СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2023 року м. Харків Справа № 922/1369/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Фоміна В.О.,
за участі секретаря судового засідання Дзюби А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Барвінківського комунального підприємства "Благоустрій" (вх.№2033) на рішення Господарського суду Харківської області від 30.08.2023 (рішення ухвалено суддею Трофімовим І.В. в приміщенні Господарського суду Харківської області 30.08.2023 о 15:06 год., повний текст складено 04.09.2023) у справі №922/1369/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1; код ЄДРПОУ 42399676)
до Барвінківського комунального підприємства "Благоустрій" (64703, Харківська обл, Барвінківський р-н, м. Барвінкове, вул. Маяковського, 21)
про стягнення 5002839,19 грн
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Харківської області від 30.08.2023 у справі №922/1369/23 (суддя Трофімов І.В.) позов задоволено, стягнуто з Барвінківського комунального підприємства "Благоустрій" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" основний борг у сумі 3803633,96 грн, 3% річних у сумі 130757,73 грн, інфляційні втрати у сумі 1068447,50 грн та судовий збір у розмірі 75042,59 грн.
Барвінківське комунальне підприємство "Благоустрій" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 30.08.2023 у справі №922/1369/23 в частині стягнення 3% річних у сумі 31230,42 грн. та інфляційних втрат у сумі 259696,52 грн., нарахованих за зобов'язаннями грудня 2021, в частині стягнення 3% річних у сумі 98860,15 грн. та інфляційних втрат у сумі 808750,98 грн, нарахованих за зобов'язаннями листопада 2021, та прийняти нове рішення по даній справі, яким відмовити у стягненні 3% та інфляційних втрат, нарахованих за зобов'язаннями листопада, грудня 2021 у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги в частині строку постачання природного газу за типовим договором постачальником "останньої надії" та відсутності правових підстав для нарахування позивачем 3% річних, інфляційних втрат за зобов'язаннями грудня 2021 року, Барвінківське комунальне підприємство "Благоустрій" посилається на те, що позивач не повідомляв відповідача про обмежений строк постачання природного газу та не виконав належним чином свої зобов'язання щодо оприлюднення інформації на своєму веб-сайті про споживачів, що не є побутовими, з діючими договорами постачання природного газу, зокрема, інформації щодо кінцевого строку постачання природного газу. За таких обставин відповідач не був належним чином обізнаний про укладання вдруге договору постачання природного газу з постачальником "останньої надії" з 02.12.2021 по 06.12.2021. Таким чином, відповідач вважає, що граничний строк постачання природного газу з ресурсу позивача, як постачальника "останньої надії", становить з 21.10.2021 по 30.11.2021, тобто правовідносини між позивачем та відповідачем щодо безперервного постачання природного газу на підставі типового договору припинились після 30.11.2021, а відтак позовні вимоги позивача щодо стягнення 3% річних у сумі 31 230,42 грн. за період з 01.02.2022 по 28.02.2023 та інфляційних втрат у сумі 259 696,52 грн. за період з 01.02.2022 по 28.02.2023, нарахованих за зобов'язаннями грудня 2021 є безпідставними та не узгоджуються з умовами укладеного договору.
Щодо відсутності правових підстав для нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат за зобов'язаннями листопада 2021 року, відповідач зазначає, що необхідною умовою для визначення обґрунтованості вимог в частині застосування заходів відповідальності, передбачених ст. 625 ЦК України, крім обставин наявності невиконаного боржником грошового зобов'язання, є правильність визначення періоду нарахування, у тому числі, моменту (строку), з якого боржник вважається таким, що прострочив. Відповідач просив звернути увагу, що в спірних правовідносинах має місце складання позивачем коригуючого акту №29013 від 23.12.2021 до акту приймання-передачі природного газу №21137 від 30.11.2021, згідно якого остаточна вартість природного газу, спожитого у листопаді 2021 була змінена і станом на 23.12.2021 становила 4436190,12 грн. Втім, на виконання умов спірного договору позивачем не формувався та не направлявся оновлений рахунок на оплату на суму 4436190,12 грн., а тому строк виконання зобов'язання з оплати спожитого природного газу у листопаді 2021 не настав 01.01.2022.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.10.2023 поновлено Барвінківському комунальному підприємству "Благоустрій" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 30.08.2023 у справі №922/1369/23, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Барвінківського комунального підприємства "Благоустрій" (вх.№2033) на рішення Господарського суду Харківської області від 30.08.2023 у справі №922/1369/23, повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 14.11.2023.
31.10.2023 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін.
Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2023 у зв'язку з навчанням судді Шевель О.В. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Фоміна В.О.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.
Представник позивача проти доводів та вимог апеляційної скарги заперечував.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.
За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.
У зв'язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - Оператори ГРМ) об'єми природного газу, спожитого Барвінківським комунальним підприємством "Благоустрій" (ділі - БКП "Благоустрій") протягом жовтня - грудня 2021 року автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" та, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем, що підтверджується: листом оператора ГТС від 13.12.2022 №ТОВВИХ-22-13588, інформацією щодо закріплення споживача з ЕІС-кодом 56XQ0000ZGM5Q005 в Реєстрі споживачів постачальників, інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XQ0000ZGM5Q005; інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від оператора ГРМ (форма № 10); відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56XQ0000ZGM5Q005.
Враховуючи зазначене, між сторонами було укладено договори постачання природного газу постачальником "останньої надії": 11.10.2021, який діяв до 30.11.2021 та 02.12.2021, який діяв до 06.12.2021.
Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" (далі - договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501.
При укладенні цього договору зі споживачем ураховуються вимоги статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та укладення відбувається шляхом публічної оферти постачальника та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Цей договір вважається укладеним зі споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи (п. 1.3 договору).
За цим договором постачальник зобов'язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором (п. 2.1 договору).
Постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи (п. 3.1 договору).
Відповідно до п. 3.3 договору період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.
Згідно з п. 4.1 договору постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов'язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті.
Об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу (п. 4.2 договору).
Згідно п. 5.2 договору споживач зобов'язується, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього договору.
Постачальник зобов'язується, зокрема, забезпечити безперервне постачання природного газу в порядку та на умовах, передбачених цим договором, обчислювати і виставляти рахунки споживачу за поставлений природний газ відповідно до вимог та у порядку, передбачених Правилами постачання та цим договором (п. 6.2 договору).
Цей договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником (п. 11.1 договору).
У квітні 2023 року ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Барвінківського комунального підприємства "Благоустрій" на свою користь заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 3803633,96 грн., 3% річних -130757,73 грн., інфляційних втрат - 1068447,50 грн.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" зазначало, що з 11.10.2021 до 30.11.2021 та з 02.12.2021 по 06.12.2021 позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 5911934,07 грн. На адресу відповідача були направлені рахунки на оплату поставленого природного газу. Проте, відповідачем не здійснено в повному обсязі оплату вартості спожитого газу, у зв'язку з чим у останнього сформувалась заборгованість за спожитий природний газ у спірний період на загальну суму 3803633,96 грн., на яку відповідно до ст. 625 ЦК України нараховано три проценти річних та інфляційні.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд встановив, що позивач на виконання умов договору надав відповідачу послуги з постачання природного газу з 11.10.2021 по 30.11.2021 та з 02.12.2021 по 06.12.2021 на загальну суму 5911934,07 грн. Факт поставки газу відповідачу за спірний період, що автоматично внесений до реєстру споживачів постачальника "останньої надії", з огляду на відсутність у нього будь-якого іншого постачальника природного газу, підтверджується даними інформаційної платформи Оператора ГТС та реєстром споживачів постачальника "останньої надії" Оператора ГРМ. Крім того, відповідачем визнається факт поставки газу позивачем за період з 11.10.2021 по 30.11.2021, та частково оплачено його на суму 2108300,11 грн, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість у сумі 3803633,96 грн.
Також, місцевий господарський суд встановив, що згідно з даними інформаційної платформи Оператора ГТС та реєстру споживачів постачальника "останньої надії" Оператора ГРМ, позивачем, як постачальником "останньої надії", у період з 11.10.2021 по 30.11.2021 (протягом 51 календарного дня поспіль) здійснено поставку природного газу відповідачу, що автоматично внесений до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" станом на 11.10.2021. Після цього, відповідача було виключено з реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та повторно включено до вказаного реєстру 02.12.2021. Отже, між сторонами двічі укладався договір постачання природного газу постачальником "останньої надії": спочатку 11.10.2021 (діяв до 30.11.2021 включно) та повторно - 02.12.2021 (діяв до 06.12.2021 включно). Твердження відповідача про те, що з 02.12.2021 постачання природного газу для його потреб здійснював новий постачальник - ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", місцевий господарський суд відхилив, з огляду на те, що з даних, які містяться в інформаційній платформі Оператора ГТС, постачання природного газу позивачем за договором в грудні 2021 року (включення відповідача до Реєстру споживачів позивача) розпочалось 02.12.2021 та припинилось 06.12.2021 (по завершенню газової доби). Водночас, постачання природного газу ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (включення відповідача до Реєстру споживачів ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг") розпочалось лише 07.12.2021, що також підтверджується поясненнями третьої особи.
Щодо посилань відповідача на існування коригуючого акту до акту приймання-передачі за листопад 2021 року, суд зазначив, що вказаним коригуючим актом змінено загальну вартість природного газу, поставленого у листопаді 2021 року, у бік зменшення (-1691,29 грн). І хоча вказаний акт було складено 23.12.2021, його існування жодним чином не впливає на строки виконання зобов'язань відповідача за договором, оскільки відповідно до п.4.4. договору споживач має оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
Враховуючи те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193, 198 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та відсутність доказів на підтвердження сплати відповідачем боргу за договором в сумі 3803633,96 грн, суд визнав вимогу позивача про стягнення з відповідача 3803633,96 грн заборгованості за спожитий природний газ за договором належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.
Крім того, перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат, суд установив, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства, умовам договору, нараховані арифметично вірно та задовольнив позовні вимоги в цій частині.
Враховуючи, що відповідачем оспорюється рішення суду тільки в частині стягнення 3% річних у сумі 31230,42 грн. та інфляційних втрат у сумі 259696,52 грн., нарахованих за зобов'язаннями грудня 2021, а також в частині стягнення 3% річних у сумі 98860,15 грн. та інфляційних втрат у сумі 808750,98 грн, нарахованих за зобов'язаннями листопада 2021, апеляційний господарський суд відповідно положень ст. 269 ГПК України перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у вказаних межах.
Надаючи власну правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 627, 629 ЦК України).
Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно із статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як було зазначено, суд першої інстанції визнав вимогу позивача про стягнення з відповідача 3803633,96 грн. заборгованості за спожитий природний газ обґрунтованою та правомірною. Вказана сума заборгованості складається із заборгованості за листопад 2021 року - 2836788,88 грн та за грудень 2021 року - 966845,08 грн. В цій частині відповідач не оскаржує судове рішення.
Відповідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як свідчать матеріали справи, позивачем за зобов'язаннями листопада 2021 року на суму заборгованості у розмірі 2836788,88 грн. за період з 01.01.2022 по 28.02.2023 здійснено нарахування 3% річних у розмірі 98860,15 грн. та інфляційних втрат - 808750,98 грн.
Заперечуючи проти вказаних нарахувань, відповідач посилався на те, що строк виконання зобов'язання з оплати спожитого у листопаді 2021 року природного газу не настав 01.01.2022, оскільки рахунок на оплату спожитого газу не був йому направлений у спосіб передбачений договором.
З огляду на зазначене, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 4.3 договору постачальник зобов'язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено). Споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п. 4.4 договору).
Згідно з п. 11.5 договору усі повідомлення за цим договором вважаються зробленими належним чином у разі, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані за зазначеними в цьому договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв'язку одержувача (п. 11.5 договору).
Позивачем на підтвердження направлення відповідачу рахунку №30356 від 10.12.2021 на оплату природного газу за листопад 2021 року на суму 4437881,41 грн. (загальна сума до сплати 4717781,69 грн.) надано список згрупованих відправлень від 11.12.2021-юрики, № 23 у списку (трек номер 0600014013765).
Колегія суддів враховує, що інформація на веб-сайті АТ "Укрпошта" про наявність та стан пересилання поштових відправлень постійно оновлюється й зберігається в системі протягом 6 місяців з моменту реєстрації, тому станом на час розгляду справи відсутні відомості щодо поштового відправлення з трек номером 0600014013765. Проте, відсутність інформації станом на 2023, не свідчить про те, що у 2021 така кореспонденція не була відправлена.
З матеріалів справи вбачається, що рахунок за листопад №30356 від 10.12.2021, згідно інформації АТ "Ощадбанк" про надходження коштів на рахунки позивача за період з 01.10.2021 по 29.05.2022 частково оплачений відповідачем 30.12.2021 на суму 1879301,52 грн. При цьому в призначенні платежу зазначено "зг.рах.№30356 від 10.12.2021, за ціною 16391,556 грн. в кількості 113,51560 тис.м. куб.". Отже, твердження відповідача про неотримання даного рахунку спростовуються матеріалами справи.
Стосовно посилання відповідача на складання позивачем коригуючого акту, згідно якого остаточна вартість природного газу спожитого у листопаді 2021 була змінена, колегія суддів зазначає таке.
Дійсно матеріали справи містять коригуючий акт №29013 до акту приймання -передачі природного газу №21137 від 30.11.2021, в якому зазначена інформація про те, що вартість природного газу, спожитого у листопаді 2021 року, з урахуванням коригування становить 4436190,12 грн. Вказаний акт був направлений 12.01.2022 на адресу відповідача. Матеріли справи не містять доказів формування та направлення окремого скоригованого рахунку за листопад 2021 року.
Водночас, матеріали справи містять рахунок на оплату природного газу №2609 від 12.01.2022, згідно якого позивачем відкоригований попередній період на суму (-1691,29 грн.). Отже, суму коригування за листопад 2021 року враховано у рахунку за грудень 2021 року. Колегія суддів звертає увагу, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат за листопад 2021 року були позивачем здійснені на суму заборгованості з урахуванням коригування.
Перевіривши розрахунок 3% річних у розмірі 98860,15 грн. та інфляційних втрат у розмірі 808750,98 грн. за зобов'язаннями листопада 2021 року, нарахованих за період 01.01.2022 по 28.02.2023, колегія суддів вважає його арифметично вірним.
Як було встановлено судом, за зобов'язаннями грудня 2021 року в сумі 966845,08 грн. за період з 01.02.2022 по 28.02.2023 позивачем здійснено нарахування 3% річних у розмірі 31230,42 грн. та інфляційних втрат - 256696,52 грн.
Відповідач зазначає, що він не був належним чином обізнаний про укладання вдруге договору постачання природного газу з постачальником "останньої надії" з 02.12.2021 по 06.12.2021. На його думку, правовідносини між позивачем та відповідачем щодо безперервного постачання природного газу на підставі типового договору припинились після 30.11.2021, а відтак позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у сумі 31230,42 грн. за період з 01.02.2022 по 28.02.2023 та інфляційних втрат у сумі 259696,52 грн. за період з 01.02.2022 по 28.02.2023, нарахованих за зобов'язаннями грудня 2021 є безпідставними та не узгоджуються з умовами укладеного договору.
Колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції приймаючи оскаржуване рішення дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості за спожитий у грудні 2021 року природний газ. При цьому судом встановлено, що постачання та споживання газу відбувалось у відповідності до умов договору, укладеного 02.12.2021, який діяв до 06.12.2021. Відповідач не оскаржує судове рішення в частині стягнення суми основної заборгованості за зобов'язаннями за грудень 2021 року, зокрема, з підстав неукладеності договору 02.12.2021. В свою чергу, 3% річних та інфляційні втрати за цей період нараховані на суму основної заборгованості за вказаним договором.
На підтвердження направлення відповідачу рахунку №2609 від 12.01.2022 на оплату природного газу за грудень на суму 966845,08 грн. (загальна сума до сплати 3803633,96 грн. з урахуванням коригування за попередній період (-1691,29 грн.) та часткової оплати в період 01.12.2021 - 12.01.2022 - 1879301,52 грн.) надано список згрупованих відправлень від 17.01.2022-юріки, № 33 у списку (трек номер 0600015767461) та чек АТ "Укрпошта".
Даний рахунок не оплачений, а матеріали справи дійсно не містять доказів його отримання відповідачем.
Проте, колегія суддів враховує, що вказаний рахунок був направлений відповідачу у такий же спосіб, як і попередні рахунки на оплату (зокрема, за жовтень та листопад 2021 року), які частково ним оплачені, при цьому відповідач не надає докази, які б свідчили, що поштове відправлення з трек номером 0600015767461 містило будь-яке інше за змістом вкладення, ніж зазначений рахунок. Тому, посилання відповідача на неотримання рахунку за грудень 2021 року з підстав надіслання його не у спосіб передбачений договором, є також не можуть бути визнані судом обґрунтованими.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що ч.1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Умовами типового договору передбачено, що споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу. Отже, визначальним для обрахунку перебігу строку оплати є місяць, в якому мав місце факт постачання газу.
Враховуючи зазначене, відповідач за отриманий у грудні 2021 року газ повинен був розрахуватися до 31.01.2022 включно.
Колегія суддів зауважує, що хоча в договорі й зазначено, що споживач зобов'язаний оплатити рахунок, проте за змістом статті 692 ЦК України та пункту 4.4 типового договору така умова договору не змінює строк виконання грошового зобов'язання, який обраховується до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, а не до закінчення місяця, наступного за місяцем, в якому отримано рахунок.
За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить, зокрема, платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер.
Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов'язку оплатити товар.
Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що інформація щодо кількості отриманого газу доступна відповідачу на Інформаційній платформі Оператора ГТС за ЕІС-кодом, як суб'єкту ринку природного газу у межах прав на перегляд відображених відомостей.
Згідно з положеннями п.5 гл.1 розділу І Кодексу ГТС інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу;
Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (п.5 гл.3 розділу IV Кодексу ГТС).
Отже, суб'єкти ринку природного газу (у розглядуваному випадку позивач та відповідач, як продавець та покупець природного газу, відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є оператор ГТС.
Отже відповідач, як суб'єкт ринку природного газу, має право доступу Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей та відповідно мав можливість отримати відомості щодо обсягів та вартості фактично спожитого природного газу в період поставки грудень 2021 року та, як наслідок, здійснити своєчасний розрахунок за отриманий природний газ у межах строку, встановленого п.4.4 типового договору.
Перевіривши розрахунок 3% річних у розмірі 31230,42 грн. та інфляційних втрат у розмірі 256696,52 грн. за зобов'язаннями грудня 2021 року, нарахованих за період 01.02.2022 по 28.02.2023, колегія суддів вважає його арифметично вірним.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 276 ГПК України).
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 30.08.2023 у справі №922/1369/23 - без змін.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 281-284 ГПК України
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Барвінківського комунального підприємства "Благоустрій" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 30.08.2023 у справі №922/1369/23 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 21.11.2023.
Головуючий суддя О.О. Крестьянінов
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя В.О. Фоміна