КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 11-cc/824/6343/2023 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2
Єдиний унікальний номер: № 752/18677/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2023 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючої судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Голосіївський районного суду міста Києва від 20 вересня 2023 року, -
за участю:
представника власника майна - ОСОБА_7 ,
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 20.09.2023 року задоволено клопотання слідчого СВ Голосіївського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_8 погоджене прокурором Голосіївської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_9 та накладено арешт на майно, яке вилучене 15.09.2023 року під час проведення обшуку приміщення розташованого за адресою: АДРЕСА_1 повний перелік якого зазначений в резолютивній частині ухвали.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, представник подав апеляційну скаргу у якій просив скасувати ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 20.09.2023 року та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання про арешт даного майна відмовити.
Щодо пропуску строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що ознайомився з оскаржуваною ухвалою 28.09.2023 року, а подана апеляційна скарга 02.10.2023 року.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою, постановленою з істотним порушенням вимог процесуального закону.
З матеріалів клопотання вбачається, що ОСОБА_6 не мала та не має будь-якого відношення до зазначених слідчим подій у кримінальному провадженні.
Майно, яке було вилучене в ході обшуку навіть не було оглянуто слідчим в порядку передбаченому КПК України, що свідчить про відсутність даних у сторони обвинувачення про те, що вказані речі містять будь-які ознаки, встановлені ст. 98 КПК України.
Позбавлення ОСОБА_6 можливості вільно володіти, користуватись та розпоряджатись своїм майном, як захід забезпечення кримінального провадження, в якому відсутні будь-які докази вчинення кримінального правопорушення, є грубим порушенням її права власності.
В судове засідання прокурор не з'явився, жодних клопотань про відкладення судового засідання на адресу Київського апеляційного суду не направляв.
Крім того, апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана бути зацікавленою провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов'язки.
Враховуючи викладене, а також для забезпечення можливості розгляду апеляційної скарги у розумних строк, з метою недопущення затягування розгляду справи, колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутності прокурора, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити в повному обсязі, вивчивши матеріали судового провадження, та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, в провадженні СВ Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12023100010002401 від 10.08.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України.
В ході досудового розслідування зазначається, що до Голосіївського УП ГУНП у м. Києві від представника тимчасової слідчої комісії Верховної ради України, надійшло повідомлення про те, що в місті Києві за адресами: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , БЦ «Олімпійський» (поверхи 9, 17, 28) облаштовані "Колл-центри", які займаються шахрайськими діями, а саме направленні на заволодіння грошовими коштами населення під приводом різних міжнародних бірж.
Так 10.08.2023 року допитано в якості свідка члена тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України ОСОБА_10 , який пояснив, що 09.08.2023 року звернувся з заявою до Солом'янського УП ГУНП у м. Києві з повідомленням про декілька кол-центрів, які займаються шахрайськими діями, в даній заяві були вказані точні адреси та місце розташування, і одна з адрес розташована на території Голосіївського району міста Києва, а саме: АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 . Так в Солом'янському УП ГУНП у м. Києві за заявою ОСОБА_10 були відкриті кримінальні проведення, в ході яких проведено ряд обшуків та вилучено різного роду техніку та обладнання.
Також ОСОБА_10 з анонімних джерел стало відомо про діяльність «кол-центрів» в місті Києві за адресами: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_8, квартира АДРЕСА_9 та АДРЕСА_4 , АДРЕСА_10 , БЦ «Капітал» (поверхи 3, 4) облаштовані "колл-центри"., також повідомив, що кол-центр за адресою: АДРЕСА_11 тимчасово не працює.
15.09.2023 року слідчий СВ Голосіївського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_8 за погодженням з прокурором Голосіївської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_9 звернувся з клопотанням до Голосіївського районного суду м. Києва про накладення арешту на майно яке вилучене 15.09.2023 року під час проведення обшуку приміщення розташованого за адресою: АДРЕСА_1 повний перелік, якого зазначений в клопотанні.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 20.09.2023 року задоволено клопотання слідчого СВ Голосіївського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_8 погоджене прокурором Голосіївської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_9 та накладено арешт на майно, яке вилучене 15.09.2023 року під час проведення обшуку приміщення розташованого за адресою: АДРЕСА_1 повний перелік, якого зазначений в клопотанні.
Задовольняючи дане клопотання, слідчий суддя, виходив з наявності передбачених ст. 170 КПК Українипідстав для накладення арешту на вказане майно, з метою забезпечення його збереження як речового доказу у вказаному кримінальному провадженні.
З таким рішення слідчого судді колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою, зокрема, і збереження речових доказів.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено у встановленому цим КПК порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.
Задовольняючи дане клопотання, слідчий суддя прийшов до висновку про наявність підстав, передбачених ст. 170 КПК України, для накладення арешту на вищевказане майно, оскільки в даному кримінальному провадженні воно відповідає критеріям, визначеним в ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З наведеного вбачається, що на даному етапі достатньою мірою підтверджується наявність факту вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України. При цьому беручи до уваги, що вказане майно у кримінальному провадженні може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а відтак існують ризики у вигляді подальшого приховування, пошкодження, псування, знищення, відчуження даного майна з метою знищення ймовірних слідів вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до положень ч.3 ст.110 КПК України, рішення слідчого, прокурора приймаються у формі постанови.
Колегія суддів за вищенаведених обставин приходить до висновку, що вказане майно має значення речового доказу у даному кримінальному провадженні, оскільки містить відомості та можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що посилання сторони обвинувачення у клопотанні про необхідність накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, в повній мірі знаходять своє підтвердження.
Колегія суддів уважно дослідивши клопотання про накладення арешту на майно та додані до нього матеріали, також звертає увагу, що арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, всупереч доводам представника, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно, з метою забезпечення його збереження, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням унеможливлення настання наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.
Інші доводи апелянта не є безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, зі змісту апеляційної скарги колегією суддів не виявлено, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 20 вересня 2023 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ Голосіївського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_8 погоджене прокурором Голосіївської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_9 та накладено арешт на майно, яке вилучене 15.09.2023 року під час проведення обшуку приміщення розташованого за адресою: АДРЕСА_1 повний перелік, якого зазначений в резолютивній частині ухвалі, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
СУДДІ:
__________________ ______________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4