ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
___________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"16" листопада 2023 р. Cправа № 902/1214/23
Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,
за участю секретаря судового засідання Данелюк Х.О.,
представників:
позивача - Самохвалової К.В.,
у відсутності відповідача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом: Державної екологічної інспекції у Вінницькій області (вул. 600-річчя, буд. 19, м. Вінниця, 21021)
до: Краснопільської сільської ради (вул. Центральна, буд. 10Е, село Краснопілка, Гайсинський район, Вінницька область, 23733)
про стягнення 193558,5 грн,
ВСТАНОВИВ:
Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області подано позов до Краснопільської сільської ради про стягнення 193558,5 грн.
Ухвалою від 25.09.2023 відкрито провадження у справі № 902/1214/23 в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 26.10.2023 об 11:00 год.
У судовому засіданні 26.10.2023 в межах розгляду справи по суті оголошено перерву до 16.11.2023 для забезпечення права відповідача на подання заперечення щодо відповіді на відзив, про що постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі.
Так, в ході судового провадження учасники справи скористалися правом на подання заяв по суті спору: відповідачем подано відзив на позовну заяву (а.с. 16-24) та заперечення щодо відповіді на відзив (а.с. 40-46); позивачем - відповідь на відзив (а.с. 25-35).
На визначений час у судове засідання 16.11.2023 з'явилася представниця позивача, відповідач правом участі у судовому засіданні не скористався. Останній про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином ухвалою суду від 31.10.2023, яку направлено до Електронного кабінету ЄСІТС Краснопільської сільської ради.
Представниця позивача заявлений позов підтримала у повному обсязі з підстав та обставин, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.
В обґрунтування заявленого позову Державна екологічна інспекція у Вінницькій області вказує на завдання відповідачем шкоди державі в розмірі 193558,5 грн внаслідок порушення законодавства України про природно-заповідний фонд, що полягає у видаленні дерев без затвердження ліміту на використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду та без надання спеціального дозволу на використання природних ресурсів.
У відзиві на позовну заяву Краснопільська сільська рада вказує на неможливість встановлення належності видалених зелених насаджень до пам'ятки природи "Тополівський парк "Стадуб", позаяк земельна ділянка під такою пам'яткою природи не сформована, межі земельної ділянки не визначені, кадастровий номер не присвоювався. При цьому в охоронному зобов'язанні від 07.12.2017 №58/18 місце розташування об'єкта вказано як Краснопільська об'єднана територіальна громада, що ніяк не конкретизує місце знаходження об'єкта.
Також відповідач акцентує увагу, що Польова перелікова відомість від 06.07.2020 складена зі значними порушеннями, відсутні відомості щодо методу та засобу вимірювання пнів, сама відомість стосується пам'ятки природи місцевого значення "Тополівський парк "Стародуб", а не "Стадуб", тому не може вважатись належним та допустимим доказом і поданий позивачем Розрахунок розмірів обчислення відшкодування шкоди від 09.07.2020, складений на основі відомості.
Окрім того, Краснопільська сільська рада просить відмовити у задоволенні позову у зв'язку зі спливом строку позовної давності на звернення до суду.
У відповіді на відзив Державна екологічна інспекція у Вінницькій області зазначає, що факт того, що дерева дійсно видалялися на території об'єкту природно-заповідного фонду підтверджується наступними документами:
- договором про співпрацю від 01.02.2018, відповідач зазначений як користувач об'єкту природно-заповідного фонду - парку;
- договором про закупівлю послуг за державні кошти № 15 від 06.08.2018, де ціна договору складається з сум по об'єктах, в тому числі на території "Тополівський парк "Стадуб", а також актом приймання-передачі дров до договору від 08.11.2018, де зазначено про надані послуги, а саме знесення та санітарна обрізка сухих, хворих та аварійних дерев на території Парку;
- завданням на проектування від 2018 року, затвердженого відповідачем;
- довідкою ДСЛП "Вінницялісозахист" від 01.02.2017;
- лімітами від 2018 року, підписаними відповідачем.
Акт перевірки підписаний без пояснень та зауважень зі сторони відповідача. Також до матеріалів справи доданий такий доказ як польова перелікова відомість від 06.07.2020, складена на території парку. Відомість стосується саме парку-пам'ятки природи місцевого значення "Тополівський парк "Стадуб", оскільки назва "Стародуб" є наслідком технічної помилки (описки). Така ж описка міститься і в позовній заяві.
До відповіді на відзив відповідачем додано клопотання про поновлення пропущеного строку позовної давності, мотивоване відсутністю достатньої кількості кадрів у секторі правового забезпечення Державної екологічної інспекції у Вінницькій області.
Відповідач у поданому запереченні на відповідь на відзив, з поміж іншого, звертає увагу суду на довідку від 01.02.2017 №13, додану до позовної заяви, яка не підписана провідним інженером лісопатологом ДСЛП "Вінницялісозахист" С.Ф. М'ястківським та не може вважатись належним та допустимим доказом.
Також Краснопільська сільська рада акцентує увагу, що причини пропуску позивачем строку позовної давності на звернення до суду не можуть визнаватися поважними, вказує на відсутність перепон для подання керівником позивача позову до суду чи укладення позивачем договорів про надання правничої допомоги, з метою захисту інтересів Державної екологічної інспекції у Вінницькій області в межах строку позовної давності.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
06.07.2020 на підставі наказу начальника Державної екологічної інспекції у Вінницькій області (Інспекція) №180-П від 03.07.2020 та направлення від 03.07.2020 №416 Інспекцією проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) в частині спеціального використання природних ресурсів шляхом рубки дерев у межах парку-пам'ятки природи місцевого значення "Тополівський парк "Стадуб", який розташований на території Краснопільської сільської об'єднаної територіальної громади (село Тополівка) Гайсинського району Вінницької області.
Перевіркою встановлено, що у 2018 році в межах парку проводилось видалення зелених насаджень.
З цією метою між Краснопільською сільською радою та Департаментом агропромислового розвитку, екології та природних ресурсів Вінницької обласної державної адміністрації (далі - Департамент) було укладено договір про співпрацю від 01.02.2018, згідно якого Департамент взяв на себе зобов'язання організації проведення процедури закупівлі послуг по збереженню природно-заповідного фонду Вінницької області, а саме: забезпечення надання послуг по обрізці сухостою та хворих зелених насаджень на території Парку.
На підставі договору № 80/П-2018, укладеного між Краснопільською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Водопроект" розроблено проект видалення аварійно-небезпечних дерев та кущів на території об'єкту природно- заповідного фонду "Тополівський парк "Стадуб". Підставою для проектування стала довідка обстеження фізіологічного стану зелених насаджень ДСЛП "Вінницялісозахист" від 01.02.2017 № 13 відносно 185 дерев різних порід та діаметрів,
Як вказує позивач, Краснопільською сільською радою був розроблений ліміт на використання природних ресурсів у межах парку на 2018 рік, який містив 184 дерева, однак всупереч Закону України "Про природно-заповідний фонд України" такий ліміт не був затверджений та дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення не отриманий.
Під час перевірки Краснопільської сільської ради представником Інспекції зроблено контрольний замір пнів зрізаних дерев, в результаті якого виявлено 88 пнів зрізаних дерев різних порід і діаметрів без спеціального дозволу. Дані роботи проводились Товариством з обмеженою відповідальністю "Семар Поділля" у відповідності до договору від 06.08.2018 № 15, укладеного з Департаментом.
За результатами перевірки Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області складено акт №385/ВН від 06.07.2020, у якому вказано про виявлення ряду порушень Краснопільською сільською радою, а саме:
- на території пам'ятки природи місцевого значення "Тополівський парк "Стадуб" не встановлено охоронні знаки та інформаційні аншлаги встановленого зразка;
- відсутні ліміти на використання природних ресурсів у межах території та об'єкту природно-заповідного фонду;
- відсутній дозвіл на використання природних ресурсів у межах території та об'єкту природно-заповідного фонду;
- документи, що посвідчують право користування земельною ділянкою, на якій розміщена пам'ятка природи, не представлені.
Додатком до матеріалів перевірки є польова перелікова відомість від 06.07.2020, у якій зафіксовано діаметри пнів дерев у корі біля шийки кореня та породи дерев, вирубку яких здійснено.
Акт про порушення №385/ВН від 06.07.2020 видано сільському голові Краснопільської сільської ради під підпис.
Також на підставі зазначеного акту Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області сільському голові Краснопільської сільської ради Романенко К.М. видано припис №б/н від 06.07.2020 щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства.
07.07.2020 відносно сільського голови Краснопільської сільської ради Романенко К.М. складено протокол про адміністративне правопорушення №012214.
Відповідно до постанови Теплицького районного суду Вінницької області від 16.09.2020 у справі №144/875/20 закрито провадження про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, оскільки на момент розгляду адміністративного протоколу спливли 3 місяці, протягом яких можливе накладення адміністративного стягнення, що передбачено ч. 2 ст. 38 КУпАП.
Згідно із додатком № 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 № 541 "Про затвердження такс та обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд" проведено розрахунок розмірів обчислення відшкодування шкоди, відповідно до якого сума шкоди склала 193 558,5 грн.
Краснопільській сільській раді було направлено претензію № 1163/6/20 від 27.03.2023 щодо можливості досудового врегулювання спору шляхом відшкодування шкоди, завданої державі в розмірі 193 558,5 грн у добровільному порядку, у відповідь на яку Краснопільська сільська рада надіслала Інспекції заперечення від 02.05.2023 № 262, де зазначила, що Інспекцією не вказано жодних ознак вини у діях ради, а також повідомила, що за дане діяння рада не притягалась до жодної відповідальності.
Несплата Краснопільською сільською радою заявленої шкоди в розмірі 193 558,5 грн у добровільному порядку слугувала підставою для звернення Державної екологічної інспекції у Вінницькій області із відповідним позовом до суду.
З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
В силу приписів ст. 66 Конституції України кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
У відповідності до ч. 1 ст. 9-1 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду здійснюється в межах ліміту та на підставі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Частиною 5 ст. 9-1 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" визначено, що спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення здійснюється в межах ліміту на використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, затвердженого органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а також на підставі дозволів.
Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення (крім корисних копалин) здійснюється на підставі дозволів, що видаються місцевими радами за погодженням з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями (ч. 6 ст. 9-1 Закону).
Порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, крім лісових та водних ресурсів, підприємствам, установам, організаціям і громадянам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1992 № 459.
Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача як суб'єкта, на якого відповідно до ст. 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" покладено охоронне зобов'язання щодо збереження природно-заповідного фонду на відповідній території, заподіяної державі шкоди внаслідок порушення норм природоохоронного законодавства (видалення дерев без затвердження ліміту на використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду та без отримання спеціального дозволу на використання природних ресурсів).
Статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.
Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у ст. 1166 Цивільного кодексу України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України).
Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі елементи:
- неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії;
- наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо);
- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди;
- вина особи, що завдала шкоду.
Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Як встановлено судом, за результатами проведеного Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області позапланового державного нагляду (контролю) щодо дотримання Краснопільською сільською радою вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища складено акт перевірки №385/ВН від 06.07.2020, відповідно до якого встановлено незаконну вирубку дерев (без отримання спеціального дозволу на використання природних ресурсів у межах території та об'єкту природно-заповідного фонду), що спричинило шкоду навколишньому природному середовищу.
Згідно із додатком № 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 № 541 "Про затвердження такс та обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд" проведено розрахунок розмірів обчислення відшкодування шкоди, відповідно до якого сума шкоди склала 193 558,5 грн.
Суд зазначає, що правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час (контролю) визначені Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
Так, за приписами ст. 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" державний нагляд (контроль) це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних контрольних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
Згідно із ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до компетенції Інспекції належить здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю). У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис. Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що акт перевірки №385/ВН від 06.07.2020 містить відомості зазначені у п. 6 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Також, в цьому акті зазначено детальний опис виявлених порушень з посиланням на відповідні вимоги законодавства. Отже, цей акт є належним доказом, в якому зафіксовані фактичні дані про протиправні діяння і порушення природоохоронного законодавства, і який є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.
Вказаний акт перевірки є чинним, зазначені в акті відомості підтверджується рештою матеріалів перевірки. Вина відповідача презюмується, та полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо затвердження ліміту на використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду та щодо охорони і збереження лісових насаджень від незаконних порубок, позаяк спеціального дозволу на використання природних ресурсів не було отримано.
Обставини допущеної технічної описки у польовій переліковій відомості від 06.07.2020 у назві пам'ятки природи місцевого значення (зазначено "Тополівський парк "Стародуб", а не "Стадуб") об'єктивно не спростовують факту правопорушення.
Доводи відповідача щодо довідки від 01.02.2017 №13 як неналежного та допустимого доказу, позаяк така довідка не підписана провідним інженером лісопатологом ДСЛП "Вінницялісозахист" С.Ф. М'ястківським, однозначно свідчать не на користь Краснопільської сільської ради. Так, вказана довідка слугувала підставою для проекту видалення аварійно-небезпечних дерев на кущів на території об'єкту природно-заповідного фонду "Тополівський парк "Стадуб".
Відповідне видалення насаджень мало місце, що підтверджується актом приймання-передачі дров від 08.11.2018, підписаного та скріпленого печаткою зі сторони відповідача як користувача об'єкту природно-заповідного фонду "Тополівський парк "Стадуб".
Цим же актом відповідач підтверджує видалення аварійно-небезпечних дерев на кущів на території об'єкту природно-заповідного фонду. Однак, заперечуючи правомірність довідки 01.02.2017 №13, яка слугувала підставою для віднесення відповідних насаджень як аварійно - небезпечних, Краснопільська сільська рада взагалі акцентує увагу на направомірність здійсненої вирубки в межах парку.
Обставини, неможливості встановлення належності видалених зелених насаджень до пам'ятки природи "Тополівський парк "Стадуб" (позаяк земельна ділянка під такою пам'яткою природи не сформована, межі земельної ділянки не визначені, кадастровий номер не присвоювався) теж не заслуговують на увагу, оскільки відповідне видалення насаджень мало місце, що підтверджується актом приймання-передачі дров від 08.11.2018, підписаного та скріпленого печаткою зі сторони відповідача як користувача об'єкту природно-заповідного фонду "Тополівський парк "Стадуб".
Окрім того, акт перевірки №385/ВН від 06.07.2020 було підписано зі сторони відповідача без зауважень та заперечень, тобто на момент перевірки відповідач не заперечував зафіксовані в акті правопорушення.
За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову.
Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності у спірних правовідносинах, суд вважає необхідним зазначити наступне.
Приписами ч.ч. 3 та 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За змістом частини 1 статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.
Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропуску (постанова Касаційного господарського суду Верховним Судом від 26.03.2018 у справі № 922/273/17).
Аналогічний висновок, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем у спорі до того відповідача, який заявляє про застосування позовної давності викладено у п. 66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 909/337/19 та п. 53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №755/13805/16-ц.
Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Так, позивач у тому числі дізнався про наявність порушеного права за фактом оформлення акту перевірки №385/ВН від 06.07.2020. При цьому не був позбавлений можливості дізнатися ще наприкінці 2018 року, виконуючи функції державного контролю, з моменту здійснення вирубки.
У спірних правовідносинах застосовується загальна позовна давність, встановлена тривалістю у три роки відповідно до статті 257 ЦК України. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).
Тобто перебіг строку позовної давності за максимальними розрахунками міг розпочатися 07.07.2020 та закінчення такого строку припало на 07.07.2023, хоча об'єктивно дізнатися позивач міг ще у 2018 році. При цьому позов у справі №902/1214/23 подано до суду 19.09.2023, тобто зі спливом строку позовної давності, що позивачем визнається та слугувало підставою для подання клопотання про поновлення пропущеного строку позовної давності.
Частиною 5 статті 267 ЦПК України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності.
Водночас до висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження всіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред'явлення позову неможливим або утрудненим (аналогічна позиція викладена в Постанові ВП ВС від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19).
Наведені ж позивачем обставини відсутності достатньої кількості кадрів у секторі правового забезпечення Державної екологічної інспекції у Вінницькій області, що слугувало підставою запізнілого подання позову, не можуть розцінюватися судом як поважна причина пропуску такого строку. Слушними, зокрема, є доводи відповідача, що позивач не був позбавлений права та можливості на своєчасне подання позову керівником Інспекції, зокрема шляхом укладення позивачем договорів про надання правничої допомоги, з метою захисту інтересів Державної екологічної інспекції у Вінницькій області в межах строку позовної давності.
Отже, позивачем не наведено обґрунтованих причин для поновлення строку позовної давності, не встановлено таких обставин і судом. При цьому в силу ч. 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові.
Що стосується застосування до спірних правовідносин положень законодавства, яке визначає особливості перебігу позовної давності під час дії воєнного стану і карантину, то суд виходив з такого.
Пунктом 12 розділу Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Даний пункт було введено в дію Законом № 540-IX від 30.03.2020, який набрав чинності 02.04.2020.
Відповідно до пункту 19 розділу Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Вказаним пунктом розділ Прикінцевих та перехідних положень ЦК України доповнено Законом № 2120-IX від 15.03.2022, що набрав чинності 18.03.2022.
Разом із тим, відповідно до ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Враховуючи, що позовна давність щодо порушеного права позивача розпочала свій відлік ще у 2018 році (позивач міг дізнатися з цього моменту про порушене право) до набрання чинності пунктами 12 і 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, то вони не мають зворотної дії у часі і не розповсюджуються на спірні правовідносини. Відтак відсутні підстави вважати продовженим строк позовної давності як на період карантину, так і на період воєнного стану.
Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.
За змістом статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи із оцінки наявних у справі доказів, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного, об'єктивного з'ясування обставин справи, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову Державної екологічної інспекції у Вінницькій області з підстав пропуску загального строку позовної давності, про що було заявлено відповідачем у справі, а також зважаючи на відсутність поважних причин пропуску позивачем строку звернення до суду.
В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, у зв'язку із відмовою в задоволенні позову витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви залишаються за позивачем.
Керуючись ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2903,38 грн залишити за позивачем.
3. Згідно із приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
4. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи до Електронних кабінетів ЄСІТС.
Повне рішення складено 21 листопада 2023 р.
Суддя А.А. Тварковський
віддрук. прим.:
1 - до справи.