ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.11.2023 року м.Дніпро Справа № 912/119/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.
секретар судового засідання: Манець О.В.
представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Шаповалов Д.В., адвока (поза межами суду);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранторг" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 13.04.2023 (повне рішення складено 20.04.2023, суддя Поліщук Г.Б.) у справі №912/119/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранторг", м.Кропивницький
до відповідача Приватного підприємства "Сервісінвест", м. Кропивницький
про розірвання договору, стягнення 42 000,00 грн
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранторг" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Приватного підприємства "Сервісінвест" про розірвання договору, стягнення на свою користь 42 000,00 грн. збитків.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 13.04.2023 у справі №912/119/23 у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранторг" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Кіровоградської області від 13.04.2023 у справі №912/119/23 скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України.
Зокрема, вказує, що п.1.2 Договору, укладеного між сторонами, не передбачено обов'язку Позивача щодо передачі завдання на проектування Відповідачеві, а також не встановлено строк протягом якого завдання на проектування має бути передане. Даним пунктом Договору визначено, що завдання на проектування є додатком до договору, даний пункт договору прийнятий Відповідачем.
При цьому, та обставина, що сторонами не надано суду завдання на проектування та вказано на відсутність такого документа, що визначений обома сторонами як додаток до договору, у обох сторін не свідчить про невиконання Позивачем обов'язку щодо передачі завдання на проектування Відповідачеві, оскільки договором такий обов'язок на Позивача не покладений. Завдання на проектування визначене як додаток до договору обома сторонами і за такої умови Відповідач прийняв на себе обов'язок щодо виконання робіт за договором.
Таким чином, вважає, що договором обов'язок виконання робіт Відповідачем не обумовлений виконанням Позивачем обов'язку щодо передачі завдання на проектування, договір не покладає такого обов'язку на Позивача.
При цьому, наголошує, що Відповідачем не заперечується факт надання йому договорів про надання послуг питного водопостачання та договір на постачання електричної енергії, як то визначено п. 1.3. Договору в редакції Позивача. Відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначено про те, що такі договори ним одержано засобами електронного зв'язку, докази чого додані Відповідачем до відзиву.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначає, що апеляційна скарга ТОВ «Гранторг» побудована виключно на тому, що на думку позивача суд першої інстанції безпідставно встановив прострочення ТОВ «Гранторг», як кредитора у зобов'язанні, через відсутність завдання на проектування (додаток 2) до договору від 29.06.2021 на розробку проектної документації, а саме робочого проекту: Капітальний ремонт приміщень їдальні з заміною технологічного обладнання по вул. Автолюбителів, 5, м. Кропивницький, Кіровоградська область»; вважає, що у ТОВ «Гранторг» не виникало обов'язку щодо надання завдання на проектування ПП «СЕРВІСІНВЕСТ». Крім цього, ТОВ «Гранторг» вважає доведеною ту обставину, що ПП «СЕРВІСІНВЕСТ» не заперечувався факт надання йому договорів про надання послуг питного водопостачання та договір на постачання електричної енергії, як то визначено п.1.3. Договору в редакції Позивача, а відповідно ці обставини є визнаними ПІ1 «СЕРВІСІНВЕСТ».
В той же час наголошує, що відповідно до частин 9, 10 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» завдання на проектування об'єктів будівництва складається і затверджується замовником за погодженням із проектувальником. Завдання на проектування визначає обґрунтовані вимоги замовника до планувальних, архітектурних, інженерних і технологічних рішень об'єкта будівництва, його основних параметрів, вартості та організації його будівництва і складається з урахуванням технічних умов, містобудівних умов та обмежень. В зв'язку з цим, доводи ТОВ «Гранторг» про те, що в них не виникало ніякого обов'язку щодо надання ПП «СЕРВ1СІНВЕТ» завдання на проектування не узгоджується з приписами чинного законодавства України.
Звертає увагу, що наразі до договору від 29.06.2021 на розробку проектної документації, ТОВ «Гранторг» не складено та не затверджено завдання на проектування ні у вигляді додатку до договору, ні в електронному вигляді. Таким чином, доводи суду першої інстанції з цього приводу є слушними, а доводи апеляційної скарги безпідставним і нічим не обґрунтованими.
Також звертає увагу суду на те, що п. 1.3. Договору в редакції, яку надав Позивач повністю не відповідає вимогам чинного законодавства щодо вихідних даних на проектування визначених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності в Україні».
Обставини не заперечення позовної заяви з приводу надання вихідних документів в редакції п. 1.3. Договору Позивача взагалі не відповідають дійсності. Так, безпосередньо у відзиві на позовну заяву зазначено, що Позивачем не надано будь-яких вихідних даних відповідно до чинного законодавства та п. 1.3. договору від 29.06.2021 в редакції, яка є в наявності у Відповідача.
Додатково зазначає, що гр. ОСОБА_1 засобами електронного зв'язку надано ПП «СЕРВІСІНВЕСТ» договір № 527 споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 02.07.2019. А суду, разом з позовною заявою, надано інший договір № 301000049 споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 10.07.2020, який ПП «СЕРВІСІНВЕСТ» до теперішнього часу не наданий.
В судовому засіданні суду першої інстанції представник ТОВ «Гранторг» заперечила приналежність гр. ОСОБА_1 до Товариства, з чого слідує, що саме ТОВ «Гранторг» не надало не тільки вихідні дані на проектування, визначені чинним законодавством України та п. 1.3. договору від 29.06.2021 в редакції, яка в наявності у ПП «СЕРВІСІНВЕСТ», а й у редакції п. 1.3. договору від 29.06.2021, яка в наявності у ТОВ «Гранторг».
Таким чином, ПП «СЕРВІСІНВЕСТ» не просто заперечувало обставини викладені в позовній заяві, а вказувало на не дотримання ТОВ «Гранторг» вимог договору та чинного законодавства щодо необхідності надання вихідних даних на проектування.
Щодо стягнення 42000 грн. відповідач зазначив, що безумовною і беззаперечною підставою стягнення збитків є завдання особі матеріальної шкоди шляхом порушення її цивільних прав, що має наслідком відновлення цих порушених прав. При цьому, з позовної заяви та апеляційної скарги взагалі не вбачається, що ПП «СЕРВІСІНВЕСТ» якимось чином завдала матеріальної шкоди ТОВ «ГРАНТОРГ», що само по собі виключає стягнення з ПП «СЕРВІСІНВЕСТ» 42000 грн., як збитків. Більше того, відповідно до ч. 4 ст. 612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Відповідач зауважує, що до позову не надано жодних доказів завдання ПП «СЕРВІСІНВЕСТ» будь - яких збитків ТОВ «ГРАНТОРГ». Зокрема, листом від 08.06.2022 за вих. № 08/1 ПП «СЕРВІСІНВЕТ» пропонувало ТОВ «ГРАНТОРГ» прийняти виконане за договором № 29 від 29.06.2021 за актом приймання - передачі, у відповідь на даний лист ТОВ «ГРАНТОРГ» листом від 30.06.2022 за вих. № 278/06-22 в односторонньому порядку відмовилось від договору № 29 від 29.06.2021 та вимагало повернути аванс в розмірі 42000 грн. В той же час, ПП «СЕРВІСІНВЕСТ» не відмовляється від прийнятих на себе зобов'язань по договору № 29 від 29.06.2021 за умови надання з боку ТОВ «ГРАНТОРГ» всіх необхідних матеріалів для завершення робочого проєкту.
Також у відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНТОРГ» на користь Приватного підприємства «СЕРВІСІНВЕСТ» понесені судові витрати за участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, що складаються з витрат на правничу (правову) допомогу у розмірі 10 000 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу від 11.05.2023 для розгляду справи №912/119/23 визначено колегію суддів Центрального апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів: Чус О.В., Кощеєва І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду 05.06.2023 апеляційну скаргу залишено без руху; апелянту наданий десятиденний строк на усунення недоліків апеляційної скарги: надання доказів сплати судового збору в сумі 6 441,60 грн.
13.06.2023 від апелянта до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків з доданим доказом сплати судового збору в сумі 6 441,60 грн.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.06.2023 зазначеною колегією суддів відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранторг" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 13.04.2023 у справі №912/119/23; розгляд апеляційної скарги призначений у судове засідання.
04.09.2023 надійшло клопотання ПП "Сервісінвест" про проведення судового засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із забезпеченням її проведення у системі відеоконференцзв'язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/).
Розпорядженнями керівника апарату суду від 11.09.2023, у зв'язку зі звільненням ОСОБА_2 з посади судді Центрального апеляційного господарського суду у зв'язку з поданням заяви про відставку, призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), суддів - Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.09.2023 (у складі колегії суддів: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.) справу прийнято до провадження наведеним складом суду; судове засідання з розгляду апеляційної скарги призначено в режимі відеоконференції з представником ПП «Сервісінвест» на 06.11.2023.
В судове засідання 06.11.2023 представник позивача не з'явився; будь-яких клопотань з цього приводу суду не подав; про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення.
В судовому засіданні 06.11.2023 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
29.06.2021 Приватним підприємством "Сервісінвест" (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранторг" (Замовник) укладено договір №29 на розробку проектної документації (далі - Договір).
За умовами п. 1.1 даного Договору Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виконання робіт з розробки робочого проекту: капітальний ремонт приміщень їдальні з заміною технологічного обладнання по вул.Автолюбителів, 5, м.Кропивницький, Кіровоградська область.
Результатом виконання робіт, визначених в п. 1.1 Договору є проектна документація, відповідно до завдання на проектування (Додаток 2).
Згідно з п. 1.3 Договору в редакції, наданій до матеріалів справи позивачем, Замовник зобов'язується надати Виконавцю існуючі договір про надання послуг питного водопостачання та договір на постачання електричної енергії.
У відповідності до п.п. 1.4, 1.5 Договору Замовник зобов'язується прийняти проектну документацію та оплатити її у відповідності до розділу 2 даного Договору. Виконавець зобов'язується виконати згідно будівельних норм та у вказаний строк роботи, визначені в п. 1.1 Договору. Строк виконання проектних робіт - 3 місяці з дати надання Замовником вихідних даних, передбачених п. 1.3 Договору.
Загальна вартість робіт по договору визначається на підставі протоколу погодження договірної ціни (додаток №1) і складає 84000,00грн.
Замовник протягом 5-ти банківських днів з дня підписання Договору зобов'язується здійснити авансовий платіж у розмірі 42000,00грн, що складає 50% від загальної вартості робіт (п.п. 2.1, 2.2 Договору).
Пунктом 3.1.3 Договору визначено обов'язок Замовника передати Виконавцю необхідні вихідні дані для виконання проектної документації.
Позивач наполягає на тому, що у відповідності до п. 1.3 Договору передав відповідачеві копії договору про надання послуг питного водопостачання №1/856 від 04.10.2019, договору №301000049 споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 10.07.2020 та договору №10-301000049 про постачання електричної енергії споживачу від 10.07.2020. Крім того, платіжним дорученням від 08.07.2021 №226 позивач сплатив на рахунок відповідача 42000,00грн. авансового платежу за Договором. Проте, відповідачем роботи з розробки робочого проєкту у встановлений Договором строк виконані не були.
Відповідачем до відзиву на позов додано власну редакцію договору №29 від 29.06.2021, укладеного сторонами у справі.
У відповідності до п. 1.3 Договору в редакції відповідача Замовник зобов'язується надати Виконавцю необхідні дані для виконання проєктних робіт по переліку: містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, технічні умови на інженерні мережі, геологічні вишукування тощо.
Інші умови договору відповідають редакції договору, наданій до матеріалів справи позивачем.
16.05.2022 позивач звернувся до відповідача з листом вих. №275/05-22, яким, враховуючи втрату через порушення строків виконання робіт економічної доцільності подальшої співпраці, просив повернути сплачений авансовий платіж в розмірі 42000,00грн.
У відповідь на вказаний лист 08.06.2022 відповідач повідомив, що Замовником, всупереч умовам п. 1.3 Договору не надано Виконавцю необхідні дані для виконання проєктних робіт по переліку: містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, технічні умови на інженерні мережі, геологічні вишукування тощо. Не зважаючи на ненадання Замовником жодної інформації, передбаченої п. 1.3 Договору Виконавцем самостійно було розроблено архітектурно-будівельну частину та технологічні рішення. Проте, відсутність наданих Замовником вихідних даних унеможливила виконання умов Договору в повному обсязі.
Листом від 30.06.2022 позивач повідомив відповідача про відмову від Договору та звернувся з вимогою відшкодувати збитки в розмірі сплаченого авансу, а саме: 42000,00грн. протягом семи днів з дати одержання даного листа.
В свою чергу, листом від 03.08.2022 відповідач наголошує на невиконанні п. 1.3 Договору саме позивачем та пропонує позивачеві прийняти виконане за договором (архітектурно-будівельну частину та технологічні рішення).
До відзиву на позов відповідачем додано Робочий проєкт "Капітальний ремонт приміщень їдальні з заміною технологічного обладнання по вул. Автолюбителів, 5, м.Кропивницький, Кіровоградська область".
Наведені обставини призвели до виникнення спору між сторонами.
Предметом позовних вимог є розірвання договору на розробку проєктної документації №29 від 29.06.2021 на підставі ч.2 ст.651, ч.2 ст.849 ЦК України, та стягнення збитків у сумі сплаченого авансу у розмірі 42000 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що нормами чинного законодавства, зокрема ст.888 ЦК України передбачено передання замовником підряднику завдання на проектування. В той же час, оскільки замовником завдання на проектування не передано підряднику, у підрядника не виникло обов'язку приступати до виконання робіт.
При цьому, в матеріалах справи відсутні докази виконання позивачем п. 1.3 договору №29 від 21.06.2021 як в редакції позивача, так і в редакції відповідача щодо передання відповідачеві необхідних даних для виконання проєктних робіт.
Таким чином, судом встановлено недоведення позивачем факту істотного порушення договору з боку відповідача, тому позовна вимога про розірвання договору №29 від 29.06.2021 не визнана такою, що підлягає задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення збитків в сумі 42000 грн, то суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем за допомогою належних та допустимих доказів не доведено наявність протиправної поведінки відповідача, а саме порушення умов договору, які є обов'язковою умовою для виникнення у замовника права на відмову від договору та стягнення збитків, з огляду на що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми збитків у розмірі 42000,00 грн не підлягають задоволенню.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
Предметом доказування у справі є обставини укладення договору на розробку проєктної документації №29 від 29.06.2021; належне/неналежне виконання зобов'язань обома сторонами; наявність / відсутність підстав для розірвання договору; наявність / відсутність складу цивільного правопорушення для стягнення збитків в сумі 42000 грн.
Суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що договір №29 від 29.06.2021 є договором підряду на проектні та пошукові роботи, отже, спірні правовідносини регламентуються положеннями § 1, 4 глави 61 Цивільного кодексу України.
Відносини, що виникли із договору підряду на проектні та пошукові роботи, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Згідно з частинами першою, другою статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Статтею 887 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору підряду на проведення проектних та пошукових робіт, є господарськими зобов'язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
За змістом позовних вимог позивач обгрунтував їх положеннями ч.2 ст.849 ЦК України, з посиланням на відмову замовника від договору підряду у зв'язку із невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором у встановлений строк.
Так, за приписами ч.2 ст.849 ЦК якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Згідно з ч.4 ст.849 ЦК замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Звідси, за нормами ст.837, ч.2, 4 ст.849 ЦК, договір підряду є одним з цивільно-правових договорів, який має власне правове регулювання умов його укладення та визначає особливості захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.
Зокрема, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим або замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №922/2982/18, від 21.10.2019 у справі №916/3009/17).
Разом з цим, Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 13.09.2019 у справі №911/1433/18 дійшов висновку, що оскільки положення частин 2, 4 ст.849 ЦК містять дві самостійні підстави відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки таких дій, законність відмови замовника від договору підряду на підставі ч.2 ст. 849 ЦК у випадку недоведеності порушень умов договору підряду зі сторони підрядника не може "виправдовуватись" безумовним правом замовника відмовитися від договору підряду на підставі її частини четвертої. Обставини наявності або відсутності порушення умов договору підряду зі сторони підрядника мають безпосереднє значення для правильного вирішення судами спорів про визнання недійсною відмови замовника від договору підряду в порядку ч.2 ст.849 ЦК та підлягають з'ясуванню судами у вирішенні таких спорів. Відповідно, правові наслідки відмови замовника від договору підряду на підставі ст.849 ЦК є різними.
Проаналізувавши наявні у справі докази, зокрема п. 1.2 договору №29 від 29.06.2021, колегія суддів встановила, що результатом виконання робіт, визначених в п. 1.1 договору, є проєктна документація відповідно до Завдання на проектування (додаток 2).
Як встановлено судом першої інстанції та відповідає наявним матеріалам справи, сторонами не надано до суду додаток 2 до договору - Завдання на проектування та вказано на відсутність такого документа у обох сторін.
В той же час, згідно норм чинного законодавства, зокрема ст.888 Цивільного кодексу України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов'язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов'язковим для сторін з моменту його затвердження замовником.
Підрядник зобов'язаний додержувати вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування та виконання пошукових робіт, і має право відступити від них лише за згодою замовника.
Відповідно до частин 9, 10 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» завдання на проєктування об'єктів будівництва складається і затверджується замовником за погодженням із проектувальником.
Завдання на проєктування визначає обґрунтовані вимоги замовника до планувальних, архітектурних, інженерних і технологічних рішень об'єкта будівництва, його основних параметрів, вартості та організації його будівництва і складається з урахуванням технічних умов, містобудівних умов та обмежень.
Відповідно до п. 4 «Порядку розроблення проектної документації на будівництво об'єктів», затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва, та житлово - комунального господарства України № 45 від 16.05.2011, основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження; технічні умови; завдання на проектування.
Завдання на проєктування об'єктів будівництва складається з урахуванням вимог державних будівельних норм ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» і затверджується замовником за погодженням із генпроектувальником (проектувальником).
Завдання на проєктування може створюватися у формі електронного документа з дотриманням вимог Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» з подальшим затвердженням його замовником за погодженням із генпроектувальником (проектувальником) шляхом накладання електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису замовника та генпроектувальника (проектувальника).
З урахуванням наведеного та з огляду на те, що замовником завдання на проєктування не передано підряднику, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у підрядника не виникло обов'язку приступати до виконання робіт.
До того ж, в матеріалах справи відсутні докази виконання позивачем п. 1.3 договору №29 від 21.06.2021 (в редакціях обох сторін) щодо передання відповідачеві необхідних даних для виконання проєктних робіт.
Зокрема, до матеріалів позовної заяви позивачем додано копії договору про надання послуг питного водопостачання від 04.10.2019, договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 10.07.2020, та договору про постачання електричної енергії споживачу від 10.07.2020. Втім, належні докази на підтвердження передання/своєчасного надання копій вказаних договорів відповідачу в матеріалах справи відсутні.
З наведеного слідує, що обставини несвоєчасного виконання підрядником обов'язків за договором не підтверджуються наявними матеріалами справи, а тому, у замовника не виникло право відмови від договору підряду та відшкодування збитків, передбачене ч.2 ст.849 ЦК України.
Наведеним повністю спростовуються доводи апеляційної скарги, щодо безумовного прийняття підрядником обов'язку з виконання робіт та необхідність виконання робіт, яке не обумовлено виконанням позивачем обов'язку щодо передання завдання на проєктування. Більш того, наведені доводи прямо суперечать нормам матеріального права, зокрема ст.888 ЦК України та частинам 9, 10 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
У відповідності до ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Пунктом 8.2 договору №29 від 29.06.2021 визначено, що одностороння відмова від договору не допускається. Договір може бути розірвано тільки за взаємною згодою сторін або згідно з діючим законодавством України.
Відтак, з урахуванням на недоведення позивачем факту істотного порушення договору з боку відповідача, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що позовна вимога про розірвання договору №29 від 29.06.2021 не підлягає задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення збитків у сумі 42000 грн., які становлять попередню оплату за договором №29 від 29.06.2021.
Відповідно до ч.1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
За змістом статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно з положеннями ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
У розумінні наведених положень особа, яка порушила зобов'язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема, у виді відшкодування збитків.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
За змістом статті 74 Господарського процесуального кодексу України, саме на позивача покладено обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість, відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.
Згідно з ч.1 ст.613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач своєчасно не виконав зобов'язання за договором внаслідок бездіяльності позивача, яка полягала у непереданні відповідачу завдання на проєктування та вихідних даних для виконання проєктних робіт.
Звідси, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено наявність протиправної поведінки відповідача, зокрема порушення умов договору, що є обов'язковою умовою для виникнення у замовника права на відмову від договору та стягнення збитків, з огляду на що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми збитків у розмірі 42000,00 грн правомірно не задоволені судом.
Стосовно доводів апеляційної скарги, про не заперечення відповідачем факту надання йому договорів про надання послуг питного водопостачання та договору на постачання електричної енергії, як-то визначено п. 1.3. Договору в редакції Позивача; визнання Відповідачем у відзиві на позовну заяву про отримання цих документів засобами електронного зв'язку, то вони відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки взагалі не відповідають дійсності. Зокрема, у відзиві на позовну заяву зазначено, що Позивачем не надано будь-яких вихідних даних відповідно до чинного законодавства та п. 1.3. договору від 29.06.2021 в редакції, яка є в наявності у Відповідача.
При цьому, згідно матеріалів справи (додатку до відзиву на позовну заяву - а.с.56-86, т.1), гр. ОСОБА_1 засобами електронного зв'язку надано ПП «СЕРВІСІНВЕСТ» договір № 527 споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 02.07.2019, в той час як суду першої інстанції, разом з позовною заявою, надано інший договір № 301000049 споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 10.07.2020, доказів направлення якого відповідачу матеріали справи не містять.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранторг" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 13.04.2023 у справі №912/119/23 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 13.04.2023 у справі №912/119/23 - залишити без змін.
Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранторг" за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 21.11.2023.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Ю.Б. Парусніков