Рішення від 20.11.2023 по справі 750/2362/23

Справа № 750/2362/23

Провадження № 2/750/616/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2023 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

суддіСупруна О.П.,

секретарі за участюСтеченко К.Л. , Дудка Є.М., Прохоренко А.В., позивача ОСОБА_2 , представника позивача - адвоката Коваленко-Зеленої О.М., представника відповідача - адвоката Васильченка С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 750/2362/23 за позовом ОСОБА_2 до Пенітенціарної академії України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

20 лютого 2023 року позивач звернувся до Деснянського районного суду

м. Чернігова з позовом до Академії Державної пенітенціарної служби, уточнений згідно заяви від 01 травня 2023 року, в якому просить:

- визнати протиправними дії Академії Державної пенітенціарної служби щодо нездійснення йому нарахування та виплатичастини заробітної плати за період з

12 грудня 2016 року по 31 жовтня 2021 року із урахуванням доплати за науковий ступінь кандидата технічних наук у розмірі 15 % від посадового окладу; нездійснення нарахування та виплати частини заробітної плати за період з 12 грудня 2016 року по 31 жовтня 2021 року з урахуванням доплати за вчене звання доцента у розмірі 25 % від посадового окладу; нездійснення нарахування та виплати частини заробітної плати за період з 12 грудня 2016 року по 30 квітня 2018 року із урахуванням доплати за стаж наукової роботи у розмірі 30 % від посадового окладу; нездійснення нарахування та виплати частини заробітної плати з погодинного фонду оплати праці за період з 01 жовтня 2016 року по 31 травня 2021 року за надання освітніх послуг із урахуванням доплати за науковий ступінь або вчене звання доцента; нездійснення нарахування та виплати одноразової премії з нагоди ювілейної дати (досягнення

60 річчя); нездійснення нарахування та виплати частини заробітної плати пропорційно відпрацьованому часу за 09 листопада 2022 року;

- зобов'язати Академію Державної пенітенціарної служби здійснити

ОСОБА_2 нарахування та виплату частини заробітної плати за період з

12 грудня 2016 року по 31 жовтня 2021 року із урахуванням доплати за науковий ступінь кандидата технічних наук у розмірі 15 % від посадового окладу;

- зобов'язати Академію Державної пенітенціарної служби здійснити

ОСОБА_2 нарахування та виплату частини заробітної плати за період з

12 грудня 2016 року по 31 жовтня 2021 року із урахуванням доплати за вчене звання доцента у розмірі 25 % від посадового окладу;

- зобов'язати Академію Державної пенітенціарної служби здійснити

ОСОБА_2 нарахування та виплату частини заробітної плати за період з

12 грудня 2016 року по 30 квітня 2018 року із урахуванням доплати за стаж наукової роботи у розмірі 30% від посадового окладу;

- зобов'язати Академію Державної пенітенціарної служби здійснити

ОСОБА_2 нарахування та виплату частини заробітної плати з погодинного фонду оплати праці за період з 01 жовтня 2016 року по 31 травня 2021 року за надання освітніх послуг із урахуванням доплати за науковий ступінь або вчене звання доцента;

- зобов'язати Академію Державної пенітенціарної служби здійснити

ОСОБА_2 нарахування та виплату одноразової премії з нагоди ювілейної дати (досягнення 60 річчя);

- зобов'язати Академію Державної пенітенціарної служби здійснити

ОСОБА_2 нарахування та виплату частини заробітної плати пропорційно відпрацьованому часу за 09 листопада 2022 року.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Чернігова від

28 лютого 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та призначено для розгляду по суті на 23 березня 2023 року.

22 березня 2023 року відповідач подав до суду відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що надбавки позивачеві не виплачувались через те, що його діяльність не збігалася за профілем з науковим ступенем та званням, а виплата одноразової премії не є обов'язковою виплатою. Крім того, заролбітну плату за 09 листопада 2022 року не виплачено у зв'язку із встановленням факту прогулу позивача в цей день.

23 березня 2023 року розгляд справи відкладений на 18 квітня 2023 року у зв'язку з клопотанням позивача.

27 березня 2023 року позивач подав до суду відповідь на відзив.

18 квітня 2023 року розгляд справи відкладений на 01 травня 2023 року у зв'язку з клопотанням представника позивача.

01 травня 2023 року розгляд справи відкладений на 05 травня 2023 року у зв'язку з клопотанням представника позивача.

05 травня 2023 року розгляд справи відкладений на 24 травня 2023 року у зв'язку з клопотанням представника позивача.

24 травня 2023 року розгляд справи відкладений на 19 червня 2023 року у зв'язку з клопотанням представника відповідача.

19 червня 2023 року оголошено перерву в судовому засіданні до

02 серпня 2023 року.

02 серпня 2023 року продовжено перерву в судовому засіданні до

09 серпня 2023 року у зв'язку з витребуванням доказів.

09 серпня 2023 року продовжено перерву в судовому засіданні до

15 серпня 2023 року у зв'язку з ненадходженням до суду витребуваних документів.

15 серпня 2023 року продовжено перерву в судовому засіданні до

29 серпня 2023 року у зв'язку з клопотанням представника позивача.

29 серпня 2023 року продовжено перерву в судовому засіданні до

20 вересня 2023 року у зв'язку з клопотанням представника позивача.

20 вересня 2023 року продовжено перерву в судовому засіданні до

18 жовтня 2023 року у зв'язку з клопотанням позивача.

18 жовтня 2023 року продовжено перерву в судовому засіданні до

15 листопада 2023 року у зв'язку з клопотанням представника позивача.

У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та просили задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду,дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

У судовому засіданні встановлено, що з 05 серпня 1987 року по

31 травня 1991 року позивач працював на посаді молодшого наукового співробітника науково-дослідного сектору кафедри «Опір матеріалів Ворошиловградського машинобудівного інституту». У період з 01 червня 1991 року по 01 травня 1997 року працював на посаді старшого наукового співробітника науково-виробничого малого підприємства «Екотест». З 01 травня 1997 року по 30 листопада 1997 року займав посаду заступника директора з наукової роботи науково-виробничого малого підприємства «Екотест». У період з 01 грудня 1997 року по 01 грудня 2000 року навчався в аспірантурі у Східноукраїнському державному університеті. З 01 грудня 2000 року по 01 березня 2005 року працював на посаді старшого наукового співробітника кафедри Опір матеріалів Східноукраїнського національного університету .З 01 березня 2005 року по 30 вересня 2008 року був доцентом кафедри теоретичної та прикладної механіки Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. У період з 01 жовтня 2008 року по 30 вересня 2011 року навчався у докторантурі Донбаської національної академії будівництва і архітектури. З 01 листопада 2011 року по 25 грудня 2013 року працював доцентом кафедри міського будівництва та господарства Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. У період з 25 грудня 2013 року по 31 серпня 2015 року перебував на посаді доцента кафедри підйомно-транспортної техніки Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля.

Наказом Академії Державної пенітенціарної служби № 216/с від

05 грудня 2016 року ОСОБА_2 прийнятий на посаду викладача кафедри фізичної підготовки за строковим трудовим договором до проведення конкурсу на заміщення вакантної посади.

Наказом Академії від № 82 від 27 квітня 2017 року призначений на посаду викладача кафедри фізичної підготовки за результатами проходження конкурсу на заміщення вакантної посади відповідно до Закону України «Про вищу освіту» за контрактом з 27 квітня по 31 серпня 2017 року.

Наказами від 31 серпня 2017 року № 202 о/с та від 31 серпня 2018 року

№ 213 о/с продовжено контракт з позивачем.

Наказом від 31 серпня 2018 року № 208 о/с з 03 вересня 2018 переведений на посаду доцента кафедри фізичної підготовки до проведення конкурсу на заміщення вакантної посади.

Наказом від 21 вересня 2018 року № 232 о/с призначений доцентом кафедри фізичної підготовки за контрактом з 21 вересня 2018 року по 31 серпня 2019 року.

Наказом від 30 серпня 2019 року № 160/ОС продовжений термін дії контракту з 01 вересня 2019 року по 31 серпня 2020 року.

Наказом від 22 червня 2021 року з 01 липня 2021 року переведений на посаду головного наукового співробітника відділу наукової діяльності та міжнародного співробітництва.

Наказом від 17 листопада 2022 року № 283/ОС позивач був звільнений з посади головного наукового співробітника відділу наукової діяльності та міжнародного співробітництва Академії Державної пенітенціарної служби з 18 листопада 2022 року згідно з п.4 ст. 40 Кодексу Законів про працю України (прогул без поважних причин).

Наказом Міністерства юстиції України від 3548/5 від 06 жовтня 2023 року Академію Державної пенітенціарної служби перейменовано у Пенітенціарну академію України.

Позивач зазначив, що у день звільнення роботодавець зобов'язаний здійснити з працівником повний розрахунок, тобто виплатити працівнику суму заробітної плати та інші належні працівнику кошти в повному розмірі.

Проте, 18 листопада 2022 року, в день звільнення, відповідач не здійснив повної виплати належних позивачу коштів, а саме не виплачено: частину заробітної плати за період з 12 грудня 2016 року по 31 жовтня 2021 року із урахуванням доплати за науковий ступінь кандидата технічних наук; частину заробітної плати за період з

12 грудня 2016.року по 31 жовтня 2021 року із урахуванням доплати за вчене звання доцента; частину заробітної плати за період з 12 грудня 2016 року по

30 квітня 2018 року із урахуванням доплати за стаж наукової роботи; за надання освітніх послуг у період з 01 жовтня 2016 року по 31 травня 2021 року з погодинного фонду оплати праці із урахуванням доплати за науковий ступінь або вчене звання доцента; одноразову премію з нагоди ювілейної дати (досягнення 60 річчя); частину заробітної плати пропорційно відпрацьованому часу за 09 листопада 2022 року.

Листом від 01 лютого 2023 року № 5/2-ФО/2023 (отриманий позивачем

01 лютого 2023 року) позивач отримав розрахункові листи за час роботи в Академії Державної пенітенціарної служби, з 12 грудня 2016 року по 18 листопада 2022 року, на посадах викладача кафедри фізичної підготовки, доцента кафедри фізичної підготовки, головного наукового співробітника відділу наукової діяльності та міжнародного співробітництва.

Із розрахункових листів, які були додані до листа від 01 лютого 2023 року

№ 5/2-ФО/2023, позивачу стало відомо, що за час роботи в Академії Державної пенітенціарної служби, з 12 грудня 2016 року по 18 листопада 2022 року, систематично здійснювалося вищевказані порушення його трудових прав щодо виплати заробітної плати.

Позивач вважає такі дії відповідача неправомірними, у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Відповідно до частин першої, четвертої, сьомої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі статтею 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 10 ЦПК визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо нарахування та виплати доплат за науковий ступінь та вчене звання

Відповідно до частини третьої статті 21 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпПУкраїни) особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно зі статтею 20 Закону України «Про оплату праці» оплата праці за контрактом визначається за угодою сторін на підставі чинного законодавства, умов колективного договору і пов'язана з виконанням умов контракту.

Відповідно до частин другої, третьої статті 97 КЗпП Україниформи і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, роботодавець зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок, посадових окладів працівникам, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються роботодавцем з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Згідно зі статтею 98 КЗпП України оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Відповідно до частини першої статті 57 Закону України «Про освіту» держава забезпечує педагогічним і науково-педагогічним працівникам: належні умови праці та медичне обслуговування; оплату підвищення кваліфікації; правовий, соціальний, професійний захист; диференціацію посадових окладів (ставок заробітної плати) відповідно до кваліфікаційних категорій, встановлення підвищених посадових окладів (ставок заробітної плати) за педагогічні звання, надбавок за почесні звання, доплат за наукові ступені та вчені звання; виплату педагогічним працівникам щорічної грошової винагороди в розмірі до одного посадового окладу (ставки заробітної плати) за сумлінну працю, зразкове виконання покладених на них обов'язків; виплату педагогічним і науково-педагогічним працівникам допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки; надання пільгових довгострокових кредитів на будівництво (реконструкцію) чи придбання житла або надання службового житла у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України; пенсію за вислугу років; інші гарантії, визначені законом України.

Згідно з частиною третьою статті 61 Закону України «Про освіту» науково-педагогічним, науковим та педагогічним працівникам закладів освіти встановлюються доплати за наукові ступені та вчені звання відповідно до закону.

Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від

24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що при вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами. З мотивів відсутності коштів у проведенні вказаних виплат може бути відмовлено в тому разі, коли вони обумовлені в зазначених актах наявністю певних коштів чи фінансування.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про оплату праці» держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, а також шляхом оподаткування доходів працівників.

Відповідно частини першої статті 71 Закону України «Про вищу освіту» фінансування державних закладів вищої освіти здійснюється за рахунок коштів державного бюджету на умовах державного замовлення на оплату послуг з підготовки фахівців, наукових і науково-педагогічних кадрів та за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством, з дотриманням принципів цільового та ефективного використання коштів, публічності та прозорості у прийнятті рішень.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 52 Закону України «Про вищу освіту» учасниками освітнього процесу у закладах вищої освіти є наукові, науково-педагогічні та педагогічні працівники.

Відповідно до частин першої, другої статті 54 Закону України «Про вищу освіту» в Україні присвоюються такі вчені звання: 1) старший дослідник; 2) доцент;

3) професор. Вчене звання професора та доцента присвоюється особам, які професійно здійснюють науково-педагогічну або творчу мистецьку діяльність.

Згідно з частиною першою статті 55 Закону України «Про вищу освіту» основними посадами науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти є:

1) керівник (ректор, президент, начальник, директор); 2) заступник керівника (проректор, віце-президент, заступник начальника, заступник директора, заступник завідувача), діяльність якого безпосередньо пов'язана з освітнім або науковим процесом; 3) директор (начальник) інституту, його заступники, діяльність яких безпосередньо пов'язана з освітнім або науковим процесом; 4) декан (начальник) факультету, його заступники, діяльність яких безпосередньо пов'язана з освітнім або науковим процесом; 5) директор бібліотеки; 5-1) директор музею; 6) завідувач (начальник) кафедри, заступник начальника (завідувача) кафедри вищого військового навчального закладу, закладу вищої освіти із специфічними умовами навчання, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти; 7) професор; 8) доцент; 9) старший викладач, викладач, асистент, викладач-стажист; 10) науковий працівник бібліотеки; 10-1) науковий працівник музею; 11) завідувач аспірантури, докторантури.

Відповідно до частини дев'ятої статті 55 Закону України «Про вищу освіту» посади науково-педагогічних працівників можуть займати особи, які мають науковий ступінь або вчене звання, а також особи, які мають ступінь магістра.

Згідно з частинами другою та третьою статті 59 Закону України «Про вищу освіту» науково-педагогічним, науковим і педагогічним працівникам закладів вищої освіти встановлюються доплати за науковий ступінь доктора філософії та доктора наук у розмірах відповідно 15 та 25 % посадового окладу, а також за вчене звання доцента і старшого дослідника - 25 % посадового окладу, професора - 33 відсотки посадового окладу. Заклад вищої освіти може встановити більший розмір доплат за рахунок власних надходжень. Керівник вищого навчального закладу відповідно до законодавства, статуту та колективного договору визначає порядок, встановлює розміри доплат, надбавок, премій, матеріальної допомоги та заохочення педагогічних, науково-педагогічних, наукових та інших працівників вищих навчальних закладів.

Відповідно до статті 65 Закону України «Про вищу освіту» наукова, науково-технічна та інноваційна діяльність у вищих навчальних закладах є невід'ємною складовою освітньої діяльності і провадиться з метою інтеграції наукової, освітньої і виробничої діяльності в системі вищої освіти. Провадження наукової і науково-технічної діяльності університетами, академіями, інститутами є обов'язковим. Суб'єктами наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності є наукові, науково-педагогічні працівники, особи, які навчаються у вищих навчальних закладах, інші працівники вищих навчальних закладів, а також працівники підприємств, які спільно з вищими навчальними закладами провадять наукову, науково-технічну та інноваційну діяльність. Основною метою наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності є здобуття нових наукових знань шляхом проведення наукових досліджень і розробок та їх спрямування на створення і впровадження нових конкурентоспроможних технологій, видів техніки, матеріалів тощо для забезпечення інноваційного розвитку суспільства, підготовки фахівців інноваційного типу. Основними завданнями наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності вищих навчальних закладів є: 1) одержання конкурентоспроможних наукових і науково-прикладних результатів; 2) застосування нових наукових, науково-технічних знань під час підготовки фахівців з вищою освітою; 3) формування сучасного наукового кадрового потенціалу, здатного забезпечити розробку та впровадження інноваційних наукових розробок.

Підпунктом 8 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про вищу освіту» установлено, що науковий ступінь кандидата наук після набрання чинності цим Законом прирівнюється до наукового ступеня доктора філософії, а вчене звання старшого наукового співробітника - до вченого звання старшого дослідника.

Підпунктами «в» та «г» пункту 4 Наказу Міністерства освіти і науки України від 26 вересня 2005 року № 557 «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ» встановлено: в) за вчене звання: професора - у граничному розмірі

33 відсотки посадового окладу (ставки заробітної плати); доцента, старшого наукового співробітника - у граничному розмірі 25 % посадового окладу (ставки заробітної плати). Зазначена доплата встановлюється працівникам, якщо їхня діяльність за профілем збігається з наявним ученим званням. За наявності у зазначених працівників двох або більше вчених звань доплата встановлюється за одним (вищим) званням; г) за науковий ступінь: доктора наук - у граничному розмірі 25 % посадового окладу (ставки заробітної плати); кандидата наук - у граничному розмірі 15 % посадового окладу (ставки заробітної плати). Зазначена доплата встановлюється працівникам, якщо їхня діяльність за профілем збігається з наявним науковим ступенем. За наявності у працівників двох наукових ступенів доплата встановлюється за одним (вищим) науковим ступенем. Відповідність ученого звання та наукового ступеня профілю діяльності працівника на займаній посаді визначається керівником навчальних закладів, установ освіти та наукових установ. Документи, що засвідчують наявність наукового ступеня та вченого звання повинні відповідати нормам і вимогам, передбаченим законодавством;

Науковий ступінь кандидата технічних наук позивачу було присвоєно

13 грудня 2000 року рішенням президії Вищої атестаційної комісії України,

ДК №008786 (протокол № 13-08/10).

Рішенням атестаційної комісії Міністерства освіти і науки від

03 липня 2008 року (протокол № 4/31-Д) позивачу присвоєно вчене звання доцента кафедри теоретичної і прикладної механіки.

На позивача поширюються правові гарантії, передбачені Закону України «Про вищу освіту», а тому посилання відповідача на те, що спеціальним законодавством, яким є наказ Міністерства освіти і науки України від 26 вересня 2005 року № 557, передбачено, щодоплата за науковий ступінь та вчене звання встановлюється працівникам, якщо їхня діяльність за профілем збігається з наявним науковим ступенем та вченим званням, суд оцінює критично з наступних підстав.

Частиною сьомою статті 10 ЦПК Українивизначено, що у разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили.

Наведеним спростовуються доводи відповідача, що спеціальним законодавством, яким є наказ Міністерства освіти і науки України від

26 вересня 2005 року № 557, передбачена відповідність діяльності за профілем та наявних наукового ступеня і вченого звання.Виходячи із визначених у статті 10 ЦПК України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення права позивача на доплату за науковий ступінь та вчене звання у спірних правовідносинах слід застосовувати частину другу статті 59 Закону України «Про вищу освіту», а не положення підзаконного акта-наказу Міністерства освіти і науки України від 26 вересня 2005 року № 557.

Також, за приписами абзаців 2 частин першої та другої статті 36 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» заробітна плата наукових працівників складається з посадових окладів (ставок), премій, доплат за наукові ступені, вчені звання, надбавки за стаж наукової, науково-педагогічної роботи та інших надбавок, доплат та винагород, передбачених законодавством у сфері наукової і науково-технічної діяльності. Умови оплати праці працівників державних наукових установ, що фінансуються з державного бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, а комунальних наукових установ, що фінансуються з місцевого бюджету, встановлюються засновником відповідно до законодавства України.

Натомість, умови оплати праці позивача, який є науковим працівником у розумінні пункту 20 частини першої статті 1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», щодо відповідності наукового ступеня та вченого звання профілю діяльності визначені наказом Міністерства освіти і науки України, а не постановою Кабінету Міністрів України, як це передбачено вищевказаною нормою закону.

Крім того, як убачається зі змісту правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові від 09 червня 2021 року № 569/10095/18, доплата працівникам - кандидатам наук, встановлюється, якщо їхня діяльність за профілем збігається з наявним науковим ступенем, тобто сам факт наявності наукового ступеня у працівника (за винятком працівників установ, підприємств, які здійснюють наукову або науково-технічну діяльність) не є безумовною підставою для нарахування відповідних доплат, оскільки правове значення має саме відповідність наукового ступеню профілю діяльності на займаній посаді.

Згідно розрахункових листів з грудня 2016 року по жовтень 2021 року зазначені суми (доплати за ступінь кандидата технічних наук та вчене звання доцента) не були виплачені, а почали виплачуватися лише з 01 листопада 2021 року.

Усупереч вимогам чинного законодавства з 12 грудня 2016 року по

31 жовтня 2021 року відповідач неправомірно не здійснював нарахування та виплати позивачу доплат за науковий ступінь та за вчене звання, а тому позовні вимоги про зобов'язання здійснити нарахування та виплату доплати за науковий ступінь та за вчене звання є законними.

Щодо нарахування та виплати доплат за стаж наукової роботи

Як встановлено у ході судового розгляду та визнається відповідачем, з

12 грудня 2016 року по 18 листопада 2022 року позивач працював в штаті Академії Державної пенітенціарної служби на посадах науково-педагогічних працівників, а саме викладача, доцента та на посаді наукового працівника, а саме на посаді головного наукового співробітника.

Відповідач за період з 12 грудня 2016 року по 30 квітня 2018 року мав здійснювати нарахування та виплату частини заробітної плати із урахуванням доплати за стаж наукової роботи у розмірі 30 % від посадового окладу, проте здійснював нарахування та виплату заробітної плати із урахуванням доплати за стаж науково-педагогічної роботи у розмірі 20 % від посадового окладу.

Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2004

№ 494 її дія поширюється на наукових працівників державних наукових установ та організацій, вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації, державних підприємств, які пройшли атестацію згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", державних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів колишніх УРСР, СРСР, інших республік СРСР.

Пунктом 3 цієї постанови встановлено, що науковим працівникам, які мають право на виплату надбавок за стаж наукової роботи і за стаж науково-педагогічної роботи, виплачується одна надбавка згідно з цією постановою; витрати, пов'язані з виплатою надбавки за стаж наукової роботи, провадяться у межах коштів, передбачених державним науковим установам, організаціям та державним вищим навчальним закладам III - IV рівнів акредитації на оплату праці.

Абзацом першим, другим пункту 1 Порядку виплати надбавки за стаж наукової роботи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2004

№ 494 (далі - Порядок 494), установлено, що надбавка за стаж наукової роботи виплачується: науковим працівникам державних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації, які працюють на посадах, зазначених у переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 р. № 257; особам, які працюють за професіями, визначеними у розділі 2 (Професіонали) Класифікатора професій ДК 003-95, затвердженого наказом Держстандарту від 27 липня 1995 р. № 257, в наукових підрозділах державних наукових установ та організацій, вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації та державних підприємств, які пройшли державну атестацію згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", за умови, що вони займаються та/або є організаторами наукової і науково-технічної діяльності.

Пунктом 2 Порядку № 494 установлено, що до стажу наукової роботи, що дає право на встановлення надбавки за стаж наукової роботи, зараховується: час роботи, зазначений у статті 223 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність"; час роботи осіб за професіями, визначеними у розділі 2 (Професіонали) Класифікатора професій ДК 003-95, в наукових підрозділах державних наукових установ та організацій, вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації та державних підприємств, які пройшли державну атестацію згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", за умови, що вони займаються та/або є організаторами наукової і науково-технічної діяльності; стаж державної служби.

Надбавка за стаж наукової роботи виплачується щомісяця науковим працівникам залежно від стажу наукової роботи у таких розмірах: понад 3 роки - 10 %, понад 10 років - 20 % і понад 20 років - 30 % (пункт 3 Порядку № 494).

Документами для визначення стажу наукової роботи є трудова книжка та інші документи, які відповідно до законодавства підтверджують стаж наукової роботи. Надбавка за стаж наукової роботи нараховується щомісяця виходячи з посадового окладу наукового працівника за основним місцем роботи. За місцем роботи за сумісництвом надбавка за стаж наукової роботи не виплачується. У разі коли науковий працівник тимчасово заміщує відсутнього працівника, надбавка за стаж наукової роботи нараховується до посадового окладу за основною посадою (місцем роботи). Науковим працівникам, у яких протягом календарного місяця виникло право на виплату або підвищення розміру надбавки за стаж наукової роботи, надбавка встановлюється з початку наступного місяця (пункти 4-6 Порядку № 494).

Згідно статті 31 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» основними посадами наукових працівників наукових установ (їхніх філій, інших відокремлених підрозділів), наукових підрозділів юридичних осіб державної та інших форм власності є: 1) керівник (президент, генеральний директор, генеральний конструктор, директор, начальник); 2) заступник керівника (перший віце-президент, віце-президент, заступники генерального директора, генерального конструктора, директора, начальника) з наукової роботи; 3) радник при дирекції наукової установи; 4) член Президії Національної академії наук України або національної галузевої академії наук; 5) радник Президії Національної академії наук України або національної галузевої академії наук; 6) академік - секретар відділення (його заступники); 7) головний учений секретар, учений секретар (їх заступники);

8) керівник (завідувач, відповідальний секретар, головний редактор) та заступники керівника (завідувача, секретаря відповідального головного редактора) наукового підрозділу, наукового видавництва, редакції наукового видання; 9) головний конструктор, головний інженер, головний технолог з основного напряму діяльності наукової установи, організації, закладу та їх заступники; 10) провідний конструктор, провідний інженер, провідний технолог з основного напряму діяльності наукової установи, організації, закладу; 11) провідний редактор наукового видавництва, періодичного наукового видання; 12) головний науковий співробітник; 13) провідний науковий співробітник; 14) старший науковий співробітник; 15) науковий співробітник; 16) науковий співробітник-консультант; 17) молодший науковий співробітник; 18) докторант. До наукових працівників належать також особи, які мають науковий ступінь і працюють за спеціальністю відповідно до групи спеціальностей за галузями наук, за якою присуджено науковий ступінь.

Відповідно до статті 32 «Про наукову і науково-технічну діяльність» основні посади науково-педагогічних працівників університетів, академій, інститутів визначаються відповідно до Закону України "Про вищу освіту".

Згідно з частинами першою-третьою статті 55 Закону України «Про вищу освіту» основними посадами науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів є: 1) керівник (ректор, президент, начальник, директор); 2) заступник керівника (проректор, віце-президент, заступник начальника, заступник директора, заступник завідувача), діяльність якого безпосередньо пов'язана з освітнім або науковим процесом; 3) директор (начальник) інституту, його заступники, діяльність яких безпосередньо пов'язана з освітнім або науковим процесом; 4) декан (начальник) факультету, його заступники, діяльність яких безпосередньо пов'язана з освітнім або науковим процесом; 5) директор бібліотеки; 6) завідувач (начальник) кафедри;

7) професор; 8) доцент; 9) старший викладач, викладач, асистент, викладач-стажист; 10) науковий працівник бібліотеки; 11) завідувач аспірантури, докторантури. Основними посадами педагогічних працівників вищих навчальних закладів є:

1) викладач; 2) методист. Повний перелік посад науково-педагогічних і педагогічних працівників вищих навчальних закладів установлюється Кабінетом Міністрів України. Перелік посад наукових працівників вищого навчального закладу визначається відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність".

Відповідно до статті 35 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» до стажу наукової роботи зараховується: 1) час роботи на посадах наукових працівників, визначених статтею 31 цього Закону; 2) час роботи на посадах науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти, визначених у Законі України "Про вищу освіту"; 3) час роботи осіб, які мають науковий ступінь, за спеціальністю відповідно до групи спеціальностей галузі науки, за якою присуджено науковий ступінь, з дня зайняття посади за цією спеціальністю; 4) час роботи наукових (науково-педагогічних) працівників на посадах, зазначених у статті 118 Кодексу законів про працю України, якщо цій роботі безпосередньо передувала і після неї слідувала робота, передбачена пунктами 1-3 цієї частини; 5) час навчання в аспірантурі, ад'юнктурі чи докторантурі за денною (очною) формою навчання випускникам аспірантури, ад'юнктури, докторантури; 6) час роботи на посадах науково-викладацького складу Національної школи суддів України; 7) час навчання в аспірантурі (докторські програми) третього рівня вищої освіти та наукової роботи за спеціальністю за кордоном, за умови збереження громадянства, сплати страхових внесків відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та перерви між завершенням навчання (роботи) за кордоном та відновленням навчання (роботи) в Україні не більше трьох місяців; 8) час наукового стажування, у тому числі в іноземній науковій установі (закладі вищої освіти), за умови сплати страхових внесків відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Згідно з абзацом другим частини першої статті 36Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» заробітна плата наукових працівників складається з посадових окладів (ставок), премій, доплат за наукові ступені, вчені звання, надбавки за стаж наукової, науково-педагогічної роботи та інших надбавок, доплат та винагород, передбачених законодавством у сфері наукової і науково-технічної діяльності. Аспірантам, ад'юнктам і докторантам, зарахованим на навчання за державним замовленням, призначається стипендія в розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини другої статті 57 Закону України «Про вищу освіту» науково-педагогічні, наукові та педагогічні працівники вищого навчального закладу мають також інші права, передбачені законодавством і статутом вищого навчального закладу. На науково-педагогічних і наукових працівників вищих навчальних закладів поширюються всі права, передбачені законодавством для наукових працівників наукових установ.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод

1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Отже, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - Суд), викладену, зокрема, в рішенні від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), де Суд визначив концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.

Тобто, норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

Подібний за змістом правовий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 06 листопада 2018 року № 812/292/18, від 13 лютого 2019 року № 822/524/18.

Пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2004 № 494 допускає неоднозначне тлумачення прав працівника, оскільки ним встановлено, що науковим працівникам, які мають право на виплату надбавок за стаж наукової роботи і за стаж науково-педагогічної роботи, виплачується одна надбавка згідно з цією постановою, не визначаючи при цьому критеріїв вибору між цими видами надбавками у тому разі, коли працівник має право на обидві.

Таким чином, позивачеві, який має право на виплату як надбавки за стаж наукової роботи, так і за стаж науково-педагогічної роботи, відповідач повинен був би виплачувати ту, яка передбачає більший розмір, а саме надбавку за стаж наукової роботи.

Проте, відповідач з грудня 2016 року по квітень 2018 року здійснював виплату надбавки за стаж науково-педагогічної роботи у розмірі 20 %, хоча мав би виплачувати надбавку за стаж наукової роботи у розмірі 30 % від посадового окладу, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо нарахування та виплати частини заробітної плати з погодинного фонду оплати праці за період з жовтня 2016 року по травень 2021 року за надання освітніх послуг із урахуванням доплати за науковий ступінь або вчене звання доцента

Із жовтня 2016 року до травня 2021 року позивач надавав освітні послуги, зокрема, здійснював навчальну роботу на погодинній основі, що підтверджується табелями оплати навчальної роботи з погодинного фонду за вищевказаний період та цивільно-правовими договорами. Відповідні договори в Академії ДПтС велися за 2016-2017, 2018-2019, 2019-2020 (№ 05 / КТ-19 від 30.08.2019), 2020-2021 (№ 5/КТ-20 від 31.08.2020).

За приписами абзаців 2 частин першої та другої статті 36 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» заробітна плата наукових працівників складається з посадових окладів (ставок), премій, доплат за наукові ступені, вчені звання, надбавки за стаж наукової, науково-педагогічної роботи та інших надбавок, доплат та винагород, передбачених законодавством у сфері наукової і науково-технічної діяльності. Умови оплати праці працівників державних наукових установ, що фінансуються з державного бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, а комунальних наукових установ, що фінансуються з місцевого бюджету, встановлюються засновником відповідно до законодавства України.

Погодинна оплата праці встановлена Додатком 5 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» та Додатком 16 до наказу Міністерства освіти і науки Українивід 26 вересня 2005 року № 557 «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ» як відсоток до посадового окладу працівника 1-го тарифного розряду та постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2021 року № 29 «Деякі питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», зокрема доценту, який проводить навчальну роботу зі студентами вищих навчальних закладів III та IV рівнів акредитації, оплачується з розрахунку 5,70 % за 1 годину.

Доводи відповідача про невідповідність наукового ступеня та вченого звання позивача його профілю діяльності суд відхиляє, оскільки така умова, як зазначено вище, згідно закону повинна бути встановлена постановою Кабінету Міністрів України, а не наказом Міністерства освіти і науки України.

Відповідач неправомірно здійснював оплату послуг позивача із розрахунку

4,55 % за 1 годину тобто як особі, яка не має наукового ступеня чи вченого звання, а тому позовна вимога про перерахунок та виплату в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо невиплати одноразової премії з нагоди ювілейної дати (досягнення

60 річчя)

Пунктом «в» постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року

№ 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» надано право керівникам місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, при яких створені централізовані бухгалтерії, керівникам бюджетних установ, закладів та організацій в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах доходів і видатків, затверджувати порядок і розміри преміювання працівників відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи у межах коштів на оплату праці.

Відповідно до пункту 7.8 Колективного договору між Академією Державної пенітенціарної служби і трудовим колективом Академії Державної пенітенціарної служби на 2022-2026 роки, ректор здійснює преміювання працівників Академії за досягнуті успіхи в роботі відповідно до законодавства та Положення про преміювання, яке затверджується ректором Академії.

Згідно з пунктами 3.1-3.3 Положення «Про преміювання осіб рядового і начальницького складу та працівників, які не мають спеціальних звань, Академії Державної пенітенціарної служби», затвердженого наказом ректора Академії від

03 липня 2020 року№ 243/ОД, преміювання працівників, які не мають спеціальних звань здійснюється з урахуванням фактичних обсягів фінансування, затверджених у кошторисі Академії, а також фінансових можливостей. Преміювання працівників, які не мають спеціальних звань проводиться відповідно до їхнього особистого внеску, в загальні результати діяльності Академії з урахуванням кваліфікації, досвіду роботи, ставлення до виконання службових обов'язків: щомісячно за результатами роботи за поточний місяць; одноразово: за підсумками роботи за квартал, півріччя, рік; за виконання особливо важливих завдань, що виходять за межі виконання службових обов'язків особи; з нагоди державних, професійних свят; з нагоди ювілейних дат (дня народження з 50-ти років і наступні кожні 5 років); у зв'язку з виходом на пенсію. Премія встановлюється в наказі у відсотках від посадового окладу з урахуванням підвищень (або абсолютній сумі). Накази про преміювання видаються на підставі поданих рапортів (заяв) керівників структурних підрозділів. Розмір преміювання керівників структурних підрозділів, які не мають спеціальних звань визначається ректором, першим проректором або проректором Академії (відповідно до розподілу функціональних повноважень).

Аналіз вищевказаних положень дає підстави для висновку, що преміювання працівників Академії, які не мають спеціальних звань,є дискреційним повноваженням роботодавця (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 15 грудня 2021 року № 1840/2970/18), та здійснюється лише за певних умов: з урахуванням фактичних обсягів фінансування, затверджених у кошторисі Академії, фінансових можливостей, особистого внеску в загальні результати діяльності Академії, кваліфікації, досвіду роботи, ставлення до виконання службових обов'язків, та на підставі поданого рапорту (заяви) керівника структурного підрозділу.

Отже, вимога ОСОБА_2 щодо виплати йому одноразової премії з нагоди ювілейної дати (досягнення 60 річчя) не підлягає задоволенню.

Щодо невиплати частини заробітної плати пропорційно відпрацьованому часу за 09 листопада 2022 року

Наказом ректора Академії Державної пенітенціарної служби від

17 листопада 2022 року № 283/ОС, на виконання висновку службового розслідування від 16 листопада 2022 року ОСОБА_2 звільнено з роботи з

18 листопада 2022 року, у зв'язку з прогулом без поважних причин, відповідно до пункту 4 статті 40 КЗпП України.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду, визнано незаконними та скасовано наказ Академії Державної пенітенціарної служби № 16/СТ від 17 листопада 2022 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» та наказ Академії Державної пенітенціарної служби № 283/ОС від

17 листопада 2022 року «Про особовий склад» про звільнення ОСОБА_2 із займаної посади головного наукового співробітника відділу наукової діяльності та міжнародного співробітництва Академії Державної пенітенціарної служби; поновлено ОСОБА_2 на посаді головного наукового співробітника відділу наукової діяльності та міжнародного співробітництва Академії Державної пенітенціарної служби; стягнуто з Академії Державної пенітенціарної служби на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19 листопада 2022 року по 09 березня 2023 року у розмірі 90 670,67 грн (дев'яносто тисяч шістсот сімдесят гривень 67 копійок), виплату якого належить провести після утримання податків та інших обов'язкових платежів на користь держави.

Позивач не погоджується з діями відповідача, оскільки відповідно Висновку службового розслідування від 16 листопада 2022 року з 11.37 год. він був на робочому місці та продовжував виконувати свої посадові обов'язки.

Тобто відповідач повинен був розрахувати заробітну плату позивача за

09 листопада 2022 року у розмірі пропорційно відпрацьованому часу.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі статтею 1 Конвенції «Про захист заробітної плати» № 95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Таке поняття «заробітна плата» узгоджується з принципом відплатності праці, який дістав відображення у пункті 4 частини І Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від

14 вересня 2006 року № 137-V, за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень.

Відтак за загальним правилом заробітна плата - це грошові суми, що виплачуються за виконану роботу.

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 щодо тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону

№ 108/95-ВР, Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти всі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповіднодо державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Розглядаючи цю справу, Конституційний Суд України тлумачив норми статті 233 КЗпП України на предмет охоплення поняттям «належна працівнику заробітна плата» усіх виплат, на які має право працівник, у тому числі за затримку.

У своєму рішення Конституційний Суд України дійшов висновку, що обсяг заробітної плати найманого працівника становлять винагорода за виконану роботу, про що йдеться у статті 94 Кодексу і статті 1 Закону№ 108/95-ВР, та гарантовані державою виплати, передбачені у статті 12 зазначеного Закону.

Отже, відповідач повинен оплатити роботу позивача за фактично відпрацьований час.

Також, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь держави належить стягнути судовий збір у розмірі 1 073,60 грн судового збору.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 279, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до Пенітенціарної академії України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Пенітенціарної академії України щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_2 частини заробітної плати:

- за період з 12 грудня 2016 року по 31 жовтня 2021 року із урахуванням доплати за науковий ступінь кандидата технічних наук у розмірі 15 % від посадового окладу;

- за період з 12 грудня 2016 року по 31 жовтня 2021 року із урахуванням доплати за вчене звання доцента у розмірі 25 % від посадового окладу;

- за період з 12 грудня 2016 року по 30 квітня 2018 року із урахуванням доплати за стаж наукової роботи у розмірі 30 % від посадового окладу;

- з погодинного фонду оплати праці за період з 01 жовтня 2016 року по

31 травня 2021 року за надання освітніх послуг із урахуванням доплати за науковий ступінь або вчене звання доцента;

- пропорційно відпрацьованому часу за 09 листопада 2022 року.

Зобов'язати Пенітенціарну академію України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 частину заробітної плати:

- за період з 12 грудня 2016 року по 31 жовтня 2021 року із урахуванням доплати за науковий ступінь кандидата технічних наук у розмірі 15 % від посадового окладу;

- за період з 12 грудня 2016 року по 31 жовтня 2021 року із урахуванням доплати за вчене звання доцента у розмірі 25 % від посадового окладу;

- за період з 12 грудня 2016 року по 30 квітня 2018 року із урахуванням доплати за стаж наукової роботи у розмірі 30% від посадового окладу;

- за період з 01 жовтня 2016 року по 31 травня 2021 року з погодинного фонду оплати праці за надання освітніх послуг із урахуванням доплати за науковий ступінь або вчене звання доцента.

- пропорційно відпрацьованому часу за 09 листопада 2022 року.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Пенітенціарної академії України на користь держави

1 073 грн 60 коп. (одну тисячу сімдесят три гривні 60 копійок) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 21 листопада 2023 року.

Позивач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Відповідач: Пенітенціарна академія України, місцезнаходження: вул. Гонча, 34,

м. Чернігів, код ЄДРПОУ - 08571755.

Суддя