ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.10.2023 року м.Дніпро Справа № 908/2178/22
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії
головуючого судді: Мороза В.Ф. (доповідач),
суддів: Іванова О.Г., Коваль Л.А.
секретар судового засідання Крицька Я.Б.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Інжиніринг" на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.04.2023 (суддя Левкут В.В.)
у справі № 908/2178/22
за позовом державного підприємства "Донецький експертно-технічний центр Держпраці" , м. Мирноград, Донецька область
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ ІНЖИНІРИНГ", м. Запоріжжя
про стягнення 1 906 323,65 грн.
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство «Донецький експертно-технічний центр Держпраці» звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ ІНЖИНІРИНГ" 1906323,65 грн., які складаються з: 1477786,20 грн. основного боргу за договором підряду № 3105/21/1257 від 02.06.2021, 25,78 грн. відсотків річних та 428511,76 грн. інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.04.2023р. у справі №908/2178/22 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Інжиніринг" на користь Державного підприємства "Донецький експертно-технічний центр Держпраці" 1477786,20 грн. основного боргу, 25,78 грн. відсотків річних, 226224,55 грн. інфляційних втрат та 25560,55 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест Інжиніринг" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Запорізької області від 25.04.2023р. у справі №908/2178/22 скасувати, прийняти нове рішення яким у позові про стягнення з нього 1906323,65грн відмовити.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги зазначає, що не згоден з винесеним рішенням, вважає, його прийнятим в порушення норм процесуального права та неправильного застосування судом норм матеріального права, неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, що призвело до прийняття судового рішення про стягнення з Відповідача грошових коштів по правовідносинам по яким, ще на настало право вимоги. Відповідач на момент звернення Позивача з позовом ще не порушив прав останнього на підставі ст.1 ХПК України, у зв'язку з чим, при наведених обставинах, суд першої інстанції виходячи із обставин справи повинен був відмовити у позові у зв'язку з відсутністю правових підстав. Розділ 5 Договору (п.5.1.0-п.5.7.) передбачає, що здача-приймання виконаних po6iт оформлюється підписанням сторонами виключно Акту здачі - приймання виконаних робіт, згідно з умовами цього Договору. Датою виконання poбіт є дата підписання Замовником Акту здачі- приймання виконаних poбіт. П.2.2 Договору передбачає, що Замовник здійснює оплату за Договором шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Підрядника з відстрочкою 75 календарних днів від дати підписання Сторонами відповідного Акту здачі-приймання виконаних робіт (Додаток № 4). Проміжні акти здачі - приймання виконаних робіт №№ 2500, 2501, 2502, 2503, 2504, 2505, 2506, 2507, 2508, 2509, 57,58,239,240, на підставі яких позивач намагається стягнути вартість робіт, ніяким чином не є Актами здачі - приймання виконаних робіт в розумінні п.5.1.- п.5.7. Договору та не оформлені як Акти здачі-приймання виконаних робіт, по формі, передбаченій Додатком № 4. Окрім того Позивачем до матеріалів справи не надано доказів отримання Замовником рахунку від Підрядника на виконання п.2.2 Договору, що також, в свою чергу, свідчить про безпідставність позовних вимог про стягнення з Відповідача суми основного боргу у розмірі 1 477 786,20 грн. Апелянт звертає увагу що надані Позивачем до матеріалів справи Акти №239 и №240 не підписані Відповідачем, що свідчить про безпідставність позовних вимог. Таким чином до матеріалів справи не надано жодного належного доказу, на підтвердження доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом в розумінні ст.ст. 73,76-79,86 ГПК України, які б свідчили та підтверджували право Позивача на стягнення з Відповідача суми основного боргу у розмірі 1 477 786,20 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2023 для розгляду скарги визначено колегію суддів у складі: головуючого судді-доповідача Вечірка І.О., суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.
Ухвалою центрального апеляційного господарського суду від 05.06.2023 відкрито провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Інжиніринг" на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.04.2023р. у справі №908/2178/22.
04.07.2023 у зв'язку із звільненням ОСОБА_1 з посади судді Центрального апеляційного господарського суду у зв'язку з поданням заяви про відставку, призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи.
За результатами такого розподілу для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді (доповідача) Орєшкіної Е.В., суддів - Чус О.В., Кощеєва І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.07.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Інжиніринг" на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.04.2023р. у справі № 908/2178/22 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя (доповідач) - Орєшкіна Е.В., судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що твердження Відповідача є безпідставними та необґрунтованими. Суд першої інстанції в рішенні від 25.04.2023 дослідив наявні у справі докази та надав правову оцінку зазначеним фактам, зазначивши, що акти, за якими приймались роботи за Договором, мають назву «Акти проміжної здачі-приймання виконаних робіт», однак оформлення актів саме у такій формі не спростовує висновків суду щодо доведеності виконання позивачем робіт за Договором, оскільки акти, за якими виникла заборгованість відповідача, підписані сторонами без зауважень (окрім двох актів) і вартість робіт у попередньому періоді Відповідачем оплачено. Суд першої інстанції також надав правову оцінку факту відсутності підписів Відповідача на актах проміжної здачі-приймання виконаних робіт №239 та №240 від 16.02.2022, заначивши що приймаючи до уваги відсутність заперечень про недоліки в роботах та відступи від Договору, а також прийняття Відповідачем, як контрагентом, податкових накладних №120 та №121 від 16.02.2022, складених Позивачем за фактом виконання робіт за цими актами, факт виконання Позивачем робіт за цими актами є доведеним.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв'язку із звільненням з посади судді Орєшкіної Е.В. для розгляду справи № 908/2178/22 визначено колегію у складі головуючого судді Мороза В.Ф., суддів Коваль Л.А., Чередка А.Є.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.09.2023 колегією прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Інжиніринг" на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.04.2023р. у справі № 908/2178/22.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.10.2023 розгляд справи призначено на 26.10.2023 на 12 год. 20 хв.
В судове засідання 26.10.2023 з'явився представник позивача.
Представник апелянта не з'явився в судове засідання. Був належним чином повідомлений про час розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, повноту їх дослідження місцевим господарським судом, перевіривши правильність висновків суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю “МЕТІНВЕСТ ІНЖИНІРИНГ” (Замовник) та державним підприємством “Донецький експертно-технічний центр Держпраці” (Підрядник) 02.06.2021 був укладений договір підряду №3105/21/1257 (далі - Договір), згідно умов якого (п. 1.1 Договору) визначено, що Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується власними силами виконати роботу з неруйнівного контролю якості зварних з'єднань ОТО 1ПК і холодного блоку 2ПК ВРУ25 в рамках реалізації проекту “Будівництво комплексу повітророзподільчої установки ПРУ-25 і станції газифікації кисню на ПРАТ “ММК ім. Ілліча” (далі - роботи), а Замовник зобов'язується прийняти роботи та оплатити їх вартість.
Відповідно до п. 2.1 Договору ціна робіт за цим договором становить 6900000,00 грн. без урахування ПДВ. Крім того Замовник оплачує Підряднику ПДВ за ставкою 20%, як діє на момент укладення договору, у розмірі 1380000,00 грн. Загальна ціна робіт за договором з урахуванням ПДВ становить 8280000,00 грн.
Згідно із п. 2.2 Договору Замовник здійснює оплату за цим договором шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Підрядника з відстрочкою 75 календарних днів від дати підписання сторонами відповідного Акту здачі-приймання виконаних робіт (Додаток № 4) і отримання Замовником рахунку від Підрядника.
Пунктом 5.1 Договору передбачено, що здача-приймання робіт здійснюється за результатами виконання щомісяця (один раз на місяць в термін до двадцятого числа звітного місяця). Здача-приймання виконаних робіт оформлюється підписанням сторонами акта здачі-приймання виконаних робіт на підставі підсумкових документів (звіту, протоколу випробування) згідно з умовами цього договору. Датою виконання робіт є дата підписання Замовником Акта здачі-приймання виконаних робіт.
За визначенням п. 5.2 Договору, зобов'язання за складання Актів здачі-приймання виконаних робіт покладається на Підрядника.
Відповідно до п.п. 13.6, 13.7 Договору договір набуває чинності з моменту підписання його сторонам, але не раніше виконання вимог установчих документів сторін про необхідність надання згоди на його укладення органами управління сторін, що мають відповідні повноваження (при наявності таких вимог). Договір діє до 31 грудня 2022 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання прострочених на дату закінчення дії договору зобов'язань, у тому числі гарантійних, а також не зупиняє нарахування штрафних санкцій до моменту фактичного виконання.
Сторонами було погоджено та підписано кошториси, якими узгодили перелік та вартість робіт (Додатки № 3 до Договору), а саме: № В3-1.Р18.F4.01.02.01.ТХ4 на суму 297433,80 грн. з ПДВ, № В3-1.Р18.F4.02.02.01.ОТО.С.02.ТХ2 на суму 1815948,00 грн. з ПДВ, № В3-1.Р18.F4.01.02.01.ОТО.ТХ2 на суму 1230048,00 грн. з ПДВ, № В3-1.Р18.F4.01.02.01.ОТО.С.02.ТХ3 на суму 82440,00 грн. з ПДВ, № В3-1.Р18.F4.01.02.01.ЭНГ.С.02.ТК1 на суму 20160,00 грн. з ПДВ, № В3-1.Р18.F4.01.04.02.02.ЭНГ.С.02.ТК2 на суму 49032,00 грн. з ПДВ, № В3-1.Р18.F4.02.02.01.ОТО.С.06.ТХ1 на суму 604179,00 грн. з ПДВ, № В3-1.Р18.F4.02.02.01.ОТО.С.04.ТХ1на суму 4116310,20 грн. з ПДВ.
На виконання умов договору позивачем виконано роботи, погоджені сторонами в кошторисах на загальну суму 2684653,20 грн., про що сторонами підписано Акти проміжної здачі-приймання виконаних робіт, які надано в матеріали справи. Зазначені акти підписані сторонами без зауважень.
Відповідачем частково оплачено вартість виконаних робіт у розмірі 1206837,00 грн.
Сума залишку заборгованості за виконані роботи складає 1477816,20 грн. за Актами проміжної здачі-приймання виконаних робіт: № 2500 від 17.12.2021 на суму 2440,00 грн. з ПДВ, № 2501 від 17.12.2021 на суму 43083,00 грн. з ПДВ, № 2502 від 17.12.2021 на суму 2988,00 грн. з ПДВ, № 2503 від 17.12.2021 на суму 196218,00 грн. з ПДВ, № 2504 від 17.12.2021 на суму 10080,00 грн. з ПДВ, № 2505 від 17.12.2021 на суму 129996,00 грн. з ПДВ, № 2506 від 17.12.2021 на суму 170433,00 грн. з ПДВ, № 2507 від 17.12.2021 на суму 44280,00 грн. з ПДВ, № 2508 від 17.12.2021 на суму 12960,00 грн. з ПДВ, 2509 від 17.12.2021 на суму 206595,00 грн. з ПДВ, № 57 від 17.01.2022 на суму 158670,00 грн. з ПДВ, № 58 від 17.01.2022 на суму 99918,00 грн. з ПДВ, № 239 від 16.02.2022 на суму 60048,00 грн. з ПДВ, № 240 від 16.02.2022 на суму 313214,40 грн. з ПДВ.
Як зазначає позивач акти № 239 від 16.02.2022 на суму 60048,00 грн. з ПДВ, № 240 від 16.02.2022 на суму 313214,40 грн. з ПДВ були передані відповідачу 16.02.2022 для підписання, однак внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України позивачу не були повернуті. На підтвердження здійснення господарської операції за вказаними актами позивачем надано зареєстровані податкові накладні.
Несплата відповідачем суми вартості робіт у розмірі 1206837,00 грн. і стала причиною виникнення спору.
Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, за приписами ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України (ЦК України), є договір.
Відповідно до статей 626 - 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до приписів ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Статтею 854 ЦК України передбачено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Згідно зі ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Відповідно до ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
В пункті 2.2 Договору сторони погодили, що Замовник здійснює оплату за цим договором шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Підрядника з відстрочкою 75 календарних днів від дати підписання сторонами відповідного Акту здачі-приймання виконаних робіт (Додаток № 4) і отримання Замовником рахунку від Підрядника.
Відповідачем не надано доказів погашення заборгованості у заявленому до стягнення розмірі.
Дослідивши надані в матеріали справи докази та врахувавши доводи сторін, господарський суд визнав, що позовна вимога про стягнення з відповідача 1477786,20 грн. основного боргу за виконані за Договором роботи заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно п 8.2 Договору сторони, керуючись ч. 2 ст. 625 ЦК України, погодили розмір річних 0,003%.
Позивачем заявлено до стягнення 25,78 грн. 3% річних та 428 511,76 грн. інфляційних втрат.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 0,003% річних за загальний період з 02.03.2022 по 02.10.2022, виходячи із простроченої суми заборгованості та періодів прострочення за кожним актом окремо, господарський суд визнав його правильним, та задовольнив вимогу в заявленій сумі 25,78 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем загальний період: березень 2022 року - вересень 2022 року, суд встановив, що за заявлений позивачем період сума інфляційних втрат складає 226224,55 грн. та задовольнив вимогу про стягнення суми втрат від інфляції у вказаному розмірі. В частині стягнення з відповідача 202287,12 грн. інфляційних втрат суд відмовив через необґрунтованість.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши розрахунки здійснені судом погоджується з висновками господарського суду про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 1477786,20 грн. основного боргу, 25,78 грн. відсотків річних та 226224,55 грн. інфляційних втрат.
Щодо доводів апеляційної скарги, що здача-приймання виконаних робіт оформлюється шляхом підписання саме Акту здачі-приймання виконаних робіт, а не Актами проміжної здачі-приймання виконаних робіт, оскільки вони оформлені не по формі, передбаченій в додатку №4, тому не є Актами приймання-передачі виконаних робіт в розумінні п.5.1.-5.7 Договору колегія зазначає наступне.
Згідно зі ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Відповідно до ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.
Надані в матеріали справи акти містять назву виконаних робіт, обсяги, вартість та робіт, підписані уповноваженими сторонами сторін та скріплені печатками підприємств. Будь яких зауважень щодо виконаних позивачем робіт такі акти не містять. При цьому виконані позивачем роботи, які зазначені в актах відповідають переліку робіт передбачених в кошторисах.
При цьому колегія звертає увагу, що відповідачем частково було сплачено вартість виконаних робіт. Заперечуючи проти наданих позивачем проміжних актів останній не надає будь-яких інших актів, підписаних у іншій формі та які стали підставою для часткової оплати виконаних раніше робіт.
Як вже було зазначено, замовник здійснює оплату за договором шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Підрядника з відстрочкою 75 календарних днів від дати підписання сторонами відповідного Акту здачі-приймання виконаних робіт (Додаток № 4) і отримання Замовником рахунку від Підрядника (п. 2.2 Договору).
Враховуючи, що Акти проміжної здачі-приймання виконаних робіт підписувалися сторонами в період 2021-2022 рік, не містять зауважень щодо виконаних робіт, то відповідно строк оплати за вказаними актами, з урахуванням відстрочки оплати 75 календарних днів, є таким, що настав.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє Відповідача від обов'язку сплатити грошові кошти за договором (постанови Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/32579/15, від 22.05.2018 у справі № 923/712/17, від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15, від 02.07.2019 у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18, від 29.04.2020 у справі № 915/641/19).
Окрім того колегія зазначає, що ненадання позивачем підписаних зі сторони відповідача актів №239 та №240 не свідчить про невиконання підрядником робіт. Відповідачем не надано будь-яких доказів на спростування доказів наданих позивачем. При цьому з матеріалів справи вбачається, що позивачем по факту виконання робіт та підписання вказаних актів було складено та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні, які було прийнято відповідачем, про що надано відповідні докази.
Таким чином апелянтом не спростовано обов'язку оплатити вартість виконаних позивачем робіт.
Щодо відстрочення виконання рішення до 01.12.2023 колегія зазначає, що частинами першою, п'ятою статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Разом з тим відповідач не звертався до суду першої інстанції з відповідним клопотанням, таке клопотання не було предметом розгляду місцевим судом, з огляду на що відсутні підстави для його розгляду в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.
В силу приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи встановлені обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Інжиніринг" на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.04.2023 у справі № 908/2178/22 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 25.04.2023 у справі № 908/2178/22 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест Інжиніринг" .
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 21.11.2023
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя О.Г.Іванов
Суддя Л.А.Коваль