ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.11.2023м. ДніпроСправа № 904/2338/23
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН", м. Конотоп, Сумська область
до Фізичної особи-підприємця Рашкевича Кирила Юрійовича, м. Дніпро
про стягнення штрафних санкцій
Суддя Красота О.І.
Без участі представників сторін
СУТЬ СПОРУ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Рашкевича Кирила Юрійовича і просить суд стягнути штрафні санкції у розмірі 53 037,96 грн., які складаються з пені у розмірі 38 478,52 грн., штрафу у розмірі 14 559,44 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору № 74-22 від 24.01.2022 в частині своєчасної поставки продукції.
У поданій позовній заяві викладене клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою суду від 15.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
29.05.2023 від Відповідача надійшов відзив на позов, в якому він зазначає, що порушення зобов'язання з поставки товару сталось внаслідок форс-мажорних обставин (військова агресія Російської Федерації проти України; введення воєнного стану на території України), що виключає наявність вини Відповідача. При цьому, з огляду на безпосередню наближеність території виробництва Позивача до окупованих територій, поставка продукції була неможлива і могла б призвести до її втрати чи пошкодження. До того ж, склад перевізника - відділення "Нова пошта" № 1, м. Конотоп, яке сторони визначили як місце поставки продукції за Договором, не працював взагалі у період з 24.02.2022 по 05.04.2022, а відновив свою роботу у повному обсязі з можливістю приймання та видачі вантажів лише у середині квітня 2022 року. Отже, з об'єктивних причин, що не залежали від волі Відповідача, строк поставки збільшився у порівнянні з умовами Договору, а тому твердження Позивача щодо кінцевої дати поставки продукції - 07.03.2022 є помилковим. Також Відповідач зазначає, що Позивач жодної відповіді на лист за № 23/02 від 23.02.2023 щодо неможливості поставки продукції та пропозиції розірвання Договору не надав. Крім того, Відповідач просить суд витребувати у Позивача наказ голови комісії з реорганізації ДП "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" про простій № 163 від 15.04.2022 та № 153 від 08.04.2022 із зазначенням працівників, відповідальних за перевезення товару зі складу перевізника, приймання товару та проведення вхідного контролю на підприємстві. Вказані докази можуть підтвердити оголошення простою на підприємстві ТОВ "АВІАКОН", а також фізичну неможливість Позивача приймати продукцію аж до 23.04.2022, що стало об'єктивною обставиною непоставки продукції Відповідачем у строки, встановлені Договором. До того ж, Відповідач вважає, що Позивачем невірно визначено початок періоду нарахування штрафних санкцій, початковою датою розрахунку повинна бути дата 24.04.2022, у зв'язку з чим розмір штрафних санкцій не відповідає дійсним обставинам справи та повинен бути зменшений. Також Відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій, заявлених до стягнення, з урахуванням наведених у відзиві аргументів. Так, Відповідач зазначає, що підставою для такого зменшення може бути відсутність негативних наслідків порушення зобов'язання, зокрема ненадання доказів спричинення збитків Позивачу у зв'язку із несвоєчасним виконанням Відповідачем обов'язку з поставки продукції. Подальша поведінка Відповідача, зокрема відповідь на претензію та пропозиція розірвати Договір свідчать про намагання врегулювати ситуацію, що склалась, позасудовим шляхом. Неможливість виконання умов Договору вплинула й на інтереси Відповідача, що полягало у справедливому сподіванні останнього на отримання прибутку та подальшого використання його у своїй господарській діяльності. Тому Відповідач вбачає підстави для зменшення розміру неустойки судом на свій розсуд з метою забезпечення розумності та справедливості як загальних засад цивільного процесу, а також розумного балансу між інтересами боржника і кредитора.
05.06.2023 від Позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він заперечував проти доводів Відповідача та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Позивач зазначає, що посилання Відповідача на довідку Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 є безпідставним, оскільки вона не є сертифікатом та не відповідає вимогам п. 8.2 Договору. Крім того, Відповідачем не надано жодних пояснень та доказів щодо впливу форс-мажорних обставин на належне виконання зобов'язань за Договором, посилання на них у відзиві не є підставою для звільнення його від відповідальності. До того ж, посилання Відповідача на Постанову Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" є безпідставними, оскільки місто Конотоп не значиться у вказаному Переліку. Також відділення перевізника "Нова пошта" за місцезнаходженням Відповідача працювали постійно, тому, враховуючи умови п. 3.1 Договору, до обов'язків Відповідача входила передача продукції Товариству з обмеженою відповідальністю "Нова пошта" у м. Дніпрі та оплата її перевезення до м. Конотоп. Проте, жодних доказів про надання продукції перевізнику для її подальшого перевезення до пункту призначення Відповідач не надав. При цьому, після повноцінного поновлення роботи ТОВ "Нова пошта" на території Сумської області Відповідач до цього часу так і не здійснив поставку продукції. Крім того, Позивач зазначає, що продукція за Договором є дефіцитною та важливою для нього і використовується для здійснення ремонту авіаційної техніки, що, у свою чергу, безпосередньо впливає на обороноздатність держави. Тому, зважаючи на виставлену претензію та потребу у продукції, Позивач залишив без відповіді пропозицію Відповідача, викладену у листі за № 23/02 від 23.02.2023, про розірвання Договору. Оскільки залишення без відповіді цього листа не є автоматичною згодою на розірвання Договору, то зобов'язання Відповідача залишаються дійсними в розумінні ч. 1 ст. 188 ГК України. Позивач також заперечує проти заяви Відповідача про витребування доказів, оскільки простій складав незначний період та не міг вплинути на виконання зобов'язань Відповідачем, початок простою припадав на 08.04.2022, тоді як за умовами Договору поставка продукції повинна була бути здійснена до 07.03.2022.
20.06.2023 від Відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких він зазначає, що Позивач не надав жодних листів, оголошень, посилань на ресурси з графіком роботи відділень ТОВ "Нова пошта" у м. Дніпрі. Відповідач вважає посилання Позивача на обов'язок Відповідача передати товар перевізнику для подальшої доставки Позивачу необгрунтованим та позбавленим економічної доцільності, оскільки ризик втрати і пошкодження товару в умовах воєнного стану був достатньо високим. З моменту прострочення виконання зобов'язання Відповідачем Позивачем до 23.02.2023 (дати пред'явлення претензії) не здійснювалось жодних заходів щодо пришвидшення отримання продукції. Тому посилання Позивача на те, що вказана продукція є дефіцитною та важливою, не відповідають дійсності.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Справу відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розглянуто судом протягом розумного строку.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
24.01.2022 між Фізичною особою-підприємцем Рашкевичем Кирилом Юрійовичем (далі - Відповідач, Постачальник) та Державним підприємством "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН", (далі - Позивач, Покупець) укладено Договір № 74-22 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується передати, а Покупець - прийняти й оплатити продукцію згідно з ДК 021:2015: Код 44440000-6 Вальниці, вказані у Додатку 1 до Договору, (далі - продукція), на умовах, передбачених Договором.
У п. 2.1 Договору передбачено, що кількість, номенклатура продукції вказується у Додатку 1 до Договору, що є невід'ємною частиною Договору.
За умовами п. 3.1 Договору поставка продукції здійснюється однією партією на умовах поставки DDP м. Конотоп, склад перевізника "Нова пошта" № 1 відповідно до Інкотермс-2010. Датою поставки продукції є дата надходження продукції на склад перевізника за місцезнаходженням Покупця. У разі поставки частини продукції така частина може бути прийнята Покупцем, проте оплаті не підлягає до моменту поставки всього обсягу продукції та проходження вхідного контролю.
Згідно з п. 3.2 Договору продукція має бути поставлена протягом 40 календарних днів з моменту набуття чинності цим Договором. Постачальник має право здійснити поставку продукції в інші строки винятково на підставі попередньої згоди Покупця у письмовій формі.
Відповідно до п. 4.1 Договору поставка продукції здійснюється за цінами, які визначені у Додатку № 1 і включають всі податки, збори й інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування та інші видатки Постачальника, пов'язані з поставкою продукції. Загальна вартість Договору на момент його укладення складає 207 992,00 грн. без ПДВ.
Згідно з п. 5.2 Договору оплата здійснюється таким чином:
- оплата продукції у розмірі 100% від вартості продукції здійснюється протягом 30 робочих днів після проходження усього обсягу продукції, передбаченої Додатком № 1, вхідного контролю на підприємстві Покупця.
Пунктом 5.3 Договору передбачено, що датою оплати продукції вважається дата списання коштів з поточного рахунку Покупця.
За умовами п. 6.2 Договору сторони домовились, що приймання продукції (вхідний контроль) буде здійснено у строк 20 календарних днів, наступних за днем надходження продукції на склад Покупця.
Відповідно до п. 6.8 Договору продукція вважається поставленою у строк, який визначений у п. 3.2 Договору, якщо вона була поставлена у повному обсязі та за результатами вхідного контролю визнана якісною.
За умовами п. 6.9 Договору передача продукції здійснюється з оформленням видаткової накладної та товарно-транспортної накладної за наявності документу, який засвідчує якість продукції (паспорт).
Згідно з п. 7.1 Договору за невиконання або неналежне виконання умов Договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.
У п. 8.1 Договору передбачено, що при настанні форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), до яких відносяться надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна загроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви у роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо. Сторони звільняються від відповідальності за невиконання своїх зобов'язань у зв'язку з форс-мажорними обставинами.
Пунктом 8.2 Договору передбачено, що підтвердженням настання форс-мажорних обставин є сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами.
Відповідно до п. 8.3 Договору у випадку якщо форс-мажорні обставини тривають більше 60 календарних днів, сторона може виступити з ініціативою про розірвання Договору.
Згідно з п. 8.4 Договору настання форс-мажорних обставин не є підставою для невиконання сторонами зобов'язань, строк виконання яких настав до дати виникнення таких обставин, а також для звільнення сторін від відповідальності за таке невиконання.
За умовами п. 11.2 Договору усе листування, пересилання документів, повідомлень, заяв і претензій, пов'язаних з виконанням Договору, або що випливають із нього, повинні направлятись сторонами безпосередньо на адреси, зазначені у Договорі, у відповідності зі строками й порядком, установленими чинним законодавством і цим Договором.
Пунктом 11.4 Договору передбачено, що Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов'язань (у т.ч. гарантійних) за Договором.
Усі зміни й доповнення до Договору дійсні лише у тому випадку, якщо вони зроблені у письмовій формі (як додаткові угоди), підписані сторонами й скріплені печатками сторін (п. 11.7 Договору).
Згідно з п. 11.8 Договору цей Договір може бути змінений або розірваний за згодою обох сторін, крім випадків, встановлених Договором або чинним законодавством.
Відповідно до п. 11.11 Договору документи, відправлені факсом або електронною поштою, мають повну юридичну силу до моменту обміну оригіналами, породжують права та обов'язки для сторін, можуть бути подані до судових інстанцій в якості належних доказів і не можуть спростовуватись стороною, від імені якої вони були відправлені.
Додатком № 1 від 24.01.2022 до Договору сторони узгодили найменування продукції, її якість, кількість, ціну, загальну вартість. Так, Відповідач повинен був поставити Позивачу підшипники, загальною вартістю 207 992,00 грн. без ПДВ, виробник ОАО "ЕПК Самара".
Позивач зазначає, що Відповідач не поставив йому продукцію згідно з Додатком № 1 від 24.01.2022 до Договору у строк до 07.03.2022.
Позивач надіслав Відповідачу претензію № 20 за Договором № 74-22 від 24.01.2022 про поставку продукції за № 634 від 23.02.2023, в якій вимагав негайно здійснити поставку продукції.
У відповідь на претензію Відповідач листом за № 23/02 від 23.02.2023 повідомив, що у зв'язку із нестабільною економічною ситуацією та негативними наслідками введення воєнного стану на території України не має можливості виконати взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару за Договором і Додатком № 1 від 24.01.2022 до нього. Крім того, керуючись п. 11.8, ч. 2 ст. 188 ГК України, Відповідач повідомив, що вважає за необхідне розірвати Договір та запропонував Позивачу розглянути цю пропозицію і підписати Додаткову угоду у випадку згоди.
Однак, як зазначає Відповідач, Позивач жодної відповіді на вказаний лист не надав.
При цьому, Позивач нарахував та просить суд стягнути з Відповідача штрафні санкції за порушення строків поставки продукції у розмірі 53 037,96 грн., які складаються з пені у розмірі 38 478,52 грн., штрафу у розмірі 14 559,44 грн., що і є причиною виникнення спору.
Ухвалюючи рішення, господарський суд виходив з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За приписами ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частина 5 статті 254 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Враховуючи умови Договору та положення ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, кінцевий строк поставки продукції - 07.03.2022.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, Відповідач не здійснив поставку продукції у встановлений строк.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За приписами ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Як вказувалось вище, згідно з п. 7.1 Договору за невиконання або неналежне виконання умов Договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності" у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні, зокрема:
підприємство - державне унітарне підприємство, у тому числі казенне підприємство, що є учасником Державного концерну "Укроборонпром", підприємство, утворене в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу) або виділу з таких підприємств;
товариство - юридична особа, створена в результаті перетворення підприємства в господарське товариство.
Згідно з ч. 7 ст. 17 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності" за порушення господарських зобов'язань, в яких стороною є товариство, застосовуються штрафні санкції, якщо інше не передбачено договором, у таких розмірах:
за порушення строків виконання зобов'язання - пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків зазначеної вартості.
Позивач просить суд стягнути з Відповідача пеню за період з 07.03.2022 по 07.09.2022 у розмірі 38 478,52 грн. та штраф у розмірі 14 559,44 грн.
Суд, перевіривши наданий Позивачем розрахунок пені, дійшов висновку, що вказаний розрахунок зроблено невірно, оскільки нарахування пені має бути здійснено з 08.03.2022 (кінцевий строк поставки 07.03.2022) по 07.09.2022, у зв'язку з чим пеня складає 38 270,53 грн. В решті суми пені слід відмовити.
Суд, перевіривши наданий Позивачем розрахунок штрафу, дійшов висновку, що вказаний розрахунок зроблено вірно, тому позовна вимога щодо стягнення з Відповідача штрафу у розмірі 14 559,44 грн. підлягає задоволенню.
З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з Відповідача пені у розмірі 38 270,53 грн., штрафу у розмірі 14 559,44 грн. В решті позову слід відмовити.
Посилання Відповідача на наявність форс-мажорних обставин суд вважає безпідставними з огляду на таке.
Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтвердила, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов'язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").
Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду і у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.08.2022 у cправі № 908/2287/17 визначено (п. 74-77):
Частиною першою статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Тобто сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб'єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.
Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов'язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.
Звідси об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20 зазначено, що суди попередніх інстанцій вважали, що єдиним доказом існування форс-мажорних обставин є довідка Торгово-промислової палати, втім ця позиція є помилковою. Існування обставин форс-мажору щодо порушення/невиконання зобов'язань, які виникли внаслідок укладення договору оренди між резидентами України, може доводитися будь-якими доказами.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 вказав, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб'єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати. Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов'язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних. Звідси Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
З урахуванням наведеної правової позиції, слід визнати, що воєнний стан на території України сам по собі не означає, що Відповідач не може здійснювати свою підприємницьку діяльність, у т.ч. здійснювати поставку продукції на виконання взятих на себе зобов'язань.
При цьому, судом враховано, що Відповідач до моменту звернення Позивача з претензією (23.02.2023) не здійснив жодних заходів до виконання зобов'язання з поставки продукції; не звертався до компетентних органів для видачі сертифікату, як то передбачено пунктом 8.2 Договору; не виступив з ініціативою про розірвання Договору з огляду на тривалість форс-мажорних обставин більше 60 календарних днів, що визначено пунктом 8.3 Договору.
Тобто, Відповідач проявив пасивність щодо належного виконання зобов'язань за Договором.
З урахуванням викладеного, Відповідач не довів, що виникнення відповідних форс-мажорних обставин мало для нього наслідком неможливість виконання свого зобов'язання з поставки продукції, тобто, не доведено, що це порушення сталось внаслідок вказаної обставини непереборної сили, що виключає підстави для звільнення Відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання.
Розглянувши клопотання Відповідача про витребування доказів, суд, керуючись ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що воно не підлягає задоволенню, оскільки простій складав незначний період та не міг вплинути на виконання зобов'язань Відповідачем, початок простою припадав на 08.04.2022, тоді як за умовами Договору поставка продукції повинна була бути здійснена до 07.03.2022.
Щодо зменшення розміру штрафних санкцій.
Відповідач просив суд зменшити розмір штрафних санкцій. Відповідач зазначає, що підставою для такого зменшення може бути відсутність негативних наслідків порушення зобов'язання, зокрема ненадання доказів спричинення збитків Позивачу у зв'язку із несвоєчасним виконанням Відповідачем обов'язку з поставки продукції. Подальша поведінка Відповідача, зокрема відповідь на претензію та пропозиція розірвати Договір свідчать про намагання врегулювати ситуацію, що склалась позасудовим шляхом. Неможливість виконання умов Договору вплинула й на інтереси Відповідача, що полягало у справедливому сподіванні останнього на отримання прибутку та подальшого використання його у своїй господарській діяльності. Тому Відповідач вбачає підстави для зменшення розміру неустойки судом на свій розсуд з метою забезпечення розумності та справедливості як загальних засад цивільного процесу, а також розумного балансу між інтересами боржника і кредитора.
Вирішуючи заявлене Відповідачем клопотання, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Водночас, зазначені норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Господарський суд констатує недоведеність з боку Відповідача існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, оскільки право на зменшення (за клопотанням сторони) заявлених штрафних санкцій, які нараховуються за неналежне виконання стороною своїх зобов'язань, кореспондується з обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з приписами ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту, на підставі належних і допустимих доказів, тоді як Відповідач не надав суду відповідних доказів в обґрунтування свого клопотання.
Враховуючи викладене, клопотання Відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій не підлягає задоволенню.
У зв'язку із частковим задоволенням позову судовий збір за подання позовної заяви відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 81, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні клопотання Відповідача про витребування доказів відмовити.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Рашкевича Кирила Юрійовича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" (41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Петлюри Симона, 25, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 12602750) пеню у розмірі 38 270,53 грн., штраф у розмірі 14 559,44 грн., судовий збір у розмірі 2 673,47 грн.
В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду.
Суддя О.І. Красота
Повне рішення складено
21.11.2023