450/1333/16-к
1-кп/465/904/23
УХВАЛА
підготовчого судового засідання
16.11.2023 року Франківський районний суд м. Львова у складі:
головуючої - судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
розглянувши в підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у розгляді клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12016140270000299 від 23.02.2016 року за фактом вчинення суспільно небезпечних діянь, передбачених ч.1 ст. 162, ч.1 ст.115, ч.2 ст.15 п.1 ч.2 ст. 115 КК України
за участю особи щодо якої розглядається клопотання ОСОБА_5 ,-
ВСТАНОВИВ:
В провадження Франківського районного суду м. Львова 15.02.2023 року надійшло клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12016140270000299 від 23.02.2016 року за фактом вчинення суспільно небезпечних діянь, передбачених ч.1 ст. 162, ч.1 ст.115, ч.2 ст.15 п.1 ч.2 ст. 115 КК України.
В судовому засідання прокурор заявив клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно особи щодо якої розглядається клопотання ОСОБА_5 . Просить застосувати (обрати) ОСОБА_5 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово строком на два місяці. Покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки: прибувати за кожною вимогою суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України; заборонити спілкування з потерпілим ОСОБА_6 , свідками у кримінальному провадженні; носити електронний засіб контролю.
В обґрунтування клопотання зазначає, що слідчим суддею Пустомитівського районного суду Львівської області 25.02.2016 щодо підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався за відповідними ухвалами колегії суддів Франківського районного суду.
Ухвалою колегії суддів Львівського апеляційного суду від 23.02.2023 змінено раніше застосований до ОСОБА_5 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт строком до 23.04.2023 із забороною залишати квартиру АДРЕСА_2 та обвинуваченого звільнено з-під варти у залі суду. При цьому на ОСОБА_5 покладено наступні обов'язки: прибувати за кожною вимогою суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України; заборонити спілкування з потерпілим ОСОБА_6 , свідками у кримінальному провадженні; носити електронний засіб контролю.
Згідно ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ст. 115 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавленням волі. У зв'язку з вищенаведеним, є підстави для обрання щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу в вигляді домашнього арешту, а також з метою запобігання ризикам, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. А саме в обгрунтування ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурор зазначає, що ОСОБА_5 не мас міцних соціальних зв'язків по місцю проживання, на його поведінку ніхто немає впливу, а тому він буде мати можливість переховуватись від слідства та суду, з метою ухилення від притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення. В обґрунтування ризику, передбаченого п. З ч. 1 ст. 177 КПК України, ОСОБА_5 може будь-яким чином впливати на потерпілого та свідків, що були очевидцями вчинення ним особливо тяжкого кримінального правопорушення. Водночас, потерпілий ОСОБА_6 являється родичем обвинуваченого по лінії колишньої дружини, а відтак застування більш м'якого запобіжного заходу дасть йому можливість безпосередньо впливати на нього та свідків, з метою зміни показань.
В обґрунтування ризику, передбаченого п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України зазначає, що ОСОБА_5 перебуваючи не під домашнім арештом, зможе продовжити доведення свого злочинного умислу до кінця, а саме: умисного протиправного заподіяння смерті потерпілому ОСОБА_6 . А відтак продовжуватиме вчинення кримінального правопорушення у якому він обвинувачується, з метою доведення свого злочинного умислу до кінця.
З урахуванням викладених ризиків та особи обвинуваченого, обставин вчинення ним злочинних дій, прокурор просить обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту та покласти на ОСОБА_5 ряд обов'язків.
В підготовчому судовому засіданні захисник заперечив подане прокурором клопотання. Просить у задоволенні такого відмовити. Вважає, що на даний час ризик, зазначені прокурором, щодо переховування ОСОБА_5 не має. Такий постійно з'являється в усі судові засідання. Просить у задоволенні клопотання відмовити.
Особи щодо якої розглядається клопотання ОСОБА_5 в підготовчому судовому засіданні надав суду письмові заперечення на клопотання прокурора. Просить у задоволенні такого відмовити. Вважає, що відсутність нових доказів обґрунтованості підозри може свідчити або про бездіяльність слідчого, прокурора, або про отримання ними доказів, які спростовують обґрунтованість підозри. Якщо інших додаткових доказів обґрунтованості підозри у слідчого/прокурора немає, то у задоволенні клопотання про продовження строків запобіжного заходу/обов'язків має бути відмовлено. Як слідує із ч.5 ст.194 КПК, що тільки у разі доведення наявності всіх обставин, передбачених ч.1 цієї статті, тільки тоді суд може застосувати відповідний запобіжний захід. А оскільки жодних нових чи додаткових доказів не надано із сторони обвинувачення і навпаки безпосередньо доведено обставинами, які склалися - зворотнього, то подання прокурора є безпідставним і має бути відмовлено у застосуванні запобіжного заходу.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження щодо заявлених клопотань, дослідивши надані суду документи сторонами на підтвердження своїх позицій, матеріали судового провадження, суд дійшов до наступного висновку.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, а згідно ч.3 ст.199 КПК України також і те, що заявлені ризики не зменшилися.
В контексті статтей 131,132 КПК України запобіжні заходи є заходами превентивного характеру, які застосовуються з метою запобігання протиправній поведінці обвинуваченого і забезпечення кримінального провадження. Превентивний характер цих заходів чітко проявляється в цілях їх застосування, якими є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити дії, які ст. 177 КПК України віднесено до ризиків у кримінальному провадженні. Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність сукупності як обґрунтованої підозри, так і вищенаведених ризиків.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою ст.177 КПК України.
Частинами першою-другою статті 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Ризик тиску на свідків може бути визнано на початкових стадіях процесу, як встановлено у пункту 43 рішення Європейського суду з прав людини «Яжинський проти Польщі», але зі спливом часу, інтереси слідства стають недостатніми для тримання обвинуваченого під вартою, за нормального перебігу подій ризики зменшуються з часом, завдяки проведенню дізнання, перевіркою, дачі показів (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клоот проти Бельгії»).
Європейський суд з прав людини вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших релевативних факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою («W v.Switzerland», Заява № 14379/88, 26 січня 1993 року).
Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Becciev v.Moldova» (Бекчиєв проти Молдови), пункт 58).
Судом встановлено, що слідчим суддею Пустомитівського районного суду Львівської області 25.02.2016 щодо підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався за відповідними ухвалами колегії суддів Франківського районного суду.
Ухвалою колегії суддів Львівського апеляційного суду від 23.02.2023 змінено раніше застосований до ОСОБА_5 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт строком до 23.04.2023 із забороною залишати квартиру АДРЕСА_2 та обвинуваченого звільнено з-під варти у залі суду. При цьому на ОСОБА_5 покладено наступні обов'язки: прибувати за кожною вимогою суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України; заборонити спілкування з потерпілим ОСОБА_6 , свідками у кримінальному провадженні; носити електронний засіб контролю.
Відповідно до частинами 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби; домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини тяжкість покарання за кримінальне правопорушення, інкриміноване особі, підлягає врахуванню як один із суттєвих критеріїв при обранні запобіжного заходу.
Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів.
Також у своєму рішенні у справі "W проти Швейцарії" від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Так, вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту у розгляді клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_5 з урахуванням вимог п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини, статтей 194, 201, 331 КПК України, рішення Конституційного Суду України від 23.11.2017 року №1-р/2017 суд враховує наступне.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 має постійне місце проживання у АДРЕСА_1 , де проживає разом з матір'ю, має малолітню дитину, раніше не судимий, що спростовує покликання прокурора на відсутність міцних соціальних зв'язків ОСОБА_5 . Також суд враховує вік та стан здоров'я ОСОБА_5 , стадію судового розгляду. Матеріали кримінального провадження не містять доказів, що обвинувачений переховувався від слідства та суду.
Підстав вважати, що запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту із забороною залишати квартиру АДРЕСА_2 з 22:00 год. по 06:00 год. не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, немає.
З огляду на викладене суд дійшла висновку, що підстав для задоволення клопотання прокурора про застосування ОСОБА_5 цілодобового домашнього арешту немає. Відтак клопотання прокурора підлягає до часткового задоволення.
Керуючись статтями 177, 183, 193, 194, 196, 197, 201, 314, 315 КПК України, рішення Конституційного Суду України від 23.11.2017 року №1-р/2017, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання прокурора задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту із забороною залишати квартиру АДРЕСА_2 з 22:00 год. по 06:00 год. строком на два місяці, до 14.01.2024 року включно.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 такі обов'язки:
прибувати за кожною вимогою до суду;
повідомляти суд про зміну місця проживання;
здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України;
заборонити спілкуватися з потерпілим ОСОБА_6 , свідками у даному кримінальному провадженні;
носити електронний засіб контролю.
Роз'яснити ОСОБА_5 , що у відповідності до вимог ч.5 ст.181 КПК України працівники поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в його житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Ухвалу про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання Золочівському ВП ГУ НП у Львівській області.
Контроль за виконанням постанови покласти на прокурора у кримінальному провадженні.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Роз'яснити сторонам кримінального провадження, що згідно Рішення Конституційного Суду від 13.06.2019 №4-р/2019 вони вправі оскаржити дану ухвалу суду до Львівського апеляційного суду.
Повний текст ухвали виготовлено 20.11.2023 року.
Суддя: ОСОБА_1