ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
_____________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
іменем України
27.10.2023р. Справа №905/393/22
Господарський суд Донецької області у складі судді Харакоза К.С.,
секретар судового засідання Пелих Т.В.,
розглянувши справу за позовом Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Київ,
в особі регіональної філії “Придніпровська залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця” м. Дніпро,
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ", м.Маріуполь, Донецька область,
про стягнення 62570,00 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - не з'явився,
ВСТАНОВИВ:
Акціонерне товариство “Українська залізниця”, м.Київ, в особі регіональної філії “Придніпровська залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця” м. Дніпро, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ", м.Маріуполь, Донецька область, про стягнення штрафу в сумі 62570,00 грн.
За змістом позовної заяви підставами звернення до суду стало те, що відправлення вантажу за накладною №41004003 відбулось з порушенням (невірно зазначена кількість місць вантажу у накладній). На підставі ст. 118 Статуту залізниць позивачем був нарахований штраф у п'ятикратному розмірі від провізної плати, якій він просить стягнути з відповідача.
Хід розгляду справи та процесуальні дії.
Ухвалою суду від 18.05.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив.
03.08.2022 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання відповідача від 03.08.2022, в якому останній просить суд визнати поважними причини ненадання до суду відзиву на позов у встановлений судом строк, та становити строк надання відзиву на позов - до закінчення строку на який було введено воєнний стан та до деокупації міста Маріуполя.
26.10.2022 на електрону адресу суду надійшло клопотання представника АТ “Українська залізниця” в особі РФ “Придніпровська залізниця” від 09.03.2022, в якому позивач повідомив, що справа №905/393/22 не є терміновою, та не стосується забезпечення прав людини, оскільки учасники справи є юридичні особи. Позивач просив суд розгляд справи відкласти до усунення обставин, що виникли в умовах воєнного стану.
Ухвалою від 18.08.2023 суд призначив розгляд справи в судовому засіданні для з'ясування питання актуальності спору.
Відповідач у відзиві на позовну заяву посилаючись на форс-мажорні обставини та відсутність збитків позивача, просив суд зменшити розмір стягуваного штрафу до 1 провізної плати, та у разі задоволення позову відстрочити його виконання на один рік.
У відповіді на відзив АТ “Українська залізниця” зазначив, що в даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає із умов Статуту залізниць України, тому зменшення розміру штрафу є безпідставним; обставини скрутного становища відповідача не підтверджені наданими суду документами, у зв'язку з чим клопотання про відстрочення рішення є необґрунтованим.
Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин.
16.08.2021 вантажовідправником, Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ" зі станції Одеса-Порт Одеської залізниці на станцію призначення Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці було направлено за залізничною накладною №41004003 вантаж обладнання з'ємне (турнікети, стійки, касети, призми, хлібні щити, стяжки, стропи та ін.); пакування піддон; кількість поддонів 8шт; №№ піддонів: 6239,6013,6279,6173,6151,5291,6369; вантажоодержувач ПАТ «Запоріжжясталь».
При оформлені залізничної накладної №41004003 у вагоні №62112362 відповідачем вказано масу нетто 15200 кг, тара 23500 кг; вантаж у вагони завантажено вантажовідправником.
Як свідчить розділ 26 накладної №41004003 маса вантажу визначена по стандарту (брутто 1900,0кг, нетто 1900,0кг).
31.08.2021 при проходженні через станцію Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці складено акт загальної форми №1490 від 31.08.2021, відповідно до якого за результатами проведення перевірки кількості місць вантажу у вагоні встановлено: кількість місць за ПД 8 шт, фактична кількість місць вантажу склала 0 шт, що менше документа на 8 шт.
На підставі акту загальної форми №1490 від 31.08.2021 проведено контрольне зважування вагону № 62112362, який прибув за накладною №41004003, за результатами якого було встановлено, що кількість місць у вагоні №62112362 вказані відправником у залізничній накладній №41004003 не відповідають кількості місць встановленим при проведені контрольного зважування.
Невідповідність фактичної кількості місць у вагоні №62112362 з кількістю місць вантажу, які зазначені у накладній №41004003, засвідчено комерційним актом № 450003/830, складеним 31.08.2021 на ст. Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці. В даному акті зазначено, що за документом значиться: вантаж - Обладнання з'ємне (турнікети, стійки, кассети, призмі, хлібні щити, стяжки, стропі та ін.) №№ піддонів: 6239,6013,6279,6173,6151,5291,6369; вага брутто не вказана, тара 23500кг, вага нетто 15200кг.
При зважуванні вагону в статичному режимі, з повною зупинкою та розчепленням, у присутності заст. ДС Швеця, АРВ Кузьміч, прийомоздавальника Петренко, на справних вагонних 150тн електронно-тензометричниї вагах ст. Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, заводський №032, що пройшли держповірку 30.09.2020 виявилось: вага брутто 22000кг. В вагоні по документу значиться вантаж обладнання знімне, кількість місць 8 піддонів, спосіб визначення маси вантажу по стандарту (брутто -1900кг, нетто 1900кг), фактично вагон виявився порожнім; торцеві двері та розвантажувальні люка з обох сторін щільно закриті, люка вкручені; в технічному відношенні вагон справний; при повторному зважуванні вагона вага підтвердилася. Зав. вантажним двором на штатним розкладом відсутній.
Комерційний акт №450003/830 від 31.08.2021 попутної станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці було зареєстровано на станції призначення Одеса-Порт Одеської залізниці під №450003/830/1447.
Вказані обставини щодо невідповідності зазначених відповідачем даних кількості місць та маси вантажу стали підставою для нарахування штрафу та звернення позивача з даним позовом до суду.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з огляду на порушення відповідачем положень Статуту залізниць України.
Висновок суду обумовлений наступним.
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст.173-175 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Відповідно до ч.3 ст. 909 ЦК України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно ч.2 ст. 908 ЦК України та ч. 5 ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту).
Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.
Згідно із ст. 22 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.
Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених Правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів (ст. 23 Статуту залізниць України).
Відповідно до п. 2.1 Правил оформлення перевізних документів відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил. У разі пред'явлення вантажу до перевезення навалом, насипом або наливом у графу 20 «Найменування вантажу» вноситься відмітка «навалом», «насипом» або «наливом».
У додатку 3 до цих Правил встановлено, що графи «найменування вантажу, кількість місць», «маса вантажу, визначена відправником» заповнюється, якщо кількість місць та маса вантажу визначені відправником. Вказуються кількість місць цифрами та окремо за кожним його найменуванням і за кожним видом упакування, а також прописом загальна кількість місць, маса у кілограмах брутто вантажу, загальна маса відправки (прописом); у графі «спосіб визначення маси» зазначається спосіб визначення маси вантажу (на вагах, за стандартом, за трафаретом, за обміром, за розрахунками, умовно), тип ваг (товарні, вагонні, елеваторні тощо), їх вантажопідйомність та ким було визначено масу вантажу (залізницею/відправником); у графі «ким завантажено вантаж у вагон (контейнер)» зазначається: відправником або залізницею; у графі «правильність внесених відомостей підтверджую» представник відправника засвідчує правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. В електронній накладній накладається електронний цифровий підпис відправника.
Пунктом 2.3 Правил оформлення перевізних документів визначено, що представник відправника у графі 55 накладної «Правильність внесених відомостей підтверджую» вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.
Відповідно до п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Правильність внесених до накладної №41004003 відомостей, як це передбачено пунктом 2.3 Правил оформлення перевізних документів, в тому числі щодо маси вантажу, своїм підписом підтвердив представник відправника Раца Юлія Андріївна, а саме у вагоні №62112362 кількість місць 8шт, маса вантажу 23500кг.
Згідно із ст. 52 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана на вимогу вантажоотримувача перевірити масу, кількість місць і стан вантажу.
Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).
Згідно з ст. 105 Статуту залізниць України залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Частиною 1 ст. 26 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що обставини, які можуть слугувати підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами.
З наведеними приписами кореспондуються положення ст.129 Статуту залізниць України, якими визначено, що обставини, які можуть бути підставою для застосування матеріальної відповідальності за порушення, допущені під час перевезення вантажів залізницею, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
За змістом вищенаведених положень залізничні перевезення оформляються накладною як обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, що укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача та супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення. Законодавцем встановлено матеріальну відповідальність вантажовідправника за пред'явлення до перевезення вантажу з неправильним зазначенням його маси у накладній та її невідповідності фактичній масі вантажу, який надійшов до станції призначення, у вигляді штрафу в розмірі п'ятикратної провізної плати за все перевезення.
Отже допустимими доказами неправильного зазначення у накладній кількості місць та маси вантажу, відправленого вантажовідправником залізницею до станції призначення для отримання вантажоодержувачем, в розумінні ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України, є належно складені працівниками залізниці комерційні акти за наслідком контрольного зважування вантажу, який було здано до перевезення залізницею.
Як встановлено судом, по проходженні вантажу через попутну станцію Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці було здійснено контрольне зважування вагону №62112362 на справних вагонних 150тн електронно-тензометричниї вагах ст. Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, заводський №032, що пройшли держповірку 30.09.2020, під час якої було виявлено невідповідність фактичної кількості місць та маси вантажу у вищезазначеному вагоні з кількістю місць та масою вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладній №41004003, про що складено комерційний акт №450003/830 від 31.08.2021, в якому зазначено, що за документом значиться: вантаж - Обладнання з'ємне (турнікети, стійки, кассети, призмі, хлібні щити, стяжки, стропі та ін.) №№ піддонів: 6239,6013,6279,6173,6151,5291,6369; вага брутто не вказана, тара 23500кг, вага нетто 15200кг. При зважуванні вагону в статичному режимі, з повною зупинкою та розчепленням, у присутності заст. ДС Швеця, АРВ Кузьміч, прийомоздавальника Петренко, на справних вагонних 150тн електронно-тензометричниї вагах ст. Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, заводський №032, що пройшли держповірку 30.09.2020 виявилось: вага брутто 22000кг. В вагоні по документу значиться вантаж обладнання знімне, кількість місць 8 піддонів, спосіб визначення маси вантажу по стандарту (брутто -1900кг, нетто 1900кг), фактично вагон виявився порожній; торцеві двері та розвантажувальні люка з обох сторін щільно закриті, люка вкручені; в технічному відношенні вагон справний; при повторному зважуванні вагона вага підтвердилася. Зав. вантажним двором на штатним розкладом відсутній.
Комерційний акт №450003/830 від 31.08.2021 попутної станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці було зареєстровано на станції призначення Одеса-Порт Одеської залізниці під №450003/830/1447.
Відповідно до п.10 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644, зі змінами, внесеними відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 року №138, передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Отже п. 10 Правил складання актів на виконання ст. 29 Статуту залізниць України визначено імперативно частину суб'єктного складу працівників залізниці, які є уповноваженими особами на підписання комерційних актів: начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також передбачено можливість участі в складенні комерційного акта одержувача вантажу, якщо він брав участь у перевірці, або інших працівників залізниці.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 64 та ч.3 ст.65 Господарського кодексу України передбачено, що підприємство, як організаційна форма господарювання, може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо) та самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників та штатний розпис. Керівництво підприємством здійснюється його керівником, який призначається (обирається) власником (власниками) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядову раду такого підприємства (у разі її утворення) та відповідно до статуту є посадовою особою цього підприємства з правом розподілу обов'язків між працівниками підприємства.
Таким чином, якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів, і такими доказами можуть підтверджуватися повноваження осіб на підписання комерційного акта.
Судом встановлено, що комерційний акт №450003/830 від 31.08.2021 складений та підписаний заступником начальника станції Швець А.О., агентом з розшуку вантажів та багажу ОСОБА_1 , приймальником поїздів Петренко Н.М.
У розділі Д “Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку” комерційного акта зазначено, що завідуючий вантажного району (ЗВР) за штатним розкладом відсутній.
В матеріалах справи міститься наказ начальника станції Нижньодніпровськ-Вузол Цап Д.М. №9 від 12.01.2021, відповідно до якого призначено прийомоздавальника вантажу та багажу поїздів ОСОБА_2 відповідальною особою, яка має право підпису комерційних актів замість начальника вантажного району, завідувача вантажною двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи.
Разом з цим матеріали справи містять робочу інструкцію від 15.03.2019 агента з розшуку вантажів та багажу ОСОБА_1 , робочу інструкцію прийомоздавальника вантажу та багажу поїздів ОСОБА_2 від 15.03.2019 та посадову інструкцію від 19.08.2020 заступника начальника станції Нижньодніпровськ-Вузол Швеця А.О., відповідно до яких робота цих працівників спрямована на здійснення операцій з комерційного огляду поїздів та вагонів, які прибувають/відправляються зі станції; зважування вагонів, що потребують перевірки ваги в статичному режимі згідно Технологічного процесу станції ТА ПКО, здійснення комерційного огляду вантажних вагонів, які прибувають на станцію під навантаження та вивантаження; виконання операцій з прийому вантажів до перевезення, видачі вантажів; здійснення комерційного огляду поїздів по прибуттю та відправленню; приймання участі у контрольному переважуванні вантажів, у комісійній видачі вантажу; підписання комерційних актів тощо.
З огляду на наведене суд дійшов висновку, що комерційний акт від 31.08.2021 №450003/830 підписаний уповноваженими працівниками залізниці в порядку п. 10 Правил складання актів та вважається таким, що складений з дотриманням вимог чинного законодавства України.
Зважування маси вантажу у вагоні №62112362 на попутній станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці здійснювалось на 150тн електронно-тензометричниї вагах заводський №032, що пройшли держповірку 30.09.2020.
Пунктом 5 Правил приймання вантажів до перевезення встановлено, що загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом. До розрахункових способів визначення маси вантажу належать: за трафаретом (підсумовування маси вантажу, зазначеної на кожному вантажному місці), за стандартом (множення суми стандартної маси вантажного місця на кількість місць вантажу), за заміром висоти наливу (з подальшим визначенням густини та об'єму вантажу за таблицею калібрування цистерн, розробленою заводом-виробником цистерни). За домовленістю відправника, залізниці та одержувача вантажу можуть бути встановлені інші способи визначення маси вантажу. Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов'язаний зазначити в накладній. Усі засоби вимірювальної техніки, які використовуються для визначення маси вантажів, мають бути повірені відповідно до вимог чинного законодавства. Засоби ваговимірювальної техніки повинні бути взяті на облік залізницею та відповідати вимогам Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 31 липня 2012 року № 442, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 жовтня 2012 року за № 1716/22028, та інших нормативно-правових актів.
Пунктами 2.1, 2.2, 2.3 Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, визначено, що ЗВВТ, які перебувають у власності як залізниць, так і організацій, які не належать до сфери управління Укрзалізниці (далі сторонні організації), підлягають обліку залізницями.
Узяття на облік ЗВВТ здійснюється за письмовим зверненням власника ЗВВТ до начальника дирекції з наданням завірених власником копій: експлуатаційної документації; методики повірки, атестованої згідно з вимогами Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність»; свідоцтва про повірку (якщо це передбачено методикою повірки) або державну метрологічну атестацію ЗВВТ, виданого згідно з ДСТУ 2708:2006 «Метрологія. Повірка засобів вимірювальної техніки. Організація та порядок проведення» або ДСТУ 3215-95 «Державна система забезпечення єдності вимірювань. Метрологічна атестація засобів вимірювальної техніки. Організація та порядок проведення»; переліку вантажів, маса яких буде визначатися на ЗВВТ; висновку за результатами діагностичного обстеження ЗВВТ (у разі потреби).
Якщо ЗВВТ відповідають вимогам цієї Інструкції, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, вони беруться на облік ревізором вагового господарства дирекції, який відповідно до вимог пункту 2.2 розділу 2 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20 грудня 1996 року № 411, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 лютого 1997 року за № 50/1854 (далі - ПТЕ), оформлює технічний паспорт засобу ваговимірювальної (далі технічний паспорт ЗВВТ) згідно з додатком 1 до цієї Інструкції. У технічному паспорті ЗВВТ робиться запис про повірку або державну метрологічну атестацію, вказується нормована похибка для різних режимів зважування згідно з вимогами пункту 1.9 розділу I цієї Інструкції, зазначається можливість зважування небезпечних вантажів згідно з наданими документами та робиться запис про придатність ЗВВТ для зважування відповідних вантажів, що перевозяться залізничним транспортом. У технічному паспорті електронних ЗВВТ записуються також заводські номери датчиків, вагопроцесора, у разі потреби контрольне число фіскальної реєстрації регулювання ЗВВТ, зазначене в експлуатаційних документах виробника ЗВВТ, яке визначає його технічний стан. Технічний паспорт ЗВВТ надається начальнику станції, на якій будуть оформлятися перевізні документи за результатами зважування на цих ЗВВТ. Технічні паспорти ЗВВТ повинні зберігатися в місці, визначеному розпорядчим документом начальника станції, який забезпечує їх схоронність. На прохання власника ЗВВТ йому може бути надано копію технічного паспорта ЗВВТ. Технічні паспорти ЗВВТ, які зберігаються у начальника станції, є документами, згідно з якими розглядаються претензії, пов'язані з визначенням маси вантажу.
Відповідно до наявного в матеріалах справи технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки (ЗВВТ) №14 станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці дата прийняття ЗВВТ в експлуатацію - 26.12.2012; міжповірочний інтервал ЗВВТ - 12 місяців; інтервал між оглядами-перевірками ЗВВТ - 6 місяців, відміткою у паспорті підтверджено, державна повірка здійснювалась 30.09.2020, ваги придатні для зважування. Тобто ваги, на яких проводилось контрольне переважування вантажу, проходили своєчасну перевірку та повірку. Представником відповідача не надано доказів, які б викликали сумніви у достовірності показів зазначеного засобу ваговимірювальної техніки.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що станом на дату складання комерційного акту від 31.08.2021 №450003/830 засіб вимірювальної техніки був повірений як того вимагають норми чинного законодавства.
Разом з цим п.12 Правил складання актів встановлено, якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі «Є» комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: «Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено». Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у пункті 10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому разі не складається. При невідповідності відомостей, указаних в акті попутної станції, фактичним даним, що виявились під час перевірки вантажу, багажу або вантажобагажу, складається новий комерційний акт.
Комерційний акт від 31.08.2021 №450003/830 попутної станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці було зареєстровано на станції призначення Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці під №450003/830/1447.
Враховуючи положення п.12 Правил складання актів, станцією призначення Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці в розділі «Є» комерційного акту зроблено відмітку «Різниці проти цього акта не виявлено», оскільки зважування вантажу відбувалось на попутній станції.
Нормами чинного законодавства не передбачено, що відомості, внесені в розділ «Є» комерційного акту, мають підтверджуватися іншими документами про перевірку ваги.
Таким чином комерційний акт від 31.08.2021 №450003/830 за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правилам складання актів, а тому приймається судом в якості належного доказу на підтвердження факту невідповідності кількості місць та маси, зазначеним у накладній, фактичній кількості місць та масі вантажу.
Згідно із ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.
Відповідно до ст. 122 Статуту залізниць України встановлено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Статтею 118 Статуту залізниць України за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
У накладній №41004003 зазначено, що провізна плата за вагон зі станції Одесса-Порт Одеської залізниці до станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці у вагоні № 62112362 становить 12514,00грн.
За розрахунком позивача штраф (п'ятикратний розмір провізної плати) становить 62570,00 грн., виходячи з (12514,00 х 5).
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок плати за користування вагонами, суд дійшов висновку про його обґрунтованість. Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення 62570,00 грн. є обґрунтованими.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про задоволення позову Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ, в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця», м. Дніпро, Дніпропетровська область, та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Шіппінг» штрафу у розмірі 62570,00 грн за неправильне зазначення місць та маси відправленого вантажу.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу, суд зазначає, що згідно ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Положення статті 122 Статуту залізниць України не пов'язують стягнення штрафу з наявністю (відсутністю) наслідків у перевізника від неправильності відомостей, зазначених у накладній, чи з наявністю вини вантажовідправника.
Штраф за неправильно зазначені у накладній маси, кількості місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків.
За таких обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу за недоведеність тих обставин, з якими закон пов'язує вчинення такої дії судом.
Також, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача, щодо відстрочення судового рішення, оскільки це порушує майнові інтереси кредитора та баланс інтересів сторін господарських правовідносин.
Так, згідно з ч. 2 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 237 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Отже, підставою для розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк, встановлений судом, тому всі ці обставини повинні бути доведені заявником.
У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).
Таким чином, питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
З огляду на вимоги ч.ч. 1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Суд зауважує, що форс-мажорні обставини не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання.
Відповідач не навів обставин та доказів безпосереднього впливу обставин непереборної сили з 24.02.2022 на реальну можливість виконання зобов'язань щодо сплати штрафу.
Сам факт проведення на території Донецької області бойових дій, не може вважатись достатньою підставою для відстрочки виконання рішення у справі.
Крім того, заявником не обґрунтовано та не надано доказів на підтвердження можливості реального виконання рішення суду в разі задоволення заяви про відстрочення виконання судового рішення.
Враховуючи те, що із позовом про стягнення штрафу позивач звернувся 17.02.2022, то станом на дату ухвалення рішення суду відповідач фактично вже отримав відстрочку більш ніж на рік.
Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання рішення у цій справі відповідно до поданих доказів.
Згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 210, 233, 236-241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Київ, в особі регіональної філії “Придніпровська залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця” до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ", про стягнення 62570,00 грн., задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ" (87510, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Ширшова, буд.6А, ЄДРПОУ 31158623) на користь Акціонерного товариства “Українська залізниця” (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, б.5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії “Придніпровська залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця” (49602, Дніпропетровська область, м.Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, б. 108, код ЄДРПОУ 40081237) штраф у розмірі 62570,00грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 2481,00грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення складено та підписано 14.11.2023.
Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі http://dn.arbitr.gov.ua.
Суддя К.С. Харакоз