20.11.2023 Справа № 940/561/23
Провадження по справі № 1-кп/940/93/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2023 року Тетіївський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника обвинуваченого ОСОБА_5
потерпілого ОСОБА_6
представника потерпілого ОСОБА_7
представника ФОП ОСОБА_8 ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тетієві кримінальне провадження № 12023111030001259 від 13.03.2023 року за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Росішки Тетіївського району Київської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , з середньою освітою, одруженого, має на утриманні трьох малолітніх дітей, працюючого трактористом-машиністом сільськогосподарського виробництва у ФОП ОСОБА_9 , військовозобов'язаного, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,
встановив:
Так, ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що 08.03.2023 року близько 17 год. 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходився у житловому будинку ОСОБА_10 , що по АДРЕСА_3 , де в нього виник конфлікт із ОСОБА_6 , під час якого ОСОБА_4 , з метою заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, умисно, схопивши за праву руку потерпілого ОСОБА_6 , кинув його через себе на дерев'яну шафу, яка стояла у кухні будинку, в результаті чого ОСОБА_6 , вдарившись об шафу, упав на підлогу на ліву руку.
Вказаними протиправними діями ОСОБА_4 спричинив потерпілому ОСОБА_6 тілесне ушкодження у вигляді вколоченого уламкового перелому шийки та голівки лівої плечової кістки, яке відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.
Вказані дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 1 ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
17.08.2023 року до суду надійшло письмове клопотання, підписане ФОП ОСОБА_8 , про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого ОСОБА_4 у зв'язку з передачею його на поруки трудовому колективуФОП ОСОБА_8 , яке обґрунтоване тим, що на підставі договору № 06 від 01.08.2022 року ОСОБА_4 з 01.08.2022 року працює трактористом-машиністом сільськогосподарського виробництва у ФОП ОСОБА_8 . Зважаючи на те, що ОСОБА_4 раніше не судимий, вперше скоїв злочин, щиро покаявся, порушень трудової дисципліни та умов трудового договору за весь час роботи на підприємстві за ним виявлено не було, характеризується позитивно і на думку колективу може бути виправлений за допомогою заходів громадського впливу, тому зборами трудового колективу було прийнято рішення про взяття на поруки працівника ОСОБА_4 . При цьому, трудовий колектив зобов'язується здійснювати заходи виховного характеру, спрямовані на недопущення порушення умов взяття на поруки ОСОБА_4 , а у випадку вчинення ним нових порушень чи ухилення від громадського впливу негайно повідомити суд. Про взяття на поруки трудовим колективом та його обов'язки перед колективом ОСОБА_11 відомо, також роз'яснено наслідки порушення умов передачі на поруки.
У судовому засіданні фізична особа-підприємець ОСОБА_8 підтримав заявлене клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого ОСОБА_4 у зв'язку з передачею його на поруки трудовому колективу.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні просив задовольнити заявлене клопотання та звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК України. Разом з тим, свою вину в пред'явленому йому обвинуваченні визнав повністю та щиро розкаявся. Також зазначив, що намагався частково відшкодувати потерпілому завдану шкоду, на що останній відмовився.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 просив задовольнити заявлене клопотання та звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК України.
Потерпілий ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання ФОП ОСОБА_8 про передачу ОСОБА_4 на поруки трудовому колективу.
Представник потерпілого адвокат ОСОБА_7 заперечував проти задоволення клопотання ФОП ОСОБА_8 про передачу ОСОБА_4 на поруки трудовому колективу, вказуючи, що ФОП ОСОБА_8 не є трудовим колективом, а також, що обвинувачений не відшкодував потерпілому шкоду, спричинену кримінальним правопорушенням.
Прокурор Тетіївського відділу Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 заперечувала проти задоволення клопотання ФОП ОСОБА_8 про передачу ОСОБА_4 на поруки трудовому колективу, вказавши на відсутність щирого каяття обвинуваченого та не відшкодування ним шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Розглянувши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності суд закриває кримінальне провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Положеннями ч. 1 ст. 47 КК України визначено, що особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», особу можна звільнити від кримінальної відповідальності з передачою на поруки (ст. 47 КК України) за умови, що вона вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості. Підставою такого звільнення є щире каяття особи, яке свідчить про її бажання спокутувати провину перед колективом та виправити свою поведінку. Звільнення від кримінальної відповідальності за статтею 47 КК України можливе лише за клопотанням колективу підприємства, установи чи організації, членом якого є особа, про передачу її на поруки, яке має бути оформлене протоколом загальних зборів колективу, який долучається до справи. За наявності зазначених обставин, а також належно оформленого клопотання суд вправі звільнити особу від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу.
Так, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , відповідно до статті 12 КК України є нетяжким злочином, вказане діяння не відноситься до корупційних кримінальних правопорушень, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Разом з тим, встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, вперше вчинив нетяжкий злочин, свою вину визнав у повному обсязі та щиро розкаявся у скоєному.
Згідно з трудовим договором № 06 від 01.08.2022 року, ОСОБА_4 із 01.08.2022 року працює трактористом-машиністом сільськогосподарського виробництва у ФОП ОСОБА_8 .
Згідно з протоколом № 1 засідання трудового колективу ФОП ОСОБА_8 від 15.09.2023 року, ОСОБА_4 вирішено взяти на поруки.
ФОП ОСОБА_8 подав до суду належно оформлене клопотання про передачу обвинуваченого ОСОБА_4 на поруки трудового колективу.
Як зазначено Верховним Судом у постанові від 11.05.2021 року у справі №161/17452/19, для звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із передачею особи на поруки необхідною умовою є саме щире каяття. Факт відшкодування шкоди потерпілому дійсно може додатково свідчити про щире каяття винної особи. Проте оцінюючи факт наявності або відсутності такого відшкодування шкоди потрібно враховувати бажання потерпілого отримати таке відшкодування, взаємовідносини між сторонами конфлікту, узгодженість розміру спричиненої шкоди, можливість її відшкодування, повноту відшкодування шкоди тощо. Водночас для звільнення від кримінальної відповідальності саме у зв'язку із передачею особи на поруки достатнім є встановлення факту саме щирого каяття, на відміну від, наприклад, звільнення у зв'язку із примиренням винного з потерпілим, де обов'язковою умовою для такого виступає відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди.
Крім того, системний аналіз кримінального закону свідчить про те, що щире каяття особи можливе на будь-якій стадії кримінального процесу, в тому числі й під час розгляду справи у суді. Для визнання щирого каяття обставиною, яка пом'якшує покарання, не має значення, на якій стадії воно відбулося, головне встановити фактори, які б свідчили про справжність, щирість каяття.
Таку позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 04.10.2022 року у справі №523/4890/19.
Як встановлено судом, про щирість каяття обвинуваченого свідчить поведінка ОСОБА_4 , а саме засудження своєї поведінки, висловлення жалю з приводу скоєного, намагання усунути хоча і частково заподіяну шкоду, прийняття рішення більше не вчиняти кримінальних правопорушень та виправдати довіру трудового колективу.
За таких обставин, доводи прокурора про відсутність щирого каяття обвинуваченого ОСОБА_4 та не вчинення ним заходів щодо відшкодування шкоди, завданої злочином, що є перешкодою для задоволення клопотання, суд вважає безпідставними.
Крім того, не заслуговують на увагу і доводи представника потерпілого адвоката ОСОБА_7 про те, що ФОП ОСОБА_8 не є трудовим колективом, тому не може брати на поруки обвинуваченого.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 55 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зазначено, що суб'єктами малого підприємства є, зокрема фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як фізичні особи підприємці, у яких середня кількість працівників за звітній період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквіваленту 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.
Щодо таких атрибутів підприємства (ч. 4 ст. 62 ГК України) як відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатки (ч. 4 ст. 62 ГК України), то ФОП ОСОБА_8 , як і інші суб'єкти малого підприємництва, має усі ці атрибути.
У статті 51 ЦК України зазначено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Міністерством юстиції України 14 січня 2011 року надано Роз'яснення щодо статусу фізичної особи-підприємця, у яких зауважено, що статус фізичної особи-підприємця - це юридичний статус, який засвідчує право особи на заняття підприємницькою діяльністю, а саме: самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Міністерство юстиції України у зазначеному роз'ясненні також зазначило, що в господарському законодавстві «юридична особа» та «фізична особа-підприємець» охоплюються спільним поняттям «суб'єкт господарювання».
Слід зазначити, що ФОП та підприємство (як суб'єкти господарювання) охоплюються єдиним поняттям - «суб'єкти підприємництва». Адже згідно ч. 2 ст. 3 ГК України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.
Отже, ФОП наділений усіма властивостями юридичної особи.
Разом з тим, можливість існування трудового колективу ФОП випливає з норм законодавства (і у ФОП ОСОБА_8 такий колектив існує фактично). Адже легальне (законодавчо закріплене) визначення трудового колективу сформульоване у ч. 1 ст. 252-1 Кодексу законів про працю України, згідно з яким трудовий колектив підприємства утворюють усі громадяни, які своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудові відносини з підприємством.
Відповідно до системного аналізу норм законодавства, ФОП уповноважений наймати працівників на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством. Такі працівники наймаються для здійснення ними спільної трудової діяльності в межах реалізації мети господарської діяльності, здійснюваної ФОП. Відтак сукупність працівників найнятих ФОП утворюють трудовий колектив.
Таку позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 08.07.2021 року у справі №127/12870/20.
Отже, з огляду на вищевикладене, враховуючи, що ОСОБА_4 вперше притягується до кримінальної відповідальності за вчинення нетяжкого злочину, визнав вину та щиро розкаявся, працює трактористом-машиністом сільськогосподарського виробництва у ФОП ОСОБА_8 , колектив якого просить передати його на поруки, а обвинувачений бажає виправити свою поведінку, суд дійшов висновку, що клопотання ФОП ОСОБА_8 підлягає задоволенню та вважає за необхідне звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності підставі статті 47 КК України, у зв'язку з передачею його на поруки трудового колективу ФОП ОСОБА_8 за умови, що він протягом року з дня передачі його на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.
За наявності правових підстав для звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, суд ухвалою закриває кримінальне провадження № 12023111030001259 від 13.03.2023 року.
Водночас, як зазначено Верховним Судом у постанові від 10 серпня 2021 року у справі № 161/694/20, у разі постановлення ухвали про закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності заявлений у кримінальному провадженні цивільний позов по суті не вирішується, а залишається без розгляду. У такому випадку позивач вправі вирішити свої вимоги в порядку цивільного судочинства.
Наведене обґрунтовано випливає з положень ч. 1 ст. 129 КПК України, згідно з якими вирішення цивільного позову по суті заявлених вимог можливо лише у разі ухвалення обвинувального вироку або постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. У такому випадку суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Отже, з огляду на зазначене, цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про стягнення шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням, суд вважає за необхідне залишити без розгляду. У такому випадку позивач вправі вирішити свої вимоги в порядку цивільного судочинства.
Процесуальні витрати та речові докази відсутні.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
Керуючись ст. 47 КК України, статтями 284, 285, 286, 288, 314, 372 КПК України, суд
постановив:
Клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 про передачу на поруки ОСОБА_4 в порядку ст. 47 КК України - задовольнити.
ОСОБА_4 звільнити від кримінальної відповідальності у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, на підставі статті 47 КК України, у зв'язку з передачею його на поруки трудового колективу ФОП ОСОБА_8 за умови, що він протягом року з дня передачі його на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023111030001259 від 13.03.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, закрити на підставі п. 1 ч. 2 статті 284 КПК України.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що у разі порушення ним умов передачі на поруки, відповідно до ч. 2 ст. 47 КК України, він буде притягнутий до кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КК України.
Роз'яснити трудовому колективу ФОП ОСОБА_8 , що відповідно до ч. 1 ст. 289 КПК України, якщо протягом року з дня передачі ОСОБА_4 на поруки колективу він не виправдає довіру колективу, ухилятиметься від заходів виховного характеру та порушуватиме громадський порядок, загальні збори колективу можуть прийняти рішення про відмову від поручительства за взяту ними на поруки особу. Відповідне рішення направляється до суду, який прийняв рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про стягнення шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням - залишити без розгляду.
Роз'яснити ОСОБА_6 , що відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України, особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали буде складено та оголошено о 12 год. 30 хв. 22 листопада 2023 року.
Суддя ОСОБА_12