справа № 361/9357/23
провадження № 1-кп/361/1168/23
22.11.2023
ВИРОК
Іменем України
22 листопада 2023 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Бровари кримінальне провадження № 62023100130000445 від 29.03.2023 року відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця М. Бершадь, Вінницької області, українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовєць військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, перебуваючий на посаді стрільця-снайпера 3 механізованого відділення 3 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальону, військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «старший сержант» на підставі ст. 89 раніше не судимого. -
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
ВСТАНОВИВ:
10.01.2023 року, старший сержант ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, у порушення вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 11, 16, 37, 124-1, 124-2 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та ст. ст. 1, 2, 3, 6, 23, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від військової служби, без дозволу відповідних командирів (начальників) та без поважних причин, в умовах воєнного стану, після виписки з КНП «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня» не з'явився вчасно на за адресою: Київська область, Броварський район, с. Бобрик та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з проходженням військової служби та не вживаючи жодних заходів для повернення до військової частини, звернення до правоохоронних або інших державних органів чи органів військового управління за наявності реальної можливості для цього.
У подальшому, 15.05.2023 старший сержант ОСОБА_4 був виявлений співробітниками ЦУ ВСП у м. Києві та Київській області та доставлений до ТУ ДБР у м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Олени Теліги, 8.
Отже, старший сержант ОСОБА_4 не з'явився вчасно на службу без поважних причин, та відповідних дозволів командирів (начальників) до місця служби за адресою: Київська область, Броварський район, с. Бобрик та перебував поза межами розташування зазначеної військової частини 10.01.2023 до 15.05.2023 й проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням службових обов'язків та не вживаючи жодних заходів для повернення до місця служби, звернення до правоохоронних або інших державних органів чи органів військового управління за наявності реальної можливості для цього.
Таким чином, ОСОБА_4 , обвинувачується у нез'явленні вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану військовослужбовцем, тобто у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, так як це зазначено вище та дав суду показання, що 10.01.2023 року, він, будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від військової служби, без дозволу відповідних командирів (начальників) та без поважних причин, в умовах воєнного стану, після виписки з КНП «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня» не з'явився вчасно на за адресою: Київська область, Броварський район, с. Бобрик та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з проходженням військової служби та не вживаючи жодних заходів для повернення до військової частини, звернення до правоохоронних або інших державних органів чи органів військового управління за наявності реальної можливості для цього.
У подальшому, 15.05.2023 він був виявлений співробітниками ЦУ ВСП у м. Києві та Київській області та доставлений до ТУ ДБР у м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Олени Теліги, 8.
З'ясувавши думку учасників судового розгляду щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно з вимогами ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, з'ясувавши при цьому, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.
Показання обвинуваченого ОСОБА_4 у судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності його позиції.
Жодних розумних сумнівів щодо доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення у суду немає та будь-які належні, допустимі і достовірні докази на спростування вищевказаного відсутні, жодних клопотань з цього приводу не заявлялося.
Отже, вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, доведена в повному обсязі і обвинуваченим не оспорюється.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до переконання, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України - самовільне залишення місця служби без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану військовослужбовцем (крім строкової служби).
Частиною 6 ст. 368 КПК України визначено, що обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, які містяться у постанові від 27 листопада 2019 року (кримінальне провадження № 629/847/15-к) щире каяття - це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування завданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.
Каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, відверту негативну оцінку своєї злочинної поведінки, визнання тих обставин, які ставляться в провину, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
Матеріали кримінального провадження містять дані на підтвердження того, що обвинувачений ОСОБА_4 у визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення та всі обставини, які ставляться йому у провину, осуд своєї поведінки та бажання виправити ситуацію, яка склалася, і нести кримінальну відповідальність за вчинене.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 у, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, сприяння розкриттю злочину.
Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_4 - не встановлено.
Вивченням даних про особу ОСОБА_4 встановлено, що він раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, на даний час є військовослужбовцем.
Відповідно до статті 1 КК України кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням.
Для здійснення цього завдання Кримінальний кодекс України визначає, які суспільно небезпечні діяння є кримінальними правопорушеннями та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.
Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Положеннями ст. 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.
Відповідно до положень Кримінального кодексу України усі види покарань класифікуються на менш і більш суворі, такий розподіл має універсальний характер і застосовується як при побудові санкцій статей Особливої частини КК, так і в практиці призначення покарань. В усіх без винятку альтернативних санкціях статей Особливої частини КК, передбачені в них види покарань перелічені в послідовності від менш суворого до більш суворого.
Враховуючи, що ОСОБА_4 , вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно ст. 12 КК України відноситься до тяжких, його особу, ступінь вини, обставини, що пом'якшують покарання, щире каяття обвинуваченого, відсутність обставин, що обтяжують покарання, позитивну поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального проступку (не порушував покладені на нього процесуальні обов'язки щодо явки до органу досудового розслідування), суд вважає необхідним призначити ОСОБА_4 , покарання в межах санкції, передбаченої ч. 5 ст. 407 КК України, у виді позбавлення волі.
На переконання суду, призначення обвинуваченому такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для його виправлення, та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 на досудовому розслідуванні та в ході судового розгляду справи не обирався.
Керуючись ст.ст. 349, 368, 369-371, 374 КПК України, суд -
УХВАЛИВ:
ОСОБА_4 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання вигляді 5 (п'ять) років позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили, не обирати.
На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення через Броварський міськрайонний суд Київської області.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, а іншим учасникам судового провадження роз'яснити, що вони мають право отримати його копію в суді.
Суддя ОСОБА_1