданні у справі №903/135/23(903/134/23) із розгляду апеляційної скарги в розмірі 2000,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.
Судом встановлено, що адвокат Безрода Р.С. брав участь в судовому засіданні 30.10.2023 у приміщенні суду апеляційної інстанції в режимі відеоконференції і в адвоката не було додаткових затрат часу та витрат на дорогу до суду.
В Акті наданих послуг зазначено тривалість судового засідання 1 год. Судом встановлено, що згідно протоколу судового засідання, тривалість судового засідання 30.10.2023 в суді апеляційної інстанції під час розгляду справи №903/135/23(903/134/23) складає 43 хв.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, щодо вартість послуг адвоката за участь в судовому засіданні 30.10.2023 становить 1433,33 грн.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що підготовка апеляційної скарги, відзивів на апеляційні скарги та участі в одному судовому засіданні є дійсною та необхідною послугою у даній справі, підтвердженою належними доказами. Водночас, розумним та обґрунтованим є розмір витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 10 433,33 грн. В іншій частині у задоволенні заяви слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 244, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Заяву Адвокатського бюро "Гапоненко Роман і партнери" про ухвалення додаткового рішення у справі №903/135/23(903/134/23) задоволити частково.
Стягнути з Фермерського господарства "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича (м. Володимир, вул. Ганни Жежко, 9, код ЄДРПОУ 36932997) на користь Адвокатського бюро "Гапоненко Роман і партнери" (м. Київ, вул. Предславинська, 30, офіс 15, код ЄДРПОУ 44467260) 10 433,33 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
2. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду Волинської області.
3. Справу №903/135/23(903/134/23) повернути до Господарського суду Волинської області.
4. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "21" листопада 2023 р.
Головуючий суддя Павлюк І.Ю.
Суддя Грязнов В.В.
Суддя Розізнана І.В.