Дата документу 20.11.2023
Справа № 501/2812/23
2/501/1204/23
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2023 року Іллічівський міський суду Одеської області в складі:
головуючої судді - Петрюченко М.І.
за участю секретаря судового засідання - Тейбаш Н.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чорноморську Одеської області цивільну справу за
позовом ОСОБА_1
до
відповідача ОСОБА_2
третя особа: служба у справах дітей Борщагівської сільської територіальної громади Бучанського району Київської області
предмет та підстави заяви: про позбавлення батьківських прав
учасник справи не з'явились
ухвалив рішення про наступне та
ВСТАНОВИВ:
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
ОСОБА_1 19.07.2023 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , (третя особа: служба у справах дітей Борщагівської сільської територіальної громади Бучанського району Київської області) про позбавлення батьківських прав.
Позов обґрунтовано тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 04.07.2009 по 16.10.2015. Від спільного шлюбу в них є спільна дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Іллічівським міським судом Одеської області 19.02.2018 ухвалено рішення, яким встановлено місце проживання неповнолітнього, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 .
Мати дитини з того часу, як син став проживати з батьком взагалі усунулась від виконання своїх батьківських обов'язків: не надає на утримання сина ніякої матеріальної допомоги, не цікавиться його життям, не телефонує, не виявляє бажання спілкуватись, жодного разу не привітала сина з днем народження та іншими святами, не приймає участі у його вихованні та фізичному і духовному розвитку, не піклується здоров'ям дитини, продовжує вести аморальний спосіб життя.
Усі ці факти свідчать про ухилення матері від виконання батьківських обов'язків, в зв'язку з чим позивач змушений звернутись до суду позовом про позбавлення її батьківських прав.
Відповідач відзиву на позов не надала.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
Позивач та його представник надали до суду заяви, в яких просили проводити судове засідання без їх участі, позовні вимоги підтримали у повному обсязі і просили суд їх задовольнити (а.с.57).
Відповідач до суду не з'явилася, про слухання справи повідомлялась належним чином, про причини неявки не повідомила (а.с.55).
Представник третьої особи до суду не з'явився, про слухання справи повідомлявся належним чином, направила заяву про розгляд справи у її відсутність (а.с.56).
ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.
Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання (стаття 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК), в судове засідання не з'явився без поважних причин, позивач та його представник не заперечували проти проведення заочного розгляду справи, Судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам статей 280-281 ЦПК.
Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 17.01.2018 (а.с.5).
Матір'ю дитини в свідоцтві про народження записана ОСОБА_4 .
Батьком дитини в свідоцтві про народження записаний ОСОБА_1 .
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 16.10.2015 розірвано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (а.с.6-7).
Відповідно до Витягів з реєстру територіальної громади від 01.06.2023 та 11.07.2023 дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за однією адресою з батьком ОСОБА_1 (а.с 8, 9).
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 19.02.2018 встановлено місце проживання неповнолітнього, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 (а.с.10-12).
Відповідно до декларації №00001-Н329-НТАО про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу від 12.07.2023 дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та довідки з клініки «ХЕЛСА» від 12.07.2023 довіреною особою дитини є батько, ОСОБА_1 (а.с.13).
Відповідно до характеристики з місця роботи №01/08 від 12.07.2023 та довідки про доходи №01/07 від 12.07.2023 від ОСОБА_1 за місцем роботи характеризується позитивно та має постійний дохід (а.с.18, 19).
Відповідно до висновку Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області від 27.09.2023 служба у справах дітей вважає за доцільне позбавлення батьківських прав громадянку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 ., ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.38-38 зв.).
V. Оцінка Суду.
Щодо позбавлення батьківських прав.
В даній ситуації Суд звертає увагу, що статтею 32 Конституції України передбачено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Сімейне життя - це особисті майнові та немайнові відносини між подружжям, іншими членами сім'ї, яке здійснюється на засадах, визначених у СК: кожна особа має право на повагу до свого сімейного життя (частина четверта статті 4); ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України (частина п'ята статті 5); регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя (частина четверта статті 7) та інше.
Неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб (див. пункт 3.1 рішення Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012 у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України).
Для Суду є безспірним, що в даних правовідносинах при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав відповідача відбувається втручання в його право на сімейне життя, яке не є абсолютним і може бути обмеженим в порядку передбаченому Конституцією України.
З іншої сторони обов'язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав неповнолітніх дітей не розлучатися з батьками і врахування при цьому "якнайкращих інтересів дитини" (статті 1, 9 Конвенції).
Досліджуючи правомірність втручання в право відповідача на сімейне життя, Суд розуміючи місце Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року в сфері стандартів прав людини, вважає за необхідне звернутись до принципів викладених в статті 29 Декларації, згідно із якими:
Кожна людина має обов'язки перед суспільством, у якому тільки й можливий вільний і повний розвиток її особи.
При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.
Отже, в даному випадку допускається обмеження прав особи, а процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами СК (статті 164-167).
Зокрема, відповідно до статті 164 СК батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини (пункт 2 частини першої).
Тому, для Суду є беззаперечним те, що втручання у право відповідача має законні підстави, які є чинними протягом періоду, який розглядається.
Так само, Суд знаходить, що втручання у право відповідача спрямоване на захист «прав і свобод» малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Тобто, в даному випадку при втручанні у право відповідача вимоги статті 29 Декларації щодо законності та мети втручання дотримані.
Судом за обставинами справи встановлено, що відповідач життям дитини не цікавиться, участі у його вихованні не приймає, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток, як складову виховання, не спілкується з сином в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню сином загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до його внутрішнього світу; не створює умов для отримання дитиною належного виховання, що свідчить про ухилення відповідачем від виконання своїх батьківських обов'язків. Вказані обставини, виходячи із положень статей 164-167 СК, є підставою для позбавлення батьківських прав.
Також, відповідач не навів докази, що позивач перешкоджає йому у спілкуванні з його дитиною.
Проте, в цій ситуації Суду залишається дослідити найважливіше і найскладніше питання наскільки позбавлення батьківських прав буде відповідати інтересам малолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 і чи не має в даному випадку підстав для попередження відповідача щодо зміни свого відношення до виховання сина без позбавлення батьківських прав (пункт 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав").
Отже, згідно з пунктом 1 статті 3 Конвенції дитина наділяється правом на те, щоб її найкращі інтереси оцінювалися і бралися до уваги в якості першочергового міркування при прийнятті в її відношенні будь-яких дій або рішень як в державній, так і в приватній сфері. Більш того, в ньому втілений один з фундаментальних принципів Конвенції.
Європейський Суд в своїй прецедентній практиці виробив дві умови, які необхідно враховувати при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (наприклад див. пункт 100 рішення у справі „Мамчур проти України".
Повертаючись до обставин даної справи та оцінюючи проблему забезпечення як найкращих інтересів малолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Суд підкреслює, що з огляду на те, що розлучення з батьками надає тяжкий вплив на дитину, таке розлучення повинно проводитися лише в крайньому випадку, наприклад коли існує небезпека неминучого заподіяння дитині шкоди або в інших необхідних випадках; розлучення не повинно проводитися, якщо дитина може бути огороджена від розлучення за допомогою менш радикальних заходів. Перш ніж вдатися до розлучення, держава повинна надати батькам сприяння у виконанні ними своїх батьківських обов'язків і відновити або зміцнити здатність сім'ї піклуватися про свою дитину, за винятком тих випадків, коли розлучення необхідне в інтересах захисту дитини. Матеріальна скрута не можуть служити виправданням для розлучення дитини зі своїми батьками.
В ситуації, що розглядається розлучення відповідача з сином відбулось за ініціативи відповідача вже більше 5 років, протягом всього часу життя дитини відповідач не виявила бажання вчинити будь-які дії пов'язані з відновленням свого зв'язку із сином.
Також, важливим для Суду є те, що при позбавленні батьківських прав відповідача, відносини, які склались між нею та сином не зміняться в бік розлучення матері, яка сама взагалі самоусунулась від виконання батьківських обов'язків і не цікавиться життям дитини взагалі.
Так само, позбавлення батьківських прав змінить ситуацію в бік поліпшення піклування про малолітню дитину, що як наслідок буде сприяти захисту інших прав дитини.
Отже, Суд зауважує, що в даних правовідносинах позбавлення батьківських прав буде сприяти інтересам малолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та в подальшому зможе гарантувати повну та ефективну реалізацію прав дитини.
Крім того, Суд звертає увагу, що взаємовідносини між сином та матір'ю склались таким чином, що дитина більше 5 років проживає окремо від матері, а тому в даній ситуації Судом будуть враховані "інтереси дитини" в широкому розумінні на поняття сім'ї (включаючи біологічних батьків) (стаття 5 Конвенції про права дитини).
Суд повторює, що важливим в даній ситуації є те, що позбавлення батьківських прав не призведе до відібрання дитини у матері, оскільки вона із сином не проживає, так само даний захід не виключає можливість побачення матері із своїм сином.
Тобто, позбавлення батьківських прав відповідача фактично не змінить тривалу існуючу ситуацію між матір'ю та сином.
Окремо Суд наголошує, що застосовуваний захід не є виключно безстроковим і відповідач має право у випадку зміни своєї поведінки на поновлення батьківських прав в порядку передбаченому СК України (стаття 169).
В даних правовідносинах Судом були створені передумови для дотримання процедури вирішення питання про втручання в право відповідача, в його сімейне життя та при визначенні „якнайкращих інтересів дитини".
Зокрема, враховуючи складність питання, що розглядається було призначено підготовче судове засідання, судовий розгляд справи, в яке були викликані всі сторони, була забезпечена участь в розгляді справи органу опіки та піклування, які мали можливість перевірити умови проживання дитини, питання вирішувалось з наданням можливості відповідачу, як висловити свою думку, так і змінити своє відношення до виховання та утримання дитини.
Отже, зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, Суд розцінює як ухилення від виховання дитини відповідачем, свідомого нехтування ним своїми обов'язками і не бажанням виконувати їх, що є підставою для позбавлення батьківських прав.
Таким чином, в даній конкретній ситуації існують виключні обставини, за яких відповідач може бути позбавлений батьківських прав, що не суперечить статті 9 Конвенції і в такому випадку Судом на перше місце ставляться „якнайкращі інтереси дітей", оцінка яких включала в себе оцінку і знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення в даному випадку стосовно даної особи.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція), була ратифікована Законом України №475/97-ВР від 17.07.97 року, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.10 ЦПК України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року).
Однак, статтю 6 п.1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року).
З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 4, 258, 259, 263, 265, 268, 280-282, 354 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей Борщагівської сільської територіальної громади Бучанського району Київської області про позбавлення батьківських прав - задовольнити повністю.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , батьківських прав щодо неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним - процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним-процесуальним кодексом України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Повний текст рішення складено 20.11.2023.
Суддя Іллічівського міського суду
Одеської області М.І.Петрюченко