ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
20 листопада 2023 року м. Дніпросправа № 280/5456/22
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
ознайомившись з матеріалами адміністративної справи та апеляційною скаргою Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2022 року по справі №280/5456/22 за позовом ОСОБА_1 до Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2022 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Відповідач - Запорізький зональний відділ Військової служби правопорядку, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, подав апеляційну скаргу. Одночасно відповідач подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Оцінивши наведені скаржником підстави пропуску строку, Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25.10.2023 визнав їх неповажними, у зв'язку з чим зазначену апеляційну скаргу залишив без руху та запропонував скаржнику у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали усунути недоліки апеляційної скарги шляхом надання до суду заяви про поновлення строку апеляційного оскарження, в якій вказати інші підстави для поновлення строку з наданням відповідних доказів на обґрунтування заяви.
Згідно рекомендованного повідомлення про вручення поштового відправлення копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржнику вручено 03.11.2023.
На виконання вимог ухвали суду на адресу Третього апеляційного адміністративного суду від Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку надійшла заява, в якій скаржник порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження скаржник зазначає те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції надійшло на адресу Запорізького ЗВ ВСП засобами поштового зв'язку 22.11.2022; відповідач фінансується виключно з Державного бюджету України; враховуючи дію воєнного стану, прийняттям змін до бюджету у жовтні 2022 року, фінансування Запорізького ЗВ ВСП на сплату судового збору за подання скарги здійснено (надано) забезпечувальним фінансовим органом (розпорядником коштів) лише у лютому 2023 року; судовий збір сплачено 20.02.2023 та 22.02.2023 оформлену апеляційну скаргу було передано/здано до органу поштового зв'язку для відправлення за належністю; разом з тим, Запорізьким ЗВ ВСП, безпосередньо виконуючим бойові (спеціальні) завдання за призначенням в складі діючого угрупування військ (сил) Сил оборони держави оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », 28.08.2023 апеляційну скаргу повторно передано/здано до органу поштового зв'язку, але вже з оформленням кур'єрської доставки (накладна №6906304335433) для надіслання за належністю на адресу суду.
Перевіряючи доводи, якими скаржник обґрунтовує поважність пропуску строку на апеляційне оскарження в поданій заяві, судом з'ясовано, що скаржник фактично зазначає такі ж самі причини пропуску процесуального строку, що були ним наведені при поданні апеляційної скарги, та які судом були визнані неповажними, а саме отримання фінансування на сплату судового збору лише у лютому 2023 року, після чого відповідачем і було здійснено оплату судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі.
В ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху Третій апеляційний адміністративний суд відхилив вказані аргументи скаржника, визнавши їх неповажними, зауваживши на тому, що ці обставини стосуються організації діяльності відповідача як суб'єкта владних повноважень, і не можуть бути розцінені як об'єктивна та непереборна перешкода у реалізації ним права на апеляційне оскарження.
У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб'єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
Вказана правова позиція вказана у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19.
При цьому, суд акцентував увагу на тому, що несплата судового збору не створює об'єктивних перешкод у реалізації особою права на апеляційне оскарження судового рішення, натомість, у свою чергу, може бути підставою для звернення з клопотанням про відстрочення (розстрочення/зменшення/звільнення) сплати судового збору у разі неможливості його оплати одночасно із поданням апеляційної скарги.
Відповідно до статті 129 Конституції України та статей 2, 8 КАС України, однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Обов'язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов'язків, передбачених законами України.
В ухвалі від 25.10.2023 суд апеляційної інстанції встановив, що оскаржуване рішення Запорізьким окружним адміністративним судом ухвалено 17.11.2022, його повний текст складено у цю ж дату, копію даного судового рішення Запорізькому зональному відділу Військової служби правопорядку вручено 22.11.2022 (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, а.с.102), що також підтверджує і скаржник.
Водночас, апеляційна скарга складена скаржником 22.02.2023 та подана засобами поштового зв'язку лише 28.08.2023 (згідно відбитку календарного штемпелю органу поштового зв'язку).
В заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження відповідач також вказує, що апеляційна скарга здана до органу поштового зв'язку з оформленням кур'єрської доставки (накладна №6906304335433) 28.08.2023 (копія поштової накладної - додана).
Отже, апеляційна скарга подана скаржником через більш ніж дев'ять місяців з дня отримання судового рішення, тобто зі спливом значного строку.
Стосовно аргументів скаржника щодо передачі/здачі ним до органу поштового зв'язку для відправлення за належністю оформленої апеляційної скарги 22.02.2023, то вказані аргументи відповідачем жодним чином не підтверджені.
Згідно матеріалів справи та відомостей КП «ДСС» до Третього апеляційного адміністративного суду по цій справі апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції від Запорізького ЗВ ВСП надходила один раз, і така була надіслана останнім засобами поштового зв'язку саме 28.08.2023.
Згідно з усталеною практикою, викладеною в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (п. 109 рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії ) (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") (Application no. 11681/85).
Разом з тим, у даному випадку відповідачем не доведено наявність об'єктивних підстав, які б доводили фактичну неможливість звернення з апеляційною скаргою у межах встановленого законом строку та виправдовували значне зволікання з таким зверненням, яке відбулося через більш ніж дев'ять місяців з дня отримання судового рішення.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21 грудня 2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що звернення до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків, встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Також, суд зазначає, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обґрунтованого рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлює особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
Аргументи скаржника, наведені у заяві про поновлення пропущеного строку, не можуть бути розцінені як об'єктивні обставини особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження, а відтак не свідчать про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
З огляду на таке, у задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження необхідно відмовити.
У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
З урахуванням викладеного, у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.
Керуючись п.4 ч.1 ст.299 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ :
Відмовити в задоволенні заяви Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2022 року по справі №280/5456/22.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2022 року по справі №280/5456/22.
Ухвала набирає законної сили з 20.11.2023 відповідно до ч.2 ст.325 КАС України та може бути оскаржена у касаційному порядку в строк, визначений ст.329 КАС України.
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк