Справа №949/526/22
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2023 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022181110000060 від 23 квітня 2022 року по обвинуваченню:
ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мочулище, Сарненського району Рівненської області, зареєстрованого та фактично проживаючого в АДРЕСА_1 , громадянина України, освіти неповної середньої, непрацюючого, неодруженого, раніше несудимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 Кримінального кодексу України,
ВСТАНОВИВ:
18 квітня 2022 року біля 18 год., ОСОБА_4 , перебуваючи в будинку за місцем проживання ОСОБА_6 , що в АДРЕСА_1 , в кухонній кімнаті, під час словесного конфлікту із ОСОБА_6 , що виник на побутовому грунті, з метою нанесення тілесних ушкоджень, умисно наніс ОСОБА_6 не менше одного удару ногою по тулубу з лівого боку та кулаком правої руки в область живота, в результаті чого ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді травматичного розриву діафрагмальної поверхні селезінки, що згідно висновку судово-медичної експертизи, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя в момент їх заподіяння.
Своїми умисними протиправними діями, які виразились у спричиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 121 Кримінального кодексу України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, підтвердивши зазначені у обвинувальному акті обставини та ствердив, що дійсно 18 квітня 2022 року біля 18 год., він, перебуваючи в будинку ОСОБА_6 , в ході словесного конфлікту із останнім, умисно наніс йому декілька ударів ногою по тулубу та декілька ударів кулаком правої руки в область живота, в результаті чого завдав ОСОБА_6 тілесних ушкоджень. У вчиненому щиро розкаявся, а також зазначив, що відшкодував потерпілому кошти на лікування в повному обсязі.
Крім повного визнання вини обвинуваченим ОСОБА_4 , його вина у вчиненні вказаного кримінального правопорушення повністю доводиться доказами, отриманими в ході судового розгляду та наявними в матеріалах кримінального провадження.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні надав на підтвердження вини обвинуваченого ОСОБА_4 письмові докази, зібрані в ході досудового розслідування, у тому числі характеризуючі дані обвинуваченого.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні з огляду на пояснення та докази, зібрані в ході досудового розслідування і досліджені в ході судового розгляду характеризуючі дані, а також, враховуючи обставини справи, просив визнати обвинуваченого ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років зі звільненням від відбування покарання на підставі статті 75 Кримінального кодексу України із встановленням іспитового строку терміном 3 (три) роки та покладенням обов'язків, передбачених пунктами 1,2 частини 1 статті 76 Кримінального кодексу України.
Вислухавши думку прокурора, обвинуваченого, оцінивши у сукупності вищезазначені пояснення, а також дослідивши письмові докази, надані прокурором, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_4 у скоєнні вищевказаного кримінального правопорушення доведена в повному обсязі, а його дії правильно кваліфіковані за частиною 1 статті 121 Кримінального кодексу України, як спричинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.
Суд, за відсутності заперечень учасників судового провадження, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з'ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового провадження змісту цих обставин та за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, роз'яснивши їм, що в такому разі вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_4 спричинив умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, а тому його дії суд кваліфікує за частиною 1 статті 121 Кримінального кодексу України.
При обранні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, відповідно до вимог статті 65 Кримінального кодексу України, враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог статті 12 Кримінального кодексу України відноситься до тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, його характеристику за місцем проживання, негативне ставлення до скоєного, не перебуває на обліку в лікаря нарколога та лікаря психіатра КНП "Дубровицька міська лікарня".
Обставинами, які відповідно до статті 66 Кримінального кодексу України, пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд визнає те, що обвинувачений вину визнав повністю та щиро розкаявся у вчиненому.
Обставини, що відповідно до статті 67 Кримінального кодексу України, обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлені.
При призначенні покарання суд також враховує і думку потерпілого ОСОБА_6 , який в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд кримінального провадження без його участі. Жодних претензій до обвинуваченого не має, оскільки ОСОБА_4 відшкодував в повному обсязі кошти на лікування, а також просить його суворо не карати.
Слід зазначити, що як передбачає стаття 50 Кримінального кодексу України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
При цьому судом враховано положення пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", де зазначено, що призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Також суд враховує практику Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладену у постанові по справі №634/609/15-к від 01 лютого 2018 року, згідної якої поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання "може", "вправі"; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема "особа винного", "щире каяття" тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 Кримінального кодексу України), визначенні "інших обставин справи", можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування статті 75 Кримінального кодексу України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа "Довженко проти України"), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Тому, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, враховуючи характеризуючі дані особи обвинуваченого, поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, суд приходить висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання в межах санкції частини 1 статті 121 Кримінального кодексу України, за якою кваліфікуються його дії, а саме у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років зі звільненням від відбування покарання на підставі статті 75 Кримінального кодексу України із встановленням іспитового строку терміном 3 (три) роки та покладенням обов'язків, передбачених пунктами 1,2 частини 1 статті 76 Кримінального кодексу України.
Зважаючи на викладене вище, суд вважає, що визначене покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 , попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Майнової шкоди кримінальним правопорушенням не заподіяно.
Цивільний позов по кримінальному провадженню не заявлений.
Ухвалою слідчого судді від 28 квітня 2023 року відносно обвинуваченого ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на строк до 26 червня 2022 року.
Витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні відсутні.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог статті 100 Кримінального процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 349, 368, 370, 371, 374, 395 Кримінального процесуального кодексу України, суд -
УХВАЛИВ:
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання - 5 (п'ять) років позбавлення волі.
На підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку 3 (три) роки з покладенням відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 76 Кримінального кодексу України обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Іспитовий строк ОСОБА_4 обчислювати з моменту проголошення вироку.
Речові докази:
- зразок букального епітелію ОСОБА_4 , що упакований до паперового конверту та зберігається в кімнаті зберігання речових доказів ВП №1 Сарненського РВП ГУНП у Рівненській області - знищити.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області.
Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини 3 статті 349 Кримінального процесуального кодексу України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
Суддя: підпис.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Суддя Дубровицького
районного суду ОСОБА_1