КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2023 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 757/67045/21-ц
номер провадження 22-ц/824/12197/2023
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,
за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О.,
розглянуву відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2
на рішення Печерського районного суду міста Києва від 01 травня 2023 року /суддя Батрин О.В./
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання інформації недостовірною та зобов'язання спростувати недостовірну інформацію, -
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання інформації недостовірною та зобов'язання спростувати недостовірну інформацію. Позивач просив визнати недостовірною і такою, що завдає шкоди честі, гідності та діловій репутації позивача інформацію:
- «Є двоє людей, якщо коротко, це пан ОСОБА_4 і пан ОСОБА_1 . Це люди, які десятками років мільйони гривень виймали з коштів українських авторів.»;
- «… ці люди займалися підкупом, ці люди займалися розмовами з правоохоронними органами, аби розібратися і з УААСП, і з паном ОСОБА_6 , і паном ОСОБА_7 , аби не допустити чесного розподілу роялті»;
- «Це люди, які десятками років мільйони гривень виймали з коштів українських авторів», «ці люди займались підкупом», «ці люди займалися розмовами з правоохоронними органами, аби розібратися і з УААСП , і з паном ОСОБА_6 , і паном ОСОБА_7 ».
Зобов'язати ОСОБА_3 спростувати недостовірну інформацію способом публікації оголошення із спростуванням недостовірної інформації у газеті «Голос України».
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 01 травня 2023 року у задоволенні позову відмовлено. /т. 1 а.с. 220-223/
Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив судове рішення скасувати, задовольнивши позовні вимоги.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що суд першої інстанції не дослідив інформацію, пов'язану з професійною діяльністю позивача та відповідно формально поставився до зазначення відповідачем прізвища позивача під час засідання Комітету Верховної Ради України з питань економічного розвитку від 30.09.2021 р. яке було присвячене, зокрема й обговоренню проекту про внесення змін до ЗУ «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав». З публічного висловлювання відповідача можна зробити наступні висновки: - особа на прізвище « ОСОБА_1 » мала відношення до сфери управління правами авторів; - особа на прізвище « ОСОБА_1 » мала відношення до привласнення чужих коштів у великих розмірах (мільйони гривень); - особа на прізвище « ОСОБА_1 » мала змогу, здійснювати привласнення чужих коштів протягом «десятків років». Аналізуючи наведені вище висновки, можна обґрунтовано зазначити, що особа на прізвище « ОСОБА_1 » не може бути випадковою людиною у сфері колективного управління та у сфері використання авторських прав. Наголошував, що суд першої інстанції не надав мотивованих аргументів щодо відхилення доводів позивача у стенограмі засідання щодо звучання прізвища « ОСОБА_1 » і « ОСОБА_1 ». Суд першої інстанції не звернув уваги на аргументи відзиву, в яких не містилось спростування, що журналіське розслідування відбувалось відносно іншої особи на прізвище ОСОБА_1 , а не позивача. Наголошував і на тому, що судове провадження по суті пройшло в одне засідання, без участі відповідача. Суд першої інстанції фактично позбавив позивача можливості взяти участь у змагальному судовому процесі, позбавив можливості задати питання по справі й відповідно неповно дослідив обставини цієї справи.
Сторони в судове засідання не з'явились, про час та дату судового розгляду повідомлені належним чином, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.
Судом встановлено, що під час засідання Комітету Верховної Ради України з питань економічного розвитку, яке відбулося 30 вересня 2021 року відповідачем було повідомлено, наступну інформацію:
-«Є двоє людей, якщо коротко, це пан ОСОБА_4 і пан ОСОБА_1 . Це люди, які десятками років мільйони гривень виймали з коштів українських авторів.»;
-«… ці люди займалися підкупом, ці люди займалися розмовами з правоохоронними органами, аби розібратися і з УААСП, і з паном ОСОБА_6 , і паном ОСОБА_7 , аби не допустити чесного розподілу роялті»;
-«Це люди, які десятками років мільйони гривень виймали з коштів українських авторів», «ці люди займались підкупом», «ці люди займалися розмовами з правоохоронними органами, аби розібратися і з УААСП, і з паном ОСОБА_6 , і паном ОСОБА_7 ».
Факт поширення зазначеної інформації в указаний спосіб відповідачем підтверджується наданими позивачем письмовими доказами (а.с. 14-97), дана інформація є відкритою і доступною та підтверджується стенограмою засідання за посиланням у мережі інтернет: http://komprompol.rada.gov.ua//.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вірно керувався вимогами статті 29 ЗУ «Про інформацію» про те, що суспільство має право на отримання суспільно необхідної інформації і предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов'язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.
При цьому суспільство також має право на отримання інформації, яка відповідає дійсності та надає можливість суспільству здійснити її оцінку самостійно на основі усіх фактів та різноманіття думок щодо оцінки такої інформації та її значення для суспільства, тому так важливо, щоб інформація, яка розповсюджується будь-ким, а особливо засобами масової інформації або лідерами суспільної думки, посадовими особами, державними службовцями, відповідала дійсності з одного боку а з іншого була суспільно значуща та задовольняла попит суспільства на необхідність контролю за діяльністю державних органів та їх посадових осіб.
При вирішенні справ про захист честі, гідності та ділової репутації забезпечується баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.
Обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачами, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про інформацію» під інформацією слід розуміти будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Відповідно до ст. 28 ЦК України, фізична особа набуває прав та обов'язків і здійснює їх під своїм ім'ям.
Ім'я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної інформації, автором було озвучено прізвища осіб « ОСОБА_4 » та « ОСОБА_1 », безпосередньо не вказано повних даних осіб, а саме ім'я та по-батькові, тобто висловлювання відповідача було неконкретизоване.
Суд першої інстанції дійшов вірних висновків, що поширена інформація не містить жодних відомостей, які б стосувалися особи позивача та надавали можливість з точністю ідентифікувати останнього, а тому є оціночними судженням у розумінні ст. 30 Закону України «Про інформацію».
Доводи апеляційної скарги щодо журналістського розслідування, не спростування відповідачем того, що вказане розслідування, тези якого були озвучені на комітеті стосується саме позивача, апеляційним судом відхиляються з огляду на те, що предметом розгляду даної справи є саме інформація, поширена на розгляді комітету ВР і лише ті тези, які були озвучені та відповідне сприйняття озвученого в сукупності, що не дає змоги у повній мірі ідентифікувати особу позивача.
Доводи апелянта, що саме його особисто легко ідентифікувати, виходячи з того, що він є відомою особою у сфері колективного управління, як керівник ТОВ «Комп мюзік» виступає засновником, а також є головою наглядової ради кількох організацій колективного управління, суд першої інстанції як і апеляційний суд не бере до уваги, оскільки в оспорюваній інформації не згадуються будь-які відомості щодо вказаної юридичної особи та застосовані в ній мовленнєві конструкції не мають стверджувального характеру з посиланням на конкретні факти стосовно особи позивача.
За межі оспорюваної та озвученої інформації суд не вправі виходити, беручі до уваги інші обставини справи.
Судом першої інстанції обґрунтовано не встановлено сукупності усіх чотирьох обставин, які є юридичним складом правопорушення, наявність яких може бути підставою для задоволення позову, інформація порушена на засіданні профільного економічного комітету ВР, коло осіб, якому було повідомлено інформацію позивачем не визначено як і те, за якими критеріями його можна ідентифікувати, також з урахуванням вимови повідомленого прізвища.
Отже, відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року за № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», а тому підстави для визнання вказаної позивачем інформації недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача відсутні.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.
Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 01 травня 2023 року - залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 01 травня 2023 року - залишити без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий: Судді: