Справа № 522/3635/23
Провадження 1-кп/522/1414/23
УХВАЛА
Іменем України
21 листопада 2023 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Одесі в обвинувальному акті у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12022163510000615 від 20.09.2022 року відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз 27.06.2022 року вироком Приморського районного суду м. Одеси за статтею 309 ч.1 КК України до штрафу у розмірі 850 гривень,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 307 ч.2 КК України, клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою,
Учасники процесу:
прокурор - ОСОБА_4 ,
захисник - адвокат ОСОБА_5 ,
обвинувачений - ОСОБА_3
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Приморського районного суду м. Одеси знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого статтею 307 ч.2 КК України.
У судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , мотивуючи його тим, що ОСОБА_3 раніше неодноразово судимий, обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення та за результатами розгляду справи у суді йому може бути призначено покарання, пов'язане з реальним позбавленням волі, тому він може мати намір уникнути кримінальної відповідальності. Крім того, він раніше вчиняв інші корисливі злочини, що свідчить про наявність ризику вчинення ним іншого кримінального правопорушення.
Захисник заперечувала проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просила змінити ОСОБА_3 запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт за місцем його реєстрації.
Обвинувачений підтримав думку захисника.
Суд, заслухавши думку учасників процесу вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 02 грудня 2022 року Приморським районним судом м. Одеси до ОСОБА_3 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні на строк до 29 січня 2023 року та встановлено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_3 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.
28 вересня 2023 року Приморським районним судом м. Одеси ОСОБА_3 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 27 листопада 2023 року.
Відповідно до статті 331 ч.3 КПК України за наявності клопотань, суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, в тому числі: переховуватися від суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вирішуючи питання про продовження існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, на які посилається прокурор, суд констатує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи. При цьому Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Оцінюючи наявність продовження існування ризиків, суд вважає за необхідне оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі, передбачені статтею 178 Кримінального процесуального кодексу України.
З огляду на статтю 178 КПК України, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Враховуючи обставини, що беруться до уваги при продовженні запобіжного заходу, судом встановлено наступне. ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, з огляду на вік та стан здоров'я обвинуваченого, перешкоди до застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відсутні. ОСОБА_3 не має соціальних зв'язків (неодружений, не має утриманців). Обвинувачений не працює та має негативну репутацію. Що стосується майнового стану ОСОБА_3 , то слід зазначити, що у нього відсутні кошти для життя та збереження, він не працевлаштований, а отримував доходи лише від злочинної діяльності. Також ОСОБА_3 не сплатив штраф у сумі 850гривень, який йому присуджено вироком Приморського районного суду міста Одеси від 27.06.2022року, що свідчить про відсутність у нього на це коштів. Обвинувачений раніше неодноразово засуджений за вчинення корисливих злочинів та злочинів, пов'язаних із незаконним обігом наркотичних засобів.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що встановлені раніше ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 статті 177 КПК України, а саме, що ОСОБА_3 може переховуватись від суду, чи вчинити інше кримінальне правопорушення, наразі не зменшилися та продовжують існувати з високою ймовірністю.
Що стосується ОСОБА_3 , то суд бере до уваги, що він обвинувачується у скоєні тяжкого злочину, за який передбачена відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна та, розуміючи тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання винуватим, може переховуватись від суду.
Крім того, у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Також суд враховує, що ОСОБА_3 є не працевлаштованою особою та, не маючи законних та офіційних джерел прибутку, вірогідно отримував засоби для існування за рахунок вчинення злочинів, пов'язаних із незаконним обігом наркотиків та може продовжувати свою злочинну діяльність та вчиняти нові кримінальні правопорушення. Стороною захисту не надано жодних даних про наявність у обвинуваченого будь-якого джерела доходів, що підтверджує ризик того, що обвинувачений може вчинити новий злочин або продовжити вчиняти злочини, із незаконним обігом наркотиків, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
ОСОБА_3 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічних злочинів та корисливих злочинів, що не виключає можливості скоєння ОСОБА_3 нових злочинів.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів це злочини, що посягають на здоров'я населення. При цьому протягом останніх років спостерігається поширення наркоманії та зростання злочинності, пов'язаної з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. Ці злочини набувають усе більших масштабів і стають серйозним соціальним чинником, який негативно впливає на життя, здоров'я та благополуччя людей.
Метою продовження запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також уникнення ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а саме: обвинувачений може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Обставин, передбачених статтею 178 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 судом не встановлено.
Інші, менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Суд не вважає слушними посилання адвоката на можливість обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з огляду (як вже зазначено), на репутацію обвинуваченого, відсутність соціальних зв'язків, майновий стан (відсутність доходів), наявність судимостей за вчинення корисливих злочинів та тяжкість скоєного злочину.
Крім того, наявність в обвинуваченого ОСОБА_3 постійного місця проживання та певних родинних зв'язків не є настільки міцними та впливовими на поведінку обвинуваченого, щоб гарантовано забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків.
Враховуючи вищезазначене, на теперішній час підстави для скасування чи зміни обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відсутні.
При цьому суд вважає, що таке продовження даного запобіжного заходу обвинуваченому не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки, незважаючи на презумпцію невинуватості, тримання під вартою, завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, постала перед компетентними органами.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване.
Згідно рішення ЄСПЛ у справі «Боротюк проти України», п.61-817, існування обґрунтованої підозри щодо вчинення тяжкого злочину може виправдовувати тримання під вартою.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне продовжити дію раніше обраного щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Відповідно до вимог статті 183 КПК України суд вважає необхідним визначити ОСОБА_3 розмір застави, який має становити 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
На підставі викладеного та керуючись статтями 176, 177, 331 КПК України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити.
Продовжити відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 307 ч.2 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 19 січня 2024 року з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Визначити розмір застави як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 214720,00 (двісті чотирнадцять тисяч сімсот двадцять) гривень.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на рахунок ТУ ДСА України в Одеській області, з призначенням платежу: застава за обвинуваченого справа № 522/3635/23, провадження по справі № 1-кп/522/1414/23.
Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_3 строком на 2 (два) місяці, обов'язки передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
1) прибувати до суду за кожною вимогою;
2) не відлучатися з м. Одеси, без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
5) утримуватись від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні.
Попередити обвинуваченого ОСОБА_3 , що у разі невиконання покладених на нього обов'язків після внесення застави, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі визначеному КПК України.
Копію ухвали направити начальнику ДУ «Одеський слідчий ізолятор» - для виконання.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, строк подачі Апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії ухвали суду.
Суддя ОСОБА_1