ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2023 року Справа № 280/8874/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Кисіля Р.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРИВАТНІ ІНВЕСТИЦІЇ» (вул. Жамбила Жабаєва, буд. 7, м. Київ, 04112), в особі представника - Гетьман Альони Сергіївни (вул. Ж.Жабаєва, буд. 7, м. Київ, 04112), до Приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової Заіри Арсенівни (вул. Лермонтова, буд. 6, офіс 106, м. Запоріжжя, 69035) про визнання дій протиправними, скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
24.10.2023 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРИВАТНІ ІНВЕСТИЦІЇ» (далі - позивач), в особі представника - Гетьман Альони Сергіївни, до Приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової Заіри Арсенівни (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
визнати неправомірними дії приватного виконавця в частині винесення в межах виконавчого провадження постанови про закінчення виконавчого провадження;
скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження, винесену приватним виконавцем у виконавчому провадженні;
зобов'язати приватного виконавця поновити виконавче провадження №68232729 щодо ОСОБА_1 та вжити процесуальних заходів щодо процесуального правонаступництва боржника його спадкоємцями;
зобов'язати відповідача відновити виконавчі дії у виконавчому провадженні №68232729 з примусового виконання виконавчого напису №8333 від 20.12.2021 року.
Крім того, просить розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в провадженні відповідача перебувало виконавче провадження №68232729 з приводу примусового виконання виконавчого напису №8333, виданого 20.12.2021 приватним нотаріусом Івано-Франківського МНО Івано-Франківської області Личук Т.В., про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості на загальну суму 6 106,53 грн та суми плати за вчинення виконавчого напису в розмірі 700 грн. 10.10.2023 на адресу позивача надійшла постанова відповідача від 29.09.2023, згідно якої виконавче провадження було завершене на підставі п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Сума заборгованості на момент винесення зазначеної постанови складає 6 806,53 грн. Підставою для прийняття оскаржуваної постанови став факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 боржника (фізичної особи). Вважає, що відповідачем не враховане можливе правонаступництво боржника, не перевірено чи допускають спірні правовідносини правонаступництво, чим порушено права позивача на неупереджене, ефективне, своєчасне і в повному обсязі виконання виконавчого напису.
Ухвалою від 25.10.2023 позов був залишений без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позову.
10.11.2023 від представника позивача до суду надійшла заява на усунення недоліків позову.
Ухвалою від 13.11.2023 було відкрите спрощене позовне провадження у справі; судове засідання призначене на 21.11.2023; зобов'язано відповідача надати до суду належним чином завірену копію матеріалів виконавчого провадження №68232729.
14.11.2023 засобами системи «Електронний суд» від відповідача до суду надійшли матеріали виконавчого провадження, а 15.11.2023 відзив на позов.
У відзиві відповідач зазначає, що вона вела зазначене виконавче провадження, та у зв'язку зі смертю боржника, відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», 29.09.2023 нею була прийнята оскаржувана постанова. Норма п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» є імперативною у випадку смерті фізичної особи боржника, тобто відповідачем виконаний її обов'язок. Закон не передбачає можливості прийняття виконавцем будь-яких інших процесуальних рішень у даному випадку. Також чинною нормою ст. 34 Закону не передбачена можливість зупинення вчинення виконавчих дій у випадку смерті боржника. Просить відмовити у задоволенні позову.
У судове засідання 21.11.2023 представники учасників справи, які були повідомлені про дату, час та місце судового засідання засобами системи «Електронний суд», не прибули.
Відповідно до ч.3 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Враховуючи положення ч.9 ст.205 КАС України, суд розглянув справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.
В провадженні відповідача перебувало виконавче провадження №68232729 з приводу примусового виконання виконавчого напису №8333, виданого 20.12.2021 приватним нотаріусом Івано-Франківського МНО Івано-Франківської області Личук Т.В., про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості на загальну суму 6 106,53 грн та суми плати за вчинення виконавчого напису в розмірі 700 грн.
Постановою відповідача від 20.01.2022 було відкрите зазначене виконавче провадження (ВП №68232729).
З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що 20.01.2022 відповідачкою був вчинений запит до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта - боржника, та отримано інформацію, відповідно до якої боржнику на праві власності належали частини нерухомого майна (квартир).
В ході вчинення виконавчих дій у зазначеному виконавчому провадженні, на підставі актового запису про смерть №542 від 14.03.2022 відповідачкою було встановлено факт смерті боржника 12.03.2022.
Постановою відповідача від 29.03.2023, прийнятою на підставі п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», було закінчене виконавче провадження №68232729.
Доказів виконання/часткового виконання виконавчого документа матеріали справи не містять.
Вважаючи, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо не вжиття заходів для встановлення правонаступників померлого боржника, а також вважаючи оскаржувану постанову протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.
Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відносини щодо примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) регулюються Законом України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі - Закон №1404).
Згідно зі статтею 1 Закону №1404 виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону №1404 примусовому виконанню підлягають виконавчі написи нотаріусів.
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону № 1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Статтею 18 Закону №1404 виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну (п. 3 ч.3 ст.18 Закону №1404).
Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення (ч. 5 ст. 18 Закону №1404).
Пунктом 3 частини першої статті 39 Закону №1404 встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника.
Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 1 ст. 40 Закону №1404).
Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 1404 та пункту 6 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (далі - Інструкція), під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з абзацом другим пункту 1 розділу II Інструкції виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов'язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 34 Закону №1404 виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, у тому числі, у разі звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п'ятою статті 15 цього Закону.
У свою чергу частиною п'ятою статті 15 Закону № 1404 передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
У силу пунктів 12, 13 розділу ІІ Інструкції у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження (припинення юридичної особи, а також в інших випадках заміни сторони у виконавчому провадженні), якщо правовідносини допускають правонаступництво, виконавець за заявою сторони виконавчого провадження, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником. На підставі постановленої судом ухвали виконавець своєю постановою замінює сторону виконавчого провадження. Ухвала суду та постанова виконавця долучаються до виконавчого документа при його передачі до іншого органу державної виконавчої служби або приватного виконавця або поверненні його стягувачу чи до суду.
Правонаступництво можливе на всіх стадіях виконавчого провадження - з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення. Після заміни вибулої сторони виконавчого провадження її правонаступником виконавець продовжує виконання виконавчого провадження в порядку, встановленому Законом №1404.
Аналізуючи вищенаведене, суд робить висновок, що, дотримуючись засад законності, справедливості, неупередженості та об'єктивності виконавчого провадження, його гласності та відкритості, виконавець зобов'язаний вживати передбачених чинним законодавством заходів щодо примусового виконання рішень, належного вчинення виконавчих дій.
Закінчення виконавчого провадження без належних правових підстав грубо порушує права стягувача на неупереджене, ефективне, своєчасне і в повному обсязі виконання виконавчого документа.
У разі смерті фізичної особи - сторони виконавчого провадження виконавець повинен перевірити, чи допускають відповідні правовідносини правонаступництво, чи ні.
Якщо ж виконавче провадження було закінчене виконавцем, у тому числі у зв'язку зі смертю боржника, і виконавець при цьому не врахував відповідні вимоги чинного законодавства щодо можливого правонаступництва боржника, постанову про закінчення виконавчого провадження можна оскаржити в судовому порядку.
Суд вказує, що отримавши дані про смерть фізичної особи - сторони виконавчого провадження, виконавець має отримати підтвердження чи спростування таких даних, звернувшись відповідно до пункту 3 частини третьої статті 18 Закону № 1404 із запитом до органу державної реєстрації актів цивільного стану згідно з компетенцією останнього, визначеного Законом України від 01 липня 2010 року № 2398-УІ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».
Після отримання даних про смерть сторони виконавчого провадження виконавець має звернутися до компетентних органів/осіб для отримання відомостей про заведення спадкової справи, видачу свідоцтва про право на спадщину. Це дасть змогу виконавцеві з'ясувати, які особи як спадкоємці померлої сторони виконавчого провадження зверталися за отриманням спадщини та що саме ними було успадковано згідно зі свідоцтвом про право на спадщину.
Отже, виконавець, установивши на підставі відповідних доказів факт смерті фізичної особи, яка була стороною виконавчого провадження, має вчинити дії щодо отримання даних, необхідних для вирішення питання про заміну такої сторони її спадкоємцями та надалі за заявою сторони звернутися до суду з відповідним поданням про заміну сторони виконавчого провадження.
Смерть, оголошення померлою або визнання безвісно відсутньою фізичної особи, яка була стороною виконавчого провадження, має виступати підставою для його закінчення лише коли виконання обов'язків такої особи чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва.
Вказана позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03.11.2020 року у справі № 916/617/17 та постанові від 11.10.2023 у справі №523/2357/20, яка полягає в тому, що у разі смерті фізичної особи - сторони виконавчого провадження виконавець повинен перевірити, чи допускають відповідні правовідносини правонаступництво.
З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що відповідачкою не вчинені дії щодо перевірки щодо отримання від уповноваженого органу інформації про заведення спадкової справи, видачу свідоцтва про право на спадщину.
Суд зазначає, що в даному випадку виконавчим документом, за яким здійснювалось виконавче провадження №68232729, є виконавчий напис нотаріуса, за яким у боржника виникло приватноправове зобов'язання.
Згідно з частиною 1 статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
За змістом статті 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 1219 Цивільного кодексу України визначений перелік прав та обов'язків особи, які не входять до складу спадщини. Так, не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема:
1) особисті немайнові права;
2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;
3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;
5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Разом з тим, у частині 1 статті 608 містяться аналогічні положення, які передбачають, що зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
У зв'язку із цим утворюється ситуація, за якої бланкетність статті 1219 ЦК України не призводить до іншого змісту.
Так, у контексті статті 1219 Цивільного кодексу України в цілому йдеться переважно про суб'єктивні цивільні права. У свою чергу, «обов'язки, нерозривно пов'язані з особою спадкодавця» не мають чіткої регламентації.
Натомість, зі змісту наведених норм вбачається, що до таких обов'язків відносяться міри необхідної поведінки особи, що кореспондують зазначеним суб'єктивним цивільним правам або перебувають із ними у сутнісному зв'язку. Це, зокрема, обов'язки, пов'язані з участю у товариствах та об'єднаннях громадян, обов'язок відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, обов'язок сплати аліментів.
Отже відповідний характер зв'язку визначається особистим характером суб'єктивних цивільних прав та/або суб'єктивних цивільних обов'язків, що входять до змісту відповідного правовідношення. Тобто, нерозривний зв'язок обов'язку з особою боржника або кредитора переважно визначається особистими якостями відповідної особи або існуванням на її стороні особливих обставин, що, у свою чергу, виступають одним із необхідних елементів умови виникнення відповідних суб'єктивних цивільних прав та/або обов'язків. Саме тому в юридичній літературі для позначення відповідного виду зобов'язань часто використовується термін «зобов'язання особистого характеру», або «особисті зобов'язання».
З огляду на це припинення відповідного обов'язку у зв'язку з припиненням існування особи саме й зумовлюється тим, що інша особа не може ввійти у таке правовідношення.
Отже, неможливість переходу прав та/або обов'язків у правовідношенні визначає неможливість його подальшого існування саме через припинення виключно конкретного учасника правовідношення. Саме в цьому полягає припис статті 1219 Цивільного кодексу України, який визначає права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини у зв'язку з їх нерозривним зв'язком з особою спадкодавця.
Положеннями статті 15 Закону №1404 встановлено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Зміст обов'язку, встановлений виконавчим написом нотаріуса, полягає у необхідності сплати на користь позивача визначеної суми грошових коштів, що ніяк не є нерозривно пов'язаним з особою боржника, а тому може бути виконане іншою особою.
Таким чином, визначений у виконавчому написі нотаріуса обов'язок, в контексті вимог статті 1219 Цивільного кодексу України є таким, що входить до складу спадщини.
Таким чином, суд висновує, що відповідачка, установивши на підставі відповідних доказів факт смерті фізичної особи (боржника), не вжила дії для отримання даних, необхідних для вирішення питання про заміну такої сторони її спадкоємцями, та подальшого звернення до суду з відповідним поданням про заміну сторони виконавчого провадження.
Відповідно, суд висновує про протиправність оскаржуваної постанови та наявність правових підстав для її скасування.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача поновити виконавче провадження №68232729, суд зазначає, що за приписами ст. 41 Закону №1404 у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов'язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред'явити його до виконання.
Отже, обов'язок відповідача поновити виконавче провадження прямо передбачений Законом №1404 і, виходячи з матеріалів та обставин справи, у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем такий обов'язок не буде виконаний.
З наведених вище підстав суд висновує про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
При зверненні до суду позивачем сплачений судовий збір у сумі 2684,00 грн, який слід стягнути на його користь з відповідачки.
Інші судові витрати позивачем до стягнення не заявлялись.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 77, 139, 143, 194, 243-246, 255, 272, 287 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРИВАТНІ ІНВЕСТИЦІЇ» (вул. Жамбила Жабаєва, буд. 7, м. Київ, 04112), в особі представника - Гетьман Альони Сергіївни (вул. Ж.Жабаєва, буд. 7, м. Київ, 04112), до Приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової Заіри Арсенівни (вул. Лермонтова, буд. 6, офіс 106, м. Запоріжжя, 69035) про визнання дій протиправними, скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 29.09.2023, прийняту приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Шавлуковою Заірою Арсенівною в межах виконавчого провадження №68232729.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової Заіри Арсенівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРИВАТНІ ІНВЕСТИЦІЇ» судовий збір у сумі 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням вимог ст. ст. 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України та пп. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України, протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 21.11.2023.
Суддя Р.В. Кисіль