Справа № 127/28231/22
Провадження № 22-ц/801/2113/2023
Категорія: 53
Головуючий у суді 1-ї інстанції Ан О. В.
Доповідач:Матківська М. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2023 рокуСправа № 127/28231/22м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
Головуючого: Матківської М. В.
Суддів: Голоти Л. О., Сопруна В. В.
Секретар: Кахно О. А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 червня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра» і ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, страхового відшкодування пов'язаного зі смертю годувальника,
Рішення ухвалила суддя Ан О. В.
Рішення ухвалено о 15:09 год у м. Вінниці
Повний текст рішення складено 16 червня 2023 року,
встановив:
У грудні 2022 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 звернулись в суд з позовом до ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра» і ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, мотивуючи свої вимоги тим, що 30 жовтня 2020 року ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «LAND ROVER DISCOVERI» з державним номерним знаком НОМЕР_1 і рухаючись по вул. Михайлівській на перехресті з вул. Хрещатик у м. Києві, виїхав на тротуар, де здійснив зіткнення з припаркованим автомобілем марки «HYUNDAI ACCENT» з державним номерним знаком НОМЕР_2 та раптовий поворот праворуч, перетнув Алею Героїв Небесної Сотні, після чого виїхавши на площу перед Стелою та рухаючись по тротуарній зоні, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка від отриманих травм загинула.
За фактом дорожньо-транспортної пригоди слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в місті Києві були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100000000958 та розпочато судове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
Шевченківським районним судом м. Києва здійснюється судове розслідування у справі № 761/14140/21 (кримінальне провадження 1-кп/761/163372022) щодо обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
Станом на дату ДТП цивільно-правова відповідальність, пов'язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «LAND ROVER DISCOVERI» державний номерний знак НОМЕР_1 була застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра» відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 200559747.
В результаті ДТП та наслідків від нього позивачам: ОСОБА_2 , який є батьком загиблої та ОСОБА_3 , яка є матір'ю загиблої, було завдано шкоди.
19 листопада 2020 року представник позивачів повідомив ПрАТ «СК «Саламандра» про настання страхового випадку і звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування, а саме: по 30 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди на користь кожного з позивачів; по 90 000,00 грн. в рахунок відшкодування шкоди, пов'язаної із втратою годувальника на користь кожного із позивачів; 19 200,00 грн. в рахунок відшкодування витрат на поховання потерпілої.
14 червня 2021 року страховик повідомив представника позивачів про те, що отримавши заяву про виплату страхового відшкодування, він прийняв рішення про припинення розгляду заяви до дати, коли страховику стане відомо про набрання рішенням у кримінальному провадженні законної сили.
Страховик не здійснив виплату страхового відшкодування в повному обсязі у строки, встановлені пунктом 36.1 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Крім цього сума відшкодування, яку має здійснити страховик, є значно меншою, ніж та фактична, яку було завдано позивачам, тому вони звертаються із даним позовом і до водія ОСОБА_1 , який скоїв ДТП, з вимогами про відшкодування решти розміру заподіяної шкоди.
Особами, які мають право на отримання страхового відшкодування моральної шкоди у зв'язку зі смертю ОСОБА_5 , є її батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і її мати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_5 не була одруженою і дітей не мала.
Загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, становить 60 000,00 грн. (5000,00 х 12 = 60 000,00 грн.). отже, частка, яка припадає на кожну особу, що має право на отримання страхового відшкодування, в порядку пункту 27.3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», становить по 30 000,00 грн.
Згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 ОСОБА_2 є пенсіонером за віком із 2018 року, тобто, на момент ДТП був непрацездатним.
Згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_4 ОСОБА_3 є пенсіонеркою за віком з 2013 року, тобто на момент ДТП була непрацездатною.
Вони, позивачі, мають право на відшкодування по втраті годувальника, оскільки перебували на утриманні дочки ОСОБА_5 і на день смерті їх дочки вони мали право на одержання від неї утримання. На підтвердження цього вони надали довідку про свої доходи, якими є отримана ними пенсія у розмірі 2715,32 грн. - батьком і 1712,00 грн. - матір'ю; довідку органу місцевого самоврядування про те, що потерпіла проживала разом із ними; відповідь РАЦС про те, що потерпіла у шлюбі не перебувала і дітей не мала. Надання інших доказів непередбачено ні кодексами, ні законами України.
Отже, позивачі є особами, які за життя своєї дочки мали право на утримання, оскільки досягли пенсійного віку, встановленого законом і відносилися до непрацездатних осіб, а тому підпадають під дію п. 2 частини 1 статті 1200 ЦК України, тому вони є особами, які мають право на відшкодування шкоди у зв'язку із загибеллю їх дочки, оскільки на день її смерті вони були на її утриманні та мали право на одержання від неї утримання.
Мінімальний гарантований розмір страхового відшкодування, пов'язаного із втратою годувальника становить 180 000,00 грн. (5000,00 х 36), тобто розмір страхового відшкодування, пов'язаного із втратою годувальника позивачами, що їм належить становить по 90 000,00 грн. кожному.
Позивач ОСОБА_2 поніс витрати на поховання ОСОБА_5 у розмірі 20 772,40 грн., який підлягає відшкодуванню йому страховиком, на адресу якого були направлені докази понесених таких витрат.
Згідно встановленого ліміту відповідальності страховика в розмірі 260 000,00 грн., страхове відшкодування, як належить до виплати позивачам складатиме: по 30 000,00 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди кожному позивачу; 20 772,40 грн. - в рахунок відшкодування витрат на поховання потерпілої; по 89 613,80 грн. кожному позивачу в рахунок відшкодування решти шкоди, пов'язаної із втратою годувальника, в межах ліміту страхової суми.
Отже, відповідачем ПрАТ «СК «Саламандра» підлягає відшкодуванню моральна шкода розміром по 30 000,00 грн. кожному позивачу.
Враховуючи, що після смерті їх дочки позивачі позбавлені будь-якої підтримки і допомоги від неї, а також, що смерть їх дочки повністю змінила їх життя у всіх сферах і зруйнувала нормальні життєві зв'язки, позивачі оцінили мінімальний розмір грошового відшкодування завданої їм моральної шкоди у грошовому еквіваленті - по 600 000,00 грн.
У позові позивачі вказали, що вони втратили єдину свою дитину, яка була для них опорою та підтримкою. Повністю зруйновано їх нормальне життя. Загибель спричинила надзвичайні страждання, які продовжуються до цих пір. Вони були близькими із своєю дочкою, оскільки постійно проживали разом і постійно спілкувалися. Загибла дочка була молодого віку. Позивачі позбавлені можливості розраховувати на підтримку від неї в майбутньому. Втрата їх дочки тягне за собою необхідність докладати додаткових зусиль і викликає таку необхідність також і в майбутньому. Важко оцінити глибину душевних страждань, оскільки ці страждання більше ніколи не будуть припинені. Крім фактичних теплих відносин позивачів з їх загиблою дочкою, також слід враховувати і психофізичну природу людини, а саме те, що втрата батьками своєї єдиної дитини, є найтяжчою втратою. Втрата є такою, що не може бути відновлена, а тому душевні страждання будуть тривати і надалі, що свідчить про їх тривалість. Щодо характеру та обсягу страждань - смерть їх дочки є різкою і психотравматичною подією, яка викликає надзвичайний стрес. Крім того, такі страждання є не лише різкою трагічною подією. Страждання, пов'язані зі смертю відрізняються тим, що є не «одномоментними», а «триваючими», тому що втрата їх дочки є непоправною подією. Загибла постійно проживала з ними, кожного дня вони бачилися та спілкувалися. Всі свята вони проводили разом із своєю дочкою. Вони відчувають пригніченість, депресію, страждання, які кожні святкові дні підсилюються, оскільки вони згадують, що ці свята вони могли святкувати разом із своєю дочкою, якби не дорожньо-транспортна пригода. Крім того їх із дочкою об'єднували спільні традиції, разом святкували різні події, свята, дні народження. Після смерті дочки вони не можуть повноцінно жити також і в частині святкування, оскільки тепер в будь-яке релігійне свято чи важливу подію вони не можуть перебувати у святковому настрої через її втрату, що зруйнувало нормальний життєвий устрій позивачів.
Враховуючи, що частка моральної шкоди підлягає відшкодуванню за рахунок ПрАТ «СК «Саламандра» (по 30 000,00 грн. кожному), то решта суми моральної шкоди завданої позивачам внаслідок смерті їх дочки в результаті дії джерела підвищеної небезпеки, підлягає відшкодуванню за рахунок ОСОБА_1 і становить по 570 000,00 грн. кожному.
Таким чином позивачі просили стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра»: на користь ОСОБА_2 30 000,00 грн. страхового відшкодування моральної шкоди, 20 772,40 грн. страхового відшкодування витрат на поховання дочки ОСОБА_5 , 89 613,80 грн. страхового відшкодування, пов'язаного із втратою годувальника, 15 000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу; на користь ОСОБА_3 30 000,00 грн. страхового відшкодування моральної шкоди; 89 613,80 грн. страхового відшкодування, пов'язаного із втратою годувальника, 15 000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.
Із ОСОБА_1 позивачі просила стягнути на їх користь по 570 000,00 грн. решти моральної шкоди, кожному та по 15 000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу, кожному.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 14 червня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_2 і ОСОБА_3 задоволено частково.
Стягнуто з ПрАТ «СК «Саламандра» на користь ОСОБА_2 30 000,00 грн. страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок смерті його дочки, 20 772,40 грн. - відшкодування витрат на поховання.
Стягнуто з ПрАТ «СК «Саламандра» на користь ОСОБА_3 30 000,00 грн. страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок смерті її дочки.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 470 000,00 грн. відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 470 000,00 грн. відшкодування моральної шкоди.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ПрАТ «СК «Саламандра» на користь держави 3220,80 грн. в рахунок відшкодування судових витрат.
Стягнуто з ОСОБА_1 11 626, 32 грн. в дохід держави в рахунок відшкодування судових витрат.
Решта судових витрат компенсована за рахунок держави.
Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20 червня 2023 року задоволено частково заяву представника позивачів - адвоката Лабика Р. Р. про стягнення витрат на правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра» і ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, страхового відшкодування, пов'язаного зі смертю годувальника.
Стягнуто з ПрАТ «СК «Саламандра» на користь ОСОБА_2 9750,00 грн. витрат на правничу допомогу.
Стягнуто з ПрАТ «СК «Саламандра» на користь ОСОБА_3 6500,00 грн. витрат на правничу допомогу.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4019,73 грн. витрат на правничу допомогу.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 5359,64 грн. витрат на правничу допомогу.
В задоволенні решти вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить рішення суду в частині стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 і ОСОБА_3 моральної шкоди, скасувати, винести нове, яким у задоволенні таких позовних вимог відмовити та здійснити новий розподіл судових витрат, з урахуванням витрат, які будуть понесені ОСОБА_1 при розгляді апеляційної скарги.
Зазначив, що постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив з обставин очевидності сильних та тривалих душевних страждань батьків, які розцінив безсумнівними і такими, що не потребують доказування.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 вказав, що він не приймав участі у розгляді справи в суді першої інстанції; ухвали суду про відкриття провадження, повісток про розгляд справи і рішення суду не отримував, внаслідок чого він не зміг забезпечити подання доказів для формування об'єктивної оцінки фактичних обставин справи. Так, позивачі при зверненні до суду із даним позовом приховали інші істотні обставини, зокрема те, що 31 жовтня 2020 року він передав подружжю позивачів як компенсацію за моральну шкоду узгоджену суму в розмірі 265 000,00 грн., за наслідком чого позивачем ОСОБА_2 було надано розписку про отримання цих коштів.
Одночасно ОСОБА_2 до матеріалів кримінального провадження № 12020100000000958, яке здійснювалося слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в м. Києві, було подано заяву від 05 листопада 2020 року про відмову у визнанні потерпілим, в якій він вказав, що подавати заяву про визнання його потерпілим він відмовляється, а також зазначив, що ані він, ані інші члени сім'ї до ОСОБА_1 претензій щодо завданої моральної і матеріальної шкоди не мають і мати не будуть. Із вживаних у документах слів «нашої сім'ї», «нашої дитини», «ні я, ні моя дружина» слідує, що кошти від ОСОБА_1 на компенсацію моральної шкоди були спрямовані саме подружжю ОСОБА_2 і ОСОБА_3 . Відповідно ОСОБА_2 , отримуючи такі кошти, дану обставину усвідомлював. Таким чином, моральна шкода, завдана ОСОБА_2 і ОСОБА_3 була відшкодована ОСОБА_1 в повному, визначеному потерпілими обсязі.
Представник позивачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 - адвокат Лабик Р. Р. надіслали відзив, у якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Зазначив, що позивачі не погоджуються із доводами, викладеними відповідачем в апеляційній скарзі і вважають їх такими, що суперечать вимогам чинного законодавства. Відповідач ОСОБА_1 з невідомих нікому причин не отримував судових повісток, копій позовної заяви, клопотань, відзивів на позов та жодним чином не намагався взяти участь в розгляді справи. Направлене йому поверталося неврученим з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою. Проте в апеляційній скарзі він зазначив цю ж саму поштову адресу свого місця проживання. Відповідач до апеляційної скарги не додав жодних доказів неможливості подання доказів по суті справи до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Позивачі ставлять під сумнів відповідні докази, надані відповідачем і просять у випадку їх прийняття і долучення до матеріалів справи, витребувати у відповідача оригінали поданих письмових доказів, зокрема розписок ОСОБА_2 про отримання коштів. При цьому відповідачем не надано доказів отримання коштів позивачем ОСОБА_3 або доказів на представлення її інтересів ОСОБА_2 .
Відповідач ПрАТ «СК «Саламандра» відзив не надіслав.
Інші учасники справи рішення суду не оскаржили.
У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Наумов О. В. підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити.
Представник позивачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 - адвокат Лабик Р. Р. заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просить її відхилити і залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Представник відповідача ПрАТ «СК «Саламандра» у судове засідання не з'явився.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення за таких підстав.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Зі змісту та вимог апеляційної скарги слідує, що рішення суду оскаржує лише відповідач ОСОБА_1 в частині стягнення із нього на користь позивачів моральної шкоди і в цій частині рішення суду він просить скасувати, винести нове, яким у задоволенні таких позовних вимог відмовити.
Отже, суд апеляційної інстанції переглядає справу і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в оскаржуваній відповідачем ОСОБА_1 частині.
Судом встановлено, що позивачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 , виданим 24 листопада 1990 року міським відділом ЗАГСу м. Вінниця, актовий запис № 5025 (том 1 а. с. 34 на звороті).
30 жовтня 2020 року ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «LAND ROVER DISCOVERI» з державним номерним знаком НОМЕР_1 і рухаючись по вул. Михайлівській на перехресті з вул. Хрещатик у м. Києві, виїхав на тротуар, де здійснив зіткнення з припаркованим автомобілем марки «HYUNDAI ACCENT» з державним номерним знаком НОМЕР_2 та раптовий поворот праворуч, перетнув Алею Героїв Небесної Сотні, після чого виїхавши на площу перед Стелою та рухаючись по тротуарній зоні, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка від отриманих травм загинула, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_6 , видане Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) 04 листопада 2020 року, актовий запис № 3338 (том 1 а. с. 32). Смерть ОСОБА_5 настала від сполучної травми тіла з розвитком крововтрати і шоку. Такі тілесні ушкодження мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень як небезпечні для життя та знаходяться в прямому причинному зв'язку із настанням смерті (том 1 а. с. 102-103).
Як зазначено у лікарському свідоцтві про смерть № 010-4328 від 31 жовтня 2020 року та у довідці про причину смерті (до форми № 106/о № 010-4328) причина смерті: численні переломи кісток скелету з ушкодженням внутрішніх органів (том 1 а. с. 33).
Позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно пенсійного посвідчення серії НОМЕР_7 , виданого 25 квітня 2018 року, ОСОБА_2 отримує пенсію за віком, розмір пенсійної виплати станом на листопад 2020 року складав 2715,32 грн. (том 1 а. с. 35-36).
Позивач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно пенсійного посвідчення серії НОМЕР_8 , виданого 26 червня 2013 року, ОСОБА_3 отримує пенсію за віком, розмір якої з 01 липня 2020 року - 11712,00 грн. (том 1 а. с. 37-38).
Згідно довідки, виданої квартальним комітетом мікрорайону «Центральний» м. Вінниці 09 листопада 2020 року за № 462, ОСОБА_2 , 1958 року народження, проживає за адресою: АДРЕСА_1 і з ним проживають: ОСОБА_3 , 1957 року народження - дружина, ОСОБА_5 , 1990 року народження - дочка (том 1 а. с. 39 на звороті).
Згідно відповіді Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2 м. Вінниці» № 01-2/1369 від 07 грудня 2022 року, ОСОБА_2 перебуває на диспансерному обліку сімейного лікаря, кардіолога, пульмонолога: ІХС. Атеросклеротичний кардіосклероз. СН І, ФК ІVГіпертонічна хвороба ІІ ст., 2 ст. РССУ високий. Хвороба 12-палої кишки, фаза ремісії. Хронічне обструктивне захворювання легень, фаза ремісії. Для постійного прийому потребує вживання ліків. ОСОБА_3 спостерігається сімейним лікарем з 2018 року. Перебуває на диспансерному обліку лікаря-офтальмолога з діагнозом: катаракта. Зі слів хворої в 2019 році оперативне лікування катаракти. Виписка не надана. Перебуває на диспансерному обліку сімейного лікаря, лікаря-кардіолога, лікаря-ендокринолога з діагнозом: ІХС. Атеросклеротичний кардіосклероз. Гіпертонічна хвороба ІІ ст., 2 ст, РССУ високий. Цукровий діабет 2 тип. Середньої важкості, некомпенсований. Аліментарно-конституційне ожиріння 2 ст, стабільний перебіг. Для постійного прийому потребує вживання ліків (том 1 а. с. 89).
Залізничний районний у місті Львові відділ Державної реєстрації актів цивільного стану за № 1236/21.33-26 від 01 грудня 2020 року надав відповідь про те, що за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян, актового запису про шлюб та актових записів про народження дітей у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не виявлено (том 1 а. с. 40 на звороті).
Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадження № 12020100000000958 від 30 жовтня 2020 року відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України. Прокурором Київської міської прокуратури 16 квітня 2021 року затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадження, який направлений до Шевченківського районного суду м. Києва для розгляду по суті. Судовий розгляд триває (том 1 а. с. 102-105).
Задовольняючи позовні вимоги в заявленій до ОСОБА_1 частині про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що позивачі є батьками потерпілої ОСОБА_5 , яка в результаті дорожньо-транспортної пригоди загинула. Так як цивільно-правова відповідальність транспортного засобу, що був знаряддям злочину, застрахована у ПрАТ «СК «Саламандра», то саме страхова компанія зобов'язана виплатити моральну шкоду на користь позивачів по 30 000,00 грн. кожному. З урахуванням ступеню негативного впливу на життя та свідомість позивачів, їх моральні страждання, які вони понесли через втрату єдиної доньки, їх душевні страждання, яких вони зазнали у зв'язку зі смертю їх єдиної дитини, суд визначив моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню відповідачем ОСОБА_1 на користь кожного із позивача, у розмірі по 470 000,00 грн.
Із таким висновком суду першої інстанції погодитися повністю не можна з урахуванням наступного.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 вказав, що він не приймав участі у розгляді справи в суді першої інстанції; ухвали суду про відкриття провадження, повісток про розгляд справи і рішення суду не отримував, внаслідок чого він не зміг забезпечити подання доказів для формування об'єктивної оцінки фактичних обставин справи.
Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення спору. Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Як вбачається із матеріалів справи 08 грудня 2022 року ухвалою Вінницького міського суду відкрито провадження у даній справі, призначено підготовче засідання на 10:00 год 10 січня 2023 року, надано відповідачам строк для подачі відзиву на позовну заяву (том 1 а. с. 75-76).
На адресу відповідача ОСОБА_1 судом 08 грудня 2022 року надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі (на 1-му аркуші), пам'ятку про права і обов'язки, повістку про виклик до суду (том 1 а. с. 77, 81).
Відповідач ОСОБА_1 зазначеного відправлення не отримав, воно повернулося не врученим із вказівкою причини невручення: «адресат відсутній за вказаною адресою» (том 1 а. с. 140-141).
Копія позовної заяви із додатками до неї на адресу відповідачів, у тому числі і на адресу відповідача ОСОБА_1 , судом не направлялася.
Як вбачається із довідки секретаря судового засідання Поляруш І. О. 10 січня 2023 року учасники справи у підготовче засідання не з'явилися (том 1 а. с. 99а, 106). Про наступне підготовче засідання - 08 лютого 2023 року о 14:00 год повідомлені учасники справи, у тому числі відповідач ОСОБА_1 (том 1 а. с. 110).
Судова повістка направлена відповідачу ОСОБА_1 повернулася не врученою по зазначеній поштою причині: «за закінченням терміну зберігання» (том 1 а. с. 126-127).
Про відкладення підготовчого засідання на 15 березня 2023 року відповідач ОСОБА_1 повідомлений судовою повісткою (том 1 а. с. 131), яка повернулася неврученою по причині: «за закінченням терміну зберігання» (том 1 а. с.142-143).
Про дату наступного підготовчого засідання - 04 квітня 2023 року, відповідач ОСОБА_1 не повідомлений, оскільки надіслана на його адресу судова повістка (том 1 а. с. 137) повернулася до суду не врученою по причині: «за закінченням терміну зберігання» (том 1 а. с. 138-139).
У підготовчому засіданні оголошено перерву до 27 квітня 2023 року, про що відповідачу ОСОБА_1 надіслано судову повістку (том 1 а. с. 149, 151), яка повернулася до суду не врученою по причині: «адресат відсутній за вказаною адресою» (том 1 а. с. 144-145).
Ухвалою Вінницького міського суду від 27 квітня 2023 року закрито підготовче провадження і призначено справу по судового розгляду по суті на 14:00 год 18 травня 2023 року (том 1 а. с. 156-157), про що судом на адресу відповідача ОСОБА_1 надіслана судова повістка (том 1 а. с. 159), яка повернулася без вручення по причині: «адресат відсутній за вказаною адресою» (том 1 а. с. 222-223).
У судовому засіданні оголошено перерву на 14:00 год 14 червня 2023 року (том 1 а. с. 231). Про що відповідачу ОСОБА_1 надіслано судову повістку (том 1 а. с. 233).
Інформації щодо вручення відповідачу ОСОБА_1 цієї судової повістки матеріали справи не містять.
Отже із наведеного слідує, що відповідач ОСОБА_1 не був належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання і таке повідомлення було обов'язковим. Такими підставами відповідач ОСОБА_1 обґрунтував свою апеляційну скаргу.
Таким чином апеляційний суд вважає обґрунтованими та законними доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції вимог процесуального закону щодо належного повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання, що згідно пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового судового рішення.
А відтак рішення суду в оскаржуваній відповідачем ОСОБА_1 частині підлягає до скасування з ухвалення в цій частині нового рішення.
Із поданої до суду позовної заяви вбачається, що позивачі оцінили мінімальний розмір грошового відшкодування завданої їм моральної шкоди у грошовому еквіваленті - по 600 000,00 грн. кожному із них.
Із відповідача ОСОБА_1 вони просила стягнути на їх користь по 570 000,00 грн. решти моральної шкоди, кожному, з урахуванням того, що частка моральної шкоди підлягає відшкодуванню за рахунок ПрАТ «СК «Саламандра» - по 30 000,00 грн. кожному, а тому решта суми моральної шкоди завданої їм внаслідок смерті їх дочки в результаті дії джерела підвищеної небезпеки підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача ОСОБА_1 і розмір такої шкоди становить по 570 000,00 грн. кожному.
Статтею 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено порядок відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого.
Відповідно до пункту 27.1 цього закону страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно пункту 27.3 цього закону страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
Страховий випадок стався 30 жовтня 2020 року, з 01 вересня 2020 року мінімальна заробітна плата визначена сумою - 5000,00 грн.
Загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди потерпілим особам стосовно одного померлого становить суму 60 000,00 грн. (12 х 5000,00), тобто по 30 000,00 грн. кожному із позивачів, яку вони просили стягнути із страховика - відповідача по справі ПрАТ «СК «Саламандра» на їх користь.
У разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої потерпілим особам моральної шкоди, така шкода стягується із страхувальника - відповідача по справі ОСОБА_1 .
Частинами другою, п'ятою статті 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно з частиною першою цієї статті джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Відповідно до пункту першого частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Моральна шкода, відповідно до ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Згідно з частиною другою статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із роз'ясненнями, наданими у пунктах 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року з наступними змінами, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки (в тому числі якщо така шкода завдала смерть фізичної особи), завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела. Незалежно від вини фізичної особи відшкодовується шкода, у тому числі, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
У деліктних зобов'язаннях діє презумпція вини заподіювача шкоди, при цьому ключовий елементом при визначенні вини чи невинуватості є ступінь дбайливості та обачності деліквента.
На ступінь вини відповідача ОСОБА_1 , яка полягає у його необережності, що в певній мірі впливає на спричинення моральної шкоди та на визначення її розміру, зокрема впливає те, що ДТП було скоєно не на самій проїжджій частині, а на тротуарі, що примикає до проїзної частини, поруч із зупинкою громадського транспорту, а також те, що водій власного транспортного засобу в разі погіршення стану здоров'я, якщо це перешкоджає безпечному керуванню транспортним засобом, повинен був вжити відповідних заходів для безпечного керування транспортним засобом.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Колегія суддів враховує обставини справи, особу потерпілої, обставини за яких сталося ДТП та ставться з максимальним розумінням до втрат, яких зазнали позивачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 як батьки загиблої внаслідок ДТП їх єдиної дочки ОСОБА_5 , що мало місце 20 жовтня 2020 року, погоджується із доводами позивачів про непоправну втрату, чим їм спричинено значну моральну шкоду.
Надаючи оцінку та аналізуючи обставини справи з погляду можливих страждань (душевних та фізичних), які може зазнати людина у зв'язку із втратою рідної особи, колегія суддів приходить висновку про можливість стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 по 470 000,00 грн. кожному, у рахунок відшкодування моральної шкоди, що може відповідати принципу розумності та справедливості.
При цьому судом приймається до уваги те, що втрата і біль, які пережили позивачі та продовжують переживати, є непоправними, оскільки близька їм та рідна людина загинула і загинула в молодому віці, тобто її не повернеш, відтак жодний грошовий розмір моральної шкоди не може бути належною сатисфакцією та у повній мірі її покрити.
Проте, відповідачем ОСОБА_1 до апеляційної скарги додані докази, а саме дві розписки: від 31 жовтня 2020 року та від 05 листопада 2020 року. Із розписки від 31 жовтня 2020 року вбачається, що ОСОБА_2 отримав від підозрюваного в кримінальному провадженні ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 132 500,00 грн. як компенсацію матеріальної та моральної шкоди, спричиненої їх сім'ї загибеллю їхньої дочки.
Розпискою від 05 листопада 2020 року ОСОБА_2 стверджує, що він отримав від підозрюваного у кримінальному провадженні ОСОБА_1 грошову (допомогу) суму у розмірі 170 400,00 грн. як компенсацію матеріальної та моральної шкоди, спричиненої їх сім'ї загибеллю їх дочки, зазначивши у розписці про те, що до ОСОБА_1 будь-яких претензій з приводу відшкодування йому матеріальної та моральної шкоди не має і в подальшому заявляти не буде.
Згідно цих розписок ОСОБА_2 у 2020 році отримав від ОСОБА_1 загальну суму в розмірі 302 900,00 грн. (132 500,00 + 170 400,00) в рахунок відшкодування йому матеріальної і моральної шкоди, виразивши добровільно, що не спростоване позивачем та ним протилежне не доведено, свою волю в тому, що інших претензій з питання відшкодування матеріальної і моральної шкоди він не має і в подальшому заявляти до ОСОБА_1 не буде.
Оскільки відповідачем відшкодована позивачу ОСОБА_2 , у тому числі і моральна шкода, і сам позивач вказав на те, що будь-яких претензій до відповідача ОСОБА_1 він не має і мати не буде, тому відсутні підстави для стягнення із цього відповідача моральної шкоди на його користь.
Факт відшкодування відповідачем ОСОБА_1 у тому числі моральної шкоди на користь позивача ОСОБА_2 також підтверджується поясненнями свідка ОСОБА_2 , допитаного слідчим СУ ГУ Національної поліції у м. Києві Даданенком О. С., в ході досудового розслідування кримінального провадження № 12020100000000958 від 30 жовтня 2020 року, у яких він повідомив про те, що повністю водієм ОСОБА_1 були відшкодовані усі матеріальні та моральні збитки, причинені смертю їх доньки і до водія ОСОБА_1 ніяких претензій ні він, ні його дружина не мають і в подальшому мати не будуть.
У своїй апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , обґрунтовуючи незаконність судового рішення вказав на те, що позивач ОСОБА_2 подав заяву від 05 листопада 2020 року про відмову у визнанні його потерпілим, в якій відмовився подавати заяву про визнання його потерпілим, зазначивши, що ані він, ані інші члени сім'ї до ОСОБА_1 претензій щодо завданої моральної і матеріальної шкоди не мають і мати не будуть. Отже, отримані ОСОБА_2 кошти від ОСОБА_1 на компенсацію моральної шкоди були спрямовані саме подружжю ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , що свідчить про те, що моральна шкода, завдана ОСОБА_2 і ОСОБА_3 була відшкодована ОСОБА_1 в повному, визначеному потерпілими обсязі.
Такі доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не відповідають фактичним обставинам та вимогам закону.
Із матеріалів справи встановлено, що відповідач ОСОБА_1 передавав батькові загиблої ОСОБА_5 - ОСОБА_2 , кошти, призначенням яких є компенсація за завдану шкоду, у тому числі моральну шкоду. Отримавши певну суму позивач ОСОБА_2 написав розписки і надав пояснення про те, що йому моральна шкода відшкодована і у нього відсутні претензії до водія ОСОБА_1 .
Позивач ОСОБА_3 - мати загиблої ОСОБА_5 , не отримувала будь-яких коштів від відповідача ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, розписок не писала і щодо відсутності претензій до нього не заявляла, а будучи дієздатною особою, позивача ОСОБА_2 вона не наділяла такими повноваженнями на вчинення таких дій від її імені, оскільки в матеріалах справи такі повноваження відсутні, а відповідач ОСОБА_1 не підтвердив цього належними доказами.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивачів моральної шкоди скасувати, ухвалити нове судове рішення, задовольнивши частково позовні вимоги, заявлені ОСОБА_3 до відповідача ОСОБА_1 .
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно із ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині вимог про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про часткове задоволення вимог в цій частині та стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_3 470 000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди слід відмовити.
В іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, оскільки іншими учасниками справи воно не оскаржувалося.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У резолютивній частині постанови апеляційного суду, відповідно до пункту 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, зазначається, зокрема, про новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1). До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3).
Частинами першою та другою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частиною шостою цієї статті якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У цій справі про відшкодування моральної шкоди відповідачем ОСОБА_1 , завданої смертю фізичної особи, позивачі звільнені від сплати судового збору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а тому судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог підлягає до стягнення з відповідача в дохід держави.
Оскільки позивач ОСОБА_3 була звільнена від сплати судового збору при подачі позову до суду, її позов задоволено частково, судовий збір в сумі 4700,00 грн. підлягає стягненню із відповідача ОСОБА_1 . Решта судового збору підлягає компенсації за рахунок держави.
Відповідно до частини восьмої ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно з ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язані зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснення ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною шостою цієї статті обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Із матеріалів справи вбачається, що позивачі понесли витрати на професійну правничу допомогу, про що вони зазначили у заяві про стягнення судових витрат, поданій до суду 16 червня 2023 року, де просили стягнути пропорційно з обох відповідачів на користь обох позивачів по 19 500,00 грн. кожному (том 2 а. с. 1-5).
Така заява позивачів була частково задоволена додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20 червня 2023 року.
Згідно роз'яснень, наданих у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року, у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.
Отже, із скасуванням рішення Вінницького міського суду від 14 червня 2023 року в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_1 , втрачає силу і додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 червня 2023 року в частині стягнення із відповідача ОСОБА_1 на користь позивачів витрат на правничу допомогу.
У зв'язку з відмовою у задоволенні заявленого ОСОБА_2 позову до ОСОБА_1 , понесені ним витрати на професійну правничу допомогу покладаються на нього.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Лабик Р. Р. надав копії: договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № 306/__ від 06 листопада 2020 року, укладеного між Адвокатським об'єднанням «Автопоміч Україна» та ОСОБА_3 ; додатку № 1 до цього договору; витягу із Єдиного реєстру адвокатів України та свідоцтва адвоката Лабика Р. Р. про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 7311/10 від 01 березня 2019 року; ордера серії АІ № 1314628 на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_3 адвокатом Лабиком Русланом Романовичем; детального опису робіт (наданих послуг) виконаних для надання професійної правничої допомоги адвокатом Адвокатського об'єднання у цивільній справі № 127/28231/22 за позовом ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до ПрАТ «СК «Саламандра» і ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на виконання умов договору про надання професійної (правової) правничої допомоги № 305 від 06 листопада 2020 року, укладеного із ОСОБА_2 , та договору про надання професійної (правової) правничої допомоги № 306 від 06 листопада 2020 року, укладеного із ОСОБА_3 , згідно якого загальна кількість витраченого часу на надання правничої допомоги клієнтам становить 13 годин 00 хвилин, відповідно вартість наданих послуг, при вартості однієї нормо години в 3000,00 грн. становить 39 000,00 грн. (том 2 а. с. 17-20, 21, 26-27, 28, 7 на звороті, 8-9).
Враховуючи висновок суду про часткове задоволення апеляційної скарги та позовних вимог ОСОБА_3 до стягнення з відповідача ОСОБА_1 на її користь підлягають витрати на професійну правничу допомогу пропорційно в сумі 15 275,00 грн.
На підставі викладеного і керуючись ст. 374, 376, 381-382 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 червня 2023 року в частині часткового задоволення позовних вимог, заявлених до ОСОБА_1 скасувати і ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Позов ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в частині заявлених позовних вимог до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 470 000,00 грн. відшкодування моральної шкоди.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 4700,00 грн. в дохід держави в рахунок відшкодування судових витрат, як судового збору.
Решту судових витрат компенсувати за рахунок держави.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 15 275,00 грн. витрат на правничу допомогу.
В решті вимог про стягнення із відповідача ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
ГоловуючийМ. В. Матківська
СуддіЛ. О. Голота
В. В. Сопрун
Повний текст судового рішення складено 20 листопада 2023 року